Справа № 484/5003/26
Провадження № 2/474/670/26
УХВАЛА
про забезпечення позову
21.09.26 с-ще Врадіївка
Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі судді Сокол Ф.Г. розглянув заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайськ" Ремського Є.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайськ" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою, -
встановив:
26.08.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайськ" (далі - позивач) звернулося до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь борг за борговою розпискою у розмірі 1644 990, 97 грн.
27.07.2026 засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", за запитом судді Врадіївського районного суду Сокола Ф.Г. у справі № 484/5003//26 на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 3083878 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_1 , згідно якої за вказаними параметрами знайдено особу. Місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
27.07.2026 на запит суду щодо доступу до персональних даних від 22.07.2026 отримано відповідь № 23362/16 за підписом селищного голови Врадіївської селищної ради Первомайського району Миколаївської області Москаленка М., відповідно до якої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
26.08.2026 вказана справа з Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла до Врадіївського районного суду Миколаївської області в порядку передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, за підсудністю (територіальна юрисдикція).
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями та звіту про неможливість розподілу справи між суддями від 26.08.2026, призначення судді не відбулося.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.09.2026 головуючим суддею визначено суддю Сокола Ф.Г.
Ухвалою від 21.09.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Водночас, разом з позовною заявою надійшла заява, в якій представник позивача Ремський Є.В. просить забезпечити позов шляхом накладення арешту та заборони відчуження належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рухомого майна, а саме наступних транспортних засобів:
- УАЗ 31512, 1989 року випуску, об`єм двигуна 2445 куб. см., дата державної реєстрації 16.07.2014;
- КАМАЗ 5320, 1985 року випуску, об`єм двигуна 10850 куб. см., дата державної реєстрації 06.07.2018;
- FIAT DUCATO 14, 1995 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номерний знак: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2500 куб. см., дата державної реєстрації 02.09.2021;
- VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_4 , державний номерний знак: НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2480 куб. см., дата державної реєстрації 10.12.2021.
Заборонити вчинення будь-яких дій, спрямованих на відчуження, перереєстрацію, зняття з обліку або іншу зміну реєстраційних даних щодо зазначених транспортних засобів до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі або до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача Ремський Є.В., посилаючись на приписи ст.ст. 149-151 КПК України, вказує, що між сторонами виник спір, предметом якого є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агроцентр Первомайськ" боргу за борговими розписками у розмірі 1644 990,97 грн., що підтверджується договором купівлі товарів з умовами відстрочки платежу від 19.04.2023 та двома борговими розписками, в яких ОСОБА_1 власноруч підтвердив отримання товару, визнав існування заборгованості та зобов`язався повернути борг у визначені строки. Відповідач у добровільному порядку борг не погасив, вартість отриманого товару не сплатив, будь-яких дій, спрямованих на належне виконання взятого на себе зобов`язання, не вчинив.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 08.06.2026 за ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби: УАЗ 31512, 1989 року випуску, об`єм двигуна 2445 куб см, дата державної реєстрації 16.07.2014; КАМАЗ 5320, 1985 року випуску, об`єм двигуна 10850 куб см, дата державної реєстрації 06.07.2018; FIAT DUCATO 14, 1995 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номерний знак: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2500 куб см, дата державної реєстрації 02.09.2021; VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_4 , державний номерний знак: НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2480 куб см, дата державної реєстрації 10.12.2021.
Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження, перереєстрації або зняття з обліку належного відповідачу рухомого майна, що в подальшому істотно ускладнить або унеможливить реальне виконання судового рішення.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянув заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною вчиняти певні дії;
Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Як роз`яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справ (постанова ВС у складі Касаційного господарського суду у справі № 916/3599/23 від 11.01.2024).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу".
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20 та від 31.01.2023 у справі № 295/5244/22.
Водночас обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
При цьому суд враховує, що обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.
З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги наведені представником позивача обставини в обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову, здійснюючи співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких позивач звертається до суду, а також наслідки заборони здійснювати певні дії, суд приходить до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову про застосування яких він ставить питання у поданій суду заяві може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, а тому наявні обґрунтовані підстави для вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, перереєстрацію, зняття з обліку або іншу зміну реєстраційних даних щодо зазначених транспортних засобів до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі або до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
Таким чином заява про забезпечення позову є законною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-260, 263 ЦПК України, суд, -
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайськ" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі 484/5003/26 (провадження № 2/474/670/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Первомайськ" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за борговою розпискою, - накласти арешти та заборонити відчуження належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , рухомого майна, а саме транспортних засобів:
- УАЗ 31512, 1989 року випуску, об`єм двигуна 2445 куб см, дата державної реєстрації 16.07.2014;
- КАМАЗ 5320, 1985 року випуску, об`єм двигуна 10850 куб см, дата державної реєстрації 06.07.2018;
- FIAT DUCATO 14, 1995 року випуску, VIN-код: НОМЕР_2 , державний номерний знак: НОМЕР_3 , об`єм двигуна 2500 куб см, дата державної реєстрації 02.09.2021;
- VOLKSWAGEN PASSAT, 2012 року випуску, VIN-код: НОМЕР_4 , державний номерний знак: НОМЕР_5 , об`єм двигуна 2480 куб см, дата державної реєстрації 10.12.2021.
Заборонити Регіональним сервісним центрам ГСЦ МВС вчиняти будь-які дій, спрямовані на відчуження, перереєстрацію, зняття з обліку або іншу зміну реєстраційних даних щодо зазначених транспортних засобів до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі або до скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.
Копію ухвали направити для відома учасникам справи.
Копію ухвали направити для виконання Територіальному сервісному центру № 4842 РСЦ ГСЦ МВС в Миколаївській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Ухвала суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Врадіївський районний суд Миколаївської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Сокол Ф.Г.