Справа № 202/3569/26
Провадження № 2/202/3896/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
07 вересня 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі головуючого судді Дребот І.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочку по сплаті аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочку по сплаті аліментів.
Позовна заява мотивована тим, що судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2022 року у справі № 202/658/22 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання спільної дитини.
Згідно довідки розрахунку з вини відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів за травень 2023 року. Перебіг заборгованості почався з червня 2023 року в розмірі 3510,00 грн та до кінця 2023 року погашена не була.
У зв`язку з чим просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 3510,00 грн.
Ухвалою судді від 27.04.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою було установлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив на позовну заяву, а також заперечень.
09.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому зазначено, що заборгованість утворилася з вини позивача, оскільки вона не надавала реквізити для добровільної сплати аліментів та згідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів станом на 26.11.2024 року заборгованість відсутня.
23.06.2026 року від позивачки надійшли додаткові пояснення у яких зазначила, що надані відповідачем докази є штучно створеними та у останнього наявна заборгованість у розмірі 79572,48 грн.
02.07.2026 року від відповідача були надані заперечення у яких останній заперечував пояснення позивача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами
Судом встановлено, що судовим наказом Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2022 року у справі № 202/658/22 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання спільної дитини.
Постановою державного виконавця від 20.08.2024 року було відкрито виконавче провадження № 75856584 про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини.
Відповідно до довідки-розрахунку наданого позивачам, відповідач станом на 31.08.2024 року має заборгованість зі сплати по аліментам у розмірі 78481,48 грн., у тому числі за травень 2023 року у розмірі 3510,00 грн.
Згідно наданого розрахунку відповідача, останній станом на 26.11.2024 року не має заборгованості по сплаті аліментів.
Відповідно до постанови державного виконавця від 23.06.2026 року у ВП № 75856584 про арешт коштів боржника, відповідач має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 79572,48 грн.
Згідно вимог ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Норма статті 196 СК України не встановлює будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Зазначена правова позиція знайшла відображення в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 572/1762/15-ц, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання) - до досягнення нею двадцяти трьох років.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Враховуючи, що перебіг заборгованості почався з червня 2023 року а часткове погашення заборгованості було здійснено 30.09.2024 року та остаточне 26.11.2024 року та те, що неустойка (пеня) не може перевищувати 100 відсотків заборгованості по аліментам, суд вбачає в діях відповідача неналежне виконання свої зобов`язань у зв`язку з чим з останнього підлягає стягненню неустойка (пеня) у розмірі 3510,00 грн.
Факт погашення заборгованості 26.11.2024 року не звільняє платника аліментів від відповідальності за час, протягом якого не було здійснено відповідні платежі.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статі 196 СК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, та стягнення з відповідача на користь позивача заявлену пеню за прострочення сплати аліментів.
Суд не бере до уваги інші надані відповідачем докази, оскільки з них неможливо встановити чи дійсно відповідач насилав повідомлення саме позивачу для отримання реквізитів для сплати аліментів.
Також не бере до уваги докази позивача щодо залишення відповідачем військової частини, оскільки це не стосується суті спору.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та положень статті 141 ЦПК України, позивач звільнена від сплати судового збору при звернені до суду з позовом про стягнення аліментів, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 180-182, 196 СК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочку по сплаті аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 3510,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.Я. Дребот