ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21957/26
провадження № 2-з/753/195/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" вересня 2026 р. суддя Дарницького районного суд міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву адвоката Фєтісова Євгена Павловича, подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
18 вересня 2026 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2026 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В.
Одночасно із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову у справі, яка відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 18 вересня 2026 року передана судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до частин першої, третьої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали долучені до позовної заяви, доводи поданої заяви про забезпечення позову, суд доходить до такого висновку.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову представник позивача мотивує її тим, що позивач звернувся до відповідачів із позовом про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності. Зокрема підставами позову стало те, що за позицією позивача договір купівлі-продажу нерухомого майна - будинку та земельної ділянки під ним від 17 вересня 2022 року був укладений без вільного волевиявлення позивача та укладання такого договору не відповідало внутрішній волі позивача, жодних грошей за договором він не отримував. Надалі відповідач ОСОБА_2 уклав спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_3 під час дії ухвали суду від 7 квітня 2023 року, якою було накладено арешт на спірне майно. Такі дії відповідачів, на думку позивача, свідчать про те, що відповідач ОСОБА_3 може також укласти угоду з іншою особою та ще раз продати нерухоме майно, що є предметом спору у цій справі, а отже невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить розгляд даної справи та унеможливить виконання можливого судового рішення, ухваленого на користь позивача.
З огляду на викладене, з метою забезпечення можливості виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, просив суд накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,8 кв.м. та заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаного будинку, а також накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:63:468:0008, за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0595 га та заборонити ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження вказаної земельної ділянки.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом норм процесуального законодавства забезпечення позову має на меті запобігти ускладненню чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як зазначено у позовній заяві та підтверджується долученими до позову документами, 17 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . 2 травня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна: житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані договори позивач просить визнати недійсними та визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.
Отже, на разі судом встановлено, що між сторонами у справі існує спір, зокрема щодо нерухомого майна житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Те, що особа ще не вчинила дії, які б могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як в одноосібного власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Отже, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, враховуючи те, що предметом спору є нерухоме майно- житловий будинок та земельна ділянка, на які просить накласти арешт позивач, яке його думку, вибуло з його володіння поза його волею, з огляду на підстави позову, суд вважає наявність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, може в майбутньому суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду або може призвести до подання нових позовів для відновлення порушеного права позивача, у випадку задоволення позовних вимог, а тому заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно підлягає задоволенню.
В той же час не підлягає до задоволення вимога про заборону ОСОБА_3 вчиняти дії, направлені на відчуження вказаного нерухомого майна, оскільки накладення арешту на майно й передбачає заборону відчуження такого майна.
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачам, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, доходить висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -
УХВАЛИВ:
заяву адвоката Фєтісова Євгена Павловича, подану в інтересах позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та визнання права власності - задовольнити частково.
Накласти арешт житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,8 кв.м.
Накласти арешт на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:63:468:0008, площею 0,0595 га.
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2
Відповідач - 1 ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3
Відповідач - 2 ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4
Суддя: Шаповалова К.В.