СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/16244/26
пр. № 2/759/11566/26
21 вересня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 107 277 грн 13 коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 29.05.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено кредитний договір, на підставі якого АТ «Ідея Банк» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на умовах, визначених договором, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
АТ «Ідея Банк» своє зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконала свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 107 277 грн 13 коп., з яких: 69 786 грн 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 37 291 грн 08 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 200 грн 00 коп. - сума штрафних санкцій, нарахованих за порушення ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання.
З урахуванням вищевикладеного, АТ «Ідея Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 22 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
13.07.2026 до суду надійшла електронна форма звернення громадян від імені відповідача ОСОБА_1 . У зверненні ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена зі змістом ухвали суду про відкриття провадження у справі. З приводу суті пред`явлених позовних вимог відповідач зазначила, що не заперечує факт виникнення заборгованості перед АТ «Ідея Банк» за кредитним договором, та засвідчила бажання сплатити цю заборгованість. Разом з тим, ОСОБА_1 немає належної фінансової можливості для сплати всієї суми кредитної заборгованості, оскільки знаходиться у декретній відпустці та єдиним її заробітком є грошова допомога від держави у розмірі 2 960 грн 00 коп. щомісяця. У зв`язку з цим відповідач неодноразово зверталася до кредитодавця з проханням здійснення реструктуризації кредитної заборгованості, на що отримала відмову. Також ОСОБА_1 просила при ухваленні рішення врахувати складні обставини її особистого життя, зазначені у зверненні.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).
У Постанові КЦС ВС від 16.12.2020 у справі № 561/77/19 зроблено висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6, 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постановах КЦС ВС від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 зроблено висновок, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Судом встановлено, що 29.05.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено угоду про відкриття та обслуговування кредитної картки та страхування (у разі наявності страхування) № С-001-181441-23-980.
Укладенню договору передували авторизація ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, ідентифікація її особи та ознайомлення ОСОБА_1 з умовами кредитування.
Договір підписаний ОСОБА_1 шляхом введення коду підтвердження операції (ОТР-код) 6873, що був надісланий товариством на її номер мобільного телефону. Зі сторони банку договір підписаний шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженої службової особи.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення вищезазначеного договору.
Згідно з пунктом 2 договору № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023 АТ «Ідея Банк» зобов`язалося відкрити на ім`я ОСОБА_1 банківський рахунок НОМЕР_1 у валюті гривні з оформленням до рахунку електронного платіжного засобу, а також здійснити кредитування цього рахунку шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії та забезпечити здійснення платіжних операцій на суму, що перевищує залишок особистих грошових коштів ОСОБА_1 . У свою чергу, ОСОБА_1 зобов`язалася у випадку використання кредитних коштів повернути їх у строк, встановлений у договорі, а також сплатити проценти за їх використання.
У пункті 3 договору № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023 сторонами було передбачено наступні умови кредитування: максимальний розмір кредитної лінії - 200 000 грн 00 коп., поточний розмір кредитної лінії - 5 000 грн 00 коп. з можливістю його зміни за ініціативою АТ «Ідея Банк» або ОСОБА_1 ; строк кредитування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією; фіксована процентна ставка за користування кредитом у розмірі 70,8% річних, обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 8% від суми заборгованості станом на розрахунковий день, що сплачується щомісячно.
Положення кредитного договору № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023 та додатків до нього містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 , зокрема, відомості про загальну вартість кредиту, витрати за ним, розмір реальної річної процентної ставки тощо, а також відтворюють положення законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.
Таким чином, судом встановлено, що 29.05.2023 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір, яким передбачено можливість виникнення між ними кредитного зобов`язання на вищезазначених умовах.
За результатами дослідження виписки по банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Ідея Банк» на ім`я ОСОБА_1 , судом встановлено, що 29.05.2023 на цьому рахунку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 000 грн 00 коп. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 70 000 грн 00 коп. Зі змісту виписки вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2022 по 22.04.2026 активно використовувала кошти кредитного ліміту, витрачаючи їх на споживчі потреби. За цей період ОСОБА_1 здійснила використання кредитних коштів у сумі 185 363 грн 05 коп.
Таким чином, судом встановлено, що АТ «Ідея Банк» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023, відкривши на ім`я ОСОБА_1 банківський рахунок, здійснивши його кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту у межах відновлювальної кредитної лінії та забезпечивши використання ОСОБА_1 кредитних коштів для задоволення споживчих потреб. У свою чергу, ОСОБА_1 активно користувалася коштами кредитного ліміту.
Відповідач ОСОБА_1 вищезазначені обставини використання коштів кредитного ліміту не заперечувала.
За результатами дослідження розрахунку заборгованості, сформованого АТ «Ідея Банк», виписки по банківському рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 для обліку кредитної заборгованості, судом встановлено, що ОСОБА_1 частково виконала свій обов`язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання. За весь період кредитування ОСОБА_1 , здійснивши використання кредитних коштів на суму 185 363 грн 05 коп., забезпечила повернення банку кредиту на суму 115 577 грн 00 коп.
Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для повного і своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за його використання, то це призвело до прострочення грошового зобов`язання та утворення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечувала обставини порушення свого зобов`язання за кредитним договором.
Зі змісту розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 107 277 грн 13 коп., з яких: 69 786 грн 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 37 291 грн 08 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 200 грн 00 коп. - сума штрафних санкцій, нарахованих за порушення ОСОБА_1 свого кредитного зобов`язання.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним та обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.
Водночас, нарахування штрафних санкцій за порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цих штрафних санкцій, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то штраф, нарахований АТ «Ідея Банк» включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання підлягає списанню.
Отже, нарахування АТ «Ідея Банк» штрафу у розмірі 200 грн 00 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума штрафу підлягає списанню.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023 становить 107 077 грн 13 коп., з яких: 69 786 грн 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 37 291 грн 08 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Суд звертає увагу, що відповідач ОСОБА_1 , стверджуючи про складні життєві обставини, які ускладнюють повернення кредитної заборгованості, не надала жодних доказів на підтвердження існування цих обставин. Вказівка на те, що ці документи можуть бути надані за запитом суду не відповідає ані положенням чинного процесуального законодавства, згідно з яким сторони справи самостійно обирають докази, які слід надати суду для підтвердження своїх вимог чи заперечень, ані ролі суду у межах цивільного судочинства, яка не передбачає можливості самостійного витребування доказів в учасників справи чи інших осіб.
Разом з тим, стверджувані відповідачем складні життєві обставини не звільняють її від виконання свого зобов`язання за кредитним договором № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023, проте при їх доведеності можуть бути враховані судом у випадку ініціювання питання розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів приходить до висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення кредитного зобов`язання між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , 2) виконання АТ «Ідея Банк» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) доведено і обґрунтовано виникнення заборгованості лише у розмірі 107 077 грн 13 коп., з яких: 69 786 грн 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 37 291 грн 08 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У зв`язку з викладеним позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію № 2833284 від 08.05.2026, зі змісту якої вбачається, що АТ «Ідея Банк» здійснило платіж у розмірі 2 662 грн 40 коп. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва до ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 657 грн 34 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ: 19390819; місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Валова, буд. 11) заборгованість за кредитним договором № С-001-181441-23-980 від 29.05.2023 у розмірі 107 077 (сто сім тисяч сімдесят сім) гривень 13 копійок, з яких: 69 786 (шістдесят дев`ять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 05 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 37 291 (тридцять сім тисяч двісті дев`яносто одна) гривня 08 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ: 19390819; місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Валова, буд. 11) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 657 (дві тисячі шістсот п`ятдесят сім) гривень 34 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко