ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа №160/18564/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
30.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.01.1996 він був виключений з військового обліку та зарахований в запас через визнання непридатним та виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі гр. І ст. 86 наказу МО України №2 від 1994 року. Проте, під час оновлення даних в застосунку Резерв+ в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» виникла помилка щодо даних позивача, а саме те, що він перебуває на обліку в категорії «військовозобов`язаний», та підстава зняття/виключення - відсутня, хоча у його військовому квитку НОМЕР_1 міститься інформація про те, що позивач непридатний з виключенням з військового обліку. Позивач вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо невиключення з військового обліку позивача неправомірною та такою, що порушує законні права, свободи та інтереси позивача, оскільки право бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще 22.01.1996 на підставі відповідної постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дані відомості було внесено у військово- обліковий документ УН №0856697, а на 8 сторінці було проставлено відмітку про те, що він не є військовозобов`язаним.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.
Ухвалою суду від 06.07.2026 відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позовна заява з додатками та копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 отримані відповідачем в системі «Електронний суд» 01.07.2026 та 06.07.2026 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 від 10.04.1996 позивач був виключений з військового обліку та зарахований в запас через визнання непридатним та виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі гр. І ст. 86 наказу МО України №2 від 1994 року.
Згідно з відомостями військово-облікового документу «Резерв+», сформованому 02.06.2026, 16.06.2026, 29.06.2026 позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 в званні «рядовий» з позначкою «порушення правил військового обліку», причина - не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 , дата звернення до Національної поліції 16.04.2026.
При цьому у військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_7 +» містяться відомості про те, що позивач уточнив дані 02.06.2026.
04.06.2026 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» щодо виключення позивача з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Відповіді на звернення позивача матеріали справи не містять.
Однак, у відповідь на адвокатський запит, відповідачем надано лист від 22.06.2026 №264/1430, в якому підтверджено перебування позивача на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та рекомендовано пройти військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби.
Не погоджуючись з бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), положення якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
За правилами абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.
Частиною 2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII визначені такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У свою чергу, ч. 13 ст. 2 Закону №2232-XII передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд.
Водночас, згідно з п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Суд звертає увагу на принципову відмінність понять «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку».
Зняття з військового обліку передбачає тимчасову зміну місця обліку або зміну статусу, але особа залишається у статусі військовозобов`язаного.
Виключення з військового обліку означає, що особа втрачає статус військовозобов`язаного, на неї не поширюються обов`язки щодо військового обліку (проходження ВЛК, оновлення даних тощо), і вона перестає бути суб`єктом даних правовідносин.
Статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі Положення №402).
Норми Положення № 402 суд застосовує в редакції, чинній на час розгляду питання про придатність позивача до військової служби, зокрема, зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України від 27.05.2013 №346. Пунктом 1.1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд, зокрема, допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; колишніх військовослужбовців; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), які приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються, зокрема, свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання (п. 2.1 розділу І Положення № 402). Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться військово-лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Пунктом 1.2. Розділу ІІ Положення №402 передбачено, що Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я.
Судом встановлено, що позивач був виключений з військового обліку рішенням компетентного органу (ВЛК) у 1996 році на підставі гр. І ст. 86 наказу МО України №2 від 1994 року, він втратив статус військовозобов`язаного. Чинне законодавство не передбачає механізму автоматичного поновлення на військовому обліку осіб, які були виключені з нього за станом здоров`я, без їхньої добровільної згоди або без скасування попереднього рішення ВЛК у судовому порядку чи порядку контролю, чого у даній справі не відбулося.
За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає під дію статей Розладу хвороб, що визначають ступінь придатності особи до військової служби з посиланням на п. 3.13 Глави 3 Розділу ІІ Положення.
Відносини щодо створення та ведення реєстру регулюються Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).
Відповідно до ст. 2 Закону №1951-VIII, основними завданнями Реєстру є ведення військового обліку громадян України, забезпечення комплектування Збройних Сил України, а також інформаційне забезпечення. Згідно зі ст. ст. 5, 6, 7 Закону №1951-VIII, до Реєстру вносяться персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Органами адміністрування та ведення Реєстру є районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до пункту 2 «Порядку оформлення та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559, відомості, зазначені у військово-обліковому документі особи, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі.
Однак, цей принцип діє і у зворотний бік: Реєстр є похідним від первинних документів та рішень, прийнятих суб`єктами владних повноважень. Відображення у Реєстрі інформації про те, що Позивач є «військовозобов`язаним», суперечить наявному у нього офіційному документу (військовому квитку) з відміткою про виключення з обліку.
У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права чи право на свободу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У даному випадку, невідповідність електронних даних Реєстру паперовим документам Позивача є наслідком неналежного адміністрування баз даних з боку держави в особі ТЦК та СП. Віднесення особи, яка виключена з обліку, до категорії «військовозобов`язаних» створює для Позивача невизначеність, ризики безпідставного притягнення до відповідальності або обмеження у правах (наприклад, при перетині кордону чи працевлаштуванні), що є неприпустимим.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Враховуючи, що Відповідач є розпорядником інформації у Реєстрі та єдиним органом, уповноваженим вносити зміни до облікових даних Позивача за місцем його реєстрації, належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання Відповідача вчинити конкретні дії внести достовірні відомості до Реєстру.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо обліку Позивача як військовозобов`язаного є протиправними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах (рішенню ВЛК 1996 року) та суперечать вимогам ст. 37 Закону №2232-XII.
Відтак, суд визнає протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.
Позивачем заявлені позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби; про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Вказані вимоги за своїм змістом та правовим результатом є взаємопов`язаними та фактично спрямовані на досягнення одного й того самого результату - відображення належного правового статусу позивача як особи, виключеної з військового обліку.
Водночас судом уже встановлено, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку на підставі постанови ВЛК ще у 1996 році, а відповідне рішення не скасоване та є чинним. Отже, повторне прийняття рішення про його виключення з військового обліку не вимагається.
За таких обставин належним способом відновлення порушеного права є не повторне виключення позивача з військового обліку, а приведення відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідність до вже існуючого та чинного рішення про виключення позивача з військового обліку, тобто внесення до Реєстру відповідних достовірних відомостей.
Таким чином, вимога про зобов`язання виключити позивача з військового обліку охоплюється за своїм правовим змістом вимогою про внесення до Реєстру відомостей про його виключення, оскільки спрямована на усунення того самого порушення та досягнення того самого правового результату.
Відтак, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 10.04.1996.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у встановленому розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 30.06.2026.
Проте суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, при зверненні до суду позивачу необхідно було сплатити суму судового збору із застосування понижуючого коефіцієнту, що складає суму 1064,96 грн. Таким чином має місце сплата судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом на суму 266,24 грн, яка не підлягає стягненню з відповідача та може бути повернута в порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в установленому розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 709,97 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до відомостей військового квитка серії НОМЕР_1 від 10.04.1996.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 709 (сімсот дев`ять) грн 97 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський