Справа № 369/15027/24
Провадження № 2/369/1872/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
за участю секретаря Крикуна І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 369/15027/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Голуб Вікторія Олександрівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Виконавчому комітеті Боярської міської ради Києво- Святошинського району Київської області за актовим записом № 256, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 червня 2014 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року у справі №369/17165/23 шлюб між Позивачем та Відповідачем було розірвано, а також змінено прізвище позивача з « ОСОБА_3 » на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
За час перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти були придбані автомобілі, зокрема: 1) BMW X3, VIN НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1997 см?, д.н.з. НОМЕР_3 , 2) OPEL VIVARO, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1998 см?, д.н.з. НОМЕР_5 , 3) FOTON НОМЕР_6 , VIN НОМЕР_7 , 2004 року випуску, об`єм двигуна 3707 см?, д.н.з. НОМЕР_8 . Вказані автомобілі були зареєстровані на Відповідача.
Водночас, як зазначає представник позивача, 17 березня 2024 року позивач дізналась, що відповідач без її відома та згоди 05 березня 2024 року здійснив перереєстрацію вказаних транспортних засобів в ТСЦ № 3244 на нових власників на підставі укладених договорів купівлі-продажу транспортного засобу; належні транспортним засобам номерні знаки здані на знищення до ТСЦ № 3244. Це підтверджується відповіддю Головного сервісного центру МВС №31/564АЗ-6762-2024 від 11 березня 2024 року.
Також позивачу стало відомо, що новим власником BMW X3, VIN НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1997 см?, д.н.з. НОМЕР_3 стала матір Відповідача - ОСОБА_5 ; власником OPEL VIVARO, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1998 см?, д.н.з. НОМЕР_5 став рідний брат відповідача ОСОБА_6 ; власником FOTON BJ1043, VIN НОМЕР_7 , 2004 року випуску, об`єм двигуна 3707 см?, д.н.з. НОМЕР_8 став брат дружини ОСОБА_6 - ОСОБА_7 .
Представник позивача зазначає, що згідно з Висновком експерта №4182 від 05 квітня 2024 року щодо визначення середньої ринкової вартості КТЗ, середня ринкова вартість вищевказаних автомобілів складає у загальному розмірі 1 105 293,11 грн.
Таким чином, на підставі викладеного, представник позивача звертається до суду та просить:
1.Поділити неподільні речі: автомобіль BMW X3, VIN НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1997 см?; автомобіль OPEL VIVARO, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1998 см? та автомобіль FOTON BJ1043, VIN НОМЕР_7 , 2004 року випуску, об`єм двигуна 3707 см?, шляхом виділення їх у власність відповідача і стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 552 646,56 грн. замість 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на вказані автомобілі;
2.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 526,47 грн. судового збору та 13 500,00 грн. витрат з проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи колісних транспортних засобів.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
07 лютого 2025 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Панчука Юрія Валентиновича надійшов відзив на позовну заяву, у якій відповідач позовні вимоги визнає частково з огляду на наступне. Так, відповідач не заперечує факт перебування сторін у шлюбі з червня 2014 року по листопад 2023 року та придбання ними за час спільного проживання однією сім`єю автомобіля BMW X3, який був зареєстрований на ім`я позивача та автомобілів OPEL VIVARO та FOTON BJ1043, які були зареєстровані за відповідачем. Водночас, з приводу автомобіля BMW X3 зазначив, що 28 лютого 2023 року позивач подала до суду позовну заяву про розірвання шлюбу, яку своєю заявою від 25 квітня 2023 року просила залишити без розгляду. У вказаний проміжок часу, а саме 15 березня 2023 року, позивачем на підставі договору купівлі-продажу було відчужено автомобіль BMW X3 на користь відповідача, який, у свою чергу, здійснив повний розрахунок з позивачем за вказаний транспортний засіб у розмірі, визначеному укладеним між сторонами договором. Таким чином, на думку відповідача, на автомобіль BMW X3 не поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя. Щодо автомобілів OPEL VIVARO та FOTON BJ1043 відповідач визнав вимоги частково, оскільки не погоджується з розміром компенсації, що була визначена позивачем. Так, із посиланням на укладенні ним з покупцями договори купівлі-продажу транспортних засобів, відповідач зазначив, що автомобіль OPEL VIVARO було продано за 63 320,00 грн., а автомобіль FOTON BJ1043 - за 15 600,00 грн., що свідчить про те, що визначена позивачем ринкова вартість автомобілів набагато більша, ніж реальна ринкова вартість вказаних транспортних засобів. З огляду на викладене, на думку відповідача, розмір компенсації, яку просить стягнути позивач, має бути значно зменшена. Крім того, посилаючись на невиконання позивачем своїх батьківських обов`язків відносно їх спільної з відповідачем дитини, а також з огляду на визначене рішенням виконавчого комітету місце проживання дитини разом з батьком, останній просив суд відступити від принципу рівності часток у спільному сумісному майні подружжя та визначити розмір компенсації позивачу у сумі 68 520,00 грн, що становить 1/3 частки у праві спільної сумісної власності.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Представник позивача надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.
У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, причини неявки не повідомили. Будь-яких заяв, клопотань станом на дату ухвалення рішення суду не надано.
У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що з 21 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 листопада 2023 року по справі № 369/17165/23 було розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище позивача змінено на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 .
Згідно відповіді Головного сервісного центра МВС № 31/564А3-6762-2024 від 11 березня 2024 року на адвокатський запит щодо транспортних засобів, які набуті у період з 01 серпня 2014 року по 31 грудня 2023 року у власність ОСОБА_2 , в тому числі транспортні засоби BMW X3, д.н.з. НОМЕР_3 , OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_5 , FOTON НОМЕР_6 , НОМЕР_8 станом на 28 лютого 2024 року, повідомлено, що:
BMW X3, VIN НОМЕР_2 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 1997 см? - 15 березня 2023 року територіальним сервісним центром № 3244 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області (далі - ТСЦ № 3244) здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника ОСОБА_2 на підставі укладеному в ТСЦ № 3244 договору купівлі-продажу транспортного засобу, з видачею зазначених в адвокатському запиті номерних знаків. Станом на 28 лютого 2024 року інформація про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника в ЄДРТЗ відсутня. Додатково інформуємо про перереєстрацію даного транспортного засобу 05 березня 2024 року ТСЦ № 3244 на нового власника на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеному в ТСЦ № 3244;
OPEL VIVARO, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1998 см? - 08 вересня 2021 року територіальним сервісним центром № 3246 РСЦ ГСЦ МВС в Київській області (далі - ТСЦ № 3246) здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника ОСОБА_2 на підставі укладеному в ТСЦ № 3246 договору купівлі-продажу І транспортного засобу, з видачею зазначених в адвокатському запиті номерних знаків. Станом на 28 лютого 2024 року інформація про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника в ЄДРТЗ відсутня. Додатково інформуємо пре перереєстрацію даного транспортного засобу 05 березня 2024 року ТСЦ № 3244 на нового власника на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу, укладеному в ТСЦ № 3244. При цьому належні даному транспортному засобу номерні знаки здані на тимчасове збереження до ТСЦ № 3244;
FOTON BJ1043, VIN НОМЕР_7 , 2004 року випуску, об`єм двигуна 3707 см? - 23 вересня 2020 року територіальним сервісним центром № 8044 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві здійснено перереєстрацію транспортного засобу на нового власника ОСОБА_2 на підставі укладеному в суб`єкта господарювання договору купівлі-продажу транспортного засобу, з видачею зазначених в адвокатському запиті номерних знаків. Станом на 28 лютого 2024 року інформація про перереєстрацію транспортного засобу на нового власника в ЄДРТЗ відсутня. Додатково інформуємо про перереєстрацію даного транспортного засобу 05 березня 2024 року ТСЦ № 3244 на нового власника на підставі укладеного в суб`єкта господарювання договору купівлі-продажу транспортного засобу. При цьому належні даному транспортному засобу номерні знаки здані на знищення до ТСЦ № 3244.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку(доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1-3 ст. 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Враховуючи зазначені приписи закону, суд дійшов висновку, що транспортні засоби BMW X3, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 ; OPEL VIVARO, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_5 та FOTON BJ1043, 2004 року випуску, НОМЕР_8 були набуті сторонами під час перебування у шлюбі, а тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.
15 березня 2023 року між подружжям було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу BMW X3, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_9 передала у власність ОСОБА_2 вказаний транспортний засіб.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що автомобіль BMW X3, 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 був придбаний ним у дружини за вищевказаним оплатним договором, що у свою чергу не дозволяє визначити за ним правовий статус спільної сумісної власності подружжя.
Щодо цього, судом було встановлено, що спірний транспортний засіб був набутий сторонами в період зареєстрованого шлюбу та зареєстрований за позивачем.
З огляду на положення ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, незалежно від первісної державної реєстрації транспортного засобу за позивачем, останній з моменту придбання належав сторонам на праві спільної сумісної власності.
Статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2023 року у справі № 344/5528/22 (провадження № 61-2003св23).
Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.
З огляду на викладене, суд зазначає, що подальше укладення між сторонами договору купівлі-продажу транспортного засобу під час шлюбу не змінило правового режиму спірного майна, оскільки на момент укладення такого договору транспортний засіб вже перебував у спільній сумісній власності подружжя. Будь-яких належних та допустимих доказів припинення режиму спільної сумісної власності або виникнення у відповідача права особистої приватної власності на спірний транспортний засіб матеріали справи не містять. Відтак спірний транспортний засіб входить до складу майна, що підлягає поділу між сторонами.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
З матеріалів справи вбачається, що транспортні засоби, що є спільною сумісною власністю подружжя, були відчужені відповідачем без згоди позивача, а саме:
-згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №5724\24\000819 від 03 березня 2024 року, транспортний засіб FOTON BJ1043, VIN НОМЕР_7 , 2004 року випуску, об`єм двигуна 3707 см?, д.н.з. НОМЕР_8 було продано за 15600 грн. Вказана вартість ТЗ визначалась на підставі Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №5724\24\1\000009 від 02 березня 2024 року, Акту огляду реалізованого транспортного засобу №5724\24\000009 від 03 березня 2024 року та Висновку №5 Експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 24 лютого 2024 року згідно якого, визначено ринкову вартість вказаного ТЗ у розмірі 15600 грн.;
-згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №5724\24\000820 від 03 березня 2024 року, транспортний засіб OPEL VIVARO, VIN НОМЕР_4 , 2011 року випуску, об`єм двигуна 1998 см?, д.н.з. НОМЕР_5 було продано за 63 320 грн. Вказана вартість ТЗ визначалась на підставі Акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №5724\24\1\000010 від 02 березня 2024 року, Акту огляду реалізованого транспортного засобу №5724\24\000010 від 03 березня 2024 року та Висновку №6 Експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу від 24 лютого 2024 року згідно якого, визначено ринкову вартість вказаного ТЗ у розмірі 63 320 грн.
Згідно з Висновком експерта №4182 щодо визначення середньої ринкової вартості КТЗ, складеного 05 квітня 2024 року судовим експертом Филь Олегом Павловичем (свідоцтво № 864 від 23 серпня 2013 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) за заявою ОСОБА_1 , середня ринкова вартість спірних транспортних засобів складає у загальному розмірі 1 105 293,11 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що не заперечує проти того, що придбані під час шлюбу автомобілі є їхньою з позивачем спільною сумісною власністю, проте він не погоджується з розміром компенсації вартості проданих ним автомобілів, у зв`язку з чим, вважає, що сума компенсації, яку просить стягнути позивач, повинна бути значно меншою.
Доводи відповідача про необхідність визначення розміру компенсації виходячи із ціни, зазначеної в договорах відчуження транспортних засобів, відхиляються судом, з огляду на те, що ціна правочинів, укладених відповідачем з третіми особами без згоди позивача щодо вчинення таких правочинів та без погодження з нею їх вартості, не є безумовним доказом дійсної вартості спірного майна.
Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
У випадку поділу між подружжям неподільної речі виплата одному з подружжя компенсації його частки у майні здійснюється за дійсною (ринковою) вартістю цього майна на час розгляду справи, а у разі неможливості її встановлення визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно, оскільки присудження одному з подружжя компенсації його частки у майні за ціною, нижчою ніж ринкова вартість цього майна, є порушенням права одного з подружжя на мирне володіння своїм майном та отримання за нього справедливої ціни (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц, провадження № 61-9018сво18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати КЦС від 23 травня 2024 року у справі № 523/13657/20, провадження № 61-7202св23).
Отже, відповідно до усталеної практики Верховного Суду вартість майна, яке підлягає врахуванню при поділі спільної сумісної власності подружжя, визначається виходячи з його дійсної (ринкової) вартості на час розгляду справи.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування висновку судового експерта, складеного 05 квітня 2024 року, не заявив клопотання про призначення судової експертизи та не подав альтернативного висновку щодо дійсної (ринкової) вартості транспортних засобів на час розгляду справи.
За таких обставин, суд бере за основу визначену висновком експерта ринкову вартість транспортних засобів та вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя компенсації вартості часток у такому майні у розмірі 1/2 цієї вартості.
Аналогічний висновок викладений в ухвалі Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 30 липня 2024 року у справі № 753/21635/21, провадження № 61-8258ск24.
Щодо посилань відповідача у відзиві на необхідність відступу від принципу рівності часток сторін при поділі майна подружжя у зв`язку з проживанням дитини сторін разом з батьком та самоусуненням позивача від забезпечення та виховання дитини, суд зазначає наступне.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї (ч. 2 ст. 70 СК України).
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч. 3 ст. 70 СК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) вказано, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи.
СК України встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя у праві на майно. Суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя із відповідною зміною частки іншого з подружжя. У разі відступлення від засади рівності часток подружжя суд має вказати, які саме обставини стали підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує судовий спір, ініційований позивачем ОСОБА_1 про оскарження рішення виконавчого комітету Боярської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком та визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Вказане прямо спростовує посилання відповідача на самоусунення матері дитини від її виховання та утримання. Будь-яких інших доказів щодо наявності підстав для відступу від засад рівності часток подружжя матеріали справи не містять.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Застосування принципу змагальності виключає можливість застосування концепції негативного доказу.
У Постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 листопада 2024 року по справі № 686/28882/23 (провадження 61-13125св24).
Враховуючи викладене, виходячи із засад розумності, справедливості і пропорційності, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Щодо витрат пов`язаних з проведенням судової експертизи, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів (ч. 6 ст. 139 ЦПК України).
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, висновок експерта №4182 щодо визначення середньої ринкової вартості КТЗ, складений 05 квітня 2024 року судовим експертом Филь Олегом Павловичем (свідоцтво № 864 від 23 серпня 2013 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України) на замовлення ОСОБА_1 .
На виконання умов п. 3.3. Договору № 2903-2/24, укладеного 29 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз» щодо проведення автотоварознавчої експертизи судовим експертом Филем О.П., на підставі рахунку-фактури № 2903-2/24 від 29 березня 2024 року, ОСОБА_1 сплатила на користь ТОВ «Науково-дослідна лабораторія судових експертиз» 13 500,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 29 березня 2024 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 13 500,00 грн.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 5 526,47 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - задовольнити.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки транспортних засобів BMW X3, 2014 року випуску, OPEL VIVARO, 2011 року випуску та FOTON BJ1043, 2004 року випуску у розмірі 552 646 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі шістсот сорок шість) грн. 56 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судової експертизи у розмірі 13 500 (тринадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 5 526 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 47 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА