Справа № 173/1558/26
Провадження №2/173/1588/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
21 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.,
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
розглянувши в приміщенні Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом в цілому
ВСТАНОВИВ:
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом в цілому.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , який на момент смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить, зокрема, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою оформлення спадкових прав позивач звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Бас Я.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначене нерухоме майно, що залишилося після смерті її батька - ОСОБА_4 . 15 червня 2022 року приватним нотаріусом заведено спадкову справу № 60/2022.
На момент смерті ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , крім померлого, були зареєстровані: дружина померлого - ОСОБА_3 ; син померлого - ОСОБА_2 .
Мати позивача - ОСОБА_3 - звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від належної їй обов`язкової частки у спадщині на користь позивача.
01 квітня 2026 року позивач звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок у цілому.
Однак 01 квітня 2026 року приватним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Підставою для відмови зазначено неможливість видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок у цілому без врахування спадкових прав ОСОБА_2 .
Як зазначено нотаріусом у постанові, на момент смерті спадкодавця ОСОБА_2 був зареєстрований разом із ним за однією адресою, у зв`язку з чим вважається таким, що прийняв спадщину відповідно до положень цивільного законодавства.
Позивач не погоджується із зазначеним висновком, оскільки її брат - ОСОБА_2 - ще у 1996 році виїхав до Російської Федерації на заробітки, після чого перестав виходити на зв`язок із членами сім`ї. Відтоді будь-які відомості про його місце перебування, проживання чи інші обставини його життя позивачу та членам її сім`ї невідомі, а станом на день звернення до суду зв`язок із ним відсутній.
У зв`язку з зазначеним просить визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 68.6 м.кв., в цілому.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
02 червня 2026 року ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2026 року підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила на адресу суду заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, направила на адресу суду заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення за адресою реєстрації судової кореспонденції та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 190, 272 ЦПК України, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про розгляд цієї цивільної справи та про свої процесуальні права та обов`язки, однак правом на подання відзиву, будь-якої письмової заяви або клопотання не скористався.
За приписами ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2026 року постановлено розгляд справи проводити у заочному порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 належав на праві приватної власності житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 24 серпня 1979 року, посвідченого Третьою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою, що підтверджується інформаційною довідкою, виданою КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради № 10-2-47 від 24 жовтня 2025 року та копією відповідного Договору купівлі-продажу.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 червня 2022 року із заявою про відмову від обов`язкової частки у спадщину на користь ОСОБА_1 , до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу звернулася ОСОБА_3 , що підтверджується копією відповідної заяви.
Відповідно до копії заяви № 126 від 15 червня 2026 року із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу звернулася також ОСОБА_1 .
01 квітня 2026 року до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Плахотник Світлана Анатоліївна у зв`язку з необхідністю отримання свідоцтва про право на спадщину з законом у цілому.
Однак, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно в цілому на житловий будинок за АДРЕСА_2 , відмовлено, оскільки разом зі спадкодавцем на момент смерті був зареєстрований його син - ОСОБА_2 , про що свідчить копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01 квітня 2026 року.
Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 175/654/22 (провадження № 61-11126св23) висловив правову позицію, згідно з якою питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, серед яких є і визнання права.
Згідно зі ст. 1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) ст. 1216 ЦК України.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Згідно з вимогами пункту 4.1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва. Крім цього, згідно пункту 4.8 вказаного вище порядку,- частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними.
Відповідно до копії довідки, виданої відділом надання адміністративних послуг Верхньодніпровської міської ради № 3153 від 08 жовтня 2025 року, на день смерті ОСОБА_4 , разом з ним зареєстровані були - його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1, 3 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2017 року у справі 173/444/17 вимоги за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Верхньодніпровська міська рада Дніпропетровської області про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельною ділянкою площею 1000 м.кв. по АДРЕСА_3 протягом 15 років, а саме з 2000 року по 2017 рік.
Під час розгляду зазначеної справи встановлено, що ОСОБА_1 володіла земельною ділянкою, виділеною для будівництва ОСОБА_2 , який зник безвісти у 1996 році, що також стало визначальним для ухвалення рішення у справі.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що, частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
За таких обставин суд дійшов висновку, що брат заявниці - ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України та ч. 1 ст. 1269 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ст. 141 ЦПК України).
Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, а також відсутність вини відповідача у порушенні прав позивача, суд вважає за необхідне судові витрати, понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору, покласти на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом в цілому - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) в порядку спадкування за законом право власності на спадкове майно, а саме, на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 68,6 кв.м., який складається з: літера А - житловий будинок, літера а - тамбур, літера а1 - ганок, літера Б - літня кухня, літера б - навіс, п/д - погріб, літера В - сарай, літера Е - вбиральня, літера Г - гараж, літера Д - сарай, № 1-3 - споруди, в цілому.
Понесені судові витрати в частині судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.А. Кожевник