справа № 489/2198/26 провадження №2/489/1679/26
РІШЕННЯ
Іменем України
21 вересня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.,
за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
встановив:
У березні 2026 року позивач, через свого представника - адвоката Кострикіна О.І., звернулась до суду з позовом в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог вказала, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Спадкодавець заповіту не залишив, а спадкоємцями першої черги за законом є сторони по справі. Позивач звернулась до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, їй було у відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу квартири не був нотаріально посвідчений. За такого, вона вимушена звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Інгульського районного суду міста Миколаєва Коваленка І.В. від 16.03.2026 вищевказану позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу десятиденного строку для усунення зазначених в ній недоліків, які позивачем було усунуто.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.
У підготовче судове засідання, призначене на 02.09.2026, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись судом у встановленому законом порядку.
Представник позивача надав до суду заяву в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач 07.05.2026 надав до суду письмову заяву в якій просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Третя особа свого представника у судове засідання не направила, причини його неявки не повідомила, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в поданих заявах сторони просили розгляд справи здійснити за їх відсутності та відповідач визнав позовні вимоги, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та відповідно до частини четвертої статті 200 ЦПК України ухвалити рішення у підготовчому провадженні.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 29.07.1988 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1758.
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №96, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 записані батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №625, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 58 років.
На підставі договору №2509-Л купівлі-продажу нерухомого майна від 18.10.1999, укладеного на Миколаївській Універсальній Товарно-сировинній Біржі та зареєстрованого в КП «ММБТІ» 04.11.1999 за №15983, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 . Вказана обставина також підтверджується довідкою Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 12.05.2026 №12246/40.02/40/020/26, наданою на запит суду.
Судом досліджено копію спадкової справи №120/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , заведену Другою миколаївською державної нотаріальною конторою Миколаївської області. З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 у встановленому законом порядку та встановлені строки, що свідчить про прийняття нею спадщини.
Крім того, в матеріалах вищевказаної спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 від 22.07.2024 якою він відмовився від прийняття усієї спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_3 на користь дружини спадкоємця - ОСОБА_1 .
Постановою державного нотаріуса Другої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області Моторного М.О. від 26.12.2025 №1117/02-31 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , через те, що договір купівлі-продажу спірного нерухомого майна не посвідчений нотаріально, є недійсним, та не може бути прийнятим нотаріусом для видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1223 ЦК України зазначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Так, статтями 1261-1265 ЦК України передбачені п`ять черг спадкоємців за законом, при цьому в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частини перша статті 1269 ЦК України).
Під час розгляду вказаної справи судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя заповіту не складав. Після його смерті з заявою про прийняття спадщини, у встановлений законом строк звернулась його дружина ОСОБА_1 , а його рідний син ОСОБА_2 відмовився від прийняття усієї спадщини за законом після смерті свого батька на користь дружини спадкоємця - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, згідно із матеріалами спадкової справи, немає.
В свою чергу, позивачу, постановою державного нотаріусу від 26.12.2025, було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі статтею 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05. 2008 за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є в тому числі і визнання права.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та визнання позову відповідачем, виходячи з того, що позивач протягом встановленого законом строку прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, однак існують перешкоди в оформленні її права на спадкування нерухомого майна в нотаріальному порядку, і остання не має іншої можливості захистити своє право інакше, як шляхом звернення до суду з цими вимогами, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
третя особа - Друга миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, ЄДРПОУ 02892646, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Миру, 46/1;
Повний текст судового рішення складено 21.09.2026.
Суддя І.В.Коваленко