КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
18 вересня 2026 року м. Київ № 320/26983/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоус А.Ю., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування пункту наказу, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №60/ОД від 13.04.2026 в частині притягнення підполковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді "зауваження";
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії, необхідні для внесення змін до відомостей, поданих до НАЗК у зв`язку зі скасуванням наказу №60/ОД від 13.04.2026;
- зобов`язати вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відомості щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 позовну заяву залишено без руху.
В ухвалі суду від 14.07.2026 вказано, що для усунення недоліків позовної заяви позивачеві потрібно подати до суду заяву на усунення недоліків із зазначенням дати та номера справи, до якої долучити заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин та наданням відповідних доказів або обґрунтовану заяву про дотримання строків звернення до суду з наданням відповідних доказів.
Позивачем подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено заяву про поновлення строку звернення до суду.
В заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача посилається на те, що після отримання інформації про внесення відомостей щодо позивача до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, ним 27 квітня 2026 року було направлено адвокатський запит до Національного агентства з питань запобігання корупції з метою отримання документів, які стали підставою для внесення відповідних відомостей до Реєстру.
При цьому представник позивача зазначає, що відповідь НАЗК від 04 травня 2026 року фактично отримана ним 11 травня 2026 року, що підтверджується повідомленням АТ "Укрпошта", а тому лише після отримання відповідних документів стало можливим встановити фактичні та правові підстави внесення відомостей до Реєстру, оцінити законність оскаржуваного наказу, визначити обсяг позовних вимог, належне коло відповідачів та сформувати правову позицію для звернення до суду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (частина друга статті 122 КАС України).
Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З аналізу наведених норм вбачається, що строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є спеціальним строком, який обмежується місячним терміном. В разі, якщо законодавство передбачає досудове врегулювання спору, то строк звернення до суду відраховується від моменту вручення рішення за результатами розгляду скарги або дня звернення до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Як убачається зі змісту позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду, предметом оскарження є, зокрема, пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №60/ОД від 13 квітня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «зауваження».
Отже, саме з моменту доведення до відома позивача зазначеного наказу та накладення на нього дисциплінарного стягнення останній був обізнаний про порушення своїх прав та законних інтересів, що є визначальним для обчислення строку звернення до адміністративного суду.
При цьому отримання у подальшому від НАЗК копій документів, на підставі яких до відповідного Реєстру були внесені відомості, саме по собі не змінює моменту, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав унаслідок видання оскаржуваного наказу.
Посилання представника позивача на те, що лише після отримання відповіді НАЗК стало можливим визначити фактичні та правові підстави внесення відповідних відомостей до Реєстру, оцінити законність оскаржуваного наказу та сформувати правову позицію, суд вважає необґрунтованими.
Відсутність у позивача на момент виникнення спору окремих документів, які, на його думку, були необхідними для більш повного обґрунтування позовних вимог, не є тотожною об`єктивній неможливості звернення до суду.
Позивач мав можливість звернутися до суду в межах установленого законом строку, зазначивши відомі йому обставини порушення його прав та, за необхідності, порушити питання про витребування відповідних документів у відповідачів або інших осіб.
При цьому процесуальний закон не ставить початок перебігу строку звернення до адміністративного суду в залежність від моменту, коли особа отримає всі документи, які вона вважає необхідними для формування остаточної правової позиції або повного обґрунтування позовних вимог.
Суд також враховує, що адвокатський запит до НАЗК було направлено 27 квітня 2026 року, тобто вже після виникнення у позивача права на звернення до суду та початку перебігу встановленого законом строку.
Сам факт вжиття позивачем заходів для отримання додаткової інформації та документів не свідчить про неможливість одночасного звернення до суду в межах установленого строку.
Більше того, із наведених представником позивача обставин убачається, що відповідь НАЗК була отримана представником 11 травня 2026 року. Таким чином, навіть за умови врахування зазначеної дати як моменту отримання додаткових документів, у позивача залишався час для звернення до суду до закінчення місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Водночас позивач звернувся до суду лише 02 липня 2026 року, тобто через значний проміжок часу після отримання ним зазначених документів та після спливу встановленого законом місячного строку.
За таких обставин посилання представника позивача на те, що час отримання відповіді НАЗК не залежав від волі позивача, не може бути визнане судом достатньою підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду, оскільки причиною пропуску строку є не лише тривалість отримання відповіді НАЗК, а й подальше зволікання із зверненням до суду.
Суд не бере до уваги доводи про необхідність визначення остаточного обсягу позовних вимог та належного кола відповідачів лише після отримання відповіді НАЗК, оскільки такі обставини стосуються належного формування та обґрунтування позовної заяви, а не об`єктивної неможливості реалізації права на звернення до суду.
Отже, наведені представником позивача обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Суд звертає увагу, що обов`язок доведення поважності причин пропуску строку покладається на особу, яка звертається із відповідною заявою. При цьому поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду та не залежали від волі особи.
З урахуванням викладеного, на думку суду, позивачем не наведено поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду. Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду також не наведено.
Відповідно до частин першої, другої статті 123 КАС України в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду з даним позовом, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Білоус А.Ю.