справа № 619/4780/26
провадження № 2/619/2629/26
РІШЕННЯ
іменем України
21 вересня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22.02.2025-100000700 від 22.02.2025, у загальному розмірі 14600 гривень, витрат за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.
Також позивачем заявлено, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 22.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № 22.02.2025-100000700, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, який було підписано КЕП позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланим на номер мобільного телефону.
За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.
Позивач умови договору виконав у повному обсязі, відповідачу було надано кредитні кошти, відповідно до умов та згідно порядку, визначеному кредитним договором.
Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у зв`язку з чим за договором № 22.02.2025-100000700 від 22.02.2025 утворилась заборгованість, у загальному розмірі 14600 гривень, з яких:
- 5000 гривень - заборгованість за кредитом;
- 6200 гривень - заборгованість за нарахованими процентами;
- 900 гривень - заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості);
- 2500 гривень - неустойка.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації, відзиву чи клопотання щодо розгляду справи до суду не надавав (а.с. 21-22).
У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Матеріали справи свідчать, що 22.02.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) 22.02.2025-100000700, на підставі заявки відповідача на укладення кредитного договору №22.02.2025-100000700 (КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ), з якою позивачльник ознайомився 30.05.2025 року за посиланням: https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 5000 гривень, строком на 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 26.09.2025; продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі - 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 9% від суми Кредиту та дорівнює 450 гривень. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом усього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.84% (денна процентна ставка) = (9100 / 5000)/ 217 ? 100%. Неустойка: 75 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 547,5 % річних, які нараховуються від простроченої Позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом.
Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-7926.
Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
У заявці до кредитного договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції цього кредитного договору а також у паспорті споживчого кредиту наданий орієнтовний графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту із зазначенням сум для сплати на кожен строк кредитування.
Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника», про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (E781), і був надісланий відповідачу на погоджений умовами договору канал комунікації, про що свідчать умови цього договору, а також дана інформація підтверджується на кожній сторінці документів із зазначенням реквізитів сторін та відповідає умовам цього договору.
Підписання договору за допомогою електронного підпису відповідає положенням ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII та абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України.
Невід`ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Споживчий центр», які було розміщено в Онлайн Системі на вебсайті фінансової компанії.
Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.
Ці правила є публічною пропозипією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.
Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується довідкою iPay.ua - сервісу онлайн платежів ТОВ «УПР», яка дозволяє приймати та надсилати платежі онлайн через веб-інтерфейс за допомогою карток (Mastercard/VISA будь-якого банку) або мобільного телефону, пропонуючи технології, як-от OTP-підтвердження, відповідно до Ліцензії НБУ №3 від 11.11.2013 (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012), та на підставі договору про надання переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «УПР», відповідно до змісту якого вбачається що 22.02.2025 о 10:51:20 на рахунок НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , було перераховано грошові кошти у розмірі 5000 гривень, у призначені платежу вказано: Видача за договором кредиту №22.02.2025-100000700.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 5000 гривень, у межах договору № 22.02.2025-100000700 від 22.02.2025.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором №22.02.2025-100000700 від 22.02.2025 року, станом на 27.09.2025 у загальному розмірі складала 14600 гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за кредитом; 6200 гривень - аборгованість за нарахованими процентами; 900 гривень - заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості); 2500 гривень - неустойка.
Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами та викладеними у таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача.
Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №22.02.2025-100000700 від 22.02.2025 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.
Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.
Суд вважає, що вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий узгоджується з умовами кредитного договору.
Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.
Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або у письмовій (електронній) формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію`відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно ч. 12 та 13 ст. 11 ЗУ «Проелектронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Проелектронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом і є підставою для задоволення позову.
У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 14600 гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за кредитом; 6200 гривень - аборгованість за нарахованими процентами; 900 гривень - заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості); 2500 гривень - неустойка.
Проте, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача: 900 гривень - заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості); 2500 гривень - неустойка, виходячи з такого.
Спірний кредитний договір за своїм правовим характером є договором споживчого кредиту, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному вираженні та у грошовій формі) з урахуванням реальної річної процентної ставки, комісій за обслуговування кредитного рахунку, касове обслуговування, платежів за послуги третіх осіб тощо.
Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс22) сформулювала правовий висновок, згідно з яким комісія за обслуговування кредиту є правомірною лише у випадку, якщо кредитодавець надає споживачу додаткову супутню послугу, яка є окремою від самого надання та обслуговування кредиту, та за умови, що така послуга створює для споживача додаткове благо.
Обов`язок кредитодавця щодо ведення обліку заборгованості, розрахунку відсотків та моніторингу залишку боргу є внутрішніми операційними діями банку чи фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитора, а не супутніми послугами, що надаються позичальнику.
Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено заборону включати до договорів умови, які передбачають сплату споживачем зборів, відсотків, комісій або інших платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
Враховуючи, що встановлена кредитним договором щомісячна комісія не є платою за окремі супутні послуги фінансової установи в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», а є платою за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, умови договору у цій частині є нікчемними відповідно до ст. 203, 215, 228 ЦК України та положень ЗУ «Про споживче кредитування».
Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, нарахування позивачем 900 гривень - заборгованість за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) є безпідставним та неправомірним.
У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за нарахування неустойки у розмірі 2500 гривень, суд зазначає таке.
Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що проценти за порушення грошового зобов`язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахована позивачем неустойка за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 2500 гривень стягненню із відповідача не підлягають.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 11200 гривень, з яких: 5000 гривень - заборгованість за кредитом; 6200 гривень - аборгованість за нарахованими процентами.
Щодо стягнення судового збору.
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2 042,39 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на поштове відправлення позовної заяви відповідачу. Факт понесених поштових витрат підтверджується квитанцією № 2142956 від 06.07.2026 та накладною з описом поштового відправлення №2142956, ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» у розмірі 120,18 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково на 76,71% (присуджено до стягнення 11 200 гривень із заявлених 14 600 гривень), понесені позивачем та документально підтверджені поштові витрати у розмірі 120,18 гривень, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача також пропорційно задоволеній частині вимог, що становить 92,19 гривень.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, стороною позивача в позовній заяві зроблено заяву в порядку ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 246 ЦПК України про те, що відповідні докази будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на це, суд не здійснює розподіл витрат на правничу допомогу, питання про їх розподіл буде вирішено після надання позивачем доказів у встановлений законом строк шляхом постановлення додаткового судового рішення.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 15, 16, 19, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 274, 276, 277, 352-355 ЦПК України, ст. 207, 509, 526, 549, 551, 553, 625, 626, 628, 633, 634, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833), заборгованість за кредитним договором № 22.02.2025-100000700 від 22.02.2025, у загальному розмірі 11200 гривень, а саме: 5000 гривень - заборгованість за кредитом; 6200 гривень - аборгованість за нарахованими процентами.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ: 37356833), витрати за сплату судового збору, у розмірі 2042,39 гривень та витрати на поштове відправлення у розмірі 92,19 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Роз`яснити стороні позивача, що докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України, мають бути надані суду протягом п`яти днів після ухвалення цього рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, МФО: 305299, р/р НОМЕР_3 , e-mail: [пошта прихована] (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. С. Овсянніков