справа № 619/4779/26
провадження № 2/619/2628/26
РІШЕННЯ
іменем України
21 вересня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5518365 від 13.12.2024 року, у загальному розмірі 22 600 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2 422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень та судові витрати, пов`язані із розглядом справи.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 13.12.2024 року між ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір № 5518365 у електронній формі, відповідно до ст. 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Умовами кредитного договору № 5518365 були передбачені усі істотні умови договору, а саме: сума кредиту, строк користування кредитом, строк дії договору, загальна вартість кредиту, розмір комісії за надання кредиту та усі інші платежі, пов`язані з виконанням зазначеного договору.
Відповідач підписав договір шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора, після чого цей електронний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти, відповідно до умом кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника.
Заборгованість за кредитним договором відповідачем у встановлений строк не була погашена.
25.11.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» був укладений Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого Позивач набув усі права первісного кредитора за Кредитним договором № 5518365.
Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача за Кредитним договором № 5518365 перед Позивачем складає у загальному розмірі 22 600 гривень, а саме:
- 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
- 12 600 гривень - комісії за надання кредиту.
Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у порядку, визначеному Договором.
Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору, Відповідач не виконав своє зобов`язання, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» звернулося до суду, з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.
Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся на адресу місця реєстрації відповідача рекомендованим листом з повідомленням. Відзиву, клопотань чи будь-яких заяв щодо розгляду справи до суду не надавав (а.с. 15-16).
У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.
Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Судом встановлено, що 13.12.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит за №5518365, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 10000 гривень, строком на 340 днів з 13.12.2024, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 18.11.2025, згідно графіку розрахунків; загальні витрати Позичальника за кредитом складають 32200 гривень; процентна ставка: протягом першого розрахункового періоду: 0,0010 відсотків річних, протягом решти строку кредитування: 0,0010 відсотків річних; комісія за надання кредиту: 1400 гривень, яка нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості): сума комісії за весь строк кредитування: 30800 гривень, яка нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 42200 гривень; реальна річна процентна ставка - 2705,35% річних.
Кредит надається шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у Договорі, на банківський рахунок Позичальника шляхом використання вказаних Позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, згідно умов договору п. 2.1 - відповідач вказав номер особистого електронного платіжного засобу, при реєстрації на сайті товариства - НОМЕР_1 , а також який зазначено у заявіа на отримання кредиту.
Розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Договір укладено в електронній формі, який підписано електронним підписом позичальника», про що свідчать відповідні позначки часу сервісу АЦСК, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатору (791315), і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача НОМЕР_2 ), зокрема дана інформація підтверджується на кожній сторінці документів із зазначенням реквізитів сторін та відповідає умовам цього договору.
Процес оформлення та розгляду заяви про надання кредиту ОСОБА_1 відображено у анкеті-заяві відповідача на отримання кредиту, у якій окрім зазначення відповідачем усіх своїх персональних даних, детально описаний алгоритм укладання договору онлайн: від вибору суми на сайті до ідентифікації через верифікацію банківської картки та підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора (коду з СМС).
Така процедура повністю відповідає Закону України «Про електронну комерцію» та судовій практиці Верховного Суду (постанова від 16.12.2020 у справі № 561/77/19), а отже, укладений договір має таку ж юридичну силу, як і паперовий
Невід`ємною частиною Кредитного договору є публічна пропозиція (оферта) Позикодавця, а саме Правила надання коштів у позику, в том числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Мілоан», які було розміщено в Онлайн Системі на вебсайті фінансової компанії.
Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ.
Цей Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення Договору в письмовій формі та підписаного власноручно, що підтверджується протоколом електронного підпису.
Ці правила є публічною пропозипією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.
Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Факт видачі кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням за №144488215 від 13.12.2024 наданим первісним кредитором, відповідно до якого ОСОБА_1 було перераховано через платіжного провайдера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», яке забезпечувало процес еквайрингу, на карту за № НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 10000, у призначенні платежу - «Кошти згідно договору 5518365».
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 10000 гривень, у межах договору №5518365 від 13.12.2024.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду які викладені у постанові від 12 лютого 2025 року по справі 679/1103/23 в яких викладено що довідка про перерахування за допомогою платіжної системи кредиту на вказану позичальником картку є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів.
Отже, у Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
З відомості про щоденні нарахування та погашення, вбачається, що відповідачу первісним кредитором ТОВ «Мілоан» здійснювалися нарахування: комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту, штрафи згідно п.4.1 договору, у період часу з 13.12.2024 по 15.11.2025.
25.11.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір факторингу за №ДО-20251125, предметом якого є відступлення права вимоги до боржників за кредитними договорами зазначених у відповідних реєстрах, зокрема за Кредитним договором №5518365 від 13.12.2024.
Згідно платіжної інструкції № 414 від 25.11.2025 ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» перерахувало на рахунок ТОВ «Мілоан» грошові кошти, як оплату суми фінансування згідно договору факторингу №ДО-20251125 від 25.11.2025.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025, за №17 значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір за №5518365, загальна заборгованість складала 27600 гривень, з яких: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 12 600 гривень - комісії за надання кредиту; 5000 гривень - штрафні санкції.
Згідно даного договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №5518365 від 13.12.2024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №5518365 від 13.12.2024, що підтверджується актом приймання-передачі Реєстру Боржників.
Отже, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Мілоан» за договором №5518365 від 13.12.2024 про надання кредиту від ТОВ «Мілоан» до позивача у справі.
Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 207, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642, ч.ч. 1, 2 ст. 1069, ст. 526, 527, 530 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 22 600 гривень, а саме: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 12 600 гривень - комісії за надання кредиту.
Проте, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача: 12 600 гривень - комісії за надання кредиту.
Спірний кредитний договір за своїм правовим характером є договором споживчого кредиту, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному вираженні та у грошовій формі) з урахуванням реальної річної процентної ставки, комісій за обслуговування кредитного рахунку, касове обслуговування, платежів за послуги третіх осіб тощо.
Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс22) сформулювала правовий висновок, згідно з яким комісія за обслуговування кредиту є правомірною лише у випадку, якщо кредитодавець надає споживачу додаткову супутню послугу, яка є окремою від самого надання та обслуговування кредиту, та за умови, що така послуга створює для споживача додаткове благо.
Обов`язок кредитодавця щодо ведення обліку заборгованості, розрахунку відсотків та моніторингу залишку боргу є внутрішніми операційними діями банку чи фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитора, а не супутніми послугами, що надаються позичальнику.
Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено заборону включати до договорів умови, які передбачають сплату споживачем зборів, відсотків, комісій або інших платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
Враховуючи, що встановлена кредитним договором щомісячна комісія не є платою за окремі супутні послуги фінансової установи в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», а є платою за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, умови договору у цій частині є нікчемними відповідно до ст. 203, 215, 228 ЦК України та положень ЗУ «Про споживче кредитування».
Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, нарахування позивачем 12 600 гривень - заборгованості по комісії є безпідставним та неправомірним.
У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості або його часткового погашення не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у розмірі заборгованість за тілом кредиту, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту.
Щодо стягнення судового збору.
За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1178 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 12000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір з адвокатом №ДО-20260202/001 від 02.02.2026 року та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю; додаток №1, прайс лист адвоката Богомолова В.В.; заявка та витяг; оплата правової допомоги, платіжна інструкція №418 від 26.02.2026, згідно договору ДО-20260202/001 від 02.02.2026; договір з ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» №ДТ-СК-30102025; додаток №3 до Договору № ДТ-СК-30102025 від 28.01.2026; протокол створення та перевірки КЕП, з відміткю сервісу АЦСК.
Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.
Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачем на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено копію позовної заяви з додатками. Факт понесених поштових витрат підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» (номер відправлення №0505574870800) від 11.09.2026 у розмірі 500 гривень, що також підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 15, 16, 19, 76, 77, 78, 81, 137, 141, 177, 258-268, 273, 274, 276, 277, 352-355 ЦПК України, ст. 207, 509, 526, 549, 551, 553, 625, 626, 628, 633, 634, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
в и р і ш и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742), суму заборгованості за кредитним договором №5518365 від 13.12.2024, у загальному розмірі 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742), витрати за сплату судового збору, у розмірі 1178 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742), суму понесених поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 500 гривень.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СІТІ КОЛЕКТ», код ЄДРПОУ: 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, пр. Соборності, буд. 30-А, e-mail: [пошта прихована], (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. С. Овсянніков