ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________
Справа № 636/9175/26 Провадження 2/636/5096/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2026 місто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, про зняття арешту з майна, -
ВСТАНОВИВ:
14.09.2026 позивач звернулася до суду із позовом до відповідача, в якому просила зняти арешт з усього нерухомого майна, що їй належить, накладений постановою державного виконавця від 17.09.2013 по виконавчому провадження №39832979 та скасувати заборону на його відчуження.
Як вбачається із змісту позовної заяви, заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.04.2013 по справі № 641/2413/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором № DNH4KP75080300 від 31.07.2006 в розмірі 35996,81 грн. Згідно з вищевказаним рішенням суду, Комінтернівським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист № 641/2413/13-ц від 31.05.2013. На підставі вищезазначеного, 17.09.2013 державним виконавцем Чугуївського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу. 17.09.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач вважає, що вказаний арешт підлягає скасуванню з огляду на те, що заборгованість відсутня.
Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 зазначала, що попри повне погашення нею заборгованості в розмірі 35996,81 грн., стягнутої з неї заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.04.2013 по справі № 641/2413/13-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», Комінтернівським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист № 641/2413/13-ц від 31.05.2013. На підставі вищезазначеного, 17.09.2013 державним виконавцем Чугуївського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документу. 17.09.2013 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна (коштів) боржника, відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене перешкоджає позивачу у здійсненні його права власності.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок про те, що відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.
Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За змістом ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.
Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
У цій справі арешт на нерухоме майно було накладено державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, а тому належним способом захисту права на майно є саме звернення до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не з позовною заявою.
Заява про зняття арешту подається стороною справи, якщо арешт накладений судом відповідно до глави 10 ЦПК України.
Позивач не позбавлена права звернутися до державного виконавця з відповідною заявою про скасування арешту на майно чи до суду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України з вимогою скасувати арешт, оскільки правомірність дій державного виконавця при накладенні арешту на майно не виключає можливості скасування даного арешту самим державним виконавцем чи на підставі судового рішення за відповідною скаргою сторони виконавчого провадження в разі коли відпала необхідність в такому забезпеченні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна підлягають розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, тому у відкритті позовного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст.186,448 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області, про зняття арешту з майна відмовити.
Роз`яснити позивачу, що вона має право звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку, визначеному Розділом VII ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя О. О. Золотоверха