Дата документу 02.09.2026 Справа № 317/5059/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 317/5059/24 Пр. № 22-ц/807/337/26 Головуючий у 1-й інстанції: Нікітін В.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
Пр. № 22-ц/807/337/26-2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Сакояна Д.І., Салтан Л.Г.
за участі секретаря Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2025 року і додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року ОСОБА_2 в особі адвоката Гончаренка П.П. звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-18), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь на відшкодування шкоди 273754,93 грн. матеріальної шкоди та 20000,00 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 16.11.2023 року о 18 годині 00 хвилин біля будинку № 3а по вулиці Шевченка в с. Володимирівське Запорізького району Запорізької області водій автомобіля AC-G 3302-206AXL-1, д/н: НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час паркування автомобіля не вжив заходів щодо недопущення його самовільного руху, не поставив транспортний засіб на стоянкове гальмо, внаслідок чого автомобіль почав самовільний рух та здійснив наїзд на перешкоду - бетонний паркан, який належить позивачу ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди в розмірі 273754,93 грн. Постановою судді по справі № 317/6810/23 ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності. Враховуючи те, що добровільно відповідач ОСОБА_1 не бажає відшкодувати завдану ним шкоду, позивач просив суд стягнути з відповідача зазначену суму в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Крім того, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була завдана моральна шкода, яку він оцінює у 20000,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Нікітіна В.В. (а.с.19). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.20) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2025 року (а.с.106-108) позов позивача у цій справі задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП, в розмірі 132446,60 грн.
В задоволенні решти позову відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1324,46 грн.
Додатковим рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 11 листопада 2025 року (а.с.132-134) заяву представника позивача у цій справі задоволено частково, ухвалено додаткове рішення, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25248,97 грн.
Позивач із вищезазначеними рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції погодився, у тому числі в частині відмови, останні в апеляційному порядку не оскаржував.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при їх ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.139-156) просив рішення і додаткове рішенням суду першої інстанції у цій справі скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким в позовних вимогах позивача відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
В автоматизованому порядку 24.11.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.158, 159). Ухвалою апеляційного суду від 25.11.2025 року (а.с.160) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 30.12.2025 року (а.с.165). Ухвалою апеляційного суду від 31.12.2025 року (а.с.166) апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 169, 170). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 19.01.2026 року (а.с.171), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.172), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, штату суддів Запорізького апеляційного суду, відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка - а.с.197) та у період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно курсів з підвищення кваліфікації (довідка - а.с. 209).
Сторона позивача не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В порядку ст. 82 ч. 7 ЦПК України апеляційним судом перевірено та встановлено станом на час перегляду цієї справи апеляційним судом, що: - зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ОСОБА_2 з 18.08.1981 року залишається: АДРЕСА_1 (відповідь від 11.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру - а.с. 203-204), - крім того, останній додатково зареєстрований як внутрішньо переміщена особа з 19.05.2022 року за адресою: АДРЕСА_2 (відповідь від 11.05.2026 року з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери - а.с. 205-206); постановою судді Запорізького районного суду Запорізької області Мінгазова Р.В. від 30 листопада 2023 року у справі ЄУН 317/6810/23 у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ст. 122-4, 124 КУпАП України, останнього визнано винним та призначення адміністративне стягнення у вигляді штрафу (витяг з Єдиного державного реєстру судових рішення з повним доступом - а.с. 232-235, копія якої відсутня у матеріалах цієї справи, але суд першої інстанції в обґрунтування оскаржуваного рішення у цій справі посилався на останню); відповідь з Державного реєстру прав на нерухоме майно про наявність у позивача ОСОБА_2 з 26.10.2018 року права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 236-240).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 27.05.2026 року (а.с. 219-220), не відбувся та був відкладений в порядку задоволення клопотання одного із представників позивача ОСОБА_2 - адвоката Білицького Є.М. (а.с. 118 - належні, допустимі докази розірвання договору позивача з цим адвокатом та, відповідно, припинення представництва в апеляційному суді відсутні) про його відкладення в зв`язку з тим, що він знаходиться на лікарняному з 26.05.2026 року з додаванням письмових доказів на підтвердження останнього (а.с. 215-218), з урахуванням відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року включно (довідка - а.с. 230).
В автоматизованому порядку 01.09.2026 року суддями Сакоян Д.І. та Салтан Л.Г. у цій справі замінено суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 231-233).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 228-229) позивач та представники останнього, у тому числі позивач ОСОБА_2 : = в порядку ст. 128 ч. 8 ч. 4 ЦПК України: = за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 (відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 11.05.2026 року - а.с. 203-204) - конверт із судовою повісткою - повідомленням повернувся на адресу апеляційного суду без вручення з відміткою поштового відділення «адресат відсутній» - а.с. 228-228 зворот), = та додатково через свого іншого представника - адвоката Гончаренка П.П. (а.с.16,225 - належні, допустимі докази розірвання договору позивача з цим адвокатом та, відповідно, припинення представництва в апеляційному суді відсутні), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності позивача ОСОБА_2 та представників останнього, які повторно не з`явились, за присутності відповідача ОСОБА_1 та представника останнього - адвоката Федорець В.І. (а.с. 147).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представника останнього, які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що клопотань в апеляційному суді не мають; майнова (матеріальна) шкода і збитки, завдані внаслідок ДТП, - це не тотожні поняття; полісу обов`язкового страхування ОСОБА_1 на час вищезазначеної ДТП не мав; однак, майнова шкода позивача у вигляді пошкодження вищезазначеного паркану, за що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, є меншою, ніж стягнув суд першої інстанції оскаржуваним рішенням у цій справі; при цьому, вони не надають у цій справі апеляційному суду будь-якого висновку будь-кого експерта на спростування вищезазначеного звіту позивача про розмір шкоди (збитків) на підтвердження іншого розміру завданої шкоди відповідачем, зокрема здійсненого на замовлення сторони відповідача ОСОБА_1 в порядку ст. 102 ч. 3 ЦПК України та будь-яких доказів у спростування належності вищезазначеного паркану позивачу ОСОБА_2 ; в суді першої інстанції вони заявляли клопотання від 27.10.2025 року про призначення будівельно-технічної експертизи (а.с.102), але суд першої інстанції останнє не задовольнив, крім того, адвокат позивача до закінчення судових дебатів не заявляв, що буде надавати у подальшому протягом п`яти днів докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, у тому числі прослухавши у даному судовому засіданні в апеляційному суді звукозапис судового засідання суду першої інстанції за 20.10.2025 року (протокол судового засідання від 20.10.2025 року (а.с. 98-100), в якому (єдиний раз) був присутній представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Білицький Є.М. та в якому суд першої інстанції провів дебати і перейшов до стадії ухвалення рішення, орієнтовна дата оголошення - 28.10.2025 рокуна 10.30 (а.с.100) - із зазначенням вступного слова представника позивача - адвоката Білицького Є.М. об 11:40:55 та звукозапис судового засідання наявні в матеріалах цієї справи), в яких ОСОБА_3 , як адвокат позивача Лапчука В.М., до закінчення судових дебатів заявив, що буде надавати у подальшому протягом п`яти днів докази саме понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, про що прямо було зазначено також судом першої інстанції у додатковому рішенні у цій справі (а.с.132), і дійсно надав 31.10.2025 року, тобто з дотриманням строку, встановленого ст. 141 ч. 8 ЦПК України (а.с. 111-121), апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, правильно частково задовольняючи позов позивача у цій справі при вищевикладених обставинах по суті, правильно керувався ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України та правильно виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі в частині його задоволення.
Однак, суд першої інстанції допустився помилки у цій справі про вирішенні питання про розподіл судових витрат позивача, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, яке вирішив вже додатковим рішенням у цій справі, яке є невід`ємною частиною оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, хоча це питання мало бути вирішено судом першої інстанції на виконання вимог ст. 264 ч. 1 п. 6 ЦПК України ще оскаржуваним рішенням.
Тому, із висновками суду першої інстанції у цій справі можна погодитись лише частково з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено при вирішенні по суті позовних вимог позивача ОСОБА_4 у цій справі, що факт вчинення відповідачем ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було завдано шкоди майну позивача ОСОБА_2 , підтверджений оглянутим в судовому засіданні в суді першої інстанції протоколом у справі про адміністративне правопорушення серії ААД № 592298, складеним відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та постановою судді Запорізького районного суду Запорізької області по справі № 317/6810/23. Крім того, самим ОСОБА_1 цей факт не заперечується (ст. 82 ч. 1 ЦПК України «Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання»).
У відповідності до статті 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» «Шкода, заподіяна майну» в редакції ЗУ N 1961-IV, 01.07.2004, яка була чинною на час правовідносин сторін ДТП 16.11.2023 року, Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: - з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.
В силу вимог ст. 22 ч. 1 ЦК України (Відшкодування збитків та іншій способи відшкодування майнової шкоди): особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1); збитками є: 1) втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням її речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч. 2 п. 1).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України (Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду): - Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1); - Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини (ч.2).
Майнова шкода є широким поняттям, тоді як збитки виступають її грошовим виразом або складовою частиною згідно із ст. 22 ЦК України.
Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що у цій справі наявні правові підстави для відшкодування відповідачем ОСОБА_1 майнової (матеріальної) шкоди (збитків) позивачу ОСОБА_2 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки за результатами вищезазначеної ДТП.
Визначаючи обґрунтованість розміру позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з такого. Позивачем до матеріалів справи додано кошторисну документацію, складену ООО «Фьюче Трейдинг», відповідно до якої вартість капітального ремонту із заміни воріт та огорожі (паркану) становить 273754,93 грн., тобто - суму позовних вимог (а.с.9-15).
При цьому, суд першої інстанції правильно, враховуючи невизнання суми збитків відповідачем у суді першої інстанції при вищевикладених правильно встановлених фактичних обставинах цієї справи, вважав за необхідне оцінити зазначений доказ відповідно до встановлених обставин справи.
Так, судом першої інстанції в судовому засіданні оглянуті надані представником позивача в електронному форматі фотозображення, на яких видно пошкодження залізобетонної плити. При огляді доказів відповідач акцентував увагу на тому, що пошкодження містяться на одній плиті. Суд першої інстанції правильно констатував, що залізні ворота, які знаходяться поруч від пошкодженої плити, від удару не постраждали. Це ж вбачається й з дослідженого відеозапису події ДТП (з камери відеоспостереження), де зафіксовано зіткнення автомобіля саме з залізобетонною плитою, що є частиною паркану, що знаходиться безпосередньо біля воріт (а.с. 94-95).
Проаналізувавши надану позивачем кошторисну документацію, суд першої інстанції правильно встановив, що вказана документація виготовлена для заміни воріт та огородження, в той час як встановлено в судовому засіданні, внаслідок ДТП пошкоджень зазнало лише огородження. Тобто - включення до розрахунку вартості матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП, вартості виготовлення воріт та електричного приводу для їх функціонування, на правильну думку суду першої інстанції є безпідставним.
Таким чином, як правильно встановлено, судом першої інстанції, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню - в межах вартості, зазначеної в кошторисній документації, за виключенням вартості воріт та електричного приводу.
Частина позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої ДТП, не підтверджується жодним, доданим до справи, доказом. В цій частині позовні вимоги обґрунтовані лише зазначенням у позовній заяві фактом її завдання без посилання на будь-який доказ. За таких обставин, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для задоволення позову позивача до відповідача у цій частині.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 у цій частині оскаржуваного рішення дублюють доводи відзиву цього відповідача проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції (а.с. 92-56), яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції по суті позовних вимог у цій справі, а лише відображають позицію цього відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу по суті позовних вимог позивача з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі в частині його задоволення.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача ОСОБА_1 апеляційному суду не надані.
Оскільки, не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, подана апеляційному суду копія клопотання відповідача від 27.10.2025 року до суду першої інстанції про призначення будівельно-технічної експертизи (копія - а.с. 146), оригінал якого вже міститься у матеріалах цієї справи суд першої інстанції (а.с.102).
При цьому, апеляційним судом також встановлено, що дійсно відповідач ОСОБА_1 подавав суду першої інстанції 27.10.2025 року клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи (а.с.102), тобто вже після того, як суд першої інстанції у судовому засіданні 20.10.2025 року за присутності відповідача ОСОБА_1 (протокол судового засідання від 20.10.2025 року (а.с. 98-100) та звукозапис судового засідання наявні у матеріалах цієї справи, провів судові дебати і перейшов до стадії ухвалення рішення, орієнтовна дата оголошення - 28.10.2025 рокуна 10.30 (а.с.100,103), та, відповідно, вказане клопотання не могло бути і не було предметом розгляду по суті у суді першої інстанції.
В силу вимог ст. 367 ч. ч. 4, 6 ЦПК України апеляційний суд не може переглядати по суті клопотання відповідача (апелянта) про призначення експертизи, яке суд першої інстанції при вищевикладених встановлених апеляційним судом обставинах цієї справи по суті не розглядав.
Крім того, клопотання про призначення будь-якої експертизи сторона відповідача ОСОБА_1 саме в апеляційному суді не заявляла у своїй вищезазначеній апеляційній скарзі чи окремо, тому останнє не могло бути і не було предметом розгляду у цій справі апеляційним судом.
Також, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі, як докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, для перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі від 28.10.2025 року вперше надані лише апеляційному суду відповідачем до його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі докази, датовані датами до ухвалення оскаржуваного рішення, а саме, копії: - прайс-листів від 15.03.2025 року (а.с.149, 156), та без дати, а саме, копії: - фотографії (а.с.155). Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може надавати оцінку доказам (переглядати по суті докази) у цій справі, які суд першої інстанції у цій справі не досліджував (не розглядав), так як сторона відповідача ОСОБА_1 не надавала їх суду першої інстанції для долучення до матеріалів цієї справи на свій власний розсуд, тобто без поважних причин. Так як за змістом ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, при вищевикладених обставинах, у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані докази того, що відповідач чи представник останнього не мали об`єктивної можливості надати такі докази суду першої інстанції у цій справі з причин, що об`єктивно не залежали від нього (тобто поважних причин).
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення по суті позовних вимог, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
Оскільки, суд першої інстанції оскаржуваним рішенням у тому числі правильно, з додержанням вимог ст.ст. 133, 141 ч. 1 ЦПК України вирішив питання про розподіл між сторонами понесених документально підтверджених (а.с.17) судових витрат позивача, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді судового збору, а саме пропорційно до суми задоволених позовних вимог позивача до відповідача у цій справі (розрахунок: судовий збір за позовну заяву 2737,54 грн. (а.с. 17) * сума задоволених вимог позивача 132446,60 грн./сума заявлених вимог позивача 273754,93 грн. = 1324,46 грн.)
Також, апеляційним судом встановлено, що суд, першої інстанції, правильно ухвалюючи додаткове рішення у цій справі про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом цієї справи судом першої інстанції, правильно керувався ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України та правильно виходив із такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням суду в даній справі позов позивача було задоволено частково.
В силу вимог ст. 141 ч. 2 п. 3 ЦПК України у разі часткового задоволення позову позивача - судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що адвокатом Білицьким Є.М. заявлено понесення позивачем ОСОБА_2 судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 56000,00 грн. та додано договір про надання правової допомоги від 10 січня 2025 року, в пункті 3.1 якого визначено вказану вище суму та зазначено про її оплату позивачем ОСОБА_2 після ухвалення судом рішення (а.с.115-117).
Як вбачається з платіжної інструкції на переказ готівки № 74580788 від 30.10.2025, в цей день ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_3 56000,00 грн. В призначенні платежу зазначено, що ця сплата здійснюється за договором про надання правової допомоги від 10.01.2025 (копія - а.с.119).
Також судом першої інстанції досліджено доданий адвокатом Білицьким Є.М. акт наданих послуг від 30.10.2025, в якому конкретизовано перелік та вартість послуг адвоката, наданих ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 10.01.2025 (а.с.121).
Суд першої інстанції правильно не погодився з доводами представника відповідача щодо відсутності підстав для задоволення заяви представника позивача, виходячи з такого.
Дійсно, відповідно до статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
В даному випадку суд першої інстанції правильно констатував, що представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Білицький Є.М. в судових дебатах (протокол судового засідання - а.с.98-100) зазначив про намір подати до суду заяву про відшкодування витрат на правову допомогу в порядку ч. 8 ст. 141 та ч. 1 ст. 246 ЦПК України. Вимог щодо письмової форми такої заяви законом не встановлено. Враховуючи те, що пунктом 3.1. Договору визначено, що сплата послуг адвоката позивачем ОСОБА_2 має здійснюватися після ухвалення судом рішення по справі, а фактична оплата відбулась через два дні після ухвалення рішення, поважність причин неподання доказів до закінчення судових дебатів є очевидною - представник позивача не міг би подати до суду повний пакет документів на день ухвалення рішення, оскільки оплата за договором про надання правової допомоги на той момент ще не відбулась (що повністю відповідає умовам договору), а квитанція, відповідно, не могла бути надана суду з об`єктивних причин.
І хоча судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України правильно встановлено, що наявні підстави у цій справі підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача понесених документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, пропорційно до суми задоволених позовних вимог позивача у цій справі розрахунок: 56000,00 грн. (акт наданих послуг від 30 жовтня 2025 року (а.с.121), підписаний без зауважень позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Білицьким Є.М., перелік наданих послуг: - консультація по справі - 2 години - 6000,00 грн. (3000,00 грн. за 1 годину); ознайомлення зі справою - 2 години - 10000,00 грн. (5000,00 грн. за 1 годину); клопотання про долучення доказів - 1 година - 5000,00 грн.; дослідження доказів та дебати - 1 година - 5000,00 грн.; участь у судових засіданнях без обмежень кількості та годин - 30000,00 грн.)* сума задоволених вимог позивача 132446,60 грн. /сума заявлених вимог позивача 293754,93 грн. = 25248,97 грн.).
Проте, суд першої інстанції, перед тим як застосувати пропорцію у розподілі цих витрат, мав зменшити розмір останніх з «56000,00 грн.» до «12000,00 грн.», з урахуванням у тому числі: - принципу розумності та справедливості, - заперечень сторони відповідача ОСОБА_1 (протокол судового засідання - а.с.129-130), вимог ст. 137 ЦПК України через його необґрунтованість, неспівмірність з видом та часом вищезазначених виконаних адвокатом Білицьким Є.М. у вигляді консультації (з «6000,00 грн.». до «2857,14 грн.»), ознайомлення з матеріали справи в 1 тому 103 аркушах до ухвалення оскаржуваного рішення з «10000,00 грн.» до «3000,00 грн.», клопотання про доручення доказів з «5000,00 грн.» до «2000,00 грн.» та дослідження доказів з «5000,00 грн.» до «2000,00 грн.» та участі адвоката позивача лише в 1 (одному) судовому засіданні 20.10.2025 року до закінчення дебатів та виходу суду першої інстанції на стадію ухвалення оскаржуваного судового рішення 28.10.2026 року (а.с. 98-100) на загальну суму 2142,86 грн. замість 30000,00 грн. із 14 призначених судових засідань (протоколи судових засідань - а.с. 29, 34 42, 49, 58, 66, 71, 74. 79, 82, 88, 91, 96, 98-100, розрахунок: 30000,00 грн. /14 судових засідань = 2142,86 грн.).
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача у цій справі, з урахуванням вищезазначених вимог ЦПК України, за додатковим рішенням суду першої інстанції пропорційно до суми задоволених вимог позивача підлягав понесений ним документально підтверджений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану із розглядом цієї справи судом першої інстанції, на загальну суму 5410,49 грн. (розрахунок: зменшений апеляційним судом розмір витрат позивача на професійнку правничу допомогу у суді першої інстанції 12000,00 грн. * сума задоволених позовних вимог позивача 132446,60 грн./сума заявлених позовних вимог позивача 293754,93 грн. (273754,93 грн. + 20000,00 грн.).
В іншій частинідоводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції обставин та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваному додатковому рішенні, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2025 року у цій справі слід залишити без змін, додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 листопада 2025 року у цій справі слід змінити, зменшивши розмір стягнутих зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат у вигляді витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції до 5410,49 грн.
Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі лише часткового задоволення апеляційної скарги відповідача у цій справі при вищевикладених обставинах, відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 - 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2025 року у цій справі залишити без змін.
Додаткове рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 11 листопада 2025 року у цій справі змінити, зменшивши розмір стягнутих зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судових витрат у вигляді витрат на професійну правову допомогу у суді першої інстанції до 5410,49 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Гончар М.С. Сакоян Д.І. Салтан Л.Г.