Єдиний унікальний номер 932/2076/26
Номер провадження2-ві/205/11/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі без повідомлення учасників справи заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Володимира Анатолійовича про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Федотової Вікторії Миколаївни по справі № 932/2076/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,-
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра під головуванням судді Федотової Вікторії Миколаївни розглядається цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.
16 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Поліщук Володимир Анатолійович із використанням підсистеми «Електронний суд» подав заяву про відвід судді Федотової Вікторії Миколаївни, посилаючись на наявність обставин, які, на його думку, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості.
В обґрунтування заяви зазначено, що після відкриття провадження у справі 17 квітня 2026 року справа тривалий час не розглянута та рішення в ній не ухвалено. Заявник також посилається на те, що підготовче засідання було призначено на 27 травня 2026 року, а ухвалою суду від 05 травня 2026 року представнику позивача забезпечено участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції. За твердженням заявника, надалі представник позивача неодноразово не був підключений судом до відеоконференції, а окремі судові засідання не проводилися. Також заявник зазначає, що відповідач подала заяву про визнання позову, а під час підготовчого засідання 14 вересня 2026 року особисто підтвердила, що проти заявленого позову не заперечує. Крім того, одна з третіх осіб просила розглядати справу за відсутності її представника.
Далі, посилаючись на положення статей 189, 210 ЦПК України, заявник вказує на порушення строків підготовчого провадження та розгляду справи по суті та зазначає, що станом на день подання заяви про відвід із моменту відкриття провадження минуло близько 150 днів. Також представник позивача вважає, що за обставин визнання відповідачем позову суд мав вирішити питання про прийняття такого визнання відповідно до статті 206 ЦПК України та ухвалити рішення у підготовчому засіданні згідно з частиною третьою статті 200 ЦПК України. На думку заявника, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті за наведених обставин свідчить про упередженість судді та наявність інших обставин, які викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості. Зазначені доводи загалом відповідають змісту заяви про відвід, викладеному у первісному проєкті.
Ухвалою суду від 17 вересня 2026 року заяву про відвід передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18 вересня 2026 року заяву передано для розгляду судді Мовчану Дмитру Валентиновичу.
Згідно частини сьомої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді розглядається без повідомлення учасників справи не пізніше двох днів із дня надходження заяви.
Дослідивши заяву про відвід та матеріали цивільної справи в обсязі, необхідному для вирішення заявленого питання, суд доходить такого висновку.
Матеріалами справи встановлено, що протокольною ухвалою суду від 14 вересня 2026 року підготовче провадження у цивільній справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 12 жовтня 2026 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу та підлягає відводу, зокрема, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді.
Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Разом із тим частиною четвертою статті 36 ЦПК України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Такий підхід відповідає і практиці Верховного Суду, відповідно до якої інститут відводу покликаний забезпечити безсторонність суду, однак не є способом перевірки правильності процесуальних рішень судді.
Оцінюючи доводи заявника щодо тривалості розгляду справи, суд доходить до наступного висновку.
Представник позивача посилається на те, що провадження у справі відкрито 17 квітня 2026 року, тоді як станом на 16 вересня 2026 року рішення у справі не ухвалено, та вказує на недотримання строків, установлених статтями 189, 210 ЦПК України.
Суд зазначає, що дотримання розумних строків судового розгляду є складовою права особи на справедливий судовий розгляд та одним із завдань цивільного судочинства.
Водночас предметом вирішення заяви про відвід є не перевірка дотримання суддею процесуальних строків як самостійного питання, а встановлення наявності передбачених статтею 36 ЦПК України обставин, які можуть свідчити про упередженість або необ`єктивність судді.
Сам по собі факт тривалого перебування справи у провадженні, можливе недотримання процесуальних строків чи відкладення судових засідань, навіть у разі підтвердження таких обставин, не свідчить без інших об`єктивних даних про особисту заінтересованість судді у результаті розгляду справи, її прихильність до певної сторони або інше упереджене ставлення.
У заяві про відвід не наведено обставин, які б свідчили, що тривалість провадження у справі або не проведення окремих судових засідань були зумовлені особистим ставленням судді Федотової Вікторії Миколаївни до будь-якого з учасників справи чи мали на меті створення процесуальної переваги одній зі сторін.
Тому наведені заявником обставини можуть стосуватися питання дотримання процесуальних строків та організації розгляду справи, але самі по собі не утворюють передбаченої пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України підстави для відводу судді.
Щодо доводів заявника про не підключення представника позивача до окремих судових засідань у режимі відеоконференції суд зазначає, що такі обставини також стосуються організації та проведення конкретних судових засідань, суд зазначає про наступне.
В тексті заяви про відвід судді від 16 вересня 2026 року заявником не наведено об`єктивних даних, які б свідчили, що не проведення відповідних засідань або не підключення представника позивача до відеоконференції було проявом упередженого ставлення судді саме до позивача чи було спрямоване на обмеження його процесуальних прав з мотивів особистої заінтересованості судді.
Таким чином, наведені обставини без установлення їх зв`язку з упередженістю судді не можуть бути самостійною підставою для відводу.
Стосовно доводів заявника про не вирішення справи в підготовчому засіданні у зв`язку з визнанням відповідачем позову суд зазначає таке.
Частиною третьою статті 200 ЦПК України передбачено можливість ухвалення рішення за результатами підготовчого провадження у випадку визнання позову відповідачем.
Водночас відповідно до частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалення у підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову здійснюється в порядку, встановленому статтею 206 цього Кодексу.
За змістом статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, а якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову та продовжує судовий розгляд.
Отже, саме по собі визнання позову відповідачем не зумовлює автоматичного ухвалення судового рішення, оскільки суд зобов`язаний перевірити наявність установлених законом передумов для прийняття такого визнання.
Питання про те, чи існували у цій справі підстави для прийняття визнання позову та ухвалення рішення у підготовчому засіданні, є процесуальним питанням, яке вирішується судом під час розгляду справи.
Так само процесуальним рішенням суду є закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Тому доводи заявника про те, що суд мав прийняти визнання позову, ухвалити рішення у підготовчому засіданні або не мав підстав закривати підготовче провадження та призначати справу до розгляду по суті, фактично стосуються правильності процесуальних дій та рішень судді.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з такими процесуальними рішеннями сама по собі не може бути підставою для відводу.
При цьому суд, який розглядає заяву про відвід, не здійснює перевірку законності та обґрунтованості процесуальних рішень судді Федотової Вікторії Миколаївни, оскільки інститут відводу не є способом їх перегляду та не може підміняти передбачений процесуальним законом порядок перевірки відповідних судових рішень.
Посилання заявника на те, що йому невідома мета закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, також не свідчить про наявність підстав для відводу.
Таке твердження ґрунтується на припущенні заявника щодо можливих мотивів процесуальних дій судді та не підтверджується об`єктивними даними, які б свідчили про її особисту заінтересованість, прихильність до однієї зі сторін чи інше упереджене ставлення.
Саме суб`єктивне сприйняття учасником справи послідовності, доцільності або правильності процесуальних дій судді не є достатньою підставою для висновку про порушення вимоги безсторонності.
Вирішуючи питання про наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості судді, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За усталеним підходом Європейського суду з прав людини безсторонність суду оцінюється за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.
За суб`єктивним критерієм особиста безсторонність судді презюмується доти, доки не буде доведено протилежне.
За об`єктивним критерієм має бути встановлено, чи існують конкретні факти, які незалежно від особистої поведінки судді можуть породжувати об`єктивно виправдані сумніви щодо його безсторонності.
При цьому позиція особи, яка заявляє про наявність таких сумнівів, має значення, однак вирішальним є саме те, чи можуть відповідні побоювання вважатися об`єктивно обґрунтованими.
У цій справі заявником не наведено, а матеріалами справи в обсязі, дослідженому при вирішенні питання про відвід, не встановлено обставин, які б свідчили про особисту заінтересованість судді Федотової Вікторії Миколаївни у результаті розгляду справи, її прихильність до однієї зі сторін або наявність інших об`єктивних чинників, здатних поставити під сумнів її неупередженість.
Наведені у заяві доводи стосуються передусім тривалості провадження у справі, організації та проведення судових засідань, вирішення питання щодо участі представника позивача у режимі відеоконференції, а також прийнятих суддею процесуальних рішень щодо подальшого руху справи, зокрема закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Зазначені обставини за своїм змістом стосуються здійснення суддею процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень під час розгляду конкретної справи. Фактична незгода учасника справи з такими діями чи рішеннями, їх послідовністю, доцільністю або своєчасністю сама по собі не свідчить про упередженість чи необ`єктивність судді та не утворює автоматично передбаченої статтею 36 ЦПК України підстави для відводу.
Для висновку про наявність підстав для відводу необхідним є встановлення конкретних об`єктивних обставин, які давали б підстави пов`язувати відповідні процесуальні дії чи рішення саме з особистою заінтересованістю судді, її прихильністю до однієї зі сторін або іншим упередженим ставленням. Таких обставин у заяві про відвід не наведено та матеріалами справи не встановлено.
Відтак доводи заявника фактично зводяться до оцінки правильності, своєчасності та доцільності процесуальних дій і рішень судді, тоді як відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві обставини не утворюють передбачених статтею 36 ЦПК України підстав для відводу судді Федотової Вікторії Миколаївни, а тому заява представника позивача задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 36 - 40 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Поліщука Володимира Анатолійовича про відвід судді Новокодацького районного суду міста Дніпра Федотової Вікторії Миколаївни по справі № 932/2076/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя: Д.В. Мовчан
.