Справа № 2н-204/2009
Провадження № 4-с/331/16/2026
УХВАЛА
іменем України
18.09.2026
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Фісун Н.В.,за участю секретаря Коростельової А.Ю., розглянувши у судовому засіданні скаргу
ОСОБА_1 , подану в особі представника Романюка Івана Миколайовича, заінтересована особа АТ «Сенс-Банк», на бездіяльність старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Кондратовець І.А., -
В С Т А Н О В И В:
До Олександрівського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 , подану в особі представника Романюка Івана Миколайовича, заінтересована особа АТ «Сенс-Банк», на бездіяльність старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Кондратовець І.А..
Зазначає, що згідно Відомостей Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на все невизначене майно ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ) за реєстраційним номером обтяження: 10614603.
Арешт майна було проведено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21525529, 23.09.2010, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва.
Проте, в автоматизованій системі виконавчого провадження немає відомостей ОСОБА_1 з приводу накладення арешту на нерухоме майно та відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Тому, для з`ясування обставин та надання інформації про відкриття виконавчого провадження 21525529, 23.09.2010, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва та накладення обтяження у вигляді арешту нерухомого майна було направлено запит.
Так, відповідно до відповіді Солом`янський ВДВС у м. Києві зазначає, що виходячи з вище викладено в відділу відсутні підстави для задоволення запиту та зняття обтяження з нерухомого майна боржника у зв`язку з не сплаченою заборгованістю на користь держави (ВП №21525529) та заборгованість на користь стягувача та держави ( ВП № 45262007).
Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2010, яка була винесена 23.09.2010 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції Кондратовцем І.А. у виконавчому провадженні №21525529 вбачається, що на виконанні Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві перебувало рішення суду про стягнення коштів у розмірі 81 121, 46 гривень з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-банк" (після зміни назви АТ «Сенс Банк»).
Тобто, даний арешт було накладено для виконання рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про стягнення коштів.
При цьому, відповідно до відповіді від 30.06.2023 за № 97789 вбачається, що у виконавчому провадженні № 21525529 державним виконавцем 09.10.2012 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 606-XIV від 21.04.1999) виконавчий документ за заявою стягувана повернуто без подальшого виконання.
Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві також зазначено, що відомості про сплату боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні.
Однак, зміст постанови від 23.09.2010 у виконавчому провадженні №21525529 не містить відомостей про нарахування виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а арешт накладався виключно в межах суми звернення стягнення за рішенням суду.
Крім того, вказана сума за рішенням суду була сплачена на користь стягувача в порядку реструктуризації заборгованості у зв`язку з чим і було подано стягувачем заява про повернення виконавчого документа.
Відомості про накладення обтяжень на ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 45262007 про яке також зазначено у відповіді від 30.06.2023 відсутні.
Однак обтяження, яке накладено у виконавчому провадженні № 21525529 державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження всупереч вимог закону не знято, що порушує права скаржника.
Просить визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту, що накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2010, ВП 21525529, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва (реєстраційний номер обтяження 10614603). Зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2010, ВП 21525529, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва (реєстраційний номер обтяження 10614603).
Ухвалою суду від 20.04.2026 року вказану скаргу залишено без руху у зв`язку з виявленими недоліками, яка отримана представником заявника 21.04.2026 року.
На виконання ухвали суду від 20.04.2026 року, представником заявника 28.04.2026 року надіслано заяву про усунення недоліків.
12.05.2026 року відкрито провадження за скаргою.
03.07.2026 року розпорядженням Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 03.07.2026 року №358 призначено повторний автоматичний розподіл справи, на підставі рішення зборів суддів Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08 червня 2026 року № 14, наказу голови Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 08 червня 2026 року № 7-ос про відрахування зі штату Олександрівського районного суду міста Запоріжжя судді Клименко Лідії Володимирівни 06 липня 2026 року у зв`язку з її призначенням на посаду судді Запорізького апеляційного суду, згідно Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 456/2026.
03.07.2026 року згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, справу передано в провадження судді Фісун Н.В.
Суддя Фісун Н.В. з 20.07.2026 року по 30.08.2026 року перебувала в основній щорічній відпустці.
18.09.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника скаржника Романюк І.М., зазначає, що скаржниця надає пояснення щодо стану кожної з цих заборгованостей.
І. Стан заборгованості, на яку посилається Відділ
1. Заборгованість за судовим наказом № 2н-204 (ВП № 21525529)
Виконавче провадження № 21525529 відкрито 23.09.2010 з примусового виконання судового наказу Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 12.08.2009 у справі № 2н-204/2009 (у документах Відділу - виконавчий лист № 2н-204 від 12.08.2009). Цим наказом на користь ЗАТ «Альфа-Банк» (згодом - ПАТ «АльфаБанк», нині - АТ «Сенс Банк») стягнуто заборгованість за кредитним договором № 490069030 від 14.05.2008: за кредитом 77 133,97 грн, за процентами 724,70 грн, пеню 3 262,79 грн, усього 81 121,46 грн.
09.10.2012 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу за його письмовою заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606- XIV) у редакції, чинній на цю дату. Цю обставину підтверджує сам Відділ у листі від 30.06.2023 № 97789. Цей лист, складений за результатами перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження, не містить відомостей про повторне пред`явлення судового наказу № 2н-204 після 09.10.2012.
17.09.2021 АТ «Альфа-Банк» відступило право вимоги за кредитним договором № 490069030 ТОВ «ФК «Карточка плюс» на підставі договору факторингу від 17.09.2021, а ТОВ «ФК «Карточка плюс» того ж дня відступило це право вимоги ОСОБА_3 на підставі договору № 10/09/21/2-А від 17.09.2021. Банк письмово повідомив скаржницю, що надалі не уповноважений виступати суб`єктом правовідносин за цим кредитним договором (повідомлення від 17.09.2021 б/н), а ТОВ «ФК «Карточка плюс» повідомило, що станом на 17.09.2021 не є кредитором і зобов`язання скаржниці перед ним відсутні (листи від 17.09.2021 № 17- 09-1 і № 17-09-2). Обидва правочини відступлення досліджені також в ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2022 у справі № 751/5320/14.
Отже, АТ «Сенс Банк», яке залишається стягувачем у ВП № 21525529 лише формально, з 17.09.2021 не має права вимоги до скаржниці за кредитним договором № 490069030, на виконання якого видано судовий наказ № 2н-204. Новий кредитор стягувачем за цим судовим наказом не став: скаржниці не відомо про заміну стягувача, і Відділ на таку заміну не посилається.
Таким чином, стан заборгованості за судовим наказом № 2н-204 полягає в такому: з 09.10.2012 наказ до виконання не пред`являвся; особа, на користь якої його видано, право вимоги відступила; строк його пред`явлення до виконання сплив (підрозділ 2 розділу ІІ).
2. Виконавчий збір і витрати виконавчого провадження у ВП № 21525529
Відділ зазначає, що відомості про сплату боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні. Водночас Відділ не посилається на постанову про стягнення виконавчого збору чи постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у ВП № 21525529 і таких документів не надав.
Єдиний документ, наданий Відділом, - постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2010 - містить лише попередження про стягнення виконавчого збору і витрат у разі невиконання рішення у строк для добровільного виконання (пункт 3 постанови), без визначення їх розміру. Відсутність відомостей про сплату не тотожна наявності заборгованості: несплаченою може бути лише сума, стягнення якої визначене постановою державного виконавця. Така постанова є самостійним виконавчим документом і виконується в окремому порядку, а не шляхом збереження арешту в іншому провадженні.
Крім того, Арешт накладено «у межах суми звернення стягнення: 81121,46 грн» (пункт 4 постанови від 23.09.2010), тобто для забезпечення вимоги стягувача за рішенням суду, а не для забезпечення виконавчого збору.
3. ВП № 45262007 не є підставою Арешту
Виконавче провадження № 45262007 відкрито 31.10.2014 з виконання іншого виконавчого документа - виконавчого листа № 751/5320/14, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова на підставі рішення третейського суду від 18.03.2014 у справі № 578-9/382/14 про стягнення з ОСОБА_2 та іншої особи 681 016,73 грн. Виконавчий документ повернуто стягувачу 30.06.2015 на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV.
Арешт з цим провадженням не пов`язаний. Підставою обтяження 10614603 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено виключно постанову від 23.09.2010 у ВП № 21525529, а зареєстровано його 15.12.2010 - майже за чотири роки до відкриття ВП № 45262007. Відомостей про накладення арешту на майно скаржниці у ВП № 45262007 Відділ не навів. Арешт є заходом примусового виконання конкретного рішення в межах конкретного виконавчого провадження і не може утримуватися для забезпечення вимог за іншим виконавчим документом.
До того ж вимога за виконавчим листом № 751/5320/14 також не може бути звернена до примусового виконання. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.07.2022 у справі № 751/5320/14 встановлено, що після повторного пред`явлення цей виконавчий лист 23.02.2017 знову повернуто стягувачу, станом на 28.06.2022 відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» немає, а строк пред`явлення виконавчого документа сплив і не поновлювався. Саме з цієї підстави суд відмовив ОСОБА_3 , який обґрунтовував свою заяву відступленням права вимоги за кредитним договором № 490069030, у заміні стягувача.
ІІ. Значення стану заборгованості для вирішення скарги
1. Підстава завершення ВП № 21525529 встановлена
У постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14- 137цс24) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи скаргу боржника на незняття арешту, накладеного у виконавчому провадженні за Законом № 606-XIV, дійшла висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу саме по собі не є підставою для зняття арешту, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). До цих випадків належить повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача (пункти 59, 60, 69 постанови). Велика Палата також указала, що вирішення такої скарги залежить від конкретної підстави завершення виконавчого провадження, яку має встановити суд (пункти 77, 86).
У цій справі підстава завершення ВП № 21525529 встановлена документально і не є спірною: виконавчий документ повернуто за письмовою заявою стягувача (лист Відділу від 30.06.2023 № 97789). Посилання скарги на статті 37, 38 Закону № 606-XIV у редакції, що діяла до 2011 року, скаржниця уточнює: на 09.10.2012 ця підстава була передбачена пунктом 1 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, а її чинним відповідником є пункт 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
Скаржниця оскаржує не постанову про повернення виконавчого документа 2012 року, а бездіяльність Відділу, яка тривала під час розгляду її звернення у 2023 році і триває на час розгляду скарги. У цей період діє Закон № 1404-VIII, частина третя статті 37 якого прямо пов`язує повернення виконавчого документа за заявою стягувача зі зняттям арешту. Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові так само оцінювала підстави для зняття арешту, накладеного за Законом № 606-XIV, за нормами Закону № 1404-VIII, чинними на час розгляду скарги (пункт 69).
2. Строк повторного пред`явлення судового наказу сплив
Збереження арешту після повернення виконавчого документа стягувачу Велика Палата Верховного Суду пов`язує з тим, що стягувач має право повторно звернутися за примусовим виконанням рішення протягом установлених законом строків (пункт 58 постанови у справі № 2/1522/11652/11).
Строк повторного пред`явлення судового наказу № 2н-204 обчислювався з дня його повернення стягувачу - 09.10.2012 (статті 22, 23 Закону № 606-XIV) і за частиною першою статті 22 цього Закону становив один рік. Навіть трирічний строк, зазначений у самому судовому наказі, сплив 09.10.2015 - до набрання чинності Законом № 1404-VIII 05.10.2016. Відділ не посилається на поновлення цього строку судом, і скаржниці про таке поновлення не відомо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 2- 7763/10 (провадження № 14-197цс21) виснувала, що стадія виконавчого провадження закінчується, зокрема, зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання: за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а стягувач не може штучно продовжити його, зокрема шляхом відступлення права вимоги. Новозаводський районний суд м. Чернігова застосував цей висновок у справі № 751/5320/14 щодо вимог за тим самим кредитним договором і відмовив новому кредиторові в заміні стягувача через сплив строку пред`явлення.
Отже, судовий наказ № 2н-204 не може бути звернений до примусового виконання ані первісним стягувачем, який відступив право вимоги, ані новим кредитором, а Арешт не забезпечує виконання жодного рішення, що підлягає примусовому виконанню. Правова мета, заради якої арешт зберігається після повернення виконавчого документа стягувачу, відпала. Ця обставина не залежить від того, які документи 2012 року про розрахунки зі стягувачем збереглися у скаржниці.
3. Збереження Арешту є непропорційним втручанням у право власності
Постанова від 23.09.2010 обмежувала Арешт сумою 81 121,46 грн, однак у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна його зареєстровано щодо «невизначеного майна, всього майна» без обмеження сумою. Унаслідок цього під обтяженням перебувають квартири, набуті скаржницею у 2023 і 2025 роках ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ), тобто майно, що з`явилося у неї через одинадцять - тринадцять років після завершення ВП № 21525529 (інформаційна довідка з ДРРП від 27.03.2026 № 470224615 - додаток 4 до скарги).
Збереження протягом шістнадцяти років арешту, який не забезпечує виконання жодного рішення, за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій стягувача, є втручанням у право мирного володіння майном, що не переслідує легітимної мети (стаття 41 Конституції України, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Просить визнати неправомірною бездіяльність Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо незняття арешту, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2010 у виконавчому провадженні № 21525529 (реєстраційний номер обтяження 10614603), та зобов`язати Солом`янський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2010, ВП 21525529, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва (реєстраційний номер обтяження 10614603).
Представник скаржника у судове засідання не з`явився, надав заяв про розгляд справи без участі представника скаржника. Скаргу підтримує у повному обсязі.
Представник Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Дослідивши матеріали заяви, цивільної справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі 12 серпня 2009 року Шахтарським міським судом Донецької області виконавчого листа №2Н-204 про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на користь ПАТ «Альфа-Банк» в розмірі 81 121, 46 грн. та пред`явлення його до виконання були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон №606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.
Відповідно до ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таке ж визначення закріплене у ст. 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), чинного на час повернення виконавчого провадження та розгляду цієї скарги судом.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена у ч.1 ст.48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.
Отже арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з ч.2 ст.57 Закону № 606-XIV (який був чинний до 05 жовтня 2016 року) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом приписи містяться у ст.56 Закону № 1404-VIII (чинний з 05 жовтня 2016 року).
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 14 травня 2025 року у cправі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV (ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об`єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку.
На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (ч.1 ст.40 Закону № 1404-VIII).
Водночас ч.5 ст.47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в ч.5 ст.37 Закону № 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені ст. 50 Закону № 606-XIV.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Схожі за змістом норми містяться у ч.ч.1,2 ст.40 Закону № 1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (ч.3 ст.37 Закону № 1404-VIII).
Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у ч.3 ст.37 Закону № 1404-VIII).
Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного Реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна було накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на все невизначене майно ОСОБА_2 (після зміни прізвища - ОСОБА_1 ) за реєстраційним номером обтяження: 10614603.
Арешт майна було проведено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, 21525529, 23.09.2010, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва.
Проте, в автоматизованій системі виконавчого провадження немає відомостей ОСОБА_1 з приводу накладення арешту на нерухоме майно та відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Тому, для з`ясування обставин та надання інформації про відкриття виконавчого провадження 21525529, 23.09.2010, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва та накладення обтяження у вигляді арешту нерухомого майна було направлено запит.
Так, відповідно до відповіді Солом`янський ВДВС у м. Києві зазначає, що виходячи з вище викладено в відділі відсутні підстави для задоволення запиту та зняття обтяження з нерухомого майна боржника у зв`язку з не сплаченою заборгованістю на користь держави (ВП №21525529) та заборгованість на користь стягувача та держави ( ВП № 45262007).
Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 23.09.2010, яка була винесена 23.09.2010 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції Кондратовцем І.А. у виконавчому провадженні №21525529 вбачається, що на виконанні Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві перебувало рішення суду про стягнення коштів у розмірі 81 121, 46 гривень з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-банк" (після зміни назви АТ «Сенс Банк»).
Тобто, даний арешт було накладено для виконання рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області про стягнення коштів.
При цьому, відповідно до відповіді від 30.06.2023 за № 97789 вбачається, що у виконавчому провадженні № 21525529 державним виконавцем 09.10.2012 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції 606-XIV від 21.04.1999) виконавчий документ за заявою стягувана повернуто без подальшого виконання.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 у частині визнання неправомірною бездіяльнільності та зобов`язання Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, що накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.09.2010, ВП 21525529, ВДВС Солом`янського РУЮ м. Києва (реєстраційний номер обтяження 10614603), є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки 30.06.2015 року державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV (відсутність у боржника майна і безрезультатність розшуку), а таке повернення виконавчого документа саме стягувачу не є «закінченням виконавчого провадження» і не належить до випадків завершення провадження, з якими закон пов`язує обов`язок зняття арешту. Відповідно, повернення виконавчого документа стягувачу за п.2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV не тягне правовим наслідком автоматичне чи обов`язкове зняття арешту з майна боржника, адже стягувач зберігає право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання у межах установлених законом строків, а тому підстави для покладення на виконавця обов`язку скасувати арешт у цій ситуації відсутні.
Також, у відповіді Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві також зазначено, що відомості про сплату боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні.
Матеріали справи не містять доказів виконання рішення Шахтарського міського суду Донецької області, сплати боржником виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій відсутні.
Крім того, у заяві заявник зазначає, що вказана сума за рішенням суду була сплачена на користь стягувача в порядку реструктуризації заборгованості у зв`язку з чим і було подано стягувачем заява про повернення виконавчого документа. Відповідних доказів суду не надав.
Відтак, заходи примусового виконання постанови у вигляді арешту на майно боржника відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» мають діяти до повного виконання боржником свого зобов`язання.
Посилання скаржника на те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на його майно є невиправданим втручанням у право скаржника на мирне володіння своїм майном, суд оцінює критично, оскільки вказане не є підставою для зняття накладеного арешту за відсутності належних доказів сплати витрат виконавчого провадження та виконавчого збору.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст. ст.149,150, 153, 157-158, 260-261, 353-354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , подану в особі представника ОСОБА_5 , заінтересована особа АТ «Сенс-Банк», на бездіяльність старшого державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Кондратовець І.А. - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15- денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 18 вересня 2026 року.
Суддя: Н.В.Фісун