КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
16 вересня 2026 року м. Київ № 320/34974/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної міграційної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , Державна податкова служба України, Пенсійний фонд України, Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить (дослівно):
«I. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України, яка полягає у: 1. Невиправленні недостовірних відомостей, внесених працівником РАЦС у 2001 році до актового запису про народження ОСОБА_2 , та невнесенні достовірних відомостей про громадянство батька на момент народження дитини.
2. Незабезпеченні збереження та належного відображення у Державному реєстрі актів цивільного стану первинних відомостей актового запису про народження, що призвело до появи суперечливих даних у витягах, сформованих у 2010 та 2026 роках, та унеможливило встановлення фактичних обставин його первинного внесення і подальших змін.
3. Наданні відповіді (ПР-20334146 від 06.06.2026), яка містить твердження про «внесення змін до паперового носія актового запису» та про «виправлення» відомостей у 2018 році, однак ці твердження не підтверджені ані записами в Реєстрі, ані документами, які б свідчили про законні підстави для таких змін, що свідчить про неналежний розгляд звернення та порушення принципу правової визначеності.
II. Зобов`язати Міністерство юстиції України:
4. Внести до актового запису про народження № 118 від 16.07.2001 достовірні відомості про громадянство батька відповідно до документів, пред`явлених у 2001 році.
5. Відновити первинні відомості, які містилися у витягу з ДРАЦС № 0[телефон приховано] від 10.07.2010.
6. Надати повний журнал змін до актового запису про народження та актового запису про встановлення батьківства.
7. Надати всі службові документи, на підставі яких у 2001, 2010 та 2023 роках вносилися зміни до актового запису, а також документи, на які Міністерство юстиції України посилається у відповіді 2026 року щодо твердження про внесення змін у 2018 році.
III. Визнати протиправними дії Державної міграційної служби України, які полягали у: 8. Застосуванні до громадянина України за народженням процедури «набуття громадянства» у 2017 році, що суперечить статті 7 Закону України «Про громадянство України».
9. Стягненні адміністративного збору 137,75 грн. за оформлення довідки, яка не могла видаватися громадянину України за народженням.
10. Видачі довідки № 889/2017, що містить взаємовиключні та недостовірні відомості, які суперечать статті 7 Закону України «Про громадянство України» та статті 19 Конституції України.
11. Інтеграції суперечливих даних довідки № 889/2017 до ЄДДР, що суперечить статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр».
12. Відмові анулювати довідку № 889/2017 як індивідуальний акт, що містить недостовірні та суперечливі відомості та був виданий із порушенням вимог законодавства.
13. Прийнятті рішення УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 про «набуття громадянства за народженням», яке суперечить статтям 7 та 3 Закону України «Про громадянство України», оскільки не могло бути прийняте щодо громадянина України за народженням.
IV. Зобов`язати Державну міграційну службу України:
14. Анулювати довідку №889/2017 як індивідуальний акт, що містить недостовірні та суперечливі відомості.
15. Внести до ЄДДР достовірні відомості про громадянство ОСОБА_2 відповідно до статті 7 Закону України «Про громадянство України».
16. Оформити та видати ОСОБА_2 ID-картку громадянина України після усунення суперечливих даних.
17. Повернути безпідставно стягнуті кошти у розмірі 137,75 грн., як безпідставно набуте майно відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України.»
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв`язку з наступним.
Приписами частини другої статті 49 КАС України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.
Особа набуває статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, якщо рішення у справі може вплинути на права такої особи в майбутньому після вирішення спору щодо права позивача.
Тобто, відмінність між статусом позивача і третьої особи полягає в тому, що право позивача вже порушене на момент розгляду справи судом та складає предмет адміністративного позову, тоді як право третьої особи може піддатись впливу виключно після набрання рішенням суду законної сили.
Наведене виключає звернення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, з позовними вимогами про відновлення порушеного права в межах судового розгляду спору, в якому така особа наділена вказаним статусом.
В іншому випадку така особа є позивачем у справі.
У даному випадку позивачкою заявлено позовні вимоги про відновлення порушеного права особи, яку вона вказує як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивачки.
Тобто, ОСОБА_2 за своїм процесуальним статусом виступає у даному спорі як позивач.
При цьому, позивачкою не надано суду документів, які б підтверджували її право на представництво інтересів ОСОБА_2 .
Крім того, відповідно до наданого свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подання позовної заяви не є неповнолітньою дитиною, а тому позивачка не може вважатися його законною представницею у розумінні статті 56 КАС України.
Наведене унеможливлює належний розгляд даної справи судом, оскільки неможливо дійсне волевиявлення ОСОБА_2 , встановити межі предмету спору та обсяг повноважень позивачки.
Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду; порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка безпосередньо або через представника стверджує про їх порушення; вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача; під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а та постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 640/14623/20, від 18 березня 2021 року у справі № 826/3932/17, від 19 травня 2021 року у справі № 826/13229/16 та ін.).
Так, спірні правовідносини та надані позивачкою документи стосуються виключно ОСОБА_2 , у зв`язку з чим позивачці необхідно зазначити, яким саме чином відповідними обставинами та діями було порушено саме її права та інтереси. При цьому наведені позивачкою численні пояснення та долучені документи самі по собі не свідчать про порушення її прав, оскільки стосуються правового становища та обставин, пов`язаних виключно з ОСОБА_2 .
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Слід зауважити, що правовідносини, з приводу яких позивачка звернулась до суду, виникли у 2001-2017 роках.
Водночас, з даним позовом до суду позивачка звернулась 18.08.2026 (через підсистему «Електронний суд»), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.
Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Суд звертає увагу позивачки, що заявлені позовні вимоги у зазначеному вигляді не відповідають положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачці необхідно привести позовні вимоги у відповідності до ст. 5 КАС України.
Так, положеннями частин першої - третьої статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
При цьому, Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила № 96/5).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил № 96/5 внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил № 96/5 визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивачка звернулась до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади немайнового права ОСОБА_2 на відображення інформації про прізвище Позивача та його батька у актових записах про народження та про відомостей про громадянство батька на момент народження ОСОБА_2 .
При цьому, позивачкою не зазначено доводів щодо порушення процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення або що рішення відповідача не відповідає вимогам частини другої ст. 2 КАС України.
Таким чином, позивачці необхідно навести конкретні та обґрунтовані доводи щодо протиправності оскаржуваних дій, зокрема зазначити, у чому саме полягає порушення процедури розгляду та прийняття органом державної реєстрації актів цивільного стану, а також обґрунтувати невідповідність рішення відповідача критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Як слідує із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Управління державної міграційної служби України в Полтавській області щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України Про громадянство України;
- зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Полтавській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про скасування рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України Про громадянство України, та скасувати рішення УДМС України в Полтавській області від 30.10.2017 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України Про громадянство України.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.09.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2026, відмовлено у задоволенні адміністративного суду.
Таким чином, позивачці, з урахуванням пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України слід надати до суду пояснення щодо підстав звернення до суду із позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними прийнятті рішення УДМС у Полтавській області від 30.10.2017 про «набуття громадянства за народженням» та стягнення адміністративного збору 137,75 грн за оформлення довідки, з огляду на те, що обставини, які є предметом зазначених позовних вимог, вже були досліджені та оцінені вищезгаданими судами.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, частиною 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Розміри ставок судового збору визначені ст. 4 Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Зі змісту позовних вимог слідує, що при зверненні до суду позивачем заявлено десять вимог немайнового характеру. Відповідно, розмір судового збору у даній справі становить 13312,00 грн.
Позивачкою не надано доказів сплати судового збору.
Одночасно з позовною заявою позивачка заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 та п. 1 ч. 1 ст. 8 ЗУ ''Про судовий збір''.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ ''Про судовий збір'' від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Проте, представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини, від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Як слідує з матеріалів заяви, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подання позовної заяви не є неповнолітньою дитиною.
За таких обставин вказане клопотання є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Вказані норми встановлюють можливість полегшення судом тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем достатку. Положення статей спрямовані на те, щоб судові витрати не були перешкодою для доступу до суду малозабезпечених осіб, і слугують гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду незалежно від майнового стану.
Таким чином, за обґрунтованим клопотанням, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суд може звільнити позивача від сплати судового збору, зменшити його розмір, відстрочити або розстрочити його сплату.
У клопотанні сторона повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, та надати суду відповідні докази.
Проте, позивачкою не надано доказів на обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Вказані обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачкою копії даної ухвали шляхом подання до суду позовної заяви з дотриманням вимог ст. 161 КАС України.
Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд,
у х в а л и в:
Відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної міграційної служби України, треті особи: ОСОБА_2 , Державна податкова служба України, Пенсійний фонд України, Міністерство оборони України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачці, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.