КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/641/26
Провадження № 2/947/1260/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.
за участі:
- представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рахуба Аліни Іванівни,
- відповідача - ОСОБА_2 ,
- представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайка Ольги Михайлівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка - ОСОБА_1 06.01.2025 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій позивачка просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму матеріальної шкоди в розмірі 163260,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на проведення авто товарознавчого дослідження в розмірі 5000,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 понесені судові витрати.
В обґрунтування позову, позивачка посилається на те, що 27 березня 2024 року о 14 год. 04 хв. у місті Одесі на перехресті вулиць Львівської та Дачної, сталась дорожньо-транспортна пригода, за участі ОСОБА_2 , під керуванням автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив виїзд на заборонний сигнал світлофора не надав перевагу у русі автомобілю марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухалась праворуч від нього.
Внаслідок зіткнення автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження, та позивач зазнала матеріальних збитків.
Як зазначає позивачка, своїми діями відповідач порушив вимоги п.п.16.1, 16.2 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
27.03.2024 року після зібрання працівниками поліції всіх необхідних доказів при складанні протоколу, ОСОБА_1 була вимушена скористатись послугами евакуаційного транспорту для транспортування пошкодженого автомобіля «Volkswagen Golf», внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 27.03.2024 року, на тимчасове зберігання до СТО.
Відповідно до Висновку експерта № 1004Д/24 від 25.04.2024 року: вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24.12.2023 року, складає 689 675,19 грн., в тому числі 20 % ПДВ на складові частини; вартість матеріальних збитків завданих ОСОБА_1 , власнику автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року, складає 395 768 грн.; ринкова вартість транспортного засобу на дату події 27 березня 2024 року (у не пошкодженому стані) становить 395 768 грн., а ринкова вартість колісного транспортного засобу на дату події 27 березня 2024 року (у пошкодженому стані) становить 137 879 грн.
Позивачка також зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СК ІНТЕР-ПОЛІС», за наслідком чого, позивачем було повідомлено ПрАТ «СК ІНТЕР-ПОЛІС», про дату та час проведення експертного дослідження автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року. За наслідком чого, за доводами позивачки, 10.04.2024 року представник ПрАТ «СК ІНТЕР-ПОЛІС», оцінювач ОСОБА_3 , був присутній на експертному (технічному) огляді автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року.
Оскільки, яке зазначає позивачка у позові, довготривалий час позивач була позбавлена можливості користуватись та керувати своїм автомобілем через технічні несправності, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року, а відповідач та страхова компанія відповідача не поспішали вирішувати питання стосовно відшкодування матеріальних збитків, позивачка була вимушена звернутись для проведення ремонту свого автомобіля на СТО «Pchelka» за адресою: вул. Банківська, 161.
Як зазначає позивачка, відповідно до діагностичного листа із зазначенням переліку запчастин, ремонтних робіт та їх вартості, наданого СТО «Pchelka» від 25.06.2024 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року, складає 313 260,00 грн.
Надалі, як посилається позивачка, у серпні 2025 року ПрАТ «СК ІНТЕР-ПОЛІС» за заявою ОСОБА_1 про здійснення страхової виплати було запропоновано здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 150000,00 грн., з якою позивачка погодилась заявою шляхом скерування її 29 серпня 2025 року до ПрАТ «СК ІНТЕР-ПОЛІС», після чого 02 вересня 2025 року страховою компанією було виплачено позивачці страхову виплату у вказаному розмірі.
Таким чином, як стверджує позивачка, у неї виникло право вимоги до відповідача - ОСОБА_2 щодо сплати залишку суми вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 163 260, 00 грн., яка в добровільному порядку останнім не сплачена.
Додатково позивачка посилається на те, що протягом тривалого часу, у зв`язку з пошкодженням автомобіля, їй довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що тривалий час не могла вночі спокійно спати, приймаючи, що її суворий сімейний бюджет довелось спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля.
Крім того, за доводами позивачки, на тривалий час після дорожньо-транспортної пригоди їй довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні, через пошкоджений транспортний засіб позивачки, а велику кількість запланованих раніше справ, що потребували пересування автотранспортом, їй - ОСОБА_1 довелося відкласти, а від деяких з них взагалі вона була змушена відмовитись.
Зазначені обставини позивачка пов`язує з завданою їй моральною шкодою за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, яку оцінює в сумі 30000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача.
Вищевикладені обставини, як зазначає позивачка, зумовили її звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 16.02.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання, з повідомленням сторін по справі.
23.03.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайка О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з посиланням на його необґрунтованість.
В обґрунтування заперечень проти задоволення позову, представник відповідача посилається на те, що відповідно до постанови Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2024 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУПАП, однак дана постанова була скасована згідно постанови Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року, якою адміністративне провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення по ст.124 КАСУ строку передбаченого ст.38 КУПАП.
Також, як зазначає представник відповідача, у постанові апеляційної інстанції суд зазначив, про незаконність постанови Київського районного суду міста Одеси від 21.05.2024 року, з наступних підстав, що відповідно до п.16.1 ПДР перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника, перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, в момент ДТП (27.03.2024 близько 14:05 год.) проїзд на перехресті вулиць Львівська та Дачна був регульований, адже світлофор хоч і працював некоректно, проте він не був вимкнений та не працював в режимі миготіння, як передбачено П.6.12.ПДР. Відтак, за умови регульованого перехрестя, правила, які передбачені для нерегульованих перехресть, не діяли, в тому числі, правило, яке передбачене в п. 16.12 ПДР, про що також мається посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД, № 907905, та інкримінується в вину ОСОБА_2 , стосовно того, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.
Однак, на перехресті вулиці Львівська та вулиці Дачна розташовані світлофори, які працювали, некоректно, а саме загорався зелений, через 2-3 секунди перемикався на красний колір світлофору, та зазначений факт підтверджується відеофіксацією та протоколами місця огляду. Дане перехрестя було регульоване, однак світлофор на ньому працював несправно (некоректно) про що водії, не був обізнаний.
Також представник відповідача зазначає, що супруга ОСОБА_2 зазнала тілесні ушкодження, на місце ДТП прибув слідчий СВ відділу поліції ОРУП №1 ГУНП, було складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.03.2024 року.
Згідно Протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.03.24 року у п. 2 елементи вулиці, дороги (сторінка 2) зазначено, що ДТП відбулось на регульованому перехресті, також, згідно пункт 12 Протоколу - спосіб регулювання руху на цій ділянці (сторінка10) зазначено - регулюються світлофорними об`єктами (працюють несправно) по вулиці Львівський одночасно горить зелений та червоний колір світлофору. До, протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди була додана схема.
Представник відповідача зазначає, що у протоколі, слідчий зазначив, що здійснював фіксацію за допомогою фотоапарату, однак до матеріалів справи не долучено будь-яких фото фіксацій або відеофіксацій. ОСОБА_2 лише у січні 2025 року отримав відеофіксацію роботи світлофорів у день ДТП у співробітника СВ відділу поліції ОРУП №1 ГУНП, які був на місці ДТП.
Так, як стверджує представник відповідача, КП «СМЕП» було надано відповідь, згідно якої КП «СМЕП» підтвердив, що 27.03.2024 року при виїзді чергової бригади на перехресті вулиці Дачна та Львівська виявлено, що апаратура керування світлофорного об`єкту потребує проведенню ремонтно-відновлювальних робіт, для чого був проведений демонтаж обладнання.
За наслідком вищевикладеного, як вказує представник відповідача і посилається на постанову Одеського апеляційного суду, вищевикладені обставини, в своїй сукупності, свідчать про те, що водій не в змозі одночасно порушити і п. 16.1 ПДР і п. 16.12 ПДР, та як перехрестя може бути або регульоване, або нерегульоване. Відповідно перехрестя було регульованим, та притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за 16.1 ПДР і п. 16.12 ПДР є безпідставним та не доводить його вину, що за доводами відповідача було встановлено у постанові Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року.
Також сторона відповідача зазначила про незгоду з наданими позивачкою доказами щодо підтвердження вартості відновлювального ремонту.
Приймаючи вищевикладені обставини, представник відповідача вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги позивача.
Тієї ж дати, 23.03.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайка О.М. надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
07.04.2026 року до суду від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. надійшли додаткові пояснення, в яких остання висловлює свою незгоду з доводами відповідача у відзиві на позовну заяву, зазначаючи, що у відповідності до висновків Верховного Суду закриття провадження v справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не позбавляє учасників ПТП можливості звернутися за захистом своїх прав порядку цивільного судочинства, та обставина закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
Додатково представник позивачки зазначає, що доказами фактичного розміру понесених витрат потерпілою на відновлення транспортного засобу можуть бути договори, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо, за наслідком чого, з цією метою позивачем окрім висновку експерта, було надано також інші докази, що підтверджують реальність суми завданих збитків, серед яких наявні наступні документи - діагностичний лист із зазначенням переліку запчастин, ремонтних робіт та їх вартості, наданого СТО «Pchelka» від 25.06.2024 року.
Також, представник позивачки вважає безпідставними доводи відповідача на відсутність у висновку експерта вказівки про його ознайомлення з кримінальною відповідальністю, оскільки у вступній частині висновку експерта №1004Д/24 міститься інформація про обізнаність судового експерта Хоменка В.В. з відповідальністю за дачу завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального Кодексу України, окрім цього в частині ознайомлення експерта з кримінальною відповідальністю міститься підпис ОСОБА_4 , що свідчить про його обізнаність з вимогами до висновку.
Щодо незгоди відповідача з вимогами щодо відшкодування моральної шкоди, представник позивачки стверджує, що в даному випадку наявність вини ОСОБА_2 презюмується, а отже наявні підстави для стягнення моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
20.04.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача, в яких представник зазначає про незгоду з поясненнями сторони позивача та відсутністю підстав для задоволення позову.
20.04.2026 року представником відповідача було надано до суду клопотання про долучення доказів, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи відеозапис з фіксацією роботи світлофора в день спірної дорожньо-транспортної пригоди.
23.04.2026 року за клопотанням сторони відповідача, судом було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою постановлено перейти до стадії підготовчого провадження у справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
Тієї ж дати, судом було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою постановлено клопотання представника відповідача про надання доказів задовольнити та приєднано флеш-накопичувач з відеозаписом до матеріалів справи.
Також суд зазначає, що 22.04.2026 року до суду надійшло від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайка Ольги Михайлівни клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи, в якому остання просить суд призначити зазначену судову експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, на вирішення яких поставити наступні питання:
- Як повинен був діяти в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 і чи мав він технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , виходячи з вимог ПДР України?
- Як повинен був діяти в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , і чи мав він технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , виходячи з вимог ПДР України?
- З технічної точки зору дії кого водіїв знаходяться у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою?
За наслідком розгляду вказаного клопотання, судом 26.05.2026 року постановлено ухвалу, якою вказане клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайка Ольги Михайлівни про призначення судової автотехнічної експертизи задоволено. Призначено по справі судову автотехнічну експертизу. Тієї ж датою, судом постановлено ухвалу, якою зупинено провадження по справі на час проведення судової автотехнічної експертизи.
01.06.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайки Ольги Михайлівни надійшла заява про виправлення описки в описовій та резолютивній частині ухвали Київського районного суду міста Одеси від 26.05.2026 року, шляхом вірного зазначення експертної установи.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.06.2026 року поновлено провадження у справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
05.06.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чайка О.М, надійшло клопотання про продовження розгляду справи без проведення судової автотехнічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 26.05.2026 року за клопотання представника ОСОБА_2 , з посиланням на достатність в матеріалах справи доказів для встановлення необхідних обставин справи, за наслідком чого вважає проведення експертизи недоцільним та фінансовим тягарем для сторони відповідача, який є пенсіонером.
06.07.2026 року судом було постановлено ухвалу, без оформлення окремим документом, якою постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
До судового засідання призначеного на 09.09.2026 року з`явились:
- представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Рахуба А.І., яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити;
- відповідач - ОСОБА_2 та його представник - адвокат Чайка О.М., проти заявлених вимоги заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, закінчивши з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, після судових дебатів, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 21.09.2026 року о 16 год. 00 хв.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27.03.2024 року о 14 год. 05 хв., в м. Одесі на куті вулиць Львівська-Дачна, відбулась дорожньо-транспортна пригода між транспортним засобом «Renault Logan», державний номерний знак: НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак: НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
У відповідності до довідки про результати розгляду повідомлення про дтп від 26.04.2024 року, затвердженої начальником відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, засвідчено, що 27.03.2024 року о 15.08 год. до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області із служби спецлінії «102» ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про те, що в Одесі, на перехресті вул. Львівська, - вул. Дачна, відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участі 2-х транспортних засобів в результаті якої тілесні ушкодження отримав один з пасажирів.
Заяву зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області за №5220 від 27.03.2024 року.
Згідно з вказаною довідкою зазначено, що 27.03.2024, приблизно о 14.05 год., в м. Одеса на перехресті вул. Львівська та вул. Дачна, за умов несправних світлофорних об`єктів, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення транспортних засобів), а саме автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював рух по проїзній частині вул. Львівська з боку вулиці Фонтанська дорога, в напрямку вул. Ялинкова, та автомобіля «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , яка здійснювала рух справа на ліво відносно водія автомобіля Renault. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, тілесні ушкодження отримала пасажир автомобіля Renault - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді забою м`яких тканин грудної клітини, з якими доставлена до КНП МКЛ №10, та у подальшому відпущена на амбулаторне лікування.
Приїхавши на місце дорожньо-транспортної пригоди, карета швидкої медичної допомоги госпіталізувала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до КНП «МКЛ 10» ОМР , де лікарі в ході медичного огляду зафіксували факт наявності незначних тілесних ушкоджень, а саме: забою м`яких тканин грудної клітини.
Відповідно до вказаної довідки від 26.04.2024 року, в цей же день зазначений факт ДТП зареєстровано в ЖЄО Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області за №5220 від 27.03.2024 року.
Також зазначено, що оскільки відсутній факт вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_5 роз`яснено право звернутись до суду щодо відшкодування шкоди причиненою дорожньо-транспортною пригодою у рамках цивільного законодавства. Завірені належним чином копії матеріалів ЄО Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області за №5220 від 27.03.2024 року направлені до УПП в Одеській області для вирішення питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності за порушення вимог ПДР України, згідно чинного законодавства.
Надалі, за наслідком вказаної дорожньо-транспортної пригоди, інспектором патрульної поліції 02.05.2024 року було складено відносно водія ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №907905, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, в якому зазначено, що 27.03.2024 року о 14.05. годин в м. Одесі на вул. Львівська-Дачна, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Logan, н/з НОМЕР_1 , не надав перевагу у русі автомобілю марки Volkswagen, н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухалась праворуч від нього, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги п.п.16.1,16.2 «Правил дорожнього руху» України.
Вказані матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , з протоколом ААД №907905, були скеровані для подальшого розгляду до Київського районного суду міста Одеси.
У відповідності до постанови судді Київського районного суду міста Одеси Прохорова П.А. від 21.05.2024 року у справі № 947/15448/24, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у сумі 605 гривень 60 копійок.
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, за допомогою кур`єрської служби доставки, ОСОБА_2 , в інтересах якого діяла адвокат Чайка О.М., подав апеляційну скаргу, в якій просив вказану постанову судді Київського районного суду міста Одеси Прохорова П.А. від 21.05.2024 року у справі № 947/15448/24 скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП.
За наслідком розгляду зазначеної апеляційної скарги, 02.04.2025 року Одеським апеляційним судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Чайка Ольга Михайлівна, задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2024 року скасовано. Прийняти постанову, якою адміністративне провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення по ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення строку, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що безпосередньо свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, як належних доказів на підтвердження права власності осіб на транспортний засіб, щодо транспортних засобів марки: «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_3 , між якими сталась дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 27.03.2024 року, до суду не надано.
Разом з тим, судом встановлено, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , була застрахована у ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», на підставі полісу №213823501 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.03.2023 року, зі строком дії з 06.04.2023 року по 05.04.2024 року, у відповідності до якого: страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 320 000,00 грн.; страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн.; розмір франшизи - 0,00 грн.
29.03.2024 року, ОСОБА_1 звернулась до страховика відповідача - ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 27.03.2024 року, в якій зазначила, що є власником транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_3 .
10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до атестованого судового експерта, що не є працівником державної спеціалізованої установи Хоменко В.В. про проведення транспортно-товарознавчого дослідження з метою встановлення вартості матеріальних збитків нанесених власнику колісного транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_3 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, за наслідком чого між ОСОБА_1 та судовим експертом Хоменко В.В. було укладено відповідний договір №1004Д/24 на виконання експертного дослідження/експертизи від 10.04.2024 року.
У відповідності до пункту 3.4 договору, загальну сума договору становить в сумі 5000,00 грн.
10.04.2024 року судовим експертом надано ОСОБА_1 рахунок №1004Д/24 про сплату 5000,00 грн. за договором №1004Д/24 від 10.04.2024 року, сплата якого позивачкою підтверджується квитанцією №Н1Х0-ХЕН2-6920-705К.
24.04.2024 року судовим експертом Хоменко В.В. на виконання вказаного договору надано висновок експерта №1004Д/24 транспортно-товарознавчого дослідження КТЗ Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_3 , у відповідності до якого: вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 24.12.2023 року, становить 689 675,19 грн., в тому числі 20 % ПДВ на складові частини; ринкова вартість ринкова вартість зазначеного транспортного засобу на дату події 27 березня 2024 року (у не пошкодженому стані) становить 395 768 грн.; вартість матеріальних збитків завданих власнику вказаного колісного транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року, становить 395 768 грн.; ринкова вартість вказаного колісного транспортного засобу на дату події 27 березня 2024 року (у пошкодженому стані) становить 137 879 грн.
Також позивачкою надано до суду діагностичний лист СТО «Pchelka» від 25.06.2024 року, за наслідком звернення 27.03.2024 року, у відповідності до якого проведено розрахунок ремонту транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого визначена в сумі 313260,00 грн., що становить еквівалент 7831,00 доларів США.
Доказів на підтвердження проведеного ремонту та його сплати, позивачкою до суду не надано.
29.08.2025 року ОСОБА_1 подано до ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПЛЮС» заяву про виплату страхового відшкодування в сумі 150000,00 грн. за пошкоджений 27.03.2024 року автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яке у вказаній сумі - 150 000,00 грн. було виплачено 02.09.2025 року страховиком ОСОБА_2 - ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПЛЮС» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий у АТ «Південний», що підтверджується випискою з рахунку приватного клієнта №[телефон приховано]/1203 за період з 01.09.2025 року по 03.12.2025 року, сформованою 03.12.2025 року АТ «Південний».
Позивачка у даній справі, як водій автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_3 , та учасник дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, звернулась до суду з даним позовом до іншого учасника зазначеної події - водія транспортного засобу марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_2 , з позовом, в якому у тому числі просить стягнути з останнього, як винної особи у дорожньо-транспортній пригоді, у відшкодування матеріальної шкоди - 163 260,00 грн., що становить різницю між розрахованою СТО «Pchelka» сумою відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яка визначена в сумі 313 260,00 грн. та сумою виплаченого ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПЛЮС» страхового відшкодування у розмірі 150 000,00 грн.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положеннями частини 1статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
За приписами частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Зобов`язання щодо відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України).
Тобто, нормами ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.
Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно, у разі вчинення дій, які не врегульовані нормами цивільного законодавства, перед судом може постати завдання оцінки таких дій.
Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.
Страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (Закон №1909-IX).
У відповідності до положень статті 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування). Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну. (стаття 980 ЦК України).
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Суд зазначає, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди - 27.03.2024 року, за наслідком якої виникли спірні правовідносини, діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV (який втратив чинність 01.01.2025 року).
Пунктом 6 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року № 3720-IX передбачено, що договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.
На договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що укладені після набрання чинності цим Законом та набирають чинності після введення в дію цього Закону, поширюються вимоги цього Закону.
Страховики - члени МТСБУ до введення в дію цього Закону, але не пізніше дня укладення першого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на умовах, визначених цим Законом, зобов`язані розробити загальні умови страхового продукту відповідно до положень цього Закону.
До затвердження МТСБУ форм страхових полісів страховик надає страхувальнику, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на умовах, визначених цим Законом, страховий поліс, складений у довільній формі, що містить інформацію, передбачену підпунктом 4.8 пункту 4 цього розділу.
До затвердження МТСБУ форми страхового сертифіката "Зелена картка" страховик надає страхувальнику, що уклав міжнародний договір страхування, зазначений документ у формі, визначеній на день набрання чинності цим Законом.
Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами).
Приймаючи, що за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, виник страховий випадок за договором обов`язкового страхування - полісу №213823501 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23.03.2023 року, який був укладений в період дії Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-IV, до даних правовідносин підлягають застосування положення цього Закону.
Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV).
Статтею 30 вказаного Закону також передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Таке правозастосування суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Великої Палати від 14 грудня 2021 року по справі №147/66/17, які суд в силу ч. 4ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV).
Таке правозастосування суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17, які суд в силу ч.4 ст. 263 ЦПК України, враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Для настання деліктної відповідальності за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі№ 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № № 686/4557/18.
У постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі №641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в дорожньо-транспортній пригоді може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП України, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (постанова Верховного Суду від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18).
При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18).
Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 26.10.2022 року у справі № 645/6088/18).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до положень статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В порядку визначеному ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд у постановах від 11 лютого 2022 року у справі № 947/22756/19, від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».
Приймаючи вищевикладене в цілому, знайшли своє підтвердження обставини дорожньо-транспортної пригоди 27.03.2024 року о 14 год. 05 хв., в м. Одесі на куті вулиць Львівська-Дачна, між транспортним засобом «Renault Logan», державний номерний знак: НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобілем марки «Volkswagen», державний номерний знак: НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
З урахуванням довідки про результати розгляду повідомлення про дтп від 26.04.2024 року, затвердженої начальником відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, засвідчено, що 27.03.2024 року вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась на перехресті вул. Львівська та вул. Дачна, за умов несправних світлофорних об`єктів.
Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року у справі №947/15448/24, якою скасовано постанову судді Київського районного суду міста Одеси Прохорова П.А. від 21.05.2024 року у справі № 947/15448/24 про визнання ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави. Прийнято постанову, якою адміністративне провадження по справі відносно ОСОБА_2 закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення по ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення строку, передбаченого ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказаною постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року у справі №947/15448/24, судом апеляційної інстанції встановлено, що приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив із того, що вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджуються зібраними в порядку ст. 251 КУпАП доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, яким зафіксоване місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення, схемою з місця ДТП, та сукупністю досліджених матеріалів, доданих до вказаного протоколу.
Однак, у відповідності до висновків суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції не було враховано наступне:
- Відповідно до п. 16.1 ПДР перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника, перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті відповідними дорожніми знаками.;
- Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, в момент ДТП (27.03.2024 близько 14:05 год.) проїзд на перехресті вулиць Львівська та Дачна був регульований, адже світлофор хоч і працював з несправностями, проте він не був вимкнений та не працював в режимі миготіння.;
- Відтак, за умови регульованого перехрестя, правила, які передбачені для нерегульованих перехресть, не діяли, в тому числі, правило, яке передбачене в п. 16.12 ПДР, який також вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД, № 907905, та інкримінується в вину ОСОБА_2 , стосовно того, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.;
- Однак, із матеріалів справи слідує, що дане перехрестя було регульоване, однак світлофор на ньому працював несправно (а.с.11), про що водії, у тому числі ОСОБА_2 , не був обізнаний.;
- Вищевикладені обставини, в своїй сукупності, свідчать про те, що водій не взмозі одночасно порушити і п. 16.1 ПДР і п. 16.12 ПДР, та як перехрестя може бути або регульоване, або нерегульоване, що в свою чергу свідчить про незаконність оскаржуваної постанови Київського районного суду м. Одеси від 21.05.2024 року і про необхідність її скасування.
У відповідності до ч.6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вище встановлені обставини постановою Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року у справі №947/15448/24, яка набрала законної сили, судом не ставляться під сумнів та є обов`язковими для суду.
Щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, у відповідності до відповіді Комунальної установи «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради від 14.02.2025 року за вих. №01-07/37 повідомлено, що в доповнення до листа Комунальної установи «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» (далі - КУ «СМЕП» ОМР) від 30.01.2025 № 01-07/21 на запит від 25.01.2025 стосовно режиму роботи світлофорного об`єкту на перехресті вул. Львівська - вул. Дачна, керівництвом КУ «СМЕП» ОМР в межах компетенції уважно розглянуто, за результатами розгляду повідомлено паспортні дані станом на 27.03.2024 в період часу з 14:00-14:10 годин. Також зазначено, що на вказаному перехресті фіксація в автоматичному режимі порушення роботи світлофорів не здійснюється. В період близько 17.00 год. 27.03.24 року при виїзді чергової бригади на перехресті вулиць Дачна та Львівська виявлено, що апаратура керування світлофорного об`єкту потребує проведення ремонтно-відновлювальних робіт, для чого був проведений демонтаж обладнання.
У відповідності до висновку Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, про те, що факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП. Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб`єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу.
Також враховуючи висновки Одеського апеляційного суду від 02.04.2025 року у справі №947/15448/24, що водій не в змозі одночасно порушити і п. 16.1 ПДР і п. 16.12 ПДР, та як перехрестя може бути або регульоване, або нерегульоване, що в свою чергу засвідчено у протоколі про адміністративне правопорушення, серії ААД № 907905 від 02.05.2024 року, суд також доходить до висновку, що останній складено з порушенням положень Правил Дорожнього Руху та не є належним доказом підтвердження вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді 27.03.2024 року.
Приймаючи вищевикладене, вбачається, що наявні в матеріалах справи докази не свідчать про наявність вини ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 27.03.2024 року.
З клопотаннями про проведення судової авто технічної, транспортно-трасологічної експертиз сторона позивача не зверталась.
В матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями відповідача, як учасника дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року.
Одночасно судом враховується, що зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вина це обов`язкова ознака суб`єктивної сторони будь-якого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За наслідком викладеного суд вважає недоведеними вимоги позивача стосовно виникнення у відповідача обов`язку з виплати матеріальної шкоди, за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року.
Статтею ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичномуболю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.
Такі правові висновки зазначені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року у справі №201/3997/18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі №686/20079/18 (провадження №61-5360св19); постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №6-440цс16.
При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджено.
Із позовної заяви вбачається, що підставою для стягнення моральної шкоди позивач зазначила, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй спричинено моральну шкоду, яка виразилась у відсутності можливості експлуатації пошкодженого транспортного засобу, витрачанні часу по усуненню наслідків дорожньо-транспортної пригоди, почутті розчарування та моральних хвилювань.
Приймаючи, що в рамках розгляду даної справи не встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями відповідача, як учасника дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27.03.2024 року, суд вважає вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди з відповідача не доведеними та не підлягаючими задоволенню.
Одночасно суд зазначає, що у відповідності до ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З урахуванням вище встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, є недоведеними, за наслідком чого у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем відшкодуванню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 21.09.2026 року.
Головуючий Л. В. Калініченко