Справа № 487/6549/26
Провадження № 2-а/487/59/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2026 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва в складі: Головуючого судді - Притуляк І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И В:
14.08.2026, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гайдаржий А.В., шляхом формування у системі «Електронний суд» подав до Заводського районного суду м.Миколаєва позов у якому просив:
- визнати протиправною та скасувати Постанову №7454579 від 28.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП;
- визнати протиправною та скасувати Постанову №7674461 від 05.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 680 грн. розміру сплачених штрафів за оскаржуваними постановами;
- стягнути з відповідача на користь позивачки 144 грн. витрат на поштове відправлення скарги на постанову №7454579 від 28.06.2026
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 3000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 19.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху
26.08.2026 представник позивача адвокат Гайдаржий А.В. в порядку ст.169 КАС України подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 27.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Заявлені вимоги представник позивачки мотивував тим, що 28.06.2026 року відносно ОСОБА_1 було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі №7454579.
Відповідно до постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпроАП України, з тих підстав, що 28.06.2026 о 06-57 год. по пр-ту Богоявленському, 212 у м.Миколаєві, позивачка керуючи транспортним засобом, рухалася зі швидкістю 84 км/год., у межах населеного пункту де дозволяється рухатися зі швидкістю 50 км/год, чим порушила п.п.12.4 ПДР України. За постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
06.07.2026 позивачка скерувала до УПП в Миколаївській області скаргу на дану постанову. На підставі скарги Єльніковій Н.О. уповноваженою особою відповідача, було направлено запрошення на проведення розгляд справи про адміністративне правопорушення на 05.08.2026. Однак жодного рішення за результатами розгляду скарги позивачка не отримала.
05.08.2026, за результатами розгляду справи уповноваженою особою відповідача було винесено ще одну постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі №7674461. За постановою на позивачку накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Штрафи за обома постановами Єльніковою Н.О. було сплачено.
Разом з тим позивачка не погоджується з даними постановами, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Так відповідно до змісту постанов, швидкість транспортного засобу вимірювалася лазерним приладом Tru Сам ТС000759.474058.
Як стверджувала Єльнікова Н.О. поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху транспортного засобу з використанням пристрою Tru Сам з руки. Це ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху автомобіля, яким керувала позивачка.
Одночасно, ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості, суперечить положенням ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 року.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у порушенні п.12.4 ПДР України є недоведеною.
Наголосив, що винесення поліцейським двох постанов про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за одне й те саме правопорушення суперечить положенням ст.61 Конституції України.
Відмітив про порушення поліцейським при винесенні постанови Закону України «Про захист персональних даних», оскільки позивачка заборонила обробку своїх персональних даних.
Також зазначив, що при винесені постанови було порушено право ОСОБА_1 на захист.
Розгляд справи відбувся формально. ОСОБА_1 не було роз`яснено права та не надано для ознайомлення докази ймовірного порушення.
Вказав, що розгляд справи відбувся під час дії сигналу «Повітряна тривога», що створило загрозу для життя та здоров`я ОСОБА_1 .
Зазначені обставини у сукупності є підставою для скасування постанов, стягнення на користь ОСОБА_1 понесених витрат, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
10.09.2026, представник відповідача Палієнко Д.Т., шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву з доказами на підтвердження викладених у ньому обставин.
Відповідно до відзиву, представник відповідача у задоволенні позову просила відмовити. В обґрунтування заперечень зазначила наступне.
28.06.2026 інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, старшим лейтенантом поліції, Бабенком А.С. під час несення служби, разом з напарником, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam (серійний номер ТС000759) було виявлено порушення ПДР. Так водій транспортного засобу VOLVO XC40, з державним номерним знаком НОМЕР_1 (ІНЗ: DO0), рухався за адресою: м.Миколаїв, проспект Богоявленський, 212, зі швидкістю 84 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 34 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Водієм транспортного засобу виявилася ОСОБА_1 ..
Зазначила, що поліцейський при винесені постанови діяв у межах повноважень з дотриманням вимог Закону України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 року, посадових інструкцій та КУпАП.
Відмітила, що за своїми технічними характеристиками прилад TruCam дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м., а для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху та при цьому враховується похибка приладу ±2 км/год.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника.
Виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES, правильність реалізації якого у приладі TruCam підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. При цьому, властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: ±2 км/год в діапазоні від 2 до 200км/год; ±1км/год в діапазоні від 201 до 320 км/год.
Відповідно до листів ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 року № 22-38/49 від 19.11.2024 № 22-38/70 та від 01.07.2025 № 22-38/30 лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
Використання лазерного вимірювача TruCam з утриманням в руках не суперечить вимогам ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».
Органами Національної поліції для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху використовується лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam», який отримав сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 року № UA.TR.001UA.TR.001 241-18
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/35152, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 05.11.2025 та чинного до 05.11.2026, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000759, є придатним до застосування.
Таким чином, TruCam є вимірювальним приладом, який використовується для фіксації перевищення швидкості.
Вважала безпідставними посилання представника позивачки на недотримання поліцейським процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме не роз`яснення прав, не надання доказів фіксації порушення, що спростовується відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Наголосила на тому, що станом на 17.07.2026, рішенням начальника УПП в Миколаївській області ДПП постанову серії ЕНА № 7454579 від 28.06.2026 скасовано та направлено на новий розгляд у зв`язку з порушенням процедури розгляду справи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності під час повітряної тривоги.
В подальшому, розгляд справи був призначений на 05.08.2026 на 19-00 год. Повідомлення № 0887/41/16-2026 від 30.07.2026 направлено позивачці поштою. На зазначену дату та час ОСОБА_1 не з`явилася, причини неявки не повідомила.
З урахуванням зазначеного, розгляду справи було проведено за її відсутності, за результатами якого, винесено постанову серії ЕНА 7674461, копію якої направлено позивачці за місцем проживання, яке вона зазначила на місці події, а саме: АДРЕСА_1 .
Окремо відмітила про неспроможність аргументів позивачки щодо порушення працівниками поліції вимог Закону України «Про захист персональних даних» під час обробки її персональних даних. Наголосила на тому, що за наявності належних та допустимих доказів вчинення водієм правопорушення, процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності (зокрема, встановлення особи, винесення постанови або вирішення питання про перенесення розгляду справи) імперативно вимагає отримання та фіксації її анкетних даних. При цьому, обидва поліцейські, які несли чергування, приймали участь у фіксації порушення та прийняття рішення у справі, що спростовує посилання позивача на те, що її персональні данні були передані «третім особам» а саме другому поліцейському, який входив до складу екіпажу.
Вважала, що у справі відсутні обставини та правові підстави для задоволення вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат по направленню скарги, сплачених сум штрафів.
Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу вважала необґрунтованим та у цій частині просила відмовити.
Правом на подачу відповіді на відзив позивачка та її представник не скористалися.
Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 28.06.2026 інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову серії ЕНА №7454579, за якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КпроАП України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідно до постанови, ОСОБА_2 , о 06-57 год., керуючи транспортним засобом VOLVO XC40 реєстраційний номер НОМЕР_1 (ІНЗ: НОМЕР_2 ), рухалася по прт. Богоявленському, 212, зі швидкістю 84 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 34 км/год, чим порушила п. 12.4 ПДР України.
За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 , рішенням начальника УПП в Миколаївській області ДПП від 17.07.2026 постанову серії ЕНА № 7454579 від 28.06.2026 скасовано та направлено на новий розгляд у зв`язку з порушенням процедури розгляду справи та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 під час повітряної тривоги.
30.07.2026 позивачці було направлено повідомлення про запрошення до підрозділу поліції для розгляду адімігністративного правопорушення на 05.08.2026.
Дане повідомлення, з урахуванням долучення його копії до позовної заяви, ОСОБА_1 було отримано.
У призначений час, ОСОБА_1 до УПП в Миколаївській області для участі у розгляді справи не з`явилася, що і не спростовував її представник у позовній заяві.
За результатами розгляду справи 05.08.2026 інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 3 УПП в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було винесено постанову серії ЕНА №7674461, за якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпроАП України, за тих підстав, що о 06-57 год., керуючи транспортним засобом VOLVO XC40 реєстраційний номер НОМЕР_1 (ІНЗ: DO0), вона рухалася по пр-ту. Богоявленському, 212, зі швидкістю 84 км/год, перевищивши встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 34 км/год, чим порушила п. 12.4 ПДР України.
За постановою на позивачку накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Пунктом 11 частини 1 Статті 23 Закону України «Про національну поліцію» зазначено, що одним з основних повноважень створеної поліції України є здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Виходячи зі змісту розділу ІV «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої Наказом Міністерства внутрішній справ України, від 07.11.2015 року, за №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Згідно ч. ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Положеннями частини 1 ст. 122 КУпАП України, встановлена, зокрема адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до п.12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
При цьому, обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення має бути обґрунтовано конкретними доказами. В основу постанови мають бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні.
Під час розгляду справи, відповідачем суду надано належні та допустимі докази на підтвердження порушення ОСОБА_1 п.п.12.4 ПДР України та як наслідок вчинення адміністративного правопорушення при викладених у постанові обставинах.
На підтвердження вчинення позивачкою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, відповідачем надано фото та відео файли, здійснені за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam, на яких зафіксовано, що автомобіль, яким керувала ОСОБА_1 , рухався в населеному пункті зі швидкістю 84 км/год.
Суд не приймає до уваги твердження сторони позивача про недопустимість застосування зазначеного приладу в ручному режимі, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про метрологію», результати вимірювань можуть бути використані у сфері законодавчо регульованої метрології за умови, що для таких результатів відомі відповідні характеристики похибок або невизначеність вимірювань.
Згідно ч.1.2 ст. 8 вищезазначеного Закону передбачено, що у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки проводиться в експлуатації. Міжповірочні інтервали затверджені Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.102016 №1747.
Пунктом 57 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2016 № 94 «Про затвердження Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки» зазначено що, відповідність засобів вимірювальної техніки 4 цьому Технічному регламенту повинна засвідчуватися шляхом нанесення на них знака відповідності та додаткового метрологічного маркування, передбачених у пунктах 58-70 цього Технічного регламенту. Згідно пункту 62 зазначеного Технічного регламенту додаткове метрологічне маркування повинно складатися із знака законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, форма та розміри якого наведені в додатку 5, і двох останніх цифр року його нанесення, оточених прямокутником. Тобто додаткове метрологічне маркування та періодична повірка здійснюється не раніше ніж через рік експлуатації приладу.
Відповідність та захищеність результатів вимірювання швидкості приладом ТruСам підтверджується наявністю виданого Державною службою Спеціального зв`язку та захисту інформації України Експертним висновком від 18.09.2024.
Суд зауважує, що лазерний вимірювач швидкості TruCAM LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
Правильність реалізації у приладі TruCAM зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCAM, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCAM.
Отже, згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості «Trucam LTI»20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Суд зазначає, що транспортний засіб позивачки рухався зі швидкістю 84 км/год, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах ± 2 км/год.
Стосовно посилання представника позивачки на те, що використання приладу TruCam в ручному режимі суперечить вимогам законодавства, суд зазначає, що лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань швидкості транспортних засобів, проте, вимірювання швидкості транспортних засобів, цей прилад здійснює автоматично.
Можливість використання приладу TruCam LT1 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.31 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису .
За приписами статті 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону Закону України «Про національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що патрульним поліцейським після зупинки транспортного засобу, ОСОБА_1 було роз`яснено її права та надано для ознайомлення матеріали відео та фотоз`йомки.
Щодо посилання адвоката Гайдаржий А.В. на порушення прав позивачки в частині не задоволення клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення захисника, слід зазначити, що будь-яких обмежень, щоб зателефонувати адвокату та отримати правову допомогу у позивачки не було. Крім того, відсутність адвоката при розгляді справи на місці скоєння адміністративного правопорушення не позбавила позивачку можливості переглянути відеозапис, яким підтверджувався факт скоєння адміністративного правопорушення, а в подальшому оскаржити винесену постанову в порядку, визначеному чинним законодавством.
Також визначальним суд вважає той факт, що на повторний розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , належним чином будучи повідомленою про дата, час та місце його проведення, до УПП в Миколаївській області не з`явилася, та маючи об`єктивну можливість, своє право, скористатися правовою допомогою не реалізувала.
Посилання представника позивача на порушення працівниками поліції вимог Закону України «Про захист персональних даних», при складанні оскаржуваної постанои суд вважає хибним трактуванням положень дано законодавчого акту.
З огляду на викладене, постанова у справі про адміністративне правопорушення ЕНА №7674461 від 05.08.2026, складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч.1 статті 122 КУпАП, так як відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій та підтвердження наявності в діях позивачки складу правопорушення.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування Постанови №7674461 від 05.08.2026, слід відмовити за необґрунтованістю.
Щодо заявлених позовних вимог в частині оскарження постанови ЕНА № 7454579 від 28.06.2026, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
У той же час відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та законних інтересів не виключає можливості здійснення цього захисту також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефектив-ний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері пуб-лічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Це передбачає також можливість суб`єкта владних повноважень, рішенням якого порушено права, свободи та законні інтереси особи, самостійно провести перевірку законності та обґрунтованості винесеного рішення та, у разі наявності підстав, самостійно скасувати прийняте рішення.
У Постанові Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20 було зроблено висновок, що закриття провадження у справі це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Однією з підстав для закриття провадження по справі є відсутність предмету спору, під яким розуміється об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, який переданий на розгляд суду в межах конкретної справи. Тому відсутність об`єкта спірного правовідношення свідчить про відсутність предмету спору, що свідчить про відсутність предмету судового розгляду, а відповідно і про наявність обставин, що унеможливлюють подальше провадження в межах судової справи. Отже, відсутність предмету спору є обставиною, що свідчить про необхідність закриття провадження по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Отже, проведення суб`єктом владних повноважень, який є відповідачем в межах адміністративної справи, самостійної перевірки законності та обґрунтованості прийнятого рішення, за результатами якої приймається рішення про скасування рішення є не тільки альтернативним способом захисту прав, свобод та законних інтересів фізичної особи, яка є позивачем в межах адміністративної справи, але і призводить до ліквідації об`єкта публічно-правових відносин, з приводу якого виник публічно-правовий спір, що переданий на розгляд суду. Скасування спірного рішення, з приводу якого були заявлені матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, є обставиною, що унеможливлює подальше провадження по справі через відсутність предмету спору.
Судом встановлено, що постанова ЕНА № 7454579 від 28.06.2026, була скасована рішенням начальника УПП в Миколаївській області від 17.07.2026.
Скасування спірного рішення, з приводу якого позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, свідчить про відсутність предмету спору та унеможливлює подальше провадження по справі, що є підставою для закриття провадження по справі у цій частині відповідно до положень п.8 ч.1 ст.238 КАС України.
Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача витрат, а саме 680 грн. сплачених штрафів за оскаржуваними постановами, 144 грн. витрат на поштове відправлення скарги на ЕАН №7454579 від 28.06.2026; 3000 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, та витрат по сплаті судового збору, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.32 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
З урахуванням відмови у позові в частині визнання незаконною та скасування Постанови №7674461 від 05.08.2026 та закриття провадження у справі в частині визнання незаконною та скасування Постанови №7454579 від 28.06.2026 витрати на правову допомогу слід віднести на рахунок позивача.
Окремо суд зазначає, що сплачений ОСОБА_1 штраф за постановою №7454579 від 28.06.2026, підлягає поверненню, у встановленому законом порядку, шляхом подання заяви до УПП в Миколаївській області ДПП.
Витрати по направлення скарги не входять до судових витрат пов`язаних з розглядом справ, а отже стягнення не підлягають.
Сплачена сума судового збору за оскарження Постанови №7454579 від 28.06.2026, провадження у справі в частині якої було закрито, можуть бути повернуті позивачці за ухвалою суду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 9,12,77,238, 243,246,250,255,286,293 КАС України, -
В И Р І Ш И В:
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування Постанови ЕНА №7454579 від 28.06.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.
У задоволені позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування Постанови ЕНА №7674461 від 05.08.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач:Департамент патрульної поліції, місцезнаходження вул.Ф.Ернста, 3 м.Київ, ЄДРПОУ 40108646.
Головуючий суддя: І.О.Притуляк