Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
18 вересня 2026 року № 520/29380/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, що полягає у невнесенні до реєстру достовірних відомостей щодо відсутності реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає та зареєстрована (окремо без дитини!): АДРЕСА_1 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія, тел.: НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 19.02.2016 року, виданої Радою населеного пункту Марінья Гранде;
- зобов`язати відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області внести достовірні відомості в реєстр щодо зняття з реєстрації / відсутності реєстрації в м. Харкові та Харківській області;
- зобов`язати відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати на виконання ухвал Салтівського районного суду м. Харкова по справам № 643/11587/24, № 643/643/14097/25 достовірну та реальну інформацію щодо фактичного місця реєстрації або відсутності реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає та зареєстрована (окремо без дитини!): АДРЕСА_1 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія по справам, вжиття заходів реагування щодо незаконного внесення в реєстр підроблених відомостей з метою незаконного отримання грошових коштів з бюджету України в воєнний час, внести достовірну інформацію щодо фактичного місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в реєстрі відсутні відомості про відсутність реєстрації відповідача в реєстрах м. Харкова та Харківській області, яка не має права на отримання грошових коштів з бюджету України;
- зобов`язати відповідача Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області надати на інформаційний запит позивача № 1 (вх.№ 3 ПІ-Г-7/6301-3-25 від 16.10.2025 року достовірну інформацію по суті запиту по справам № 643/11587/24, № 643/643/14097/25 за ухвалами суду щодо фактичного місця реєстрації або відсутності реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає та зареєстрована (окремо без дитини!): АДРЕСА_1 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, що полягає в грубому порушенні вимог ст. 20 Закону України «Про надання публічної інформації», яким не надано відповідь по суті запиту у встановлений законом термін / 5 робочих днів;
- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області провести службове розслідування відносно посадових осіб, якими вносяться недостовірні відомості / через злочинні дії, щодо неправомірних, а можливо навіть злочинних дій (перевищення службових повноважень, службова підробка офіційних документів), якими нанесено збитки державі Україна в воєнний час, а надана завідома недостовірна інформація надається до Салтівського районного суду м. Харкова, яка не відповідає фактичним обставинам справи.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що він є позивачем у цивільних справах №№643/11587/25, 643/14097/25, 643/12128/25, 643/10429/24, а відповідачем є ОСОБА_2 . Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області у наданих у рамках зазначених справ відповідях зазначено недостовірну інформацію стосовно реєстрації ОСОБА_2 , а саме зазначено такою адресу: АДРЕСА_2 , тоді як така мешкає та зареєстрована (окремо без дитини) за адресою: АДРЕСА_3 , 1П, АДРЕСА_4 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія. З приводу вказаного питання позивач звернувся із інформаційним запитом до відповідача, але останній протиправно не здійснив розгляд запиту у п`ятиденний строк та надав відповідь у вигляді відписки, яка не стосується суті запиту, не провів перевірку щодо внесення недостовірних відомостей за підробними документами у воєнний час. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 10.11.2025 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача вказано, що позивачу було надано відповідь у встановленому законодавством порядку. В той же час представником відповідача зазначено, що запитувана позивачем інформація стосується персональних даних ОСОБА_2 . Оскільки позивачем не було надано згоди вказаної громадянки на поширення про неї персональних даних, то надання будь-якої інформації про неї третій особі - позивачу - не вбачається можливим.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.
ОСОБА_1 16.10.2025 року звернувся на ім`я першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із інформаційним запитом №1 із зазначенням номерів справ №643/11587/2025 та №643/14097/2025 та наступного: «Відповідь по справі №643/11587/2025 надана суду / на запит суду, яка не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується численними відповідями АБ ГУДМС в Х/О, наданих за запитами Московського районного суду м. Харкова, слідчим Московського РВ ХМУУМВСУ в Х/О, ДПС/ДФС України; Судовий запит по справі 643/14097/2025 надано ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова 16.10.2025 року», у якій із посиланням на обставини встановлення ним надання на запит суду у справі №643/11587/2025 відповіді, яка не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується численними відповідями АБ ГУДМС в Х/О наданих за запитами Московського районного суду м. Харкова, слідчим Московського РВ ХМУ УМВСУ в Х/О, ДПС/ДФС України, що має принципове значення для справи, оскільки станом на 16.10.2025 відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія, а за відповідями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Харківській області станом на 15.09.2016 року, на 15.05.2017 року, на 27.10.2017 року, на 28.04.2017 року, на 15.10.2019 року вказана громадянка не значиться зареєстрованою та не проживає в Харківській області, за листом №2013/0/147-19 від 27.08.2019 року Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради вказана громадянка не зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за матеріалами перевірки Управління внутрішньої безпеки ГУДФС у Харківській області вказана громадянка станом на 15.09.2019, за листами від 23.09.2016 року №8896/8/20-31-13-03-17, від 21.11.2016 року №11383/8/20-31-13-03-17, від 09.09.2016 року №16037/7/20-4-13-01-12, від 08.11.2016 року №20185/7/20-40-13-01-12 вказана громадянка не значиться.
У вказаному інформаційному запиті позивач із посиланням на положення ст. 20 Закону України «Про надання публічної інформації» просив: надати до суду та на його адресу достовірну інформацію щодо фактичного місця реєстрації гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надавалася ГУДМСУ в Харківській області і яка є дійсна станом на 16.10.2025 року по справам / справа 643/11587/2025 / справа 643/14097/2025; вжити заходи реагування щодо незаконного внесення в реєстр підроблених даних щодо недостовірного місця реєстрації / з метою незаконного отримання грошових коштів з бюджету України та внести в реєстр достовірну інформацію щодо фактичного місця реєстрації гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки введення суду в оману є неприпустимим; провести службову перевірку щодо осіб / причетних щодо незаконного внесення недостовірних відомостей до реєстру ЦНАП та ГУДМСУ в Харківській області з метою незаконного отримання грошових коштів з бюджету України / тим більше в воєнний час; відповідь надати письмово поштою та нарочно в установлений законом термін 5 (п`ять ) робочих днів.
В якості додатків до зазначеного запиту вказано: завірені належним чином копії ДФСУ/ДПСУ, відповіді АБ, довідка республіки Португалія.
Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 23.10.2025 року №6301.4.3-19727/63.1 у відповідь на запит позивача із посиланням на положення ст. 21 Закону України «Про інформацію», ч.6 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних» повідомлено, що у матеріалах наданого запиту відсутні документи, що підтверджують згоду громадянки ОСОБА_2 на передачу її персональних даних третім особам. Також вказано, що відповідно до Закону України від 10.12.2015 №888-VIIl «Пpo внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» повноваження з реєстрації місця проживання з 04 квітня 2016 року делеговані органам місцевого самоврядування.
У позовній заяві позивачем вказано, що зазначений лист відповідача ним було отримано лише 31.10.2025 року.
Водночас, матеріали справи свідчать на користь того, що після отримання вказаного запиту начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на ім`я Директора Департаменту реєстрації Харківської міської ради було направлено лист від 20.10.2025 року №6301.4.3-19451/63.1-25, в якому із посиланням на обставини отримання запиту на доступ до публічної інформації № 3П1-Г/7/6301-3-25 від 16.10.2025 року про здійснення перевірки щодо законності внесення в реєстр територіальної громади відомостей на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано, що за відомчою інформаційною системою ДМС місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване з 11.04.2012 за адресою: АДРЕСА_2 , останній просив надати копії документів, які були підставою для внесення та актуалізації даних на особу в реєстр територіальної громади м. Харкова.
Листом Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 20.10.2025 року повідомлено про те, що інформація про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 отримана Департаментом реєстрації Харківської міської ради від органу ведення Державного реєстру виборців відповідно до п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» №888-VІІІ від 10.12.2015 року. 13.01.2021 (звернення №12256) ОСОБА_2 ОСОБА_5 звернулась засобами телекомунікаційного зв`язку на «гарячу лінію» Департаменту реєстрації Харківської міської ради з питання коригування даних про неї в Реєстрі територіальної громади міста Харкова та надала копію паспорту громадянина України. На підставі звернення особи та документів (в тому числі «поквартальної карточки» (форма Б) та «карточки прописки» (форма А) відділом реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради було здійснено коригування даних про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за АДРЕСА_5 .
Листом Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції від 21.11.2025 року №6301.4.3/33723-25 на ім`я начальника відділу направлено службову записку, у якій зазначено, що за результатами перевірки встановлено, що коригування даних в Реєстрі територіальної громади м. Харкова про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була проведена без порушень вимог законодавства за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачем у позовній заяві вказано, що відповідачем було допущено порушення в частині строку розгляду та надання відповіді на його інформаційний запит, а також відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних, які зняти з реєстрації в державі Україна, після отримання від нього заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру, але останній натомість послався на формальну обставину щодо відсутності згоди вказаної особи, тоді як Реєстр містить недостовірні інформацію.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.ч.2 та 3 ст. 32 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII).
Згідно із положеннями ст. 1 Закону № 2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Статтею 2 Закону № 2657-XII передбачено, що основними принципами інформаційних відносин є, зокрема, відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією.
Згідно із положеннями ч.1 ст. 3 Закону № 2657-XII основними напрямами державної інформаційної політики є, зокрема: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень.
Статтею 5 Закону № 2657-ХІІ) встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно із ч.1 ст.6 Закону № 2657-XII право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.
Приписами ч.2 ст. 6 Закону № 2657-XII передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Згідно із ч.ч.1 та 2 ст.7 Закону № 2657-XII право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Статтею 20 Закону № 2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VІ).
Згідно із ст. 1 Закону № 2657-ХІІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Пунктами 1, 5 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації.
Згідно із п.п.1 та 2 ч.1 ст.4 Закону № 2939-VI доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.
Приписами ст. 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних вебсайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному вебпорталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Пунктом 1 ч.1 ст. 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
Згідно із ч.4 ст.13 Закону № 2939-VI усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Відповідно до положень ст. 20 Закону № 2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Водночас, приписами п.2 ч.1 ст.22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Враховуючи викладене вище, суд також зазначає, що положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 6 Закону № 2939-VІ встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно із ч. 4 ст. 6 Закону № 2939-VІ інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше. Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків, відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону № 2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Приписами ст.7 Закону № 2939-VІ встановлено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційним Судом України у рішенні у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20.01.2012 у справі № 1-9/2012 зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Як передбачено приписами ч.ч.1 та 2 ст.5 Закону України «Про захист персональних даних», об`єктами захисту є персональні дані. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Відповідно до положень ст. 11 Закону 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення повноважень щодо верифікації та моніторингу державних виплат не потребує згоди фізичних осіб на отримання та обробку персональних даних.
Статтею 1 Загальних положень Глави І РЕГЛАМЕНТУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних, та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних), на норми якого посилається позивач, встановлено, що цей Регламент установлює норми щодо захисту фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних і норми про вільний рух персональних даних.
Цей Регламент захищає фундаментальні права і свободи фізичних осіб, зокрема їхнє право на захист персональних даних.
Вільний рух персональних даних у всьому Союзі не повинно бути обмежено чи заборонено із причин, пов`язаних із захистом фізичних осіб у зв`язку з опрацюванням персональних даних.
Згідно із ч.1 ст.2 цього Регламенту останній поширюється на опрацювання персональних даних повністю чи частково із застосуванням автоматизованих засобів та до опрацювання персональних даних із застосуванням неавтоматизованих засобів, які формують частину картотеки або призначені для внесення до картотеки.
Суд зазначає, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
При цьому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
З аналізу викладених вище норм вбачається, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження, будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
При цьому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, може здійснюватися лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
Судовим розглядом справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача із інформаційним запитом стосовно питання надання до суду у справах №643/11587/2025, №643/14097/2025 та на його адресу достовірної інформації щодо фактичного місця реєстрації гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надавалася ГУДМСУ в Харківській області і яка є дійсною станом на 16.10.2025 року, а також вжиття заходів реагування щодо незаконного внесення в реєстр підроблених даних щодо недостовірного місця реєстрації та внести в реєстр достовірну інформацію щодо фактичного місця реєстрації гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проведення службової перевірки щодо осіб причетних щодо незаконного внесення недостовірних відомостей до реєстру ЦНАП та ГУДМСУ в Харківській області.
З дослідження змісту інформаційного запиту позивача вбачається, що останній не містить в собі повідомлення позивачем відповідачу про те, що цей запит подавався в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи захисту прав людини. Такої інформації позивачем не було надано і до суду під час розгляду цієї справи.
Також суд наголошує, що матеріали інформаційного запиту позивача не містять в собі і доказів надання громадянкою ОСОБА_2 дозволу на розповсюдження інформації згідно запиту позивача від 16.10.2025 року. Доказів вказаного позивачем не було надано і до суду під час розгляду цієї справи.
Матеріали справи свідчать на користь того, що відповідач листом від 23.10.2025 року №6301.4.3-19727/63.1 відмовив у задоволенні запиту позивача із посиланням на обставини відсутності у матеріалах наданого запиту документів, що підтверджують згоду громадянки ОСОБА_2 на передачу її персональних даних третім особам.
Враховуючи викладене вище та наведені судом у цьому рішенні норми законодавства, відсутні підстави вважати що громадянкою ОСОБА_2 надавалася згода на поширення інформації щодо адреси її фактичного місця реєстрації, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що відповідачем було допущено порушення норм законодавства в частині надання на адресу позивача відповіді від 23.10.2025 року №6301.4.3-19727/63.1.
Як наслідок, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи доводи позивача стосовно допущення відповідачем протиправної бездіяльності, що полягає в грубому порушенні вимог ст. 20 Закону України «Про надання публічної інформації», яким не надано відповідь по суті запиту у встановлений законом термін.
Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем було розглянуто запит позивача від 16.10.2025 року та правомірно відмовлено у його задоволенні, то підстави для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надати на інформаційний запит позивача № 1 (вх.№ 3 ПІ-Г-7/6301-3-25 від 16.10.2025 року достовірну інформацію по суті запиту по справам № 643/11587/24, № 643/643/14097/25 за ухвалами суду щодо фактичного місця реєстрації або відсутності реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає та зареєстрована (окремо без дитини!): АДРЕСА_1 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія, у суду відсутні.
Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невнесенні до реєстру достовірних відомостей щодо відсутності реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає та зареєстрована (окремо без дитини!): АДРЕСА_6 , тел.: НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 19.02.2016 року, виданої Радою населеного пункту Марінья Гранде, зобов`язання відповідача внести достовірні відомості в реєстр щодо зняття з реєстрації / відсутності реєстрації в м. Харкові та Харківській області, а також зобов`язання відповідача надати на виконання ухвал Салтівського районного суду м. Харкова по справам № 643/11587/24, № 643/643/14097/25 достовірну та реальну інформацію щодо фактичного місця реєстрації або відсутності реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає та зареєстрована (окремо без дитини!): АДРЕСА_1 , Марінья Гранде, населений пункт 1, округ Марінья Гранде, Держава Португалія, по справам, вжиття заходів реагування щодо незаконного внесення в реєстр підроблених відомостей з метою незаконного отримання грошових коштів з бюджету України в воєнний час, внести достовірну інформацію щодо фактичного місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в реєстрі відсутні відомості про відсутність реєстрації відповідача в реєстрах м. Харкова та Харківській області, яка не має права на отримання грошових коштів з бюджету України, а також зобов`язання відповідача провести службове розслідування відносно посадових осіб, якими вносяться недостовірні відомості / через злочинні дії, щодо неправомірних, а можливо навіть злочинних дій (перевищення службових повноважень, службова підробка офіційних документів), якими нанесено збитки державі Україна в воєнний час, а надана завідома недостовірна інформація надається до Салтівського районного суду м. Харкова, яка не відповідає фактичним обставинам справи, суд зазначає, що останні фактично за своєю суттю стосуються виконання відповідачем вимог інформаційного запиту позивача від 16.10.2025 року, а отже з огляду на висновки суду у цій справі та встановлення обставин правомірного розгляду відповідачем запиту позивача задоволенню також не підлягають.
Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що матеріали справи свідчать на користь того, що відповідачем після отримання запиту позивача від 16.10.2025 року було здійснено перевірку повідомлених ним відомостей та обставин і підстав внесення Реєстру територіальної громади міста Харкова інформації щодо реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним запитом до Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради, отриманої від вказаного Департаменту відповіді.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Також суд зазначає, що у зв`язку з не встановленням судовим розглядом обставин протиправності дій чи бездіяльності Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про постановлення окремої ухвали.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.