ПОСТАНОВА
Іменем України
18 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 401/1279/26
провадження № 22-ц/4809/1590/26
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року у складі головуючого судді Мельничика Ю. С.
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позово та рішення суду першої інстанції.
У квітні 2026 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 14 березня 2025 року в розмірі 68 330 грн 07 коп., станом на 19 квітня 2026 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 09 червня 2023 року з ідентифікацією клієнта банку ОСОБА_1 підписано Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Підпис відповідачем здійснено власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України».
У подальшому відповідач виявив бажання отримати послугу «Кредит готівкою», ознайомився із актуальними умовами кредитування та 14 березня 2025 року підписав Паспорт кредиту за допомогою ОТР пароля. Після чого із відповідачем за допомогою ОТР пароля було підписано кредитний договір № б/н від 14 березня 2025 року про надання строкового кредиту у розмірі 60 000 грн 00 коп. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника на строк 60 місяців із встановленням річної відсоткової ставки у розмірі 31 %.
Відповідач не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору та Графіку кредиту.
У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 19 квітня 2026 року має заборгованість у розмірі 68 330 грн 07 коп., з яких: 57 824 грн 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 10 505 грн 69 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Позивач зазначає, що починаючи з 15 вересня 2025 року триває порушення відповідачем зобов`язання з повернення кредиту (його частини згідно з графіком погашення), тобто більше 180-ти днів, з 14 березня 2026 року у позичальника виникло зобов`язання повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами. Таким чином, оскільки підставою для звернення в суд є невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту після спливу 180 днів прострочення, а не дострокове стягнення внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту, то відсутня необхідність щодо попереднього направлення відповідачу вимоги щодо дострокового стягнення кредиту.
Відповідно до виписки по рахунку, відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання, припустившись тривалого та систематичного прострочення щомісячних платежів. Уклавши кредитний договір від 14 березня 2025 року, відповідач добровільно погодився з його умовами, зокрема з п. 4.9 та розділом 9 Умов і Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною договору. Даними пунктами передбачено, що у разі порушення позичальником графіка платежів, строк користування кредитом вважається таким, що закінчився, а все зобов`язання за тілом кредиту стає простроченим автоматично, без необхідності вчинення Банком додаткових волевиявлень чи надсилання окремих вимог.
Відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.
Зазначив, що за умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 14 березня 2030 року, таким чином АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути достроково заборгованість за кредитним договором у розмірі 57 824 грн 38 коп. Умовами кредитного договору було передбачено порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту (пункт 3.3.2 договору), а також ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», однак позивач не надав належних доказів виконання зазначених вимог, при цьому відсутні і докази отримання такої вимоги, у зв`язку з чим відсутні підстави для дострокового стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором.
Вказав, що у нього виникло зобов`язання сплатити чергові платежі за тілом кредиту за період з 14.03.2025 по 14.04.2026 (13 міс.) на суму 25 919,79 грн (1 993,83 грн х 13). Разом з тим, з доданих до позовної заяви виписки та розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що відповідачем станом на 26 квітня 2026 року за цим кредитом було внесено на погашення заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту 9 969,10 грн Відтак, позивач вважає, що заборгованість за тілом кредиту станом на 14 квітня 2026 року складає 15 950,69 грн.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 14 березня 2025 року в розмірі 68 330 грн 07 коп., станом на 19 квітня 2026 року, а також судовий збір в сумі 2 662 грн 40 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд керувався тим, що відповідно до п. 4.9 кредитного договору від 14 березня 2025 року сторони, керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України, домовилися про те, що цей договір, в частині настання прав та обов`язків сторін щодо надання банком та повернення позичальником кредиту зі сплатою процентів на користь банку, укладається під відкладальну обставину. Сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим договором є порушення позичальником зобов`язань з повернення Кредиту (його частини), що триває протягом 180-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов`язання. Наслідком настання відкладальної обставини є виникнення зобов`язання позичальника не пізніше 180-го календарного дня повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, неустойку та інші платежі відповідно до умов цього договору.
Таким чином, суд не прийняв до уваги доводи відповідача, щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду з даним позовом, оскільки ОСОБА_1 починаючи з 15 вересня 2025 року порушувались зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та відповідно до умов кредитного договору у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми фактично отриманого відповідачем кредиту та нарахованих процентів за користування кредитними коштами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог та наданих доказів по справі.
Відповідач зазначив, що за умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 14 березня 2030 року, однак 26 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом, в якому просить стягнути достроково заборгованість за кредитним договором в розмірі 57 824,38 гривень (за тілом кредиту).
Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту на його адресу та відсутні докази отримання ним такої вимоги.
Вказав, що згідно з графіком платежів, що є Додатком № 1 до кредитного договору від 14 березня 2026 року сума кредиту - 60 000,00 грн, строк кредиту з 14 березня 2025 року по 14 березня 2030 року, сума кредиту розрахована на 60 місяців, розмір щомісячного платежу за кредитом 1 993,83 грн. Як вбачається із даного графіку платежів, станом на 26 червня 2026 року у нього виникло зобов`язання сплатити чергові платежі за тілом кредиту за період з 14 березня 2025 року по 14 квітня 2026 року (13 міс.) на суму 25 919,79 грн (1 993,83 грн х 13). З доданих до позовної заяви виписки та розрахунку заборгованості за кредитним договором убачається, що мною станом на 26 квітня 2026 року за цим кредитом було внесено на погашення заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту 9 969,10 грн. У зв`язку з наведеним, вважає, що заборгованість за тілом кредиту станом на 14 березня 2026 року становить 15 950,69 грн (25 919,79 грн - 9 969,10 грн).
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу позивачем не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
09 червня 2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк».
14 березня 2025 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 підписано кредитний договір.
Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 60 000 грн 00 коп. зі строком кредитування 60 місяців, процентна ставка - 31% річних.
З виписки за договором б/н від 14 березня 2025 року убачається, що відповідач користувався кредитними коштами та періодично сплачував заборгованість за кредитним договором.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 14 березня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» становить 68 330 грн 07 коп., яка складається з: 57 824 грн 38 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 10 505 грн 69 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається, відповідач оскаржує судове рішення, яким стягнуто із нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 14 березня 2025 року в розмірі 68 330 грн 07 коп. Так, ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 14 березня 2030 року, однак 26 квітня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із цим позовом. Разом з тим, матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту на його адресу та відсутні докази отримання ним такої вимоги.
Колегія суддів не погоджується із такими доводами відповідача з огляду на таке.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 525 ЦК України передбачено недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
Відповідно до ст.526, 527 та 530 ЦК України, - зобов`язання має виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В силу ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 статті 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 14 березня 2025 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позичальник отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 60 000 грн на платіжну картку.
На підставі вказаного договору ОСОБА_1 отримував від Банку кошти в межах кредитного ліміту та частково сплачував кредит і відсотки.
Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 14 березня 2025 року по 20 квітня 2026 року убачається, що останній припинив надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов кредитного договору № б/н від 14 березня 2025 року, в зв`язку з чим, станом на 19 квітня 2026 року позивачем нараховано заборгованість за кредитним договором у розмір 68 330, 07, з яких: 57 824, 38 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 505, 69 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Відповідно до п. 4.9 кредитного договору від 14 березня 2025 року сторони, керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України, домовилися про те, що цей Договір, в частині настання прав та обов`язків сторін щодо надання банком та повернення позичальником кредиту зі сплатою процентів на користь банку, укладається під відкладальну обставину.
Сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим договором є порушення позичальником зобов`язань з повернення Кредиту (його частини), що триває протягом 180-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов`язання. Наслідком настання відкладальної обставини є виникнення зобов`язання позичальника не пізніше 180го календарного дня повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, неустойку та інші платежі відповідно до умов цього договору.
Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності у позивача підстав для звернення до суду є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 починаючи з 15 вересня 2025 року порушувались зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та відповідно до умов кредитного договору у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми фактично отриманого відповідачем кредиту та нарахованих процентів за користування кредитними коштами, як це було передбачено умовами кредитного договору.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленогоу даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 18.09.2026.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді С. І. Мурашко
О. І. Чельник