Справа № 638/955/26
Провадження № 2-с/638/398/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про повернення заяви
про скасування судового наказу
18 вересня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючої судді Яковлевої В.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Харкова 28 січня 2026 року за заявою Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з вивезення побутових відходів
в с т а н о в и в:
15 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернулася до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою про скасування судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Харкова 28 січня 2026 року за заявою Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з вивезення побутових відходів.
Вказана заява мотивована тим, що копія судового наказу надіслана не була і дізналась заявниця про його винесення з повідомлення банку про арешт частини коштів та відкриття виконавчого провадження.
Зазначила, що не одержувати судовий наказ в неї не було сенсу, оскільки ніякого боргу перед КП «Комплекс з вивозу побутових відходів» не існує.
Вказала, що 11.09.2026 отримала копію судового наказу від 28.01.2026 по справі № 638/955/26 з додатками.
Вважає, що наказ підлягає скасуванню, оскільки надана неправдива інформація як щодо відсутності платежів за період з 01.03.2023 по 31.12.2025 так і щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на довідку з реєстру територіальної громади м. Харкова, що знаходиться в стані формування та не відповідає за інформацією, відсутність інформації про осіб, місце проживання/перебування яких зареєстровано до 04.04.2016.
ОСОБА_1 вказала, що за адресою АДРЕСА_1 серед вказаних в заяві та виданому наказі осіб на момент подачі заяви і до теперішнього часу зареєстрована тільки ОСОБА_1 та ще одна особа, не вказана в заяві.
Звернула увагу суду, що ОСОБА_2 виїхала з м. Харків в січні 2008 року, зареєстрована ДМС України за місцем свого фактичного проживання з одночасним зняттям з реєстрації в м. Харкові, має інший паспорт, у зв`язку зі зміною прізвища, копію паспорта з реєстрацією місця проживання та копію свідоцтва про шлюб додаю, зазначає, що хто такий ОСОБА_3 , їй взагалі не відомо, така людина ніколи не мешкала та не була зареєстрована за даною адресою.
* Неправдива інформація в позові міститься щодо розміру оплати та заборгованості: оскільки фактично за адресою АДРЕСА_1 в Єдиному державному демографічному реєстрі зареєстровано дві людини і фізично мешкають дві людини, то і оплата за послугу з вивозу твердих побутових відходів поширюються на двох осіб, що складає 46 грн., 94 коп, які і сплачені за кожний місяць.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 вересня 2026 року визначено головуючу суддю (суддю-доповідача) Яковлеву В.М.
Матеріали справи суддею Яковлевою В.М. отримано 16 вересня 2026 року.
Доповідною запискою від 16 вересня 2026 року матеріали справи витребувано з цивільної канцелярії.
18 вересня 2026 року матеріали даної справи передано з цивільної канцелярії суду судді Яковлевій В.М.
Суд, дослідивши доводи заяви, матеріали цивільної справи №638/955/26, такого висновку.
Так матеріали вказаної справи свідчать, що 28 січня 2026 року суддею Шевченківського районного суду міста Харкова Цвірою Д.М. по справі № 638/955/26 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів за період з 01.03.2023 по 31.12.2025 у розмірі 2 393 грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 332 грн 80 коп.
ОСОБА_1 не погоджується з виданням судового наказу та зазначає, що заявником надана недостовірна інформація.
Також матеріалами справи підтверджується, що вказаний судовий наказ було скеровано на надану на запит суду інформацію з Реєстру територіальної громади міста Харкова адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , водночас поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» 01.06.2026.
Суд звертає увагу, що наказне провадження є спрощеною формою цивільного судочинства, особливості якої не передбачають застосування всіх процесуальних інститутів, притаманних позовному провадженню. Видача судового наказу здійснюється судом без проведення судового засідання та виклику сторін, на підставі дослідження поданих стягувачем документів, якими обґрунтовуються заявлені грошові вимоги, що обумовлює незастосування у повному обсязі принципів змагальності та безпосередньої участі сторін у розгляді справи.
Водночас право боржника на судовий захист забезпечується можливістю подання заяви про скасування судового наказу в порядку та строки, визначені ЦПК України. Саме процедура скасування судового наказу є процесуальною гарантією реалізації боржником права на заперечення проти заявлених вимог.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Згідно до ч.1 ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Таким чином, визначений ч. 1 ст. 170 ЦПК України, п`ятнадцяти денний строк на подання заяви про скасування судового наказу, обраховується згідно до ч. 1 ст. 123 ЦПК України, з врахуванням дати отримання боржником копії такого наказу.
Згідно до ст. 126 ЦПК України визначено наслідки пропущення процесуальних строків.
Частиною 2 ст. 171 ЦПК України визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Згідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 320/7888/16-ц зазначила, що сторони повинні дотримуватися процесуальних строків, а їх пропуск, за загальним правилом, призводить до втрати права на вчинення відповідної процесуальної дії. Встановлення процесуальних строків має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя та принципу правової визначеності, а тому їх поновлення допускається лише за наявності поважних причин, підтверджених належними доказами.
У пунктах 93-96 ВП ВС у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 зазначила, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених певних процесуальних дій. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому право на доступ до суду, яке є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним та може підлягати певним обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження мають законну мету та не повинні порушувати саму сутність права на доступ до суду. Правила щодо строків звернення до суду спрямовані на забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а зацікавлені особи повинні розраховувати на їх застосування (рішення ЄСПЛ у справах «Мельник проти України», «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Як зазначив Верховний Суд у справі № 500/1912/22, причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.
Отже, саме на заявника покладається обов`язок доведення існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Як убачається з матеріалів справи, копію судового наказу від 28 січня 2026 року у справі № 638/955/26 28 лютого 2026 року було направлено рекомендованим листом на адресу реєстрації місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , яка підтверджена відомостями Реєстру територіальної громади міста Харкова.
01 червня 2026 року зазначене поштове відправлення повернулося до суду з відміткою працівників АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 27).
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 272 ЦПК України. За змістом частини п`ятої, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд також враховує, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).
Таким чином, судовий наказ від 28 січня 2026 року у справі № 638/955/26 вважається врученим боржнику 01 червня 2026 року, а останнім днем для подання заяви про його скасування було 16 червня 2026 року.
В заяві про скасування судового наказу, заявниця посилається на те, що копію судового наказу вона не отримувала, а про його існування дізналася лише з повідомлення банку про арешт частини коштів та відкриття виконавчого провадження.
Разом із тим наведені заявницею обставини не свідчать про існування об`єктивних та незалежних від її волі перешкод для своєчасного звернення до суду із заявою про скасування судового наказу та не спростовують встановленого законом моменту вручення судового рішення.
Будь-яких доказів на підтвердження наявності обставин, які б безпосередньо унеможливлювали або істотно ускладнювали подання заяви про скасування судового наказу у встановлений законом строк, матеріали справи не містять, а заявницею таких доказів суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявницею не доведено наявності поважних причин пропуску строку на подання заяви про скасування судового наказу, а клопотання про поновлення строку для подання заяви по скасування судового наказу, заявницею не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Частиною 2 статті 171 ЦПК України передбачено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Оскільки, заявник пропустив процесуальний строк звернення до суду, відсутні обґрунтовані та об`єктивні докази поважності причини пропуску строку звернення до суду, суд прийшов до висновку, що заяву про скасування судового наказу слід повернути заявнику.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 127, 170, 171, 260, 353 ЦПК України, суд-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Шевченківським районним судом м. Харкова 28 січня 2026 року за заявою Комунального підприємства «Комплекс з вивозу побутових відходів» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з вивезення побутових відходів - повернути заявниці.
Роз`яснити боржнику, що повернення заяви про скасування судового наказу не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення такої.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.М. Яковлева