14.09.2026
Єдиний унікальний номер 941/627/26
провадження №2/389/1062/26
Р І Ш Е Н Н Я
заочне
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року Знам`янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі : головуючого судді - Українського В.В.
за участю секретаря судового засідання - Гой І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом і просить винести рішення яким стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №71144549 від 07.09.2025 в загальній сумі 26025,00 грн та понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати пов`язані із розглядом справи, а саме витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів - 1664,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено, в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», договір про надання коштів у кредит №71144549. За цим договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити плату (комісію та проценти) від суми позики. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання виконало, при цьому відповідач ухилилась від виконання своїх зобов`язань на виконання умов договору. У подальшому, 26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26/01/26, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором №71144549 від 07.09.2025 в загальній сумі 26025,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу -15000,00 грн, заборгованості за відсотками - 1575,00 грн, заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом - 7200,00 грн, комісія за надання кредиту - 2250,00 грн. Оскільки відповідач продовжує ухиляється від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить суд позовні вимоги задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив не подано, поважних причин своєї неявки суду не повідомила і від неї не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, в зв`язку з чим, розгляд цивільної справи проводився заочно.
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін
Суд, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, встановив наступне.
Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Під час судового розгляду встановлено, що 07.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (електронний підпис одноразовим ідентифікатором 83168) укладено, в електронній формі з дотриманням вимог ЗУ «Про електронну комерцію», договір про надання коштів у кредит №71144549,відповідно до умов якого: сума кредиту - 15000,00 грн; строк кредиту 30 днів, дата повернення 06.10.2025; комісія за надання кредиту 15,0% від суми кредиту, що становить 2250,00 грн; процентна ставка фіксована 0,85% в день; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом 4% в день; номер електронного платіжного засобу для отримання кредиту №402808*****1880.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі, погодилась з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, укладення договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, тому цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Довідка ТОВ «Європейська платіжна система» від 02.03.2026 №КД-000041501 підтверджує факт отримання, на виконання умов договору №71144549 від 07.09.2025, відповідачем ОСОБА_1 на повідомлену банківську картку № НОМЕР_1 , грошових коштів в сумі 15000,00 грн.
Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за договором №71144549 від 07.09.2025, за період з 07.09.2025 до 18.10.2025, становить 26025,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу -15000,00 грн, заборгованості за відсотками - 1575,00 грн, заборгованість за відсотками за понадстрокове користування кредитом - 7200,00 грн, комісія за надання кредиту - 2250,00 грн.
26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №26/01/26, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором №71144549 від 07.09.2025 в загальній сумі 26025,00 грн.
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Отже, внаслідок укладення договору факторингу відбулася заміна кредитора, і саме ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, встановивши факт укладення відповідачем договору, отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, зважаючи на зміну кредитора, суд вважає встановленим наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №71144549 від 07.09.2025 в загальній сумі 18825,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу -15000,00 грн, заборгованості за відсотками - 1575,00 грн, комісія за надання кредиту - 2250,00 грн.
З приводу вимоги про стягнення суми заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом -7200,00 грн, то вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
За змістом ст.1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
В постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч.1 ст.1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст.625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч.1 ст.1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Водночас п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Аналіз зазначених норм ЦК України дає підстави зробити висновок, що у разі прострочення позичальником у період з 24 лютого 2022 року по цей час (оскільки дія воєнного стану не припинена), позичальник звільняється від сплати будь-яких платежів (перелік таких платежів не є вичерпним) за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором та такі нараховані платежі підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У пункті 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 висловлена правова позиція, що важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що встановлена у кредитному договорі можливість нарахування відсотків в розмірі 4% в день за понадстрокове користування кредитом є мірою відповідальності після закінчення строку надання кредиту та застосовується у випадку прострочення позичальника, а відтак в силу закону відповідач звільнений від сплати таких платежів, які у випадку нарахування підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В частині відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів в сумі 1664,00 грн, за відсутності доказів як на їх понесення взагалі так і у вказаній сумі, вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. 223, 259, 263-265, 268, 280-288, 353 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №71144549 від 07.09.2025 в загальній сумі 18825 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 00 коп (яка складається із: суми заборгованості за основною сумою боргу -15000,00 грн, заборгованості за відсотками - 1575,00 грн, комісія за надання кредиту - 2250,00 грн).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 1925 (одна тисячя дев`ятсот двадцять п`ять) грн 71 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: вулиця Лісова,2, м.Бровари, Броварський район, Київська область, 07400, ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Український В.В.