ЄУН 174/277/26
н/п 2/174/306/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
14 вересня 2026 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М.,
за участю: секретаря - Килинчук Л.Л.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину, що стягуються за рішенням суду з одного з батьків на користь іншого з батьків та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - яка не заявляє самостійних вимог - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вказуючи, що позивач перебував в шлюбі з відповідачкою з 12.08.2011, який було розірвано рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 01.10.2013.
За період шлюбу у сторін народилась спільна дитина - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є неповнолітнім.
Відповідно до рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013, з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу позивача. Рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини перебуває на виконанні у Верхньодніпровському відділі державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015, що набрало законної сили, було визначено місце проживання дитини разом з батьком - позивачем ОСОБА_4 за адресою, зазначеною в позовній заяві.
Таким чином, як за судовим рішенням, зазначеним вище, яким було визначено місце проживання дитини сторін разом з її батьком, так і за фактом - дитина сторін після досягнення 14-річного віку, самостійно обрала своїм постійним місцем проживання разом із батьком, що позбавляє відповідача права на отримання аліментів на утримання дитини, яка перебуває на утриманні батька.
На цей час відповідач працює без укладання трудового договору у м. Дніпрі, в зв`язку з чим, вважає, що аліменти з неї на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини сторін, мають утримуватись з неї в частині від її доходу.
Стан здоров`я відповідача задовільний та дозволяє утримувати з неї аліменти на утримання дитини. Будь-які поважні причини, що унеможливлюють або звільняють її від обов`язку щодо сплати аліментів на утримання дитини, на цей час відсутні.
Дитина сторін на «Д» обліку в медичних закладах міста та області не перебуває.
Враховуючи викладене вище, просить припинити стягнення аліментів, які стягуються з позивача - ОСОБА_4 , на користь відповідача - ОСОБА_2 за рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати подання цього позову до суду. Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на користь позивача - ОСОБА_4 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів доходів відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи стягнення з дати подання до суду цієї позовної заяви про стягнення з відповідача аліментів.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 04.03.2026 у справі відкрито загальне позовне провадження, сторонам роз`яснені їх процесуальні права та обов`язки.
23.03.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що відповідач заперечує проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в ньому (а.с.40-45).
Представник позивача ОСОБА_1 , в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував з приводу задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, враховуючи обставини викладені у відзиві та додатково пояснила, що з 2011 року перебувала з позивачем у зареєстрованому шлюбі. В 2013 році - шлюб розірвано. Після народження дитини - син проживав з нею та бабусею (матір`ю позивача). При цьому, весь цей час вона важко працювала, оскільки тягар утримання сина лежав саме на ній. З 2013 року рішенням суду, було стягнуто аліменти з ОСОБА_4 на утримання сина у розмірі частки його доходу. Банківську карту на яку зараховувалися аліменти, передала бабусі - ОСОБА_6 , яка нею користувалася в інтересах неповнолітнього. Однак, недавно стало відомо, що ОСОБА_6 пересилає ці гроші назад позивачу, враховуючи його важке матеріальне становище. В місяць виділяє сину 4 тисячі гривень кишенькових грошей, крім того, що забезпечує його всім необхідним. Вже більше року син проживає з нею у м. Дніпро, інколи зі своєю дівчиною в м.Вільногірськ.
Неповнолітній ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що до 14 років він проживав з батьком, мати забирала його на вихідні та канікули. З 14 років почав проживати разом бабою та дідом, а з мамою у м. Дніпро на вихідні, канікули та під час дистанційного навчання, інколи з дівчиною. Витрати на його утримання здійснює лише мати. Літні канікули завжди проводив з нею, регулярно їздили відпочивати. В школу повністю збирала його мати. З батьком бачиться не більше 3 разів на місяць, він працює у Нацгвардії та знімає квартиру у м.Дніпро. Всі кишенькові гроші надає йому мама, а батько - 150-300 грн у місяць.
Представник третьої особи - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи (а.с.145).
Заслухавши думку учасників процесу, з`ясувавши позицію неповнолітнього ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого 29.07.2011 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вільногірського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані - позивач ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_7 (а.с.6).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.02.2013, яке набрало законної сили 12.03.2013, задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини та матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно (а.с.8-10).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як орган опіки та піклування, визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_4 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-11).
ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Відповідно до копії Договору оренди квартири від 19.06.2024, ОСОБА_2 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.49-50).
Відповідно до копії довідки виданої командиром ВЧ НОМЕР_2 за № 632 від 19.09.2025, ОСОБА_4 з 09.09.2025 перебуває на військовій службі у зв`язку з оголошенням військового стану у ВЧ НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51).
Згідно характеристики наданої директором Вільногірського ліцею № 4, дитина ОСОБА_5 характеризується позитивно, особливо вираженим є емоційний зв`язок з матір`ю, з його слів він проживає з мамою тиждень дистанційного навчання, канікули та вихідні (а.с.116-117).
Відповідно до листа командира ВЧ НОМЕР_2 НГУ, службовий час ОСОБА_4 у робочі дні триває з 08.00 до 17.00 год, однак може бути продовжений у разі залучення до виконання службових обов`язків, після яких він має право залишити розташування військової частини (а.с.119).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
З аналізу статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Відтак, з урахуванням предмета даного спору (припинення стягнення аліментів на утримання дитини), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.
При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2019 (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
Згідност.181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно абзацу другого Принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки.
Виходячи із гарантій, передбачених ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні спорів щодо участі батька (матері) у вихованні (піклуванні) дитини необхідно брати до уваги інтереси, а також права та свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо - основні інтереси дитини та її права. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір`ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов`язані забезпечити справедливу рівновагу між ними.
При цьому вирішальне значення має те, чи вжили відповідні національні органи всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню контактів тією мірою, якою вимагати цього від них було б доцільно за наявних конкретних обставин кожної справи.
Відповідно ч.4 ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Так в судовому засіданні встановлено, що за рішенням суду від 26.02.2013 з позивача ОСОБА_4 стягуються аліменти на користь матері ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 та рішенням від 13.07.2015 визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , разом з батьком ОСОБА_4 за місцем його проживання.
В ході розгляду даної справи позивачем належними та допустимими доказами не доведено підстави для припинення стягнення з нього аліментів на утримання сина на користь відповідача, з тих підстав, що син проживає разом із ним та знаходиться на його утриманні.
В свою чергу, в судовому засіданні, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 дійсно проживав з батьком до 2014 року, однак згідно доказів наданих відповідачем та наданими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_5 безпосередньо в судовому засіданні, він періодично проживає разом із матір`ю, або з бабою та дідом, або у своєї дівчини. З батьком не проживає, останній надає йому кишенькові кошти час від часу у сумі 150-300 грн, інших витрат на його утримання не несе.
При цьому, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 13.07.2015 у справі № 174/200/15-ц про визначення місця проживання неповнолітньої дитини разом з позивачем фактично втратило свою чинність після досягнення ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) повних 14 років, а тому не може бути доказом у справі, виходячи з приписів ч.3 статті 160 СК України, яка регламентує що, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження правових підстав як для припинення стягнення аліментів з позивача так і для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання їх неповнолітнього сина, а саме на підтвердження того, що відповідач не проживає з сином, використовує кошти (аліменти) на утримання дитини чи припинила матеріально утримувати його та піклуватись про нього. Як і відсутні докази на підтвердження факту проживання неповнолітнього ОСОБА_5 з позивачем, його матеріальне забезпечення та піклування батьком, отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою у позові судові витрати у розмірі 1331,20 грн за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину слід залишити за позивачем. Судові витрати за позовну вимогу про стягнення аліментів віднести на рахунок держави.
На підставі ст.ст.18, 141, 155, 179, 180, 273 СК України, ст.ст.11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.3, 9, 18, 27 Конвенції про права дитини, та керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 259, 263-268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину, що стягуються за рішенням суду з одного з батьків на користь іншого з батьків та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Верхньодніпровський відділ державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.
Судові витрати у розмірі 1331,20 грн за позовну вимогу про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину залишити за позивачем.
Судові витрати за позовну вимогу про стягнення аліментів віднести на рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.09.2026.
Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк