Справа № 201/8150/26
Провадження 2-др/201/88/26
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі головуючого судді Федоріщева С. С.,
за участю секретаря судового засідання Максимової О.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 201/8150/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та встановлення фактів, що мають юридичне значення для оформлення спадкових прав, -
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Соборного районного суду міста Дніпра перебувала цивільна справа №201/8150/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій рішенням суду від 20 липня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Після ухвалення рішення позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що судом залишена невирішеною одна із самостійних позовних вимог, яка була заявлена у прохальній частині позовної заяви, а саме - вимога про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із його матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з червня 2024 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилалася на те, що ОСОБА_4 була матір`ю ОСОБА_3 та проживала у квартирі АДРЕСА_1 .
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд виходить з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується долученим до матеріалів справи листом Дніпровської міської ради від 23 квітня 2026 року №14/5-4680, відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за зазначеною адресою з 23 квітня 2013 року. Цим же офіційним документом підтверджено, що за тією самою адресою була зареєстрована його мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, до матеріалів справи додано Акт підтвердження фактичного проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою на день смерті матері та протягом декількох останніх тижнів до цього.
Як убачається з матеріалів справи, зазначена вимога була включена позивачем до прохальної частини позовної заяви як окрема позовна вимога. Позивач просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із його матір`ю ОСОБА_4 у період з червня 2024 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначивши, що встановлення такого факту необхідне для підтвердження прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті матері відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України та подальшого визначення складу спадщини, яка відкрилася після смерті самого ОСОБА_3 .
Таким чином, обставина реєстрації ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_4 за одним і тим самим місцем проживання на час смерті останньої повністю підтверджена офіційними відомостями уповноваженого органу, достовірність яких матеріалами справи не спростована.
Разом із тим суд враховує, що сама по собі реєстрація місця проживання є одним із доказів відповідної обставини та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами фактичного проживання.
Із матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем також були наведені конкретні фактичні обставини проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю в останній період її життя.
Так, позивач зазначала, що упродовж червня-липня 2024 року у зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_4 її син систематично залишався у неї на ніч, фактично здійснював щоденний догляд, допомагав у побуті, забезпечував харчування, годував її, допомагав під час хвороби та забезпечував необхідну побутову підтримку. На день смерті матері - ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 був зареєстрований разом із нею за однією адресою та фактично проживав із нею, здійснюючи постійний догляд.
При цьому обставина перебування ОСОБА_3 у фактичних сімейних відносинах з ОСОБА_1 та наявності іншого місця сімейного проживання сама по собі не виключає можливості його постійного проживання разом із матір`ю в останній період її життя.
Відповідно до частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд враховує офіційні відомості щодо реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за однією адресою, характер догляду сина за матір`ю в останній період її життя, систематичність перебування ОСОБА_3 у квартирі матері, його залишення там на ніч та фактичне забезпечення її повсякденних потреб.
Сукупність зазначених обставин дає суду підстави дійти висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_3 разом із його матір`ю ОСОБА_4 у період з червня 2024 року та, що має визначальне юридичне значення, на час відкриття спадщини після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на день, коли ОСОБА_4 померла.
Відповідно до статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом із його матір`ю ОСОБА_4 на час її смерті має безпосереднє юридичне значення, оскільки визначає спосіб прийняття ним спадщини після матері та, як наслідок, склад майнових прав, які могли увійти до складу спадщини після смерті самого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Суд також враховує, що встановлення вказаного факту було не новою вимогою, заявленою після ухвалення рішення, а складовою предмета первісного позову.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази та давали пояснення, рішення не ухвалено.
Із матеріалів справи встановлено, що позовна вимога про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 була заявлена позивачем, обґрунтовувалась відповідними обставинами та доказами, однак у резолютивній частині основного рішення суду зазначена вимога не була вирішена.
Ухвалення додаткового рішення у цьому випадку не змінює суті основного рішення, не вирішує нової вимоги та не виходить за межі предмета спору, а спрямоване виключно на усунення неповноти судового рішення.
За таких обставин заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 270, 354 ЦПК України, статтями 29, 1216, 1218, 1220, 1268 ЦК України, суд -
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 201/8150/26 - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 201/8150/26.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разом із його матір`ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , у період з червня 2024 року до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , у тому числі на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлений факт має юридичне значення для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України щодо прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті його матері ОСОБА_4 та визначення складу спадщини, яка у подальшому відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Додаткове рішення є складовою рішення Соборного районного суду міста Дніпра у цивільній справі № 201/8150/26.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев