Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/338/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.09.2026 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 101642,04 грн.
Позовна заява мотивована тим, що між Акціонерним товариством «МегаБанк» (далі - АТ «МегаБанк») та відповідачем було укладено кредитний договір №183-022-865-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Згідно умов договору відповідач зобов`язався щомісяця та у визначені строки здійснювати погашення частини суми заборгованості, проценти за користування кредитом.
Відповідач порушив умови кредитного договору, свої зобов`язання не виконував належним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість.
ІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 16.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на адресу реєстрації відповідача. До суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення 24.03.2026 поштового відправлення, згідно якого копія ухвали про відкриття провадження у вручена завчасно відповідачу.
Відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом
12.08.2021 між Акціонерним товариством «МегаБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №183-022-865-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина). Також 12.08.2021 відповідачем було підписано заяву-анкету на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси банку готівкою (п. 1.4 кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору).
Сторони погодили і Клієнт своїм підписом підтвердив, що істотні умови, які є обов`язковими для договору даного виду відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у цьому тексті чи додатках, додаткових угодах до нього, так і у Правилах, Тарифах, тощо, що у сукупності складає Договір.
Повернення кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів та умов договору.
Кредит надається на строк з 12.08.2021 до 11.08.2025 включно; загальний розмір кредиту - 50000 грн.; процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 10% річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка 82,38%; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 135684,29 грн.; розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості 3,10%; процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору 90% річних (п. 2 Договору).
За умовами п. 8.2 кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 11.08.2028, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.
Відповідно до п. 8.3 кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії кредитного договору.
АТ «МегаБанк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки від 12.08.2021 (з підписом відповідача), та випискою з особового рахунку ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором від 12.08.2021, виданою АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024, заборгованість відповідача складає 101642,04 грн., з яких: 44825,39 грн. заборгованість за основним боргом, 11032,01 грн. заборгованість за відсотками (в тому числі простроченої), 45784,64 грн. заборгованість по сплаті комісії (в тому числі простроченої).
Згідно розрахунку, відповідачем було сплачено 19790 грн., які пішли в погашення: 5174,61 грн. тіла кредиту, 3050,03 грн. процентів та 11565,36 грн. комісії.
03.09.2024 між АТ «МегаБанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №183-022-865-2-21-Г від 12.08.2021.
27.12.2024 між ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений Договір 1/12 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК Єврокредит» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №183-022-865-2-21-Г від 12.08.2021.
Отже, ТОВ "ФК Єврокредит" є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
ІV. Оцінка суду.
Стосовно правонаступництва за зобов`язанням.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується та відповідачем не оспорюється факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора АТ «МегаБанк» до ТОВ «Мустанг Фінанс», а згодом до позивача ТОВ «ФК ЄвроКредит», за договором, укладеним між АТ «МегаБанк» та відповідачем .
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1048 ЦК).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Суд встановив, що між АТ «МегаБанк» та відповідачем був укладений договір, умови якого визначені у Заяві-анкеті та договорі.
Дослідженні судом довідка - розрахунок заборгованості та виписки по особовому рахунку за договором підтверджують видачу кредитних коштів, а також неналежне виконання умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та процентів, відповідачем лише частково здійснювалось погашення заборгованості за кредитом.
Відповідач, у порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти, у зв`язку з чим виникла заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості, виписками по рахунку.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав.
Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в частині стягнення тіла кредиту та процентів.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії, в тому числі простроченої, в сумі 45784,64 грн., то судом встановлено, що між позивачем та відповідачем фактично було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав клієнту грошові кошти у кредит.
Відповідач скористався кредитними коштами, але свої зобов`язання за договором виконав не у повному обсязі.
У п.2.8 договору зазначено, що розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості становить 3,10% від суми кредиту. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного періоду. Суму нарахувань по комісії включено і до графіку платежів.
Проте, у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надавалися позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 12.08.2021 (день укладення кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Зважаючи на викладене, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1,2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що п.2.8 розділу 2 кредитного договору передбачена сплата комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в % від суми кредиту, а саме в розмірі 3,10% щомісячно. При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з отриманням такої комісійної винагороди, за які встановлена щомісячна оплата.
Враховуючи, що позивач, як правонаступник первісного кредитодавця АТ «МегаБанк», не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісійну винагороду в розмірі 3,10% від суми кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).
Враховуючи наведені правові висновки, позовна вимога ТОВ «ФК Єврокредит» про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комісії в розмірі 45784,64 грн є необґрунтованою і в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідачем було сплачено 11565,36 грн. комісії, тому таку сплату слід врахувати при визначенні остаточної заборгованості.
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а саме до стягнення підлягає заборгованість в розмірі 44 292,04 грн. (заборгованість за тілом кредиту 44825,39 грн. + заборгованість за відсотками 11032,01 грн. - 11565,36 грн.)
V. Розподіл судових витрат між сторонами
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн. та судового збору у розмірі 2 662,40 грн, а всього - 13 862,40 грн.
Щодо судового збору
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 160,27 грн. (44 292,04 х 100 : 101642,04 = 43,58%; 2662,40 х 43,58%: 100 = 1 160,27).
Щодо витрат на правничу допомогу
Позивачем ТОВ «ФК Єврокредит» 01.07.2025 укладено договір про надання правничої допомоги №1/07 з адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» (далі - АО «Альянс ДЛС»). Згідно з умовами договору сума гонорару за надання послуг по стягненню заборгованості з боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг, визначеного у додатку №2 та зазначається АО в акті приймання - передачі наданих послуг. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг АО «Альянс ДЛС» надав клієнтові ТОВ «ФК Єврокредит» послуги, пов`язані із проведенням юридичного та фінансового аналізу боржника (відповідача), складанням та поданням позовної заяви до суду. Вартість послуг 11 200 гривень.
Відповідно до ч. 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: надання консультації, вивчення документів, підготовку позовної заяви.
Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.
Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.
До позовної заяви додані документи, які були в наявності у позивача. Отже, справа не вимагала вжиття дій щодо збирання доказів, чи проведення розрахунків.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11200 грн., який є очевидно завищеним.
У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягали б стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 141, 263, 265, 279,280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 183-022-865-2-21-Г від 12.08.2021 в сумі 44 292 (сорок чотири тисячі двісті дев`яносто дві) грн. 04 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 1 160 (одна тисяча сто шістдесят) грн 27 коп. сплаченого судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 3 160 (три тисячі сто шістдесят) грн. 27 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місцезнаходження: пров. Ушинського, буд. 1, оф. 105, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ - 40932411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 21.09.2026
Суддя С. В. Васільєв