Справа № 404/8461/26
Номер провадження 2/404/3863/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Кропивницький
Фортечний районний суд м. Кропивницький у складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
за участю секретаря - Парфьонової Ю.В
розглянувши у відкритому судововму засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 .
В обґрунтування позову зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.06.2026, є власником 1/3 частки вищезазначеної квартири, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.11.2007 є власником 1/3 частки цієї ж квартири. ОСОБА_2 , належить 1/3 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.11.2007. Позивач на даний час проживає в квартирі та сплачує комунальні послуги. Відповідач з 2010 року проживає в іншій країні. За спільною домовленістю вона вже сплатила вартість 1/3 частки квартири відповідачу, про що складена розписка, але оформити нотаріально угоду не має можливості, оскільки відповідач не може повернутися в Україну. Відповідач не проживає, в квартирі, не сплачує комунальні послуги, крім того, не може розпорядитися своєю часткою квартири, без іншого власника. Іншого житла немає.
Ухвалою Фортечний районний суд м. Кропивницький від 24.07.2026 відкрито загальне провадження у справі.
Ухвалою Фортечний районний суд м. Кропивницький від 12.08.2026 закрито підготовче провадження.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, пославшись на обґрунтування, зазначені у позові.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, перевіривши доводи позовної заяви та покладені в її обґрунтування аргументи, перевіривши їх поданими стороною позивача та отриманими судом доказами, висновує таке.
Позивач є власником 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.11.2007 та є власником 1/3 частки цієї ж квартири на підставі свідоцтва право на спадщину.
ОСОБА_2 належить 1/3 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 09.11.2007.
Позивач зазначає, що на даний час проживає в квартирі та сплачує комунальні послуги.
Відповідач з 2010 року проживає в іншій країні, не сплачує комунальні послуги, не несе інші витрати по утриманню житла.
За спільною домовленістю позивач виплатила відповідачу обумовлену між ними вартість квартири 600 000 грн, про що відповідач підтвердив у заяві.
Відповідач не має можливості приїхати в Україну, та оформити нотаріальну посвідчену угоду, визнає, що не приймає участі у утриманні квартири.
Зі звіту про оцінку майна вбачається, що станом на 15.07.2026 вартість квартири складає 1 846 563 грн.
Вирішуючи спір суд ураховує таке.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до положень ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно вцілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені ст. 364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обов`язковою.
Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників передбачено у статті 365 ЦК України, якою визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.
Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
В постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
У висновках щодо застосування норм права, викладених у п. 43 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) роз`яснено, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3).
Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).
Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».
З наданого позивачем звіту про незалежну оцінку ринкової вартості, складеного суб`єктом оціночної діяльності встановлено, що ринкова вартість нерухомості: квартири, загальною площею 49,5 кв. м, житловою площею 27,6 кв. м, який знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 станом на 15.07.2026, із застосуванням порівняльного підходу, становить 1 846 563 грн без урахування ПДВ.
З наданих суду свідоцтва про право на спадщину, даних технічного паспорту, технічних характеристик квартири, наданих позивачем, вбачається, що виділити в натурі 1/3 частку, з об`єкта нерухомого майна житлового будинку буде не можливо.
Співвласникам належать право володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності співвласники об`єкта права спільної часткової власності відповідно до частини першої статті 358 ЦК України повинні здійснювати за взаємною згодою.
Співвласнику надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на виділ у натурі частки із спільного майна.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Тлумачення частини третьої статті 358 ЦК України свідчить, що право співвласника на компенсацію може виникати як в разі повної неможливості задоволення вимог співвласника на одержання у користування частини спільного майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (наприклад, частка співвласника в спільній частковій власності є незначною і надання йому її у володіння та користування неможливо), так і в тому випадку, якщо співвласнику надається у володіння і користування частина майна, яка є меншою за його частку в праві спільної часткової власності.
Випадки, коли співвласник майна у порядку поділу спільного, часткового майна бажає отримати за належну йому частку в спільному майні, шляхом отримання від інших співвласників компенсації вартості належної йому частки та визнання за останніми права власності на все майно, врегульовані статтею 364 ЦК України.
У правовій позиції, вказаній у постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року у справі № 6-2925цс15 вказано, що з врахуванням закріплених в пункті 6 статті 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.
Водночас Верховний Суд у своїх постановах кваліфікує частку співвласника як незначну, якщо вона становить такий розмір: 1/6, 5/24, 1/4. При цьому для оцінки того, чи є частка значною, її слід порівнювати з часткою іншого співвласника. У спірному випадку 2/3 частка позивача є більшою та значною, що становить 66,66% спільного майна. Частка відповідача становить 1/3, тобто 33,33% спільного майна і таку частку, з огляду на технічні характеристики квартири, підтверджені наданими доказами, суд визначає як незначну.
На підставі аналізу доказів у справі, суд висновує, що частка позивача у спірній квартирі є незначною, спільне володіння та користування сторін майном є неможливим, можливість реального поділу квартири відсутня.
Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що, відповідач не проживає в Україна з 2010 року, не збирається повертатися, участі в утриманні будинку не бере, доказів того, що відповідач користується будинком, приймає участь в його утриманні, не має іншого житла у власності, суду не надано, отримав компенсацію вартості своєї частки.
Також судом відзначається, що відповідач має свою сім`ю, з позивачем не проживають як члени однієї сім`ї, тому встановлені обставини свідчать про неможливість спільного володіння та користування майном.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, так як припинення частки відповідача на квартиру, яка складає 1/3 із виплатою її вартості, не призведе до порушення прав та інтересів відповідача.
Позивачем надано докази сплати відповідачу грошових коштів в розмірі 600 000 грн, що відповідає вартості 1/3 частки квартири.
Враховуючи те, що позивач сплатив грошові кошти відповідачу в якості компенсації вартості 1/3 частки у спірному майні, право власності відповідача на таку частку спірного майна має бути припинено.
Враховуючи викладене, суд висновує про достатність правових підстав для задоволення позову.
Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 282 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (ІН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про припинення права спільної часткової власності та визнання права власності - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6 156 грн.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду складено 18.09.2026.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Б. Варакіна