ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/8231/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії після її перерахунку на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №260/2796/25, максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність на підставі ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області здійснити з 01.02.2023 нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 у справі №260/2796/25, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
13 березня 2026 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позивачем було подано до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Подану заяву обґрунтовує тим, що 07.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачу надійшла відповідь №5243-5677/П-02/8-0700/26, у якій відповідач зазначив, що рішення суду нібито виконано, а розмір перерахованої пенсії за рішенням суду становить 35568,40 грн. Також повідомлено про нарахування різниці пенсії за період з 01.02.2023 по 30.04.2026 у сумі 491857,60 грн.
Водночас, надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протоколи перерахунку пенсії свідчать про інше. Зокрема, за результатами перерахунку пенсії з 01.03.2026 року її розмір з надбавками визначено у сумі 42 909,38 грн, однак у тому ж розрахунку зазначено: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 35 568,40 грн», у зв`язку з чим до виплати визначено 35 568,40 грн. Підставою перерахунку зазначено «рішення суду».
Аналогічно, у протоколі перерахунку пенсії з 01.05.2026 року розмір пенсії з надбавками визначено у сумі 42909,38 грн, проте після застосування максимального розміру до виплати знову визначено 35568,40 грн. Підставою перерахунку також зазначено «рішення суду».
Позивач зазначає, що незважаючи на повідомлення відповідача про виконання судового рішення, його власні протоколи перерахунку підтверджують фактичне застосування максимального обмеження пенсії, що прямо суперечить резолютивній частині рішення суду від 13.03.2026 року.
Суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю у порядку письмового провадження.
Надаючи оцінку поданій позивачем заяві про встановлення судового контролю та матеріалам даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана стаття не визначає чіткого порядку реалізації права особи та можливості суду на встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Однак, згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду сформованої в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, можливо і після ухвалення судового рішення по суті спору на підставі окремо поданої заяви.
Отже, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його не виконання.
Окремо необхідно вказати, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов`язком.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а.
На підставі вище наведеного, аналізуючи правові норми статті 382 КАС України, та, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що суд вправі встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, як у судовому рішенні за результатами вирішення справи по суті, так і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір по суті.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів на користь ймовірного невиконання рішення суду відповідачем, що підтверджені належними та допустимими доказами.
У якості обставин, що можуть свідчити про невиконання рішення суду відповідачем-суб`єктом владних повноважень потрібно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Як вбачається із матеріалів заяви, 06.05.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ Гаринцем Олександром Івановичем відкрито виконавче провадження №80887993 з примусового виконання виконавчого листа №260/8231/25 від 22.04.2026 року, щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Враховуючи вище наведене, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, а не його обов`язком, а також те, що виконавчий лист по даній справі уже предявлено до виконання до органів ДВС, суд вважає, що позивачем не необгрунтовано підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відтак у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
Суд вважає, що позивачем не необгрунтовано підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відтак у задоволенні поданої заяви слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.229, 248, 256, 382 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.
Суддя П.П.Микуляк