КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м. Київ справа №640/32643/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
в с т а н о в и в:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" в особі Ради адвокатів України про визнання протиправним та скасування п. 2 та п. 3 рішення № 82 від 21.09.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув статус адвоката у повній відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та на підставі Свідоцтва серії НОМЕР_1 від 09.06.2016. Законність набуття цього статусу була остаточно підтверджена постановою Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 826/10717/18, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання. Позивач зазначив про те, що відповідач, прийнявши оскаржуване рішення № 82 в частині оскаржуваних пунктів, здійснив протиправну спробу фактично перегляду рішення суду, та безпідставно піддав сумніву легітимність його статусу та ініціював процедуру позбавлення його права на заняття адвокатською діяльністю, що є грубим порушенням принципу правової визначеності, законних очікувань особи та свавільним втручанням у право на повагу до приватного життя (професійної діяльності).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, з урахуванням того, що Рада адвокатів України (далі також - РАУ) діяла виключно в межах своїх повноважень, як адміністратор другого рівня Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), на якого покладено обов`язок забезпечувати достовірність даних про персональний склад адвокатури. Відповідач стверджував про те, що позивач приховав від КДКА м. Києва факт того, що у жовтні 2019 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія (далі - КДКА) Запорізької області відмовила йому у видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту. Відтак, повторне звернення позивача до КДКА м. Києва у березні 2020 року відбулося з порушенням шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076) Відповідач вважає, що оскаржувані пункти рішення є лише формою фіксації виявленого факту надання недостовірних відомостей та скеруванням інформації (скарги) до компетентного органу (КДКА м. Києва) для надання правової оцінки, що не порушує безпосередніх прав позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду у місті Києві від 04.01.2021 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
15.12.2022 набрав чинності Закон України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».
Відповідно до абзаців 1-3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону, Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя, а до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Відтак, розгляд зазначеної справи підпадає під територіальну юрисдикцію Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у даній справі визначено суддю Головенка О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2015 ОСОБА_1 склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, пройшов стажування, та на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва від 26.05.2016 № 49 склав присягу адвоката України 09.06.2016, отримавши свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005739.
У зв`язку з вилученням відомостей про нього з ЄРАУ з боку НААУ, позивач у липні 2018 року звернувся до суду. Постановою Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 826/10717/18 касаційну скаргу у справі № 826/10717/18 задоволено. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 скасовано, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2018 у справі № 826/10717/18 залишено без змін. Тобто, фактично, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними дії НААУ щодо вилучення інформації та зобов`язано відповідача відновити відомості про адвоката Вітера С.В. у відкритому публічному доступі в ЄРАУ на офіційному вебсайті.
Отже, судовим рішенням у справі № 826/10717/18, яке набрало законної сили, встановлено факт набуття позивачем статусу адвоката у законний спосіб та підтверджено протиправність дій РАУ/НААУ щодо обмеження його права на професійну діяльність.
Сторонами не заперечується, що на виконання вказаного судового рішення, 23.06.2020 адміністратором другого рівня ЄРАУ було відновлено відображення відомостей про позивача.
Разом з тим, 21.06.2020 Радою адвокатів України було прийнято рішення № 82 «Про відомості в ЄРАУ стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ». Пунктом 2 оскаржуваного рішення № 82, РАУ встановила, що в ЄРАУ містяться дані стосовно ОСОБА_1 , який «з порушенням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" отримав Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 005739 від 09.06.2016 року». Пунктом 3 рішення № 82, доручено Голові РАУ ОСОБА_3 направити це рішення до КДКА м. Києва, прирівнявши його до скарги, для вирішення питання про припинення права ОСОБА_1 на заняття адвокатською діяльністю.
Обґрунтовуючи рішення № 82, відповідач послався на те, що позивач у жовтні 2019 року звертався до КДКА Запорізької області, де отримав відмову, а у березні 2020 року (під час касаційного розгляду попередньої справи) повторно звернувся до КДКА м. Києва без дотримання 6-місячного інтервалу та приховав цей факт.
Наведене зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дані приписи поширюються і на органи адвокатського самоврядування, які наділені публічно-управлінськими функціями.
Відповідно до ст. 1 Закону № 5076 адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 2 Закону № 5076 передбачено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Так, правовий статус, повноваження та обов`язки Ради адвокатів України чітко регламентовані статтями 17 та 55 Закону № 5076.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 17 Закону № 5076 Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
За змістом ст. 45 Закону № 5076 Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування. Національна асоціація адвокатів України: 1) представляє адвокатуру України у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями, делегує представників до органів державної влади; 2) захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності; 3) забезпечує високий професійний рівень адвокатів України; 4) забезпечує доступ та відкритість інформації стосовно адвокатів України; 5) виконує інші функції відповідно до цього Закону. Національна асоціація адвокатів України є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом. Національна асоціація адвокатів України утворюється з`їздом адвокатів України та не може бути реорганізована. Ліквідація Національної асоціації адвокатів України може бути здійснена лише на підставі закону.
Статут Національної асоціації адвокатів України затверджується з`їздом адвокатів України та є її установчим документом. З моменту державної реєстрації Національної асоціації адвокатів України її членами стають всі особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Інші особи стають членами Національної асоціації адвокатів України з моменту складення присяги адвоката України.
Відповідно до ст. 46 Закону № 5076 організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з`їзд адвокатів України.
Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.
У період між з`їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. (ч. 1 ст. 55 Закону № 5076)
Тож, Рада адвокатів України є організаційною формою адвокатського самоврядування, яка наділена повноваженнями приймати обов`язкові для виконання всіма адвокатами рішення, яка діє у системі органів Національної асоціації адвокатів України та через яку діє Національна асоціація адвокатів України.
Аналіз норм Закону та Порядку ведення ЄРАУ свідчить про те, що функція РАУ, як адміністратора другого рівня носить координаційний, технічний та обліковий характер. Проте, нормами чинного законодавства не наділено РАУ повноваженнями здійснювати квазісудову функцію, а саме, самостійно надавати правову оцінку законності чинних свідоцтв адвокатів або оголошувати у своїх рішеннях особу такою, що отримала статус з порушенням вимог закону.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Конституційний принцип обов`язковості судових рішень повторюється у ст. 370 КАС України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Постановою Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 826/10717/18 встановлено, що ОСОБА_1 набув право на заняття адвокатською діяльністю у визначений законом спосіб на підставі свідоцтва від 09.06.2016. Таким чином, законність статусу позивача, як адвоката захищена принципом res judicata (остаточності судового рішення). Водночас, приймаючи п. 2 та п. 3 рішення № 82 після постанови Верховного Суду, РАУ фактично здійснила спробу ревізії судового рішення.
Також, суд зауважує, що питання дисциплінарної відповідальності адвоката, перевірки фактів надання недостовірних відомостей та анулювання свідоцтва віднесені ст. ст. 32, 50, 52 Закону № 5076 до виключної дискреційної компетенції КДКА регіонів, а не РАУ. Тож, встановлюючи в п. 2 рішення № 82 факт порушення закону позивачем, РАУ перебрала на себе повноваження дисциплінарного органу.
Пункт 2.1 Порядку ведення ЄРАУ фіксує, що відомості до ЄРАУ вносяться за дворівневим принципом. Перший рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується радами адвокатів регіонів, Другий рівень внесення відомостей до ЄРАУ забезпечується Радою адвокатів України. За рішенням Ради адвокатів України та/або розпорядження Голови НААУ, РАУ, Рада адвокатів України, як адміністратор Другого рівня внесення відомостей до ЄРАУ, виконує функції та обов`язки адміністратора Першого рівня по веденню ЄРАУ. При внесенні таких даних (відомостей) та/або їх зміни, адміністратор бази даних ЄРАУ Другого рівня слідує командам системи електронної бази даних ЄРАУ.
Колегія суддів Верховного Суду щодо посилання на Рішення Ради адвокатів України № 156 від 11.06.2016 "Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядуванням Києва", як доводу суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог зазначив про те, що наявність певних спорів між третіми особами відносно статусу КДКА м. Києва, у якій позивачем добросовісно складено іспит та про що отримано відповідне свідоцтво, не може бути перешкодою чи підставою для позбавлення позивача права на зайняття адвокатською діяльністю, на набуття якого позивач мав законне сподівання складаючи відповідний іспит та добросовісно вчиняючи передбачені законом дії. Крім того, у Законі № 5076 не встановлено випадків, в яких відповідач звільняється від обов`язку оприлюднення інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України.
Фактично, приймаючи оскаржуване рішення № 82, відповідач допустив втручання у адвокатську діяльність позивача, з метою, відмінною від повноважень, наданих відповідачу статтею 55 Закону, а саме не з метою здійснення організаційного, методичного, інформаційного забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України, здійснення контролю за діяльністю рад адвокатів регіонів щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України та надання витягів з нього.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо порушень позивачем строків повторного складання іспитів у 2019-2020 роках. Будь-які дії ОСОБА_1 у цей період (намагання скласти іспити в Запоріжжі чи повторно в Києві) були викликані виключно триваючим обмеженням його прав з боку відповідача, який обліковував відомості про нього в стані неактивних. До того ж, на переконання суду, спроби позивача захистити своє право на працю та професію у будь-який доступний спосіб під час судового спору, не можуть виступати підставою для нівелювання його первинного статусу адвоката, отриманого у 2016 році. З огляду на це, оскаржувані пункти 2 та 3 рішення РАУ № 82 є не об`єктивною фіксацією фактів, а формою ініціювати позбавлення його статусу, без врахування суті висновків Верховного Суду.
Також, судом враховується й те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 в справі № 640/12696/21 позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.02.2021 за №11-007/2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 01.04.2020 за № 234-ІV/2020 про допуск до складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та рішення КДКА м. Києва від 27.05.2020 за № 239-V/2020 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури залишено без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2021.
У межах розгляду спору в справі № 640/12696/21 судом виснувано, зокрема, про те, що Закон не передбачає можливість оскарження рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, оскільки будь-якого негативного впливу на права зазначених осіб вони не мають. Отже, рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту не підлягають оскарженню. За таких умов, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту не підлягає оскарженню, в той же час скаржник - голова Ради адвокатів м. Києва є третьою особою, якої вказане рішення не стосується та стосуватися не може, у зв`язку з чим, останній не є та не може бути суб`єктом оскарження названого рішення, а відтак у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не виникає повноважень на розгляд скарги та, відповідно, прийняття будь-якого рішення за наслідками її розгляду, окрім як відхилення скарги. Отже, позивач у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом № 5076 набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту серії, має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.
Питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду Європейським судом з прав людини.
В рішенні у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), визнаючи порушення вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (.
ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру.
У пункті 35 рішення у справі "Бігаєва проти Греції" (Bigaeva v. Greece), ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом ст. 8 Конвенції.
Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ у справі "Бігаєва проти Греції", слід зазначити, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.
Суд вважає встановленими обставини про те, що позивач у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом № 5076 набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.
Однією із законодавчих вимог, що забезпечує реалізацію адвокатом його повноважень, є включення про нього інформації до Єдиного реєстру адвокатів України та її відображення на офіційному веб-сайті Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України", на противагу чому, невключення чи невідображення цієї інформації, є дійсною перешкодою для здійснення адвокатом його діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України суд перевіряє, чи прийняті рішення, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом; обґрунтовано; пропорційно; добросовісно та розсудливо.
Вирішуючи даний спір, слід комплексно оцінювати повноваження відповідача, надані Законом, з урахуванням висновків суду у справах за участю позивача № 826/10717/18 та № 640/12696/21, які пов`язані з даним спором у частині підстав виникнення цього спору та продовження між сторонами спірних правовідносин. За висновком суду, стороною відповідача не було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення в частині пунктів, що стосуються позивача, з урахуванням критеріїв за ч. 2 ст. 2 КАС України, з огляду на що, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір підлягає розподілу, згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 77, 90, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
в и р і ш и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" про визнання протиправним та скасування рішення в частині - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 2 та п. 3 рішення Ради адвокатів України № 82 від 21.09.2020.
Стягнути з Недержавної некомерційної професійної організації "Національна асоціація адвокатів України" на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.