Справа № 185/5586/26
Провадження № 2/185/6757/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Куйбишевської районної ради народних депутатів м. Донецька № 412/8 від 13 грудня 1996 року за позивачкою було оформлено право особистої приватної власності на зазначений житловий будинок, про що видано свідоцтво про право особистої приватної власності від 09 грудня 1996 року. На свідоцтві міститься реєстраційний напис про реєстрацію права 26 грудня 1996 року за реєстровим № 62513.
Позивачка зазначала, що у січні 2026 року звернулася для державної реєстрації права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Рішенням державного реєстратора від 07 січня 2026 року № 82761940 заяву залишено без руху, а рішенням від 15 січня 2026 року № 82856212 відмовлено у проведенні реєстраційних дій. За змістом позовної заяви, підставою стала неможливість підтвердити право за наявними реєстраційними даними та документами щодо майна, розташованого на тимчасово окупованій території.
У судове засідання сторони не з`явилися. Позивачка просила розглядати справу без її участі. Відповідач причин неявки суду не повідомив, відзиву та інших заяв по суті справи не подав.
Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
З наданого суду свідоцтва про право особистої приватної власності на житловий будинок від 09 грудня 1996 року вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності. У свідоцтві зазначено, що воно видане на підставі рішення виконавчого комітету Куйбишевської районної ради народних депутатів м. Донецька № 412/8 від 13 грудня 1996 року. На звороті документа міститься реєстраційний напис про реєстрацію права 26 грудня 1996 року за реєстровим № 62513.
Позивачкою додатково надано нотаріально засвідчену копію цього свідоцтва. Така копія узгоджується з іншими письмовими доказами у справі та підтверджує зміст правовстановлювального документа.
Технічний паспорт на індивідуальний житловий фонд від 18 жовтня 1995 року та листи органу технічної інвентаризації містять відомості щодо будинку за цією адресою, проведення його технічної інвентаризації та оформлення права за позивачкою. Зазначені документи узгоджуються зі свідоцтвом і реєстраційним написом.
Рішенням державного реєстратора від 07 січня 2026 року № 82761940 заяву позивачки про державну реєстрацію права залишено без руху, а рішенням від 15 січня 2026 року № 82856212 відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Отже, позивачка вживала заходів для внесення відомостей про раніше набуте право до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, однак державну реєстрацію проведено не було.
Наведені докази у своїй сукупності є взаємоузгодженими та підтверджують, що право власності позивачки на спірний житловий будинок виникло до 1 січня 2013 року та було зареєстроване відповідно до законодавства, чинного на час його виникнення.
На час реєстрації права діяли Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Цими Правилами регулювалася державна реєстрація об`єктів нерухомого майна та визначалися правовстановлювальні документи, на підставі яких вона проводилася.
Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
За статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Визнання права власності за цією нормою не створює нового права, а підтверджує вже набуте право за наявності передбачених законом підстав для судового захисту.
У цій справі позивачка довела законну підставу виникнення права та його реєстрацію у 1996 році, а також наявність перешкоди для внесення відомостей про це право до сучасного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Надання нотаріально засвідченої копії свідоцтва усуває сумнів щодо змісту правовстановлювального документа, однак саме по собі не забезпечило проведення державної реєстрації. За таких обставин судове підтвердження вже існуючого права є належним способом усунення правової невизначеності.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації права.
Відповідач доказів, які спростовують свідоцтво про право особистої приватної власності, реєстраційний напис та документи технічної інвентаризації, суду не надав. Відомостей про припинення права позивачки або перехід права власності на спірний будинок до іншої особи матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини та досліджені докази суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 562,00 грн. Оскільки позов задовольняється повністю, відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, статтями 15, 16, 328, 392 ЦК України, статтями 3, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Донецької міської ради, код ЄДРПОУ 26502957, на користь ОСОБА_1 2 562 (дві тисячі п`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Донецька міська рада, року народження, код ЄДРПОУ/РНОКПП 26502957, вул. Транспортна, буд. 2, м. Краматорськ, р-н, Донецька обл. обл., 84333.
Суддя М. М. Перекопський