ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4710/26 Справа № 202/4121/25 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №202/4121/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Шендрика К.Л.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» посилається на те, що 11 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір №143118 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2000 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.
Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2000 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 8000 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.
Отже, відразу після вчинених дій відповідача, 11 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору на платіжну картку № НОМЕР_2 , що в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця.
Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується Довідкою №4 від 29 січня 2025 року, яка підписана ТОВ «ФК «Кредіплюс» в особі директора Македонського О.Є. за допомогою сервісу «Вчасно».
Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11069,50 грн., яка складається з наступного: 7086,10 грн. - заборгованість по кредиту; 3483,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 500 грн. - комісія за кредитним договором.
10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року.
Розрахунки заборгованості за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року підготовлені ТОВ «ФК «Кредіплюс», позивачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось.
Відповідач взяті на себе зобов`язання, визначені укладеним кредитним договором, не виконав, у передбачені в договорах строки грошові кошти, нараховані відсотки за користування кредитом та комісію за кредитним договором не повернула, заборгованість не погашена.
У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року у розмірі 11069,50 грн., яка складається із: 7086,10 грн. заборгованості за тілом, 3483,40 грн. заборгованості за відсотками та комісії 500 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року позов ТОВ «ФК «Ейс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року, яка станом на 25 березня 2025 року склала 11069,50 грн., з яких: 7086,10 грн. - заборгованість по кредиту; 3483,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 500 грн. - комісія за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 лютого 2026 року заяву адвоката Тисячник Р.Р. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року у цивільній справі №202/4121/25 за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав належних доказів набуття права вимоги саме до відповідача. Суду надано лише витяги з Реєстрів боржників, які є фрагментарними та не дозволяють встановити, що саме заборгованість ОСОБА_1 була передана за договором факторингу № 10102024. Відсутність оригіналів або повних засвідчених копій договору та реєстру ставить під сумнів легітимність стягувача. Витяг з Реєстру боржників не є неналежними докази отримання права вимоги.
Суд встановив, що договір підписано «одноразовим ідентифікатором с83ce0b4». Однак позивач не надав суду належних електронних доказів (логів системи, технічних файлів), які б підтверджували факт реєстрації саме відповідача в системі кредитодавця. Факт направлення повідомлення з кодом саме на номер телефону, який належить відповідачу (належність номера [номер приховано] ОСОБА_1 не доведена), факт введення цього коду саме відповідачем.
Позивачем не надано жодних доказів такої реєстрації відповідача в системі первісного кредитора, факту генерації ідентифікатора, доказів направлення цього ідентифікатора саме на номер телефону, що належить відповідачу, а також доказів успішного введення цього коду для підписання конкретного документа. Сама лише згадка про код у тексті договору не може бути належним доказом волевиявлення відповідача.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі позивача, а довідка про ідентифікацію є внутрішнім документом позивача тому жодним чином не підтверджує проходження ідентифікації та підписання кредитного договору.
Позивач стверджує, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» надав грошові кошти шляхом перерахування на картку відповідача. Однак, довідка, видана самим кредитором (або первісним кредитором), не є розрахунковим документом у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Інструкції про безготівкові розрахунки.
Відповідач категорично заперечує проти укладення вказаного договору позики та отримання кредитних коштів.
Будь-яких належних та достовірних доказів перерахування відповідачу грошових коштів, у зазначеному позивачем розмірі, зокрема квитанцій, чеків, платіжних доручень, платіжних інструкцій, банківських виписок по рахунку, тощо позивачем до суду не надано.
Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що строк кредитування за первинним договором становив 30 днів. Проте позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитом за період, що значно перевищує строк дії договору.
Позивач у даній справі не надав доказів, які підтверджують, що саме ці умови та правила надання фінансових послуг відповідач та ознайомився і погодився з ними.
Також, судом стягнуто комісію за договором, що є незаконним, з огляду на ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору, що є несправедливими, є недійсними. Встановлення непропорційно великих комісій за обслуговування кредиту чи його видачу часто визнається судами як несправедлива умова.
Крім того, суд стягнув з відповідача 7000 грн. витрат на правничу допомогу, однак такий розмір витрат є очевидно неспівмірною зі складністю справи (типова справа про стягнення заборгованості, яка розглядалася у спрощеному провадженні) та ціною позову. Позивачем не надано детального опису робіт та доказів їх фактичної оплати, що є порушенням вимог ст.137 ЦПК України.
У зв`язку з чим просив суд заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року скасувати та ухвалите нове рішення, яким відмовити ТОВ «ФК «Ейс» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач ТОВ «ФК «Ейс», скориставшись своїм правом, подав відзив, в якому вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Зазначає, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надала згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований товариством в Інформаційно-телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС повідомленні.
Також, 11 червня 2024 року о 10:48:16 ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором №3b9c30ee підписала Паспорт споживчого кредиту, згідно якого відповідачу надано кредит у сумі 8000 грн., на строк 84 днів.
Вважає, що доводи відповідача правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що вона не використовувала одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору.
Твердження відповідача про те, що вона не ознайомлена з умовами кредитування є безпідставними. Це зумовлено тим, що укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними Правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана позичальником або є йому незрозумілою, позичальник повинен відмовитись від підписання акцепту/цієї індивідуальної частини Договору (пункт 1.2. Договору).
Тобто, на момент укладення договору у відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але він погодився з даними умовами, отримав грошові кошти та користувався ними.
ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить.
Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 31січня 2025 року у справі № 235/8060/15-ц.
Згідно з розрахунком заборгованості, нарахування відсотків охоплює період з 11 червня 2024 року по 03 вересня 2024 року здійснено у повній відповідності до умов кредитного договору, а саме за 84 календарних днів, що повністю відповідає узгодженим сторонами умовам. Позивачем нарахувань за кредитним договором не здійснювалось.
Звертає увагу, що встановлено часткове виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №143118 від 11 червня 2024 року на загальну суму 2114,90 грн., що також розцінюється як підтвердження факту укладеності кредитного договору.
Сума заборгованості, заявлена позивачем у позовній заяві, включає в себе не лише основну суму кредиту та нараховані проценти, але й нараховану комісію, яка чітко передбачена умовами договору та є складовою частиною загальної суми позовних вимог як плата за надання кредиту, підготовку та організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги.
Вважає, що позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Ейс».
Зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну та достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.
У зв`язку з чим просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в цілому відповідає вказаним вимогам закону.
Судом встановлено, що 11 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №143118 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит, що розміщена на вебсайті кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник уклав договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку (ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) кредитного договору, шляхом підписання індивідуальної частини/акцепту, відповідно до розділу V цієї індивідуальної частини.
Відповідач зареєструвалась на сайті, під час чого пройшла процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту кредитодавця, вказавши свої особисті персональні ідентифікаційні дані.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор c83ce0b4 відправлено на номер телефону НОМЕР_3 відповідача та введено нею 11.06.2024 10:48:45, що підтверджується на кожній сторінці індивідуальної частини.
Згідно з порядком укладання договору зазначеного в п.5.2 індивідуальної частини підписанням індивідуальної частини договору/акцепту позичальник приєднується до договору в цілому, включаючи публічну частину. Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника, у формі що унеможливлює зміну його змісту.
ТОВ «ФК «Кредіплюс» надало ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 8000 грн., з яких 6000 грн. - кредитні кошти, 2000 грн. - комісія за надання кредиту (25% від загальної суми кредиту), кредит надано строком на 84 дні зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, дата повернення кредиту 03 вересня 2024 року, тип процентної ставки фіксована, стандартна процентна ставка 390% річних (п.п.2.1-2.6).
Кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку на карту позичальника № НОМЕР_2 , емітовану банком України.
11 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору №143118 від 11 червня 2024 року безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується Довідкою №4 від 29 січня 2025 року.
За умовами цього договору відповідач зобов`язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 11069,50 грн., яка складається з наступного: 7086,10 грн. - заборгованість по кредиту; 3483,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 500 грн. - комісія за кредитним договором.
10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Після отримання позивачем права вимоги за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань, а відповідач продовжувала порушувати умови кредитного договору.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку, станом на 25 березня 2025 року загальний розмір заборгованості складає 11069,50 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс», суд першої інстанції виходив з того, що укладений між сторонами кредитний договір та договір факторингу відповідають вимогам закону, зобов`язання за кредитним договором відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.
Колегія суддів в цілому погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення заявлених позовних вимог по суті.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно з частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.
Згідно частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (стаття 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022року у справі № 757/40395/20.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Встановлено, що 11 червня 2024 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та відповідачем укладено кредитний договір №143118 у формі електронного документа з використанням електронного підпису - одноразовим ідентифікатором, що був надісланий відповідачу СМС-повідомленням, про прийняття пропозиції укласти кредит у формі електронного правочину. Перед укладенням кредитного договору, відповідач отримав проєкт цього договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті ТОВ «ФК «Кредіплюс» та є невід`ємною частиною цього договору.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.
Отже, без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що кредитний договір з первісним кредитором не укладався, є безпідставними та таким, що спростовується матеріалами справи.
Відповідно до умов вказаного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 6000 грн. на №рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2000 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.
Пунктом 2.5. індивідуальної частини передбачено, що комісія за надання кредиту складає 2000 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Тобто, позичальнику перераховується сума кредиту 8000 грн., за вирахуванням суми комісії, сплаченої за надання кредиту.
11 червня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ коштів згідно договору №143118 від 11 червня 2024 року безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується Довідкою №4 від 29 січня 2025 року.
За умовами цього договору відповідач зобов`язалася повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
Кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов`язання не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 11069,50 грн., яка складається з наступного: 7086,10 грн. - заборгованість по кредиту; 3483,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 500 грн. - комісія за кредитним договором.
10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Після отримання позивачем права вимоги за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань, а відповідач продовжувала порушувати умови кредитного договору.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку, станом на 25 березня 2025 року загальний розмір заборгованості складає 11069,50 грн.
Колегія суддів приходить до висновку, що копія договору відступлення прав вимоги та реєстру права вимоги є належними, допустимими та достатніми доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Апеляційний суд констатує, що відповідний договір відступлення прав вимоги, внаслідок укладення яких позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинним та перед судом заінтересованими особами питання про визнання їх недійсними не порушувалось.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором №143118 від 11 червня 2024 року у розмірі 11069,50 грн., яка складається з наступного: 7086,10 грн. - заборгованість по кредиту; 3483,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом; 500 грн. - комісія за кредитним договором, є обґрунтованими.
Водночас, вирішуючи питання стосовно судових витрат на правову допомогу, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх стягнення у повному обсязі у розмірі 7000 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу, позивачем надано договір про надання правничої допомоги №04/02/25-1 від 04 лютого 2025 року, додаткову угоду № 29 від 04 лютого 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №04/02/25-1 від 04 лютого 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №04/02/25-01 від 04 лютого 2025 року) від 04 лютого 2025 року, розмір послуг за надання професійної правничої допомоги становить 7 000 грн.
Враховуючи малозначність справи, обсяг та характер наданих послуг та виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, колегія суддів приходить до висновку, що понесені позивачем витрати є неспівмірними із складністю справи, наданим обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, та вважає, що наявні підстави для зміну розміру стягнутих з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, зменшивши їх з 7000 грн. до 3000 грн.
В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 липня 2025 року у цивільній справі №202/4121/25 - змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини рішення суду у наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. »
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2026 року.
Судді: