Провадження № 2/484/2602/26
Справа № 484/3593/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючого -судді Шикері І.А.
за участю секретаря судових засідань - Туркалової І.В.
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Первомайська, в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, проте 29.06.2026 направила до суду заяву з клопотанням про закриття провадження у справі, у зв`язку із відмовою від позову, оскільки 26.06.2026 відповідач повністю погасив борг, інфляційні втрати та 3% річних, проте непогашеними залишились витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Враховуючи наведене, представник просила закрити провадження у даній справі, на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України та стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3335,33 грн. та судовий збір у розмірі 1311,20 грн.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 13.07.2026 направив до суду заяву у якій, з огляду на вимоги ч.1 ст.142 ЦПК України, просив стягнути з нього лише 50 % сплаченого позивачем судового збору. Окрім того, посилаючись на критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності); розумність їхнього розміру; належність зазначеної справи до категорії справ незначної складності; те, що в даній категорії справ давно склалася усталена судова практика та давно визначені способи захисту порушених прав та врахувати сплату суми ним боргу, просив зменшити заявлений позивачем розмір понесених витрат на правничу допомогу до 1000 грн.
Дослідивши заяву про відмову від позову, заяву відповідача та матеріали справи, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову та на підставі ст.255 ЦПК України закрити провадження у справі, оскільки позивач, відповідно до положень ст.ст.49, 255 ЦПК України відмовився від позову, підстави для неприйняття такої відмови судом не встановлені і відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін.
Згідно з ч.ч.1,3 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Згідно п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за вищевказаним позовом, в зв`язку з відмовою позивача від позову.
В силу ст. ст.141,142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, що був сплачений ним при поданні позову, а оскільки позивач відмовився від позову, то інших 50 відсотків судового збору, що були сплачені позивачем при поданні позову, слід повернути йому з Державного бюджету.
Стосовно стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п.34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Правова позиція Верховного суду від 21.01.2021 у справі №280/2635/20.
На підтвердження вказаних витрат представником позивача суду надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026р., копію додатка №1 від 19.03.2026р. до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026р., копію довіреності від 19.03.2026р., копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 20.11.2018р. за №104, копію акта № 148 від 03.06.2026 приймання-передачі документів до договору про надання професійної правничої допомогу №01 від 19.03.2026р. копію акта № 148 від 26.06.2026 здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №01 від 19.03.2026р., згідно якого загальна вартість наданих послуг становить 3335,33 грн.
Таким чином, з огляду на приписи ЦПК України вказані документи є належним документальним підтвердженням розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
За вимогами ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України).
Отже, беручи до уваги, що позивач відмовився від позову і його відмова прийнята судом, внаслідок задоволення позовних вимог відповідачем, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, реальність надання адвокатських послуг (їх дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи принцип співмірності, беручи до уваги, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу перевищує ціну позову, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу, в сумі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 137,141,206, 255, 260-261, 274-279, 353-354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Прийняти відмову представника позивача Вовк Діани Олексіївни від позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Провадження в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - закрити в зв`язку із відмовою позивача від позову.
Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору, в сумі 665,60 грн.
Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений судовий збір за платіжною інструкцією № 1857 від 05.06.2026, в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, в сумі 1000 (однієї тисячі) грн.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 21.09.2026.
СУДДЯ: І.А.ШИКЕРЯ