Справа № 509/3379/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича
за участю: секретаря судового засідання Пірожок В.Ю.
позивача ОСОБА_1
представника Органу опіки та піклування Таїровської селищної ради - Сорокатої Оксани Петрівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради, прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, в якому просить суд: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі - 6000 грн. Щомісяця до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача; Стягнути аліменти за минулий час (останні 2 роки), на розсуд суду, виходячи з інтересів дитини; Стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірвано 16.04.2018 року. Дитина проживає разом із матір`ю, що підтверджується рішенням Органу опіки та піклування Таїрівської селищної ради про визначення місця проживання дитини. Позивач зазначає, що самостійно забезпечує дитину, займається її вихованням, розвитком та утриманням.
Відповідач понад п`ять років перебуває за межами України та протягом останніх двох років фактично не бере участі у житті та вихованні дитини.
Відсутність відповідача у житті дитини, на думку позивача, не обмежується лише його фізичним перебуванням за кордоном, а свідчить про фактичне самоусунення від виконання батьківських обов`язків. Протягом цього часу відповідач не проявляв належної уваги до доньки, не вітав її зі святами, не цікавився її потребами та не брав участі у вирішенні важливих питань, пов`язаних з її вихованням, розвитком та подальшим життям.
Крім того, позивач зазначає, що відповідач фактично не бере участі у вихованні дитини, не виявляє зацікавленості в її житті та подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров`я, фізичним і духовним розвитком, навчанням та підготовкою до самостійного життя, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її повноцінного розвитку та самоусвідомлення, не цікавиться її внутрішнім світом, не сприяє доступу до культурних та інших духовних цінностей, засвоєнню загальновизнаних норм моралі та не створює належних умов для здобуття дитиною освіти, та усі питання щодо утримання, виховання та забезпечення належних умов для життя дитини позивач вирішує самостійно.
Позивач вказує, що дитина перебуває у пригніченому емоційному стані, усвідомлюючи фактичну відсутність батька у своєму житті, попри його формальну наявність, після останніх спроб контакту з батьком дитина почувалася пригніченою та засмученою, стала більш замкнутою, що викликає у позивача серйозне занепокоєння щодо її психологічного стану.
Також позивачка вказує, що особливим фактором, що спричиняє стрес у дитини, є її прізвище, через яке дитина відчуває себе відокремленою від сім`ї, зокрема від матері та молодшої сестри, оскільки вони мають різні прізвища, і дитина неодноразово висловлювала бажання носити прізвище матері, прагнучи відчувати себе повноцінною частиною родини.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення аліментів, позивачка надала до суду розрахунок щомісячних витрат на утримання дитини, необхідно щомісячно 11 800 грн. Зазначені витрати включають харчування та предмети гігієни - 4 500 грн., додаткову освіту (заняття з англійської мови) - 1 700 грн, одяг, взуття та білизну - 2 000 грн., навчальні посібники та канцелярські товари - 800 грн, медикаменти та оздоровлення - 1 000 грн., перекуси в школі (булочки) - 800 грн., та дозвілля - 1 000 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути аліментів на утримання дитини.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив позовну заяву задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 гривень починаючи з 22.05.2026 року до досягнення дитиною повноліття.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково, зокрема, не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання доньки, однак не погоджується з вимогами щодо стягнення аліментів за минулий час, а саме за останні два роки, та позбавлення його батьківських прав.
Відповідач зазначив, що спільне життя з позивачкою не склалося, у зв`язку з чим він був змушений виїхати за кордон з метою пошуку роботи. При цьому з колишньою дружиною періодично підтримував зв`язок за допомогою мобільного зв`язку, та зі слів позивачки, був обізнаний щодо розвитку, стану здоров`я, інтересів та потреб дитини. За можливості надавав матеріальну допомогу, здійснюючи грошові перекази на картковий рахунок позивачки, а також передавав кошти через попутних перевізників.
За словами відповідача, позивачка постійно зазначала про недостатність коштів, у зв`язку з чим під час кожної розмови просила його надати певну суму грошей, оскільки на той час вн не працював.
Відповідач зазначає, що фактично саме позивачка обмежила його спілкування з донькою, водночас формуючи у дитини негативне уявлення про батька, який не думає та не турбується про неї.
Як зазначив відповідач, це він помітив під час телефонних розмов та листування з донькою у месенджерах, оскільки вона дедалі рідше виявляла інтерес до їхнього спілкування, почала нетерпляче ставитися до його запитань та прагнула швидше завершити розмови.
Відповідач зазначив, що, розуміючи причини такої поведінки доньки, продовжував спілкуватися з нею з терпінням та витримкою, сподіваючись, що з віком її ставлення до нього зміниться. При цьому відповідач вказав, що він продовжує вітати доньку зі святами, передавати їй гостинці та кошти на її утримання.
У зв`язку з цим відповідач вважає, що твердження позивачки про свідоме ігнорування ним потреб дитини, невжиття жодних заходів для привітання доньки зі святами, з`ясування її потреб чи участі у прийнятті важливих рішень щодо її майбутнього не відповідають дійсності та є спробою ввести суд в оману.
У зв`язку з переїздом доньки разом із позивачкою до місця проживання її нового чоловіка виникла необхідність отримання згоди відповідача на зміну місця реєстрації доньки. Відповідач зазначив, що поставився до цього з розумінням та, не зволікаючи, оформив усі необхідні для цього документи.
Відповідач також зазначив, що під час телефонних розмов з донькою неодноразово обговорював можливість її поїздки до Польщі з метою розширення кругозору, спільних поїздок на екскурсії, відвідування кінотеатрів та музеїв. Його запитання щодо успіхів доньки у школі, її друзів, інтересів та вподобань не завжди знаходили належний відгук з її боку.
На думку відповідача, таке ставлення доньки зумовлене тривалим дистанціюванням між ними та певною замкненістю дитини. Саме тому, розуміючи її теперішнє ставлення до нього, відповідач вирішив не нав`язувати дитині свого спілкування, а надати їй час для усвідомлення його ролі у її житті.
Водночас відповідач наголосив, що зазначена обставина не стала причиною для ухилення ним від виконання своїх батьківських обов`язків. Він і надалі цікавиться у позивачки станом здоров`я дитини, її успішністю у школі, колом друзів та ставленням до чоловіка позивачки.
Стислий виклад відповіді на відзив
Позивач подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що доводи відповідача є необґрунтованими, суперечать дійсним обставинам справи та не спростовують наведених у позовній заяві обставин.
Позивач зазначила, що відповідач протягом тривалого часу фактично не брав належної участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавився її навчанням, станом здоров`я та повсякденним життям. Посилання відповідача на окремі випадки листування з дитиною, надсилання подарунків чи матеріальної допомоги, на думку позивача, не свідчать про систематичне виконання ним батьківських обов`язків.
Позивач не заперечувала, що близько двох років тому відповідач декілька разів дійсно надсилав посилки для дитини, проте зміст тих поодиноких посилок минулих років обмежувалися виключно солодощами та іграшками, і жодних грошових коштів чи системної матеріальної допомоги, необхідної для забезпечення щоденних базових життєвих потреб дитини відповідач не надавав. Також позивач заперечила проти посилань відповідача на надання ним матеріальної допомоги, зазначивши, що до матеріалів справи долучено банківську виписку, яка, на її думку, підтверджує відсутність грошових надходжень від відповідача на утримання дитини за відповідний період.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 15 червня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 липня 2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 11 серпня 2026 року залучено до участі у справі прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Представник Органу опіки та піклування Таїровської селищної ради - Сороката Оксана Петрівна у судовому засіданні просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.
Прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин України ОСОБА_2 , матір`ю дитини є ОСОБА_5 що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом державної ресєтрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції.
Рішенням Кіровоградського районного суду м. Кіровограда від 16.04.2018 року у цивільній справі №404/1365/18 шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №76 від 18 лютого 2025 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з характеристикою учениці 4-А класу Одеського ліцею № 89 Одеської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Одеському ліцеї №89 Одеської міської ради з 01 вересня 2022 року. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, відповідальна та врівноважена учениця, навчається в міру своїх можливостей, на уроках активна, має добрий загальний розвиток. До виконання доручень вчителів ставиться сумлінно, у стосунках з товаришами весела, врівноважена, товариська, розсудлива, доброзичлива.
У характеристиці зазначено, що мати ОСОБА_1 та вітчим ОСОБА_6 приділяють належну увагу вихованню ОСОБА_7 , забезпечують її необхідним для навчання, виконують рекомендації вчителів щодо навчання дитини. Рідний батько ОСОБА_2 за період навчання ОСОБА_7 в Одеському ліцеї № 89 жодного разу в навчальному закладу не з`являвся, до класного керівника також не звертався.
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, виданою КНП «Дитяча міська поліклініка № 4» Одеської міської ради, щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитина з листопада 2019 року перебуває на обліку в Дитячій поліклініці № 4. Декларацію з лікарем ОСОБА_8 уклала мати дитини, а 13 серпня 2024 року мати переуклала декларацію з лікарем ОСОБА_9 . Зазначено, що мати регулярно відвідує з дитиною педіатра. Дитина рідко хворіє на ГРВІ, у 2021 році перенесла гострий отит, щеплена за віком. З 2023 року перебуває на обліку у лікаря-невролога з діагнозом G44.2.
Рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області № 281 від 24 липня 2026 року затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «виконавчий комітет Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, 07 березня 2019 року між ОСОБА_6 та позивачкою ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб , про що складено відповідний актовий запис № 128. Після державної реєстрації шлюбу чоловікові та дружині присвоєно спільне прізвище - ОСОБА_10 .
У даному шлюбі народилась ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим Фортечним районим у місті Кропивницькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області батьками дитини зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
Крім того, до суду були надані письмові пояснення ОСОБА_12 , у яких зазначено, що вона є знайомою сім`ї ОСОБА_1 та їй відомо про тривале невиконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_3 . Зазначила, що понад два роки відповідач не підтримує зв`язок із дитиною, не бере участі у її вихованні, не відвідує дитину, не надає фінансової допомоги та не проявляє інтересу до її життя. Також зазначила, що у повсякденному житті дитини присутня лише її мати, яка самостійно займається її вихованням та забезпеченням. Батько фактично усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.
Також до суду були надані письмові пояснення ОСОБА_13 , у письмових поясненнях зазначено, що вона понад чотири роки проживає в одному будинку з ОСОБА_14 та її дочкою ОСОБА_7 , у зв`язку з чим має можливість спостерігати за їхнім повсякденним життям. Пояснила, що за весь час проживання не бачила батька дитини ОСОБА_2 біля будинку, він не приходив до дитини та не забирав її. Зазначила, що постійно бачить лише матір, яка самостійно займається дочкою, водить її до школи та піклується про її виховання. Також зазначила, що, наскільки їй відомо, останні пару років батько взагалі самоусунувся від виконання будь-яких батьківських обов`язків, не цікавиться життям дитини та не надає їй фінансової допомоги. Дитина росте виключно завдяки зусиллям матері, тоді як в їхньому житті просто відсутній.
Також до суду були надані письмові пояснення ОСОБА_15 , у яких вона зазначила, що є знайомою родини ОСОБА_1 , і їй відомо, що батько дитини ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_3 , не бере участі у її вихованні, не спілкується з нею та не цікавиться її життям, станом здоров`я і навчанням. Зазначила, що ОСОБА_2 не надає матеріальної допомоги на утримання доньки, а питання щодо її виховання, лікування, навчання та забезпечення самостійно вирішує мати. Зі слів свідка, з моменту розлучення батько не проявляв належної уваги до дитини, а протягом останніх двох років припинив будь-яке спілкування з донькою та усунувся від виконання батьківських обов`язків.
Крім того, до суду були надані письмові пояснення ОСОБА_16 зазначила, що є знайомою ОСОБА_1 , їхні діти навчаються в одній школі, у зв`язку з чим вони часто спілкуються та мають можливість бачитися біля школи. Пояснила, що протягом останніх двох років жодного разу не бачила батька дитини ОСОБА_2 ані у школі, ані на дитячих майданчиках, а також не бачила його поруч із дитиною. Зі слів свідка, відповідач припинив телефонувати доньці, не цікавиться її життям, станом здоров`я та навчанням, фактично усунувшись із життя дитини. Також у письмових поясненнях зазначено, що відповідач не надає дитині матеріальної допомоги. ОСОБА_16 вказала, що була присутня при спробах ОСОБА_1 домовитися з відповідачем про фінансову допомогу на утримання доньки, однак останній такі прохання ігнорував, та протягом останніх двох років від відповідача не надходило ані грошової допомоги, ані подарунків на свята. Також зазначила, що малолітня ОСОБА_7 неодноразово висловлювала матері бажання змінити своє прізвище з « ОСОБА_17 » на прізвище матері - « ОСОБА_10 », оскільки, дівчинка усвідомлює відсутність участі батька у її вихованні та бажає мати спільне прізвище з матір`ю та молодшою сестрою. Вважає, що ОСОБА_2 свідомо та повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, у зв`язку з чим позбавлення його батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.
Позивач не заявляла клопотань про виклик та допит свідків в суді письмові пояснення яких були долучені до позовної заяви.
У судовому засіданні позивач на питання суду повідомила, що відповідач не поводився жорстко з дитиною; не є хронічними алкоголіком або наркоманом; не вдавався до будь-яких видів експлуатації дитини, не примушував її до жебракування та бродяжництва; не засуджений за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У судовому засіданні судом в присутності представника органу опіки та піклування була опитана дитина ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона періодично раз на три чотири місяці спілкується з батьком, оскілки він їй телефонує, однак в них різні інтереси, тому спілкуватися з батьком не дуже цікаво. Також підтвердила, що батько дійсно запрошував її в гості до Республіки Польща. Також повідомила, що вона бажає, щоб батька позбавили батьківських прав, оскільки вона бажає змінити прізвище. Про інші правові наслідки позбавлення батьківських прав окрім можливості зміни прізвища дитині не відомо.
Норми права, які застосував суд.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.
Отже, позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).
Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).
У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Висновок органу опіки та піклування від 24 липня 2026 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав з тих підстав, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а саме протягом двох років не цікавиться станом здоров`я доньки, її навчанням, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про стан її здоров`я та духовний розвиток, не проявляє батьківської турботи, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими орган опіки керувався під час прийняття рішення.
Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про його бажання як батька брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою, його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 наполягав на бажанні підтримувати зв`язок із донькою та брати участь у її житті, запрошував її до себе в гості, не заперечував щодо обов`язку утримувати доньку та сплачувати аліменти.
У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав, слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу, лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.
Натомість наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Проте встановлені судом обставини справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а на орган опіки та піклування покласти обов`язок здійснювати контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що бажання позивачки та дитини змінити прізвище не може бути підставою для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.
Згідно зі статтею 148 Сімейного кодексу України, зміна прізвища дитини можлива лише за згодою обох батьків або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Зокрема, в ч. 5 ст. 148 Сімейного кодексу України, зазначено, що у разі незгоди одного з батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни вирішується судом.
Таким чином, у разі відсутності згоди одного з батьків щодо зміни прізвища дитини, може бути ініційований судовий спір саме щодо такої зміни.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).
Відповідно до ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На підставі ч.3 ст.12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 02.10.2018 року по справі № 917/1307/18, а також в постанові від 23.10.2019 по справі № 910/18036/17, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною, отже стандарт доведення - це достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява N 7460/03, § 26) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
У рішенні ЄСПЛ по справі "J.K. AND OTHERS v. SWEDEN" заява № 59166/12 судом зазначено, що договірна держава зобов`язана брати до уваги не лише докази, подані заявником, але й усі інші факти, які мають значення у справі, яка розглядається. У цивільних позовах закон не вимагає такого високого стандарту, як "доведення поза розумним сумнівом" скоріше суддя має вирішити справу на основі "балансу ймовірностей". Термін «перевага сумнівів» використовується в контексті стандарту доказів, що стосується фактичних тверджень, зроблених заявником.
Отже, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.
Суд вважає необхідним зазначити, що у статтях 90-93 ЦПК України встановлено спеціальний порядок допиту свідків, що передбачає виклик свідків у судове засідання з наданням права задати питання свідкам усім учасникам справи. При цьому суд зобов`язаний попередити свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду.
Відповідно до частин другої та третьої статті 67 ЦПК України свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. За відсутності заперечень учасників справи свідок може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд може дозволити свідку брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції незалежно від заперечень учасників справи, якщо свідок не може з`явитися до суду через хворобу, похилий вік, інвалідність або з інших поважних причин. У разі неможливості прибуття до суду та участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.
Допит свідка - це логічна і психологічна діяльність особи, яка бере участь у справі, та суду, спрямована на одержання від свідка усних показань, що мають значення для справи. Допит свідка є процесуальною формою здобуття та дослідження одного із засобів доказування - показів свідка. Саме через недотримання встановленої законом процесуальної форми не можуть бути використані як показання свідків письмові пояснення громадян.
З цих підстав суд не покладає в основу своїх висновків письмові пояснення осіб, що надані до позовної заяви, оскільки такого порядку надання показань свідків цивільним процесуальним законодавством України не передбачено.
Використання як показів свідків письмових пояснень громадян не сприяє всебічному забезпеченню права учасників справи на задання питань свідкам стосовно обставин справи. (Постанова ВС від 12 червня 2024 року у справі № 501/3550/22, провадження № 61-2152св24).
Суд, оцінивши докази у даній справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням характеру поведінки відповідача та позивачки по відношенню до дитини, особи батька і матері, відмовляє у задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, та попереджає відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, та покладає на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.
Суд звертає увагу сторін на важливості збереження зв`язку дитини з батьком, оскільки такий зв`язок є природною і незамінною складовою емоційного та морального розвитку дитини. Розрив такого зв`язку може негативно позначитися на становленні особистості дитини, спричинити внутрішні конфлікти, почуття покинутості та втрати, що в подальшому впливатиме сприйняття світу й соціальні орієнтири.
Тому суд вважає, що у даній ситуації доцільним є не усунення батька від участі у житті дитини, а, навпаки, створення умов для налагодження між батьком та дитиною здорових, довірливих і постійних стосунків, із покладенням на батька обов`язку проявити реальну зацікавленість у вихованні, моральному та духовному розвитку своєї доньки.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі - 6000,00 гривень, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частини 1 статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно частин 1, 2 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2026 рік" встановлено прожитковий мінімум з 1 січня 2026 року для дітей віком від 6 до 18 років в сумі 3512,00 гривень.
Дитина сторін перебуває саме в такому віці і відповідно має право на матеріальне забезпечення в законодавчо закріпленому розмірі, яке йому зобов`язані надати, згідно вимог ст.180 СК України, його батьки.
Батьки дитини мають рівні обов`язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з відповідача.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів за минулий час.
Згідно ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: 1) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; 2) ухилення відповідача від надання утримання дитині. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18 травня 2020 року (справа №215/5867/17).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що ч. 2 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Стягнення аліментів за час, що передує пред`явленню позову, є можливим у порядку виключення лише за наявності наступних умов: до моменту звернення з позовом до суду аліменти не стягувались; особа, яка вимагає аліментів, приймала заходи щодо одержання аліментів, але вони не були одержані у результаті ухилення особи, зобов`язаної сплачувати аліменти (відповідача), від їх сплати. Заходи, що вживав позивач щодо одержання аліментів можуть бути різноманітними, наприклад, він звертався до батьків відповідача з проханням вплинути на нього, щоб той платив аліменти на дитину або направляв йому листи з такою вимогою чи на адресу його місця роботи тощо). Ухилення може виражатися у тому, що зобов`язана особа - відповідач ухилявся від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховував своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи) та інші подібні дії. Таким чином, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов`язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини. На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема в постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 635/6268/18; від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19; від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18. Присудження аліментів за минулий час являється правом, а не обов`язком суду, з позовом до якого звернувся позивач (постанова Верховного Суду від 09 квітня 2020 року (справа №199/3429/18)).
Натомість матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, що позивач зверталась до відповідача з проханням/вимогою сплачувати аліменти, і відповідачем було відмовлено у наданні такої допомоги.
При цьому, жодних доказів ухилення відповідача від сплати аліментів в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини, матеріали справи не містять.
За загальним правилом, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (ч. 1 ст. 191 СК України).
Так судом встановлено, що з даним позовом до суду позивачка звернулася 22 травня 2026 року. З урахуванням наведеного суд вважає, що аліменти слід стягувати, починаючи з 22 травня 2026 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З урахуванням наведеного з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави за розгляд даної справи в розмірі 1331,20 грн, оскільки позивач звільнена від його сплати при подачі позову.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Таїровської селищної ради, прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,- задовольнити частково.
В частині вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обовязків щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обовязків по відношенню до його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на орган опіки та піклування Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКП: НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень) щомісячно, починаючи з 22.05.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спічак В.О.??