Справа № 486/2370/25
Провадження № 2/486/594/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі головуючого судді Далматової Г.А.,
при секретарі Манзенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області, третя особа Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідач Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області, представник відповідача Орел В.Ю., третя особа Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, представник третьої особи Омельченко Т.М.,
В С Т А Н О В И В:
11 грудня 2025 року ОСОБА_1 , яка діяла через представника ОСОБА_2 , через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області, третя особа Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (змінив назву на Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України), про скасування арешту, накладеного на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про обтяження: 13269128, підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер №48932175, видана 04 грудня 2015 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , донька позивача. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 двокімнатної квартири по АДРЕСА_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем померлої, спадкоємців за заповітом немає.
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину на вказану частку квартири, що належала її доньці, вона звернулась до Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області. Однак, 12 червня 2023 року нотаріус Бутрей І.А., повідомила про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про арешт спадкового нерухомого майна ОСОБА_3 , тому відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
25 листопада 2025 року адвокат Борисенко О.В. звернулась до Другого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з адвокатським запитом про надання інформації щодо підстав накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_3 із зазначенням номеру виконавчого провадження, сторін виконавчого провадження та суми заборгованості. Також просила надати інформацію про виконавчі провадження, в яких боржником була ОСОБА_3 .
Відповідно до відповіді відділу ДВС від 02 грудня 2025 року № 83985/2, згідно інформації з Державного реєстру речових прав арешт нерухомого майна ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) винесено по ВП 48932175 з примусового виконання вимоги №Ф-1113-У від 16 серпня 2025 року виданої Южноукраїнським ОДПІ ГУ ДФС про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 1267,95 грн. Виконавче провадження перебуває в стані «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернений стягувачу». Борг не сплачено. Залишок боргу становить 1664,75 грн.
25 листопада 2025 року адвокат Борисенко О.В. звернулась до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області з адвокатським запитом про надання інформації про наявність або відсутність заборгованості у ОСОБА_3 , яка обліковується в ГУ ДПС у Миколаївській області.
Згідно з відповіддю Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 28 листопада 2025 року №11488/5/14-29-13-08-01, станом на 28 листопада 2025 року згідно даних АІС «Податковий блок» по фізичній особі ОСОБА_3 відсутні відкриті IKП, отже податкова заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, відсутня.
Таким чином, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадкування через наявність арешту частки вказаної квартири та просить суд скасувати арешт накладений на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 13 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
12 лютого 2026 року ухвалою суду відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про заміну первісного відповідача.
11 березня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. 24 березня 2026 року на виконання вимог ухвали представником позивача було надано ряд документів.
Ухвалою суду від 25 березня 2026 року призначено справу для продовження розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою від 09 червня 2026 року позовну заяву повторно залишено без руху.
Ухвалою суду від 16 червня 2026 року призначено справу для продовження розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 08 липня 2026 року представнику позивача ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Ухвалою від 07 серпня 2026 року позовну заяву повторно залишено без руху.
Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року призначено справу для продовження розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання позивач та її представник не з`явились, надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, у клопотанні від 02 лютого 2026 року про заміну первісного відповідача, просила здійснювати розгляд справи за відсутності Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без участі представника Другого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі учасників справи на підставі наявних у ній даних і доказів.
Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, видане згідно з розпорядженням від 21 листопада 2006 року № 12229 та Органом приватизації житла Южноукраїнського міськвиконкому посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_4 1/4 частка та членам його сім`ї ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 1/4 частці.
Дана квартира зареєстрована Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності і записана у реєстрову книгу № 25 за номером запису № 51, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13646791 від 21 лютого 2007 року.
Також, відповідні відомості внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно 21 лютого 2007 року, реєстраційний номер майна: 17912785.
Розпорядженням міського голови від 18 січня 2016 року №19-р «Про перейменування вулиць та проспектів у місті Южноукраїнську» пр. Комуністичний перейменовано в просп. Соборності.
Постановою Верховної Ради України № 4007-ІХ від 09 жовтня 2024 року перейменовано місто Южноукраїнськ Вознесенського району Миколаївської області на місто Південноукраїнськ.
Згідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Южноукраїнським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач є матір`ю померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, де у графі мати зазначено « ОСОБА_7 ».
В подальшому ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, та змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу від 19 березня 2026 року, померла ОСОБА_3 з 02 жовтня 2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , її шлюбне прізвище було « ОСОБА_10 ». 23 жовтня 2010 року шлюб між ними було розірвано, у зв`язку з чим вона змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
12 жовтня 2020 року в.о. завідувача Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І.А., винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відповідно до постанови ОСОБА_6 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті рідної сестри ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі спливом строку для подання заяви про прийняття спадщини.
01 червня 2023 року в.о. завідувача Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області Бутрей І.А., винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчинення нотаріальної дії. В постанові зазначено, що в Южноукраїнській державній нотаріальній конторі Миколаївської області після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 246/2018. За результатами перевірки фактів відсутності (наявності) заборони або арешту майна на спадкове майно нотаріусом встановлено наявність у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації щодо арешту нерухомого майна, належного спадкодавцю, номер запису про обтяження: 13269128 (спеціальний розділ), підстава для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер №48932175, видана 04 грудня 2015 року ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області; вид обтяження: арешт нерухомого майна; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Другий відділ ДВС 12 липня 2023 року повідомив ОСОБА_1 , що згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження, в межах допустимого пошуку виконавчих документів, які підлягають реєстрації та обліку за відділом, станом на 11 липня 2023 року виконавче провадження зі станом «відкрито», або «примусове виконання» боржником за яким є « ОСОБА_3 » за відділом не значиться. Згідно витягу з ВП-спецрозділ по виконавчому провадженню за № 48932175 з примусового виконання вимоги Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС від 16 серпня 2015 року про стягнення боргу в сумі 1267,95 грн. 26 липня 2016 року винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві згідно п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за №606-XIV. Вказана стаття в редакції Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV не передбачала припинення чинності арешту майна боржника.
Згідно відповідді Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області від 28 листопада 2025 року, станом на 28 листопада 2025 року згідно даних АІС «Податковий блок» по фізичній особі ОСОБА_3 відсутні відкриті IKП, отже податкова заборгованість з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, відсутня.
Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) 02 грудня 2025 року на адвокатський запит повідомив, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав арешт нерухомого майна ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) винесено по ВП 48932175 з примусового виконання вимоги №Ф-1113-У від 16 серпня 2025 року виданої Южноукраїнським ОДПІ ГУ ДФС про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 1267,95 грн. Виконавче провадження перебуває в стані «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернений стягувачу». Борг не сплачено. Залишок боргу становить 1664,75 грн. Також, у відділі ДВС згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження перебували на примусовому виконанні виконавчі провадження боржником за якими є ОСОБА_3 та перебуває в стані «Завершено» зі станом виконавчого документа «Повернений стягувачу».
Згідно відповідді на адвокатський запит від 23 березня 2026 року № 18383/2, Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомив, що у відділі ДВС згідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження відсутні відомості щодо перебування на примусовому виконанні виконавчих проваджень боржником/РНОКПП за якими є « ОСОБА_3 / НОМЕР_1 » та перебуває в стані «Відкрито» та «Примусове виконання». Щодо виконавчого провадження за №48932175 надати інформацію не можливо, у зв?язку з тим, що виконавче провадження завершено 26 липня 2016 року відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на той час редакції від 21 квітня 1999 року №606-XIV). Крім того, виконавче провадження знищено у зв?язку з закінченням терміну його зберігання.
Також, згідно відповіді відділу ДВС від 17 серпня 2026 року на примусовому виконанні в Южноукраїнському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження за №48932175 з примусового виконання вимоги Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС від 16 серпня 2015 року про стягнення боргу в сумі 1267,95 грн.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованого державним реєстратором виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради 12 червня 2026 року, вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/4 частки кожному на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_3 , 21 листопада 2006 року, Орган приватизації житла Южноукраїнського міськвиконкому.
При цьому, у розділі Відомості з Державного реєстру речових прав, Актуальна інформація зі спеціального розділу, Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень, наявний номер запису про обтяження: 13269128 (спеціальний розділ); дата, час державної реєстрації: 16 лютого 2016 року 09:43:31; державний реєстратор: Лазоренко Оксана Валеріївна, Южноукраїнське міське управління юстиції, Миколаївська обл.; документи, подані для державної реєстрації: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 48932175, виданий 04 грудня 2015 року, видавник: Черненко Ганна Олександрівна, Відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, Миколаївська обл.; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28257064 від 16 лютого 2016 року 09:45:09, ОСОБА_11 , Южноукраїнське міське управління юстиції, Миколаївська обл.; вид обтяження: арешт нерухомого майна; відомості про суб`єктів обтяження: орган державної влади, обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34597128 адреса: Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, бул. Цвіточний, 4 , блок - 4, особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 ; опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (в редакції на час винесення постанови про арешт нерухомого майна) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV визначено, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно із положеннями статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до частин 3, 4 та 5 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. До підстав зняття арешту також належать закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.
Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІV). Так, частиною другою зазначеної статті передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Відсутність відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду дає підстави для звільнення майна з під арешту.
Такий висновок суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2020 року у справі № 817/928/17.
Предметом спору в даній справі є зняття арешту з нерухомого майна, яке є спадковим майном ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на яке доводить позивач.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним».
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.
Більше того, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15.
Згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) вказано, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) викладено висновки про те, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, має право звернутися до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт, та зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту, якщо підтверджено приналежність арештованого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права.
Подібні правові висновки наведено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі №640/7794/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №658/715/16-ц, а в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17, від 02.10.2018 у справі №916/3108/17, від 05.03.2019 у справі №903/206/18, від 30.09.2019 у справі №908/1532/18, від 04.10.2023 року у справі №337/2402/22 (провадження №61-7442св23, від 06.02.2023 року у справі №463/2924/22 (провадження №61-11005св22), від 30.11.2023 року у справі №459/2046/20 (провадження №61-18675св21), від 14.02.2024 року у справі №754/11116/22 (провадження №61-14490св23).
Щодо посилання відповідача на те, що Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області не є належним відповідачем у даній справі, оскільки є контролюючим органом, який лише направив заяву про відкриття виконавчого провадження до ДВС на виконання норм, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та не має можливості зняти арешт з майна боржника, суд зазначає наступне.
Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18).
Як встановлено судом, на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області перебувало виконавче провадження № 48932175 з примусового виконання вимоги №Ф-1113-У від 16 серпня 2015 року, виданої Южноукраїнською ОДПІ ГУ ДФС про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 1267,95 грн.
Южноукраїнська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Миколаївській області знаходиться у стані припинення, а повноваження щодо представництва податкових органів Миколаївської області належить саме Головному управлінню Державної податкової служби України в Миколаївській області, що відповідачем не заперечувалось.
Отже, позивачем вірно визначено відповідача по справі.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Виходячи з викладеного вище, на час звернення з позовною заявою до суду за наявності арешту (обтяження), накладеного на майно, порушується право позивача на отримання спадщини, а підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, оскільки на виконанні у відділі ДВС відсутні виконавчі провадження відносно боржника - ОСОБА_3 , тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб шляхом зняття арешту з майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України в Миколаївській області, третя особа Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про скасування арешту.
Скасувати арешт, накладений на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 (РНКОПП НОМЕР_1 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер запису про обтяження: 13269128 (спеціальний розділ), на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, серія та номер №48932175, виданої 04 грудня 2015 року Відділом державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повне найменування відповідача: Головне управління Державної податкової служби України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 44104027, місцезнаходження: вул. Героїв Рятувальників, буд. 6, м. Миколаїв, 54001.
Повне найменування третьої особи: Другий відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 45112306, бул. Квітковий, 4, корп.4, м. Південноукраїнськ, Вознесенського району, Миколаївської області, 55002.
Суддя Г. А. Далматова