Справа № 161/14026/26
Провадження № 2/161/6930/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
21 вересня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Гринь О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Позов обґрунтовує тим, що 08.04.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 66602098, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 300,00 грн., на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом.
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов`язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитами, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у розмірі 31 757,04 грн., з яких: 6 300,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 21 362,04 грн. - заборгованість за відсотками, 945,00 грн. - заборгованість за комісією та 3 150,00 грн. - заборгованість за штрафами.
Ухвалою судді від 16.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив в якому визнав факт укладення між ним та позивачем кредитного договору, однак заперечує факт отримання кредитних коштів у сумі 6 300,00 грн, посилаючись на банківську виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 за квітень 2025 року. Відповідач також заперечує обґрунтованість нарахування процентів, комісії та штрафу, посилаючись на відсутність деталізованого розрахунку та на мораторій воєнного стану щодо неустойки. Відповідач подав альтернативний контррозрахунок, згідно з яким заборгованість відсутня, однак у випадку якщо суд дійде висновку про отримання ним грошових коштів, то просив суд стягнути тільки тіло кредиту.
Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд установив таке.
08.04.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 66602098, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 6 300,00 грн., на строк 360 днів та сплатою відсотків за користування кредитом.
Згідно наданого позивачем розрахунку позовних вимог, він вважає, що заборгованість відповідача становить 31 757,04 грн., з яких: 6 300,00 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 21 362,04 грн. - заборгованість за відсотками, 945,00 грн. - заборгованість за комісією та 3 150,00 грн. - заборгованість за штрафами.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до п.1.1. вказаного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.
Згідно п.1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 6 300,00 грн.
Відповідно до п.1.3. вказаного договору, кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 08.04.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.
Згідно п.1.4. договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 03.04.2026.
Відповідно до п.1.5. вказаного договору, загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 22 576,68 гривень в грошовому виразі та 3 871,05 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 28 876,68 гривень.
Денна процентна ставка становить 1 % (п.1.5.1).
Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 945,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору (п.1.5.2).
Відповідно до п.2.1. договору, кредитні кошти надаються Позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
Факт отримання коштів відповідачем підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» із якого вбачається, що була здійснена транзакція № [номер приховано] у розмірі 6 300,00 грн., 08.04.2025 на картку відповідача 5375524800555 653.
На підтвердження своєї позиції про неотримання коштів відповідач подав банківську виписку АТ «Юнекс Банк» по картковому рахунку № НОМЕР_1 (картка НОМЕР_3 ) за період з 01.04.2025 по 30.04.2025. Однак з цієї ж виписки, поданої самим відповідачем, вбачається операція від 08.04.2025 11:56 - «Отримання переказу, CASH2CARD A2C EASYCASH Kyiv» на суму +6 300,00 грн., після якої залишок на рахунку становив 6 306,23 грн. Сума та дата цієї операції повністю збігаються із сумою кредиту та датою укладення кредитного договору.
Таким чином, банківська виписка, подана відповідачем як заперечення проти позову, за своїм змістом підтверджує, а не спростовує факт отримання ним кредитних коштів у сумі 6 300,00 грн саме 08.04.2025.
Використання платіжним агрегатором (сервісом поповнення карток EasyCash) для перерахування кредитних коштів є звичайною банківською практикою здійснення виплат небанківськими фінансовими установами і не спростовує зв`язку цієї операції з виконанням позивачем свого обов`язку за кредитним договором, за відсутності в матеріалах справи інших операцій відповідного розміру, які могли б пояснити походження цього платежу.
Крім того, договір про надання фінансового кредиту, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронний підпис відповідача та представника позивача, тому має силу договору, який укладений в письмовій формі й підписаний сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію». Відповідачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Отже, між позивачем та відповідачем відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто зобов`язання з приводу кредиту, позики.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти. Оскільки судом встановлено та підтверджено власними доказами відповідача факт отримання ним 6 300,00 грн. 08.04.2025, а доказів повернення цієї суми відповідач не надав, вимога про стягнення тіла кредиту в розмірі 6 300,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо процентів за користування кредитом.
Договір укладено 08.04.2025, тобто вже після введення частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», обмеження денної процентної ставки за споживчим кредитом розміром не більше 1 % від суми кредиту за кожен день користування.
Заявлена до стягнення сума процентів (21 362,04 грн) при сумі кредиту 6 300,00 грн. відповідає нарахуванню за ставкою, яка не перевищує зазначену законодавчу межу, протягом приблизно 339 днів користування кредитом (6 300,00 грн ? 1 % ? 339 днів = 21 357,00 грн), що узгоджується із заявленою сумою та не свідчить про порушення позивачем вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Загального законодавчого обмеження сукупного розміру процентів (на відміну від штрафів і пені за мікрокредитами до однієї мінімальної заробітної плати строком до одного місяця, передбаченого статтею 21 цього Закону) чинне законодавство не встановлює, а тому сам по собі значний розмір процентів порівняно з тілом кредиту не є підставою для відмови у їх стягненні за умови дотримання денної ставки.
Разом з тим, доводи відповідача про відсутність у матеріалах справи покрокового розрахунку із зазначенням періодів нарахування, застосованої ставки за кожен день та бази нарахування є по суті вимогою до позивача розкрити методику обчислення. Оскільки позивачем до позовної заяви додано копію детального розрахунку заборгованості за договором, а відповідач не спростував його належними доказами (не надав альтернативного розрахунку суми процентів, обмежившись запереченням проти всієї суми), суд приймає розрахунок позивача, перевірений на предмет відповідності статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і вважає вимогу про стягнення процентів у розмірі 21 362,04 грн. обґрунтованою.
Щодо комісії за видачу кредиту, то встановлення кредитодавцем комісії за видачу кредиту відповідає пункту 4 частини першої статті 1 та частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 про правомірність включення комісії до умов кредитного договору. Комісія у розмірі 945,00 грн (15 % від суми кредиту) передбачена договором та не є явно непропорційною, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за штрафами, то у їх задоволенні слід відмовити, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Оскільки заборгованості за штрафами в розмірі 3 150,00 грн. була нарахована відповідачеві в період введеного на території України воєнного стану, вона не можу бути стягнута з позичальника, тому в цій частині позову необхідно відмовити.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки наданим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору та наявність заборгованості за ним, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 66602098 від 08.04.2025 у розмірі 28 607,04 гривень, з яких 6 300,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 21 362,04 грн. - сума заборгованості за відсотками та 945,00 грн. - заборгованість за комісією.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 31 757,04 гривень.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 28 607,04 гривень, що становить 90,08 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 398,29 грн.
Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Зі змісту позову слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. В детальному описі наданих адвокатом послуг зазначені наступні дії:
1) усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, 30 хв;
2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи, 2 год;
3) погодження правової позиції клієнта у справі, 30 хв;
4) складання позовної заяви з врахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.;
5) подання заяви до суду від імені клієнта, 1 шт.
Оцінюючи співмірність цих витрат суд зазначає, що в детальному описі наданих послуг не розкритий зміст такої послуги, як «усна консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиці», адже будь-яких доказів фактичного надання таких послуг у формі відповідних довідок, протоколів переговорів тощо позивач суду не надав.
Крім того суд враховує, що позивач є фінансовою установою, а примусове стягнення заборгованості, яка була ним викуплена за договором факторингу, є основною його господарською діяльністю.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними є судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у вигляді складання позовної заяви у розмірі 5 000,00 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача слід стягнути ці витрати пропорційно до задоволених вимог, що становить 4 504,00 грн.
Керуючись ст.ст. 265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
У Х В А Л И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 66602098 від 08 квітня 2025 року в розмірі 28 607 (двадцять вісім тисяч шістсот сім) гривень 04 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» витрати понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 2 398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) гривень 29 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 504 (чотири тисячі п`ятсот чотири) гривні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 43561909).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складений та підписаний 21 вересня 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь