ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
15 вересня 2026 року Справа № 280/8904/26 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., перевіривши матеріали позовної
заяви ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області викладені у листі від 28.07.2026 року про відмову виплаті та нарахуванні пенсії за період з 01.08.2025 по 05.04.2026;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01.08.2025 по 05.04.2026 року.
Ухвалою судді від 31.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у справі.
Ухвалою судді від 31.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Роз`яснено позивачу, що недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом надання суду:
- оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (доплатити 1064,96 грн.);
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України /або обґрунтувань за яких позивач вважає, що строк звернення до суду у відповідній частині не пропущений, разом із доказами на підтвердження таких обставин.
За змістом частин 1-3 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів із дня його складання в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Відповідно до абз.2 п.5 ч.6 ст.251 КАС України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно наявною в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді, а саме ухвала судді від 31.08.2026 про залишення позовної заяви без руху була надіслана представнику позивача в електронний кабінет та доставлено 02.09.2026.
Останній день для усунення недоліків позову припадає на 14.09.2026.
03.09.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій представник позивача просить суд визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з цим позовом поважними та поновити строк звернення до суду. В обґрунтування вказаного зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована та фактично проживає у м. Макіївка Донецької області, яке є тимчасово окупованою територією України. Позивач є особою похилого віку, яка в силу обставин окупації перебуває в умовах обмеженого зв`язку, відсутності українських державних органів, банківських установ, поштового сполучення. Вона була позбавлена будь-якої фізичної можливості звернутися до органів ПФУ чи до суду на підконтрольній Україні території особисто в серпні 2025 року. По-друге, відсутність офіційного рішення Відповідача: ГУ ПФУ в Запорізькій області в серпні 2025 року не приймало окремого рішення про припинення виплати пенсії у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, та не направляло його Позивачу. Про офіційну правову позицію Відповідача (а саме - відмову у виплаті коштів за минулий період через нібито отримання пенсії від рф) Позивач вперше дізналася лише з листа Відповідача від 28.07.2026 року № 33317-34023/А-02/8-0800/26. По-третє, добросовісна поведінка Позивача та незаконність дій Відповідача за результатами відеоідентифікації: Позивач не виявляла пасивної поведінки. Як тільки з`явилася технічна та нормативна можливість (відповідно до Порядку № 299), Позивач у квітні 2026 року звернулася через вебпортал ПФУ із заявою на ідентифікацію особи за допомогою відеоконференцзв`язку.
Надаючи оцінку доводам представника позивача, суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на переконання судді для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також суддя наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Водночас, суддя наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2025 позивачу була призупинена виплата пенсії.
Оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, її розмір повинен був бути відомий позивачу. Крім того, позивач мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про призупинення виплати пенсії.
Тому суддя приходить до переконання, що з дня зупинення виплати пенсії (01.08.2025) позивач вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Проте, до адміністративного суду з даним адміністративним позовом позивач звернувся лише 26.08.2026, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України.
Щодо посилань представника позивача на те, що позивач була позбавлений будь-якої фізичної можливості звернутися до органів ПФУ чи до суду на підконтрольній Україні території особисто в серпні 2025 року, суддя зазначає, що вказані обставини не підтверджені належними доказами.
Більш того, перебування позивача на тимчасово окупованій території не позбавило останнього можливості 20.04.2026 пройти в органах ПФУ відеоконференцзв`язок по встановленню особи, укласти у травні 2026 року договір про надання правничої допомоги.
Отже, представником позивача не надано жодного доказу на підтвердження того, що позивач дійсно не мав можливості вчиняти активні дії для захисту порушених прав.
Суддя зазначає, що учасники справи зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про намір добросовісної реалізації права на звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, суддя зазначає, що отримання позивачем доказів, які перелічені у заяві про поновлення строку звернення до суду не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Звернення до суду з позовною заявою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на подання позову, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, установлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зазначені правові висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі №520/6827/22.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський Суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відповідно до п. 9 ч. 4 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи те, що поважних та об`єктивних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом представником позивача не зазначено, суд доходить висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 123 КАС України та повернення позовної заяви.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене, оскільки представник позивача не подав до суду належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстави поновлення такого строку є неповажними, наявні підстави для повернення позовної заяви.
Згідно ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку зварення до суду - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду, які наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 294, 295, 296 КАС України.
Суддя Н.В. Стрельнікова