КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
18 вересня 2026 року м. Київ № 320/33948/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянувши позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького 11399,49 грн (одинадцять тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень 49 копійок).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважних причин його пропуску та наданням належних доказів на підтвердження таких причин.
11 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку на виконання вимог ухвали суду від 09 вересня 2026 року.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що пропуск строку зумовлений сукупністю об`єктивних обставин, а саме: проходженням відповідачем служби та його перебуванням у списках особового складу Академії; вчиненням первинних дій щодо фіксації самовільного залишення місця служби у грудні 2024 року; системним характером проблеми (виявленням 28 аналогічних випадків неправомірного отримання коштів військовослужбовцями); необхідністю проведення перевірки та внутрішнього фінансового аудиту Управлінням внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України (аудиторський звіт № 4 від 24 липня 2026 року); отриманням Рекомендацій за результатами аудиту лише 30 липня 2026 року, після чого позивачем у 25-денний строк було здійснено індивідуальний бухгалтерський перерахунок, визначено розмір переплати (11 399,49 грн) та подано позов до суду 24 серпня 2026 року. Також позивач посилався на введення в Україні воєнного стану, специфіку функціонування військового навчального закладу в особливий період та пріоритет захисту майнового інтересу держави щодо повернення бюджетних коштів.
Дослідивши подану заяву про поновлення строку та матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суд звертає увагу, що поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Наказом ректора Академії від 08.11.2024 № 1281-ОС відповідача зараховано до списків особового складу Академії, на всі види забезпечення та призначено на посаду курсового офіцера факультету безпеки державного кордону з 08.11.2024.
12.12.2024 відповідачу виплачено грошове забезпечення за повний місяць грудень 2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 6956.
14.12.2024 відповідач самовільно залишив місце служби.
Відповідно до наказу ректора Академії від 16.12.2024 № 1906-АГ призначено та проведено службове розслідування, висновком якого встановлено факт самовільного залишення відповідачем місця служби 14.12.2024 у відділі охорони здоров`я Академії, а матеріали направлено до органів ДБР, спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та ВСП.
Наказом ректора Академії від 19.12.2024 № 1466-ОС відповідача знято з усіх видів забезпечення з 19.12.2024.
Наказом ректора Академії від 26.12.2024 № 1501-ОС відповідача зараховано у розпорядження ректора Академії у зв`язку з відсутністю відомостей про його місцезнаходження понад 10 днів.
Таким чином, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького звернулася до суду із цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплаченого грошового забезпечення за період з 19.12.2024 по 31.12.2024 в сумі 11 399,49 грн.
З приводу спірних процесуальних правовідносин суд зазначає наступне.
Як зазначалось судом раніше, згідно з абзацом другим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які самовільно залишили військову частину або місце служби, втрачають право на грошове забезпечення з дня самовільного залишення військової частини або місця служби.
Як вбачається з доданих до позовної заяви та заяви про поновлення строку документів, факт самовільного залишення відповідачем місця служби зафіксовано з 14.12.2024, наказом ректора Академії від 19.12.2024 № 1466-ОС відповідача знято з усіх видів забезпечення, а наказом від 26.12.2024 № 1501-ОС його зараховано у розпорядження ректора.
Отже, суб`єкт владних повноважень - Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького - достеменно дізнався про факт виплати відповідачу грошового забезпечення наперед (12.12.2024), факт самовільного залишення ним місця служби (14.12.2024) та втрату ним права на отримання грошового забезпечення з виданням відповідного наказу від 19.12.2024 № 1466-ОС - ще у грудні 2024 року.
Таким чином, у спірних правовідносинах днем виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення позову про повернення надміру виплаченого грошового забезпечення за період з 19.12.2024 по 31.12.2024, є грудень 2024 року (момент видання наказів про зняття з забезпечення та зарахування у розпорядження).
Разом з тим, до суду з цим позовом позивач звернувся лише 24 серпня 2026 року (сформовано в підсистемі «Електронний суд» 24.08.2026, зареєстровано судом 25.08.2026), тобто зі спливом понад півтора року після закінчення встановленого частиною другою статті 122 КАС України тримісячного строку звернення до адміністративного суду.
Як зазначалось судом, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Щодо посилань позивача на проведення внутрішнього аудиту (аудиторський звіт № 4 від 24 липня 2026 року) та отримання рекомендацій контролюючого органу лише 30 липня 2026 року, суд зазначає, що проведення відомчого аудиту чи службових ревізій не змінює моменту виникнення права вимоги та не перериває перебіг процесуального строку, оскільки всі первинні документи, які підтверджували як нарахування/виплату коштів, так і припинення підстав для їх збереження у зв`язку із самовільним залишенням місця служби, знаходилися у володінні позивача ще з грудня 2024 року. Аудит лише констатував обставини, про які позивачу було достеменно відомо з власних розпорядчих та бухгалтерських актів.
Посилання позивача на запровадження воєнного стану суд також визнає необґрунтованими, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, як саме введення воєнного стану створило об`єктивні, непереборні перешкоди для вчинення розрахунку суми заборгованості за конкретний період та своєчасного звернення з даним позовом до суду у період з грудня 2024 року по березень 2025 року. Сам факт запровадження воєнного стану на території України автоматично не зупиняє перебіг процесуальних строків і не звільняє сторону від обов`язку дотримуватися строків, передбачених КАС України.
Посилання заявника на значне навантаження, перебування на опрацюванні 28 аналогічних випадків та необхідність систематизації претензійної роботи мають виключно внутрішній, організаційний та суб`єктивний характер і не можуть бути визнані об`єктивними та непереборними причинами пропуску встановленого законом тримісячного строку.
Суд вважає неповажними наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку обставини в обґрунтування пропущеного строку звернення до суду, оскільки вони не містять переконливих доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, а також не містять належних і допустимих доказів існування обставин непереборної сили, які б об`єктивно унеможливили своєчасну подачу позову.
Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.
Жодних інших доказів у підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення із цим позовом позивач до суду не надав.
Таким чином, позивач так і не навів достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення позивача до суду, які б завадили йому звернутися з цим позовом протягом встановленого законом строку, а тому наведені позивачем обставини суд визнає недостатніми для висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк звернення до суду.
Отже, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду із цим позовом, належних обґрунтувань обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з положеннями ч.ч. 5, 6, 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду слід відмовити, а позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами - повернути позивачеві.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі № 320/33948/26 - відмовити.
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоус А.Ю.