КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/8406/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), представник - адвокат Холоденко Роман Володимирович,
до
відповідача 1 - Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ),
відповідача 2 - Військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ),
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі свого представника - адвоката Холоденка Р.В. - звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 ) та Військової частини НОМЕР_4 (далі - ВЧ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, яка полягала у ненаданні позивачу документів, необхідних йому для оформлення пенсії по інвалідності, та про зобов`язання відповідачів вчинити дії щодо їх видачі.
У первинній редакції позовної заяви позивач, зокрема, просив зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 видати йому грошовий атестат, довідку про додаткові види грошового забезпечення за період служби з 18.06.2022 по 07.02.2024 та витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13-РС від 30.01.2024.
Воднораз, після відкриття провадження у справі ВЧ НОМЕР_2 листом від 19.01.2026 № 1364/883 добровільно надала позивачу зазначені документи, у зв`язку з чим 21.01.2026 звернулася до суду з клопотанням про закриття провадження у справі в частині вимог, пред`явлених до неї, а представник позивача, керуючись статтями 47, 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, виключивши вимогу про зобов`язання ВЧ НОМЕР_2 видати вже отримані документи, та підтримавши решту позовних вимог, включно з вимогою про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 за період до звернення до суду.
З урахуванням наведеного клопотання, предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги: про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 , яка полягала у ненаданні позивачу до моменту звернення до суду грошового атестату, довідки про додаткові види грошового забезпечення за період служби з 18.06.2022 по 07.02.2024 та витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13-РС від 30.01.2024; про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_4 , яка полягала у ненаданні позивачу довідки про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та інших документів, пов`язаних із проходженням служби, пораненням, участю у бойових (спеціальних) заходах; про зобов`язання ВЧ НОМЕР_4 видати позивачу зазначені документи; про зобов`язання ВЧ НОМЕР_2 , у разі відсутності частини документів, витребувати їх у ВЧ НОМЕР_4 та видати позивачу у встановленому законом порядку; про зобов`язання відповідачів у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Воднораз, правових підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі немає, оскільки відповідні позовні вимоги не є наразі предметом судового розгляду.
ВЧ НОМЕР_4 своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, доказів на спростування доводів позову або доказів правомірності оскаржуваної бездіяльності суду не надала.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи, додані до них документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією (на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022) на посаді старшого стрільця - оператора стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 (ВОС 100868А), яка організаційно входила до складу Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_6 окрема бригада територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України, Регіональне управління « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сил ТрО).
19.06.2023 року під час мінометного обстрілу противника поблизу АДРЕСА_2 позивач одержав воєнно-осколкове сліпе поранення грудної клітини зліва та лівої сідничної ділянки, що підтверджується довідкою про обставини травми № 3506 від 30.06.2023, виданою командиром ВЧ НОМЕР_4 , а також свідоцтвами про хворобу № 1946 від 14.12.2023 та № 149т11/3588/2609 від 12.07.2024. Травма пов`язана із захистом Батьківщини, класифікується як тяжка (наказ Міністерства охорони здоров`я України № 370 від 04.07.2007); її наслідки - посттравматична лівобічна плечова плексопатія з ураженням верхнього та нижнього пучків сплетіння, розвитком монопарезу, стійким больовим синдромом та обмеженням функції лівої верхньої кінцівки.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) № 13-РС від 30.01.2024 та виданим на його підставі наказом командира ВЧ НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 38 від 07.02.2024 позивача звільнено в запас за станом здоров`я (підпункт «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу») та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення ВЧ НОМЕР_4 з 07.02.2024 року. Вислуга років у Збройних Силах України станом на 07.02.2024 року становить 3 роки 1 місяць 23 дні.
Постановою військово-лікарської комісії від 12.07.2024 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 397934 від 10.10.2024 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.
З метою оформлення (перерахунку) пенсії по інвалідності позивач звертався до відповідачів особисто (звернення від 20.10.2025), через ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також через адвокатські запити, з проханням надати грошовий атестат, довідку про додаткові види грошового забезпечення за період служби (18.06.2022- 07.02.2024), витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13-РС та довідку про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України.
Листами від 30.05.2025 № 6746 та від 30.07.2025 № 10591 ВЧ НОМЕР_2 відмовила у задоволенні відповідних запитів, повідомивши, що позивач «не зараховувався до списків особового складу та військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 не проходив» та що ВЧ НОМЕР_2 «не наділена повноваженнями щодо надання інформації та документів». Водночас листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.03.2025 № 117/ВихЗВГ/1907 та листом військової частини НОМЕР_7 від 21.04.2025 № 1634/ФЕС/2010 підтверджено, що ВЧ НОМЕР_4 до 01.03.2024 перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_2 (відомчий код розпорядника коштів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Сил України № 52424/ НОМЕР_8 ), а фінансову документацію за період з 2022 року по лютий 2024 року має ВЧ НОМЕР_2 ; лише з 01.03.2024 ВЧ НОМЕР_4 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_7 , яка можливості видати позивачу запитувані документи за період до 01.03.2024 не має. Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.05.2025 № 117/ВихЗВГ/5099 додатково підтверджено, що за відповідними документами позивачу необхідно звертатися саме до ВЧ НОМЕР_2 .
ВЧ НОМЕР_4 на звернення позивача від 20.10.2025 жодної відповіді не надала та документів, які, за твердженням позивача, не спростованим відповідачем, зберігаються саме у ВЧ НОМЕР_4 (особова справа, документи щодо проходження служби, журнали бойових дій, документи щодо поранення та евакуації, довідка про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України), не видала.
Після відкриття провадження у цій справі, листом від 19.01.2026 № 1364/883, ВЧ НОМЕР_2 надала позивачу витяг з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13-РС від 30.01.2024, дублікат грошового атестату від 15.01.2026 № 195-1364, довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії від 15.01.2026 № 168-1364 та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення від 15.01.2026 № 167-1364. ВЧ НОМЕР_4 станом на дату ухвалення цього рішення жодного з витребовуваних позивачем документів не надала.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність обов`язку. Форма його власника до виконання військового, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації положень постанови №153 Міністром оборони України видано окремі доручення від 20.02.2025 року №999/уд та від 26.09.2025 №5601/уд, якими затверджено, зокрема, форму довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин, та визначено, що відповідна виплата здійснюється за наказом командира військової частини на підставі пакета документів, до складу якого входить така довідка.
Окремим дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд з метою реалізації постанови №153, визначено, зокрема:
підпунктом в) пункту 1 - організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо:
створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку № 1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 № 5718/з, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань);
документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності;
з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);
підпунктом д) пункту 1 - у разі документального підтвердження факту невиплати винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ), виданих на підставі:
витягів з послужних списків, копій обліково-послужних карток, довідок про проходження військової служби (трудову діяльність) (додаток 10 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170);
копії послужної картки;
копії документу, що підтверджує громадянство військовослужбовця;
довідок, оформлених за формою (Додаток 1), зокрема з місць попередньої служби, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин;
документального підтвердження про невиплату винагороди за всіма попередніми місцями проходження служби (після 13.02.2025) за формою, що додається.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях здійснюється на підставі комплексу (сукупності) інформації, наявної у відповідних документах (бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів), а не виключно на підставі одного окремо взятого документа.
У постанові від 30.05.2025 у справі №360/1351/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголосив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2024 у справі №120/4387/23, від 24.05.2024 у справі №120/4967/23, від 28.05.2024 у справі №120/5170/23, від 08.08.2024 у справі №280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі №560/3159/23, порушення посадовими особами порядку складання, передання та обліку документів, рапортів та іншої інформації щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях не свідчить про відсутність у нього права, набуття якого пов`язане з фактом такої участі.
Суд враховує, що у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Натомість суд звертає увагу, що належна комунікація та взаємодія між військовими частинами (установами) є ключовим інструментом для збору доказів участі у бойових діях, який покладено на відповідача 1, у тому числі окремим дорученням Міністра оборони України від 26.09.2025 №5601/уд, що свідчить про недотримання відповідачем принципу належного врядування.
Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України висловлював низку юридичних позицій, згідно із якими: «З урахуванням встановленого Конституцією України функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України»; припис частини п`ятої статті 17 Конституції України чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; «виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності»; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий - сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022].
Тому, порушення права особи, стосовно якої на державу покладено конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки, на своєчасне отримання передбаченої законом допомоги, підриває довіру військовослужбовців до системи грошового забезпечення, негативно впливає на морально-психологічний стан особового складу та безпосередньо підриває авторитет держави, що забезпечує належне соціальне та матеріальне стимулювання громадян, які ризикують життям і здоров`ям під час захисту України від збройної агресії російської федерації.
Суд наголошує, що в умовах правового режиму воєнного стану об`єктивно зросли роль та значення військовослужбовців як осіб, які несуть основний тягар протидії агресору та забезпечують оборону держави. Сумніви та неточності в оформленні службових документів, що виникли не з вини військовослужбовця, не можуть тлумачитися на його шкоду та слугувати підставою для відмови у наданні документів, необхідних для реалізації його соціальних гарантій.
У цьому контексті підлягають урахуванню також приписи Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру»(далі Закон №2073-IX), який установлює загальні стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов`язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.
У контексті Закону №2073-IX відповідача 1, зобов`язано, зокрема, офіційно з`ясувати всі обставини справи, включно з дослідженням безпосередньої участі позивача у бойових діях, на підставі належних доказів, зазначених в окремому доручені, її тривалості.
Самоусунення від цих дій, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправність бездіяльності відповідача 2.
Як встановлено з матеріалів справи, саме ВЧ НОМЕР_4 в силу покладених на неї повноважень володіє особовою справою позивача, документами щодо проходження ним служби, журналами бойових дій, документами щодо поранення та евакуації, а також повноважна видати довідку про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, необхідну позивачу для реалізації прав, гарантованих Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач звертався до ВЧ НОМЕР_4 із рапортом та зверненням від 20.10.2025, однак жодної відповіді чи документа не отримав.
У свою чергу, ВЧ НОМЕР_4 свого процесуального обов`язку доказування правомірності бездіяльності (частина друга статті 77 КАС України) не виконала, відзиву не подала, доказів наявності законних підстав для відмови у видачі документів або їх фактичної відсутності суду не надала.
За таких обставин, з урахуванням достатньої інформації, наведеної позивачем на підтвердження факту бездіяльності відповідача 2, та відсутності її спростування з боку відповідача, суд доходить висновку про доведеність протиправної бездіяльності ВЧ НОМЕР_4 , яка полягає у ненаданні позивачу довідки про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та інших документів, пов`язаних із проходженням служби, пораненням, участю у бойових (спеціальних) заходах, які відображені у журналах бойових дій, наказах, рапортах та матеріалах особової справи позивача. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 5, статей 245, 249 КАС України належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є зобов`язання ВЧ НОМЕР_4 видати позивачу зазначені документи.
Воднораз, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині, що стосується визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 , до моменту звернення до суду документів, що підлягали обов`язковому оформленню та видачі після звільнення зі служби, а саме: грошового атестату; довідки про додаткові види грошового забезпечення за період служби з 18.06.2022 по 07.02.2024; витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 13-РС від 30.01.2024.
Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені саме її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист згідно з частиною другою цієї статті здійснюється судом у спосіб, який забезпечує ефективний захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Отже, з наведених норм випливає, що предметом судового захисту в адміністративному судочинстві є не абстрактна перевірка законності поведінки суб`єкта владних повноважень як самоціль, а конкретне порушене право, свобода чи інтерес особи, для відновлення якого й обирається один із передбачених законом способів захисту, включно з визнанням бездіяльності протиправною (пункт 4 частини другої статті 5 КАС України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суд зобов`язаний з`ясувати не лише формальну наявність порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а й те, чи існує на момент вирішення спору конкретне порушене право або інтерес, які потребують захисту, та чи здатний обраний позивачем спосіб захисту реально, а не формально, це право відновити (до прикладу, постанова Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18).
На переконання суду, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним, тобто таким, що реально відновлює право і виключає необхідність повторного звернення особи до суду; сама по собі констатація факту порушення, не пов`язана з відновленням конкретного права чи усуненням його наслідків, такою вимогою не є.
Із цього випливає, що задоволення вимоги про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною можливе лише за умови, що на момент розгляду справи існує конкретне порушене право, свобода чи інтерес позивача, для захисту (відновлення) якого таке визнання є необхідним і ефективним засобом. Якщо ж право, на захист якого пред`явлено позов, виявляється фактично відновленим ще до ухвалення рішення, а позивач не доводить існування іншого, самостійного права чи інтересу, залежного саме від судового визнання минулої бездіяльності протиправною, відповідна вимога втрачає зв`язок із захистом конкретного права і перетворюється на юридичну оцінку вже вичерпаних правовідносин, що виходить за межі завдання адміністративного судочинства, визначеного частиною першою статті 2 КАС України.
Право позивача на отримання грошового атестату, довідки про додаткові види грошового забезпечення за період з 18.06.2022 по 07.02.2024 та витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13-РС було повністю і фактично реалізоване 19.01.2026, коли ВЧ НОМЕР_2 добровільно, до ухвалення судового рішення, видала позивачу всі ці документи. Отже, саме матеріальне право позивача, заради захисту якого й було заявлено цю вимогу (право на отримання документів), на момент розгляду справи судом порушеним уже не є і додаткового судового поновлення не потребує.
Позивач, наполягаючи на розгляді цієї вимоги по суті, не навів і не обґрунтував існування будь-якого іншого, самостійного права чи інтересу, відмінного від уже реалізованого права на отримання документів, захист якого залежав би саме від судового визнання попередньої бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 протиправною. За відсутності таких обставин вимога про визнання бездіяльності протиправною зводиться до прохання про абстрактну юридичну оцінку відносин, які фактично вичерпали себе до моменту ухвалення рішення, а надання судом такої оцінки не буде пов`язане із захистом жодного конкретного права чи інтересу позивача.
Позивач також просить зобов`язати ВЧ НОМЕР_2 , у разі відсутності в неї частини документів, зазначених у пункті четвертому резолютивної частини цього рішення (довідка про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України та інші документи, пов`язані з проходженням служби, пораненням, участю у бойових (спеціальних) заходах), витребувати їх у ВЧ НОМЕР_4 та видати позивачу у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, однак обов`язковою передумовою застосування цього способу захисту, як і у випадку з визнанням бездіяльності протиправною, є встановлення судом факту порушення саме тим суб`єктом владних повноважень, на якого покладається обов`язок, конкретного права чи інтересу позивача, для захисту якого цей спосіб обирається (частина друга статті 2, частина перша статті 5, пункт 4 частини другої статті 5 КАС України). Судом встановлено, що документи, які стосуються проходження військової служби позивачем, зберігаються саме у ВЧ НОМЕР_4 , яка й визнана такою, що допустила протиправну бездіяльність щодо їх ненадання. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач коли-небудь звертався саме до ВЧ НОМЕР_2 з вимогою надати ці конкретні документи, чи що ВЧ НОМЕР_2 будь-коли відмовляла в їх наданні або іншим чином перешкоджала позивачу в їх отриманні: усі звернення позивача щодо цих документів, зокрема рапорт та звернення від 20.10.2025, були адресовані безпосередньо ВЧ НОМЕР_4 . Відповідно, стосовно саме цих документів судом не встановлено жодного факту протиправної поведінки з боку ВЧ НОМЕР_2 , який міг би бути підставою для покладення на неї зобов`язання за частиною четвертою статті 245 КАС України.
Крім того, заявлена вимога сформульована як умовна («у разі відсутності») і ставить виникнення в ВЧ НОМЕР_2 обов`язку вчинити дії в залежність від майбутньої, на момент ухвалення рішення не встановленої обставини - того, чи будуть документи фактично відсутні у ВЧ НОМЕР_2 . Судове рішення за своєю природою має остаточно і безумовно визначати права та обов`язки сторін; ухвалення рішення, обов`язковість виконання якого ставиться в залежність від обставини, з`ясування якої суд перекладає на стадію виконання рішення, не відповідає вимозі визначеності судового рішення і не є ефективним способом захисту в розумінні статті 5 КАС України.
За таких обставин, з урахуванням того, що обов`язок видати документи, зазначені у пункті четвертому резолютивної частини цього рішення, уже безпосередньо покладено на ВЧ НОМЕР_4 - суб`єкта, чия бездіяльність щодо їх ненадання визнана протиправною, а щодо ВЧ НОМЕР_2 не встановлено жодного порушення прав позивача стосовно саме цих документів, підстави для задоволення вимоги про покладення на ВЧ НОМЕР_2 додаткового, умовного обов`язку витребувати ці документи у ВЧ НОМЕР_4 відсутні, і в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
Позивач також просить зобов`язати відповідачів у десятиденний строк з дня набрання рішенням суду законної сили подати до суду звіт про його виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд, задовольняючи позов щодо суб`єкта владних повноважень, зобов`язаного вчинити певні дії, може зазначити про порядок виконання рішення суду, а за необхідності - встановити строк для його виконання. Ця норма прямо уповноважує суд визначати саме порядок виконання ухваленого рішення, а не лише строк вчинення дії; покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку в установлений строк повідомити суд про фактичне виконання зобов`язання є складовою частиною такого порядку виконання і додатковою гарантією ефективності судового захисту (частина перша статті 2, частина друга статті 5 КАС України), а не самостійним, не передбаченим законом способом захисту.
Судом встановлено, що ВЧ НОМЕР_4 упродовж усього часу розгляду цієї справи не вчинила жодної дії на виконання законних вимог позивача: не надала відповіді на звернення позивача від 20.10.2025, не подала відзиву на позов, не навела суду жодних доказів чи пояснень щодо причин своєї бездіяльності. Викладене суду обґрунтовані підстави вважати ризик подальшого зволікання з виконанням цього рішення реальним. За таких обставин покладення на ВЧ НОМЕР_4 додаткового обов`язку в установлений строк повідомити суд про виконання рішення є пропорційним, не покладає на відповідача надмірного тягаря (обмежується інформуванням суду про вже вчинені дії) і водночас дає змогу позивачу та суду своєчасно, без додаткового звернення до органів примусового виконання, дізнатися про хід виконання рішення, чим забезпечується реальний, а не формальний захист порушеного права позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує предмет цього позову, та те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судових витрат в цій частині відсутні. Доказів понесення інших судових витрат наразі суду не подано.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 25, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_4 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 , яка полягає у ненаданні ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України; документів, пов`язаних із проходженням служби, пораненням, участю у бойових (спеціальних) заходах, що відображені у відповідних журналах, наказах, рапортах та матеріалах особової справи.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, а також інші, запитані ним документи, необхідні для підтвердження фактів проходження служби, отримання поранення та участі у бойових (спеціальних) заходах.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 у п?ятнадцятиденний строк з дня набрання цим рішенням законної сили подати до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення в порядку, визначеному статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК