КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/2226/26
Провадження № 2-а/488/65/26
РІШЕННЯ
Іменем України
18.09.2026 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєвау складі головуючого судді Щеглової Я.В.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
04.05.2026, через підсистему «Електронний суд», до Корабельного районного суду м. Миколаєва надійшла вказана вище позовна заява ОСОБА_1 , подана його представником - адвокатом Оразова А.А.
У обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав зазначив, що постановами т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 966/2025 та № 967/2025 від 11.11.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за те, що будучи обмежено придатним не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025 та за те, що перебуваючи на військовому обліку, протягом 60 днів з 16.04.2024 не оновив/вчасно не оновив облікові дані.
Вважає постанови безпідставними. Вказує, що письмово відмову позивача від проходження ВЛК зафіксовано не було та немає факту підтвердження вказаного правопорушення. Відносно позивача не було складено протоколу про відмову від проходження ВЛК, не надано пояснень з цього приводу, тільки вже в самій постанові було написано, що позивач не пройшов вчасно ВЛК, будучи обмежено придатним. Разом з тим немає відмітки про роз`яснення позивачеві про наслідки відмови від проходження ВЛК, не було складено протоколу та не повідомлено ніяким чином про час та місце розгляду постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача. Що стосується оновлення даних, відповідно до ч.9 ст.38 КУпАП строки притягнення до адміністративної відповідальності становлять 3 місяці з моменту виявлення та 1 рік з моменту вчинення правопорушення. Строк притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення (невчасне оновлення даних) сплив ще 17 липня 2025 року. Тому за вказане правопорушення позивача притягнути на сьогодні неможливо.
До того ж, зазначає, що відповідачем не вжито всіх можливих заходів для повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Тобто суб`єкт владних повноважень не виконав належним чином обов`язок для забезпечення реалізації позивачем прав, визначених статтею 268 КУпАП, що становлять об`єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Посилаючись на викладене, просив скасувати постанови про адміністративне правопорушення № 966/2025 та № 967/2025 від 27.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справи про адміністративне правопорушення.
Ухвалою судді від 11.05.2026 позивачу поновлено строк для звернення до суду з адміністративним позовом про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не звертався.
Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
27.05.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву; 29.05.2026 позивач подав відповідь на відзив; 03.06.2026 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив; 16.06.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі.
Відповідно до ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Між тим, дотримуючись принципів адміністративного судочинства, визначених чинним законодавством, з метою справедливого та неупередженого вирішення цього публічно-правового спору, зважаючи на те, що справа розглядається без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, суд вважає за можливе дослідити під час судового розгляду та врахувати при ухвалення рішення заяви та заперечення, викладені позивачем у відповіді на відзив та додаткових поясненнях у справі, а відповідачем - у запереченнях на відповідь на відзив.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позову з таких підстав. Вважає безпідставними доводи позивача, наведені ним в обгрунтування позовних вимог. Вказує, що оскаржувані постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, виявлені 04.11.2025, винесені відповідачем в межах строків притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених КУпАП, а процедура розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності була здійснена з дотриманням вимог закону, правопорушення було кваліфіковано виходячи із норм закону.Під час складання протоколів №966/2025 та №967/2025 позивача було належним чином ознайомлено під особистий підпис зі змістом статті 63 Конституції України, а також із правами та обов`язками, передбаченими статтею 268 КУпАП. Крім того, позивача було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що підтверджується відповідними відмітками у протоколах.
До відзиву на позовну заяв відповідач долучив копії справ № 966/2025 та № 967/2025 про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 .
У відповіді на відзив позивач заперечував, що протоколи та постанови у справах про адміністративні правопорушення були складені за його участі. Вказував, що письмову відмовапозивача від проходження ВЛК зафіксовано не було, тому немає підтвердження вказаного правопорушення. У матеріалах справи відсутнє направлення відповідача на проходження ВЛК позивачем.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказував, що твердження позивача про розгляд справ про адміністративне правопорушення за його відсутності не відповідають дійсним обставинам справи, а матеріали цих справ містять докази тривалого безперервного вчинення позивачем адміністративних проступків, передбачених ст. 210-1 КУпАП.
У додаткових поясненнях позивач підтримав доводи , якими він обґрунтовує свої позовні вимоги та спростовує заперечення відповідача проти позову.
Дослідивши матеріалиадміністративної справи,копії справ № 966/2025 та № 967/2025 про адміністративні правопорушення вчинені ОСОБА_1 , докази надані сторонами на підтвердження вимог та запереченьу їх сукупності, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, суд виходить з такого.
З огляду на матеріали справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов`язаним. Перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 23.11.2022. Визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за висновком ВЛК від 05.12.2022.
04.11.2025 уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідальний виконавець мобілізаційного відділення молодший сержант ОСОБА_3 у протоколі № 966/2025 встановив, що 04.11.2025 о 16.50 год.,в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду. А саме, будучи таким, що визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і зобов`язаний був до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби відповідно до Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», зазначений повторний медичний огляд не пройшов. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. ОСОБА_1 роз`яснені зміст ст. 63 Конституції України та права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, під підпис повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11.11.2025 о 10.00 год. Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу у ОСОБА_1 були відсутні, другий примірник протоколу отримав 04.11.2025.
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 966/2025 від 11.11.2025 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Вказана постанова мотивована тим, що 04.11.2025 о 16 год. 50 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, а саме, будучи таким, що визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» і зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби відповідно до Закону України «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» зазначений повторний медичний огляд не пройшов. Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. На ОСОБА_1 цією ж постановою накладено штраф у розмірі 17 000грн. Вказано, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності, отримала копію постанови 11.11.2025.
04.11.2025 уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідальний виконавець мобілізаційного відділення молодший сержант ОСОБА_3 у протоколі № 967/2025 встановив, що 04.11.2025 о 17.00 год., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду. А саме, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на території України, протягом 60 днів з 16.05.2024 - дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Українищодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, абодо центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності), чим порушив вимоги абзацу сім частини третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. ОСОБА_1 роз`яснені зміст ст. 63 Конституції України та права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, під підпис повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 11.11.2025 о 10.00 год. Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу у ОСОБА_1 були відсутні, другий примірник протоколу отримав 04.11.2025.
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 967/2025 від 11.11.2025 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП.
Вказана постанова мотивована тим, що 04.11.2025 о 17.00 год., в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , під час уточнення даних з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов`язаний ОСОБА_1 під час дії особливого періоду. А саме, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на території України, протягом 60 днів з 16.05.2024 - дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності), чим порушив вимоги абзацу сім частини третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП під час дії особливого періоду. На ОСОБА_1 цією ж постановою накладено штраф у розмірі 17 000грн. Вказано, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності, отримала копію постанови 11.11.2025.
Відповідно до ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Абзацом 5 статті 1 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - періодфункціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - цеособливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Зазначені норми є бланкетними, при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, а також законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Судом встановлено, що рішенням ВЛК від 05.12.2022 позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби (непридатним у мирний час, обмежено приданим у воєнний час). При цьому в матеріалах справи відсутні докази проходження позивачем повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби в період після 05.12.2022 та до 11.11.2025.
В свою чергу, позивач також не заперечує факт невиконання ним вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 № 3621-IX в частині обов`язку пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Оскільки відповідний закон вносить також зміни у Закони України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то він також становить їх невід`ємну частину, а тому його порушення буде порушенням правил військового обліку, оскільки відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи) є службовими даними військовозобов`язаного відповідно до ст. 8 Закону України «Про Єдиний держаний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», та підлягають уточненню.
Положеннями частини 3 статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Тобто, військовозобов`язані, які раніше були визнані обмежено придатними до військової служби, мали пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби до 05.06.2025, а невиконання такого обов`язку буде порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.
Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 1 ст.9, ч. 1 ст.77КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011), суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, в оскаржуваній постанові № 966/2025 не встановлена наявність обов`язкової умови притягнення особи до адміністративної відповідальності, а саме наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, оскільки її зміст не дозволяє визначити обставини, встановлені уповноваженою особою як підставу для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, беручи до уваги обов`язок відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, принцип закріплений в Конституції України про необхідність доведення вини особи належними доказами, а не припущеннями та принципу, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови № 966/2025 від 11.11.2025 підлягають задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження у справі.
Вирішуючи позовні вимоги в частині скасування постанови № 967/2025 від 11.11.2025 суд дійшов наступного висновку.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП встановлено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.
З матеріалів справи встановлено, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, було порушення вимог абзацу сьомого частини третьої ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». А саме, будучи військовозобов`язаним і перебуваючи на території України, протягом 60 днів з 16.05.2024 - дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ, позивач не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності), чим порушив.
Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували висновок керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 про наявність в бездіяльності позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Однак, надаючи оцінку доводу позовної заяви щодо строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд зазначає наступне.
Про факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідачу стало відомо 16 липня 2024 року тобто в день , коли позивач не уточнив персональні дані.
Разом з цим, лише 04 листопада 2025 року відповідач склав протокол про адміністративне правопорушення та згодом 11 листопада 2025 року виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за невиконання позивачем обов`язку уточнити персональні дані.
Відповідно до ч. 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч.ч. 9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
КУпАП не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає, зокрема, у невиконанні позивачем обов`язку протягом 60 діб з 16.05.2024 уточнити персональні дані, не носить характеру триваючого та вичерпується фактом виконання певних дій у строк, чітко визначений законом.
При цьому, початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем його виявлення. Днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли уповноважений на складення протоколу про адміністративне правопорушення орган отримав будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому, день виявлення адміністративного правопорушення не тотожний дню складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах № 461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та № 149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.
Суд вважає, що строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення, тобто у відношенні до позивача перебіг такого строку почався 16 липня 2024 року.
Однак, спірна постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення за ст. 210-1 КУпАП прийнята 11 листопада 2025 року, тобто поза межами тримісячного строку, передбаченого ч. 9 ст. 38 КУпАП.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
За таких умов, суд вважає, що адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП. Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови № 967/2025 від 11.11.2025 також підлягають задоволенню, шляхом скасування постанови та закриття провадження у справі.
У ч. 3 ст. 286КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст. ст. 22, 34, 245, 247, 251, 280, 293 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову № 966/2025 від 11.11.2025 та постанову № 967/2025 від 11.11.2025 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справи про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складене 18 вересня 2026 року.
Суддя Я.В. Щеглова