ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року Справа №160/23346/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
13.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №0471500315221 від 24.04.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 період його роботи з 30.06.1989 по 10.11.1989 року, період перебування на службі в Радянській Армії з 15.11.1989 по 04.12.1991 рік, та період навчання у професійно-технічному училищі за фахом «Тракторист-машиніст ІІІ класу» з 01.09.1992 по 03.03.1993 рік, і призначити пенсію на пільгових умовах згідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення за призначенням пенсії, а саме з 15.04.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване рішення протиправним, оскільки має всі необхідні умови для призначення пенсії на пільгових умовах, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою суду від 18.08.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області своїм правом на подання відзиву не скористалось про розгляд справи повідомлене належним чином
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
15.04.2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.
24.04.2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047150031521 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, через відсутність необхідного пільгового стажу. Також в рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить - 38 років 09 місяців 24 дні, пільговий стаж становить - 03 роки 03 місяці 13 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано період навчання згідно диплома № НОМЕР_1 від 03.03.1993 року, оскільки відсутній підпис заступника директора; до пільгового стажу за Списком № 1 згідно довідки від 08.04.2025 року № 122 виданої ПАТ «Інгулецький гірничозбагачувальний комбінат» не зараховано період роботи з 30.06.1989 року по 10.11.1989 року (невірно зазначена Постанова «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», на даний період роботи діяла Постанова від 22.08.1956 року № 1173, в якій посада «машиніст екскаватора в кар`єрі» відсутня).
Позивач вважає вказане рішення протиправним, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно з статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Суд констатує, що жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці позивача немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірний період роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Записи у трудовій книжці позивача скріплені і засвідчені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Аналогічна правова позиція щодо того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж особи, викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція зокрема викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17 та у постанові від 07 листопада 2019 року у справі №686/19477/16-а.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина третя статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, устатті 56 Закону №1788-XIIпередбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1, №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383.
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у Списку №1.
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Згідно із п. п. 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду саме до пільгового стажу необхідно враховувати спеціальні правила підтвердження характеру роботи, передбачені пунктом 20 Порядку № 637 та Порядком № 383.
Суд звертає увагу, що пунктом 20 Порядку № 637 передбачено можливість підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Отже, вимога про надання уточнюючої довідки не є безумовною та застосовується саме у випадку, коли наявні в трудовій книжці відомості не дають можливості визначити характер роботи та право особи на пільгове пенсійне забезпечення.
Такий висновок відповідає правовому підходу, відповідно до якого формальні недоліки документів або неможливість особи отримати додаткові документи від підприємства не можуть самі по собі бути підставою для позбавлення особи права на пенсійне забезпечення, якщо сукупність наявних доказів дозволяє встановити факт роботи та характер виконуваних робіт.
Суд враховує, що відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, законодавець розмежовує порядок підтвердження пільгового характеру роботи залежно від періоду її виконання.
Щодо періодів роботи позивача з 30.06.1989 року по 10.11.1989 року, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо зарахування зазначених періодів до пільгового стажу необхідно встановити, чи відповідають зазначені у трудовій книжці позивача професії, посади та характер виконуваних ним робіт Списку № 1, чинному у відповідний період, та чи підтверджується зайнятість позивача на таких роботах повний робочий день.
Як встановлено судом, у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу у зазначені періоди із зазначенням підприємств, посад (професій) та дат прийняття на роботу і звільнення з неї.
Також в матеріалах справи наявна Довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.04.2025 року № 122, якою підтверджено пільговий характер роботи позивача в період з 30.06.1989 року по 10.11.1989 року.
Щодо періоду військової служби позивача з 15.11.1989 року по 04.12.1991 року суд зазначає про таке.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Отже, при визначенні правових наслідків проходження позивачем військової служби у 1989-1991 роках необхідно застосовувати законодавство, чинне на час проходження такої служби.
Пунктом 109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, було передбачено правила зарахування до стажу роботи періоду служби у складі Збройних Сил СРСР.
З урахуванням наведеного суд вважає, що питання зарахування періоду військової служби позивача до пільгового стажу не може вирішуватися формально шляхом посилання лише на відсутність уточнюючої довідки про пільговий характер роботи, оскільки такий період за своєю природою є не періодом роботи, а спеціальним періодом, який за певних умов законодавство прирівнює до відповідної роботи для цілей пенсійного забезпечення.
Суд також враховує, що після проходження військової служби позивач продовжив трудову діяльність, у тому числі на роботах, які він просить зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1.
Таким чином, при повторному розгляді заяви позивача відповідач зобов`язаний надати оцінку періоду військової служби з 15.11.1989 року по 04.12.1991 року з урахуванням законодавства, яке діяло на час її проходження, та встановити, чи наявні передбачені законом підстави для його зарахування до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Щодо періоду навчання позивача з 01.09.1992 року по 03.03.1993 року суд зазначає, що сам факт навчання у професійно-технічному навчальному закладі не є безумовною підставою для зарахування відповідного періоду саме до пільгового стажу за Списком № 1.
Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, за умови, що перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як убачається з матеріалів справи, навчання позивача закінчено 03.03.1993 року, а 16.04.1993 року був прийнятий в совхоз «Полтавка».
За таких обставин наявні правові підстави для зарахування періоду навчання з 01.09.1992 року по 03.03.1993 року до пільгового стажу за Списком № 1.
Отже, суд вважає, що при прийнятті рішення від 24.04.2025 року № 047150031521 відповідач не належним чином дослідив та оцінив всі періоди трудової діяльності позивача, які він просив зарахувати до пільгового стажу, а висновок про відсутність пільгового стажу зроблено без належного встановлення правового статусу кожного спірного періоду.
При цьому суд не може підміняти собою орган Пенсійного фонду України та самостійно здійснювати первинний розрахунок пільгового стажу, визначати його остаточну тривалість та встановлювати всі необхідні умови для призначення пенсії, якщо відповідні повноваження належать пенсійному органу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.04.2025 року № 047150031521 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не забезпечено належного, повного та об`єктивного розгляду поданих позивачем документів та не наведено достатнього обґрунтування неврахування спірних періодів до пільгового стажу.
З метою ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та з урахуванням періодів роботи і військової служби, щодо яких судом надано відповідну оцінку.
Водночас вимога позивача про безпосереднє зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з 15.04.2025 задоволенню не підлягає, оскільки призначення пенсії є дискреційним повноваженням органу Пенсійного фонду України, який після повторного розгляду заяви має встановити наявність усіх передбачених законом умов для призначення пенсії, визначити остаточний страховий та пільговий стаж, а також прийняти відповідне рішення.
Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є скасування протиправного рішення відповідача та зобов`язання останнього повторно розглянути заяву позивача від 15.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1064,96 грн, що документально підтверджується квитанцією.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Керуючись ст. 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, 7, код ЄДРПОУ: 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №0471500315221 від 24.04.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 період роботи з 30.06.1989 по 10.11.1989 року, період перебування на службі в Радянській Армії з 15.11.1989 по 04.12.1991 рік, та період навчання у професійно-технічному училищі за фахом «Тракторист-машиніст ІІІ класу» з 01.09.1992 по 03.03.1993 рік
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко