Справа № 946/8638/25
Провадження № 2/946/1797/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,
за участю: секретаря судового засідання - Воронової В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
29 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою від 15 вересня 2026 року уточнив та просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що письмовою відповіддю Ізмаїльської державної нотаріальної контори №1735 від 15 серпня 2008 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності на спадкове майно.
Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою підтримав позовні вимоги та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 належить 3/4 частки незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, посвідченого 24 травня 1995 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Веліковою М.Д., реєстр №4/2592 та свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 24 травня 1995 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Веліковою М.Д., реєстр №4/2594, що також підтверджено довідкою №1459, виданою 31 серпня 2026 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Крім цього встановлено, що ОСОБА_1 належить 1/4 частка незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 24 травня 1995 року державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Веліковою М.Д., реєстр №4/2594, що також підтверджено довідкою №1459, виданою 31 серпня 2026 року КП «Ізмаїльське МБТІ».
Відповідно до технічного паспорта виготовленого ФОП ОСОБА_4 станом на 17 червня 2025 року житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 побудований в період 1960-1989 роки. Згідно п. 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються: 1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.
У своєму листі № 8.4-35/18/1 від 23.02.2016 року, Міністерство юстиції України зазначило: «Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі».
Отже, будинки, які побудовані до 1992 року не підлягають введенню в експлуатацію, не належать до самочинного будівництва і документом, який підтверджує відповідність його будівельним нормам, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 в розмірі 3/4 частки та ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частки.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз`яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.
Частиною 1 статті 524 ЦК УРСР (1963 року) визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно ст. 525 ЦК УРСР (1963 року), часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в ст. 21 цього Кодексу.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , повторно виданого 26 вересня 2017 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_3 згідно ст.525 ЦК УРСР (1963 року) відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить вищезазначене майно.
Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 84045244 від 02 лютого 2026 року, наданого Ренійською державною нотаріальною конторою, інформація про заповіт, складений та посвідчений від імені ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутня.
Згідно ст. 529 ЦК УРСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (1963 року) після смерті ОСОБА_3 являються:
-син ОСОБА_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 18 січня 1973 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС;
-син ОСОБА_2 , підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , повторно виданим 23 липня 1974 року Ізмаїльським міським бюро ЗАГС.
Інших спадкоємців, які заявили права на спадкове майно, немає.
Згідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.549 ЦК УРСР (1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв станом на 2003 рік, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, в редакції, яка діяла станом на 2003 рік, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 вступив у володіння спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено відміткою про реєстрацію в паспорті громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_4 , виданого 27 січня 2018 року Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області, тобто вважається таким, який прийняв спадщину.
Крім цього, встановлено що ОСОБА_2 на спадщину після смерті ОСОБА_3 не претендує, крім того надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 за ОСОБА_1 .
Письмовою відповіддю Ізмаїльської державної нотаріальної контори №1735 від 15 серпня 2008 року, позивачу було повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності на спадкове майно.
Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позов.
Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 525, 529, 549 ЦК УРСР (1963 року), суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) право власності на 1/4 частки житлового будинку з надвірними спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2026 року.
Суддя: О.Я.Присакар