ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про повернення позовної заяви
18 вересня 2026 року справа № 380/16367/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Мартинюк Віталій Ярославович , розглянувши у м. Львові матеріали позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати в періоди з 22 лютого 2021 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 22 лютого 2021 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсація невикористаної щорічної основної відпустки, додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Ухвалою суду від 07.09.2026 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених у мотивувальній частині ухвали недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.
14.09.2026 року на адресу суду від представникапозивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 22 лютого 2021 року по 19 травня 2023 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Окрім того, Позивачем не було одержано ним письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів з 22 лютого 2021 року по 19 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов`язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 22 лютого 2021 року по 19 травня 2023 року. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права. Посилається на практику Верховного Суду.
Розглядаючи питання дотримання строку звернення до адміністративного суду, суд врахував наступні норми чинного законодавства та виходив з таких мотивів.
При цьому судом окреслюється предмет судового дослідження, яким є:
- правова природа спірних правовідносин;
- строк звернення до суду, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах;
- правова природа строку звернення до адміністративного суду;
- початок перебігу строку звернення до адміністративного суду;
- закінчення строку звернення до адміністративного суду;
- наявність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Щодо правової природи спірних правовідносин.
У відповідності до положень п.2 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Даною нормою передбачено три види правовідносин публічної служби (прийняття, проходження та звільнення), для звернення до суду за захистом яких законодавством визначено різні строки.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №46 від 18.02.2025 року позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 18.02.2025 року.
Наведені обставини та згадані норми вказують на те, що спірними правовідносинами є відносини щодо звільнення з військової служби, щодо виплати сум при звільненні.
У цьому контексті слід зазначити, що спірні суми не можуть уважатись періодичними виплатами, оскільки позивача звільнено з військової служби, а тому заборгованість з виплати грошового забезпечення набуває правового статусу невиплачених сум при звільненні.
При цьому визначаючи правову природу періодичних виплат судом враховано такі норми чинного законодавства.
Як передбачено абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2011-XII), Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання даної норми наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, з наступними змінами та доповненнями, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Пунктом 2 Розділу І цього Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення, продовжується у цьому пункті, належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, також зазначено у цьому пункті, належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення, завершується наведений пункт, належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно абзацу другого пункту 8 Розділу І цього ж Порядку №260, грошове забезпечення виплачується, щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Як наслідок, після звільнення військовослужбовця з військової служби невиплата періодичних платежів не є триваючою, а заборгованість з виплати грошового забезпечення визначається законодавцем як невиплачені суми при звільненні.
Щодо строку звернення до суду, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Загальною нормою, ч.5 ст.122 КАС України, встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спеціальною нормою, ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, серед іншого визначено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Враховуючи те, що спірними у даній справі є правовідносини з приводу звільнення, зокрема, виплата сум при звільненні, а не поточних виплат грошового забезпечення, законодавцем визначено тримісячний строк звернення до суду.
Щодо правової природи строку звернення до адміністративного суду.
Строки визначені статтею 122 КАС України є процесуальними оскільки такі:
знаходяться в процесуальному законі;
наслідки застосування таких є процесуальними (повернення позовної заяви або залишення позовної заяви без розгляду), а не матеріальними - відмова в захисті порушеного права за наслідками розгляду справи по суті (у випадку пропуску строків позовної давності).
При цьому слід зазначити, що бланкетна норма - ч.1 ст.122 КАС України (відсилає до іншого закону - ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України) - не змінює процесуальної природи строку звернення до адміністративного суду.
Визначення правової природи строку звернення до адміністративного суду має значення при виборі норми права, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Так, у відповідності до положень ч.3 ст.3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З урахуванням того, що строк звернення до суду є процесуальним, його дотримання перевіряється судом на підставі норм КАС України та ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, чинних на момент подання позову, незалежно від того, коли виникли матеріальні правовідносини.
Також, не можуть бути враховані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 21.03.2025 року, справа №460/21394/23, оскільки такі стосуються застосування ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України у триваючих правовідносин, а у даному випадку такі припинидись у момент звільнення військовослужбовця, про що більш детально зазначено вище.
Також не може бути враховане офіційне тлумачення положення ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України надане Конституційним Судом України у рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013, оскільки таке надано до набрання чинності новою, чинною на час звернення до суду редакції наведеної норми (ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України).
Щодо початку перебігу строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені праівникові при звільненні.
При цьому, законодавцем не визначено форми такого письмового повідомлення, а тому таким може бути будь-який письмовий документ, який містить повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
За змістом п.11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22 травня 2017 року №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року №104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках, зокрема, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
В абз.1 п.11.3 розділу 11 Правил № 280 видно, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини (абз.5 п.11.3 розділу 11 Правил №280).
Відповідно до п.11.2 розділу 11 Правил №280 у грошовому атестаті зазначаються, зокрема та невиключно, дані про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням станом на день видання цього атестата.
Форма грошового атестата встановлена додатком 16 Правил №280. Ця форма передбачає відображення в атестаті всіх складових грошового забезпечення військовослужбовця, які йому нараховані та виплачені у день виключення зі списків особового складу військової частини.
Відповідачем на виконання ухвали суду від 23.06.2026 року в адміністративній справі №380/12564/26 (головуючий суддя Мартинюк В.Я.) було долучено грошовий атестат позивача, з якого вбачається, що йому 18.02.2025 року було виплачено належні, на думку відповідача, складові грошового забезпечення.
Згаданий грошовий атестат вказує на те, що він за своїм правовим змістом є письмовми повідомленням про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні.
Таким чином, у даному випадку роботодавець виконав свій обов`язок щодо письмового повідомлення позивача про суми, які нараховані та підлягають виплаті при здійсненні з ним остаточного розрахунку, із зазначенням окремо кожного виду виплати.
Відсутність у наказі/грошовому атестаті певних складових грошового забезпечення, зокрема складових грошового забезпечення, обчислених у певному розмірі, свідчить про їх не нарахування та невиплату позивачу.
У цьому контексті слід зазначити і про те. що у відповідності до положень статті 110 Кодексу законів про працю України, при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:
а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;
в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Дана норма встановлює обов`язок роботодавця повідомляти працівника щодо виплати грошового забезпечення при кожній такій виплаті, тобто повідомляти про суми періодичних, поточних виплат під час проходження військової служби.
Враховуючи те, що спірними у даному випадку є правовідносини з приводу виплати сум у повному обсязі при звільненні, а не періодичних, поточних виплат положення статті 110 Кодексу законів про працю України не підлягають застосуванню.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що початком перебігу строку звернення до суду щонайпізніше слід уважати 19.02.2025 року (наступний день після виплати належних, на думку відповідача, складових грошового забезпечення, та після дати атестату).
Щодо закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з приписами ч.3 ст.120 КАС України, строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Як наслідок строк звернення до суду закінчився 19.05.2025 року.
Таким чином, позивач, звернувшись до суду з даним позовом лише 05.08.2026 року, пропустив трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду.
Щодо наявності поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Оцінюючи наведені позивачем доводи суд враховує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду.
Відсутність доказів об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду, за умови обізнаності особи про прийняте рішення чи вчинену дію (бездіяльність), виключає можливість поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки правова система не може "виправдовувати" пасивну поведінку або байдужість учасника справи до власних прав та інтересів.
На переконання суду, посилання представника позивача на отримання відповіді - листа відповідача не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а вказує на триваючу пасивну поведінку позивача.
Враховуючи те, що позивачем не подано доказів існування об`єктивних, непереборних та незалежних від волі позивача обставин, які б перешкоджали йому звернутися до суду у визначений законом строк, суд не вбачає правових підстав для визнання причин пропуску строку поважними.
Підсумовуючи викладене, суд уважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права щодо виплати періодичних платежів у повному розмірі та не наведено поважності причин його пропуску, а тому немає правових підстав для поновлення такого строку.
Згідно із п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу.
Частиною другою статті 123 КАС України, передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки судом не встановлено підстав для поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись ст.ст.47, 160, 161, 169, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
у х в а л и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Мартинюк Віталій Ярославович