СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ун. № 759/13176/26
пр. № 2/759/10591/26
21 вересня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 123 156 грн 47 коп.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 17.12.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 69-011-864-2-21-Г, у відповідності до умов якого АТ «МЕГАБАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за його використання та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
АТ «МЕГАБАНК» своє зобов`язання за укладеним договором виконало у повному обсязі, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів. У свою чергу, ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх використання, що призвело до прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості у загальному розмірі 123 156 грн 47 коп., з яких: 38 910 грн 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 35 948 грн 21 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 48 298 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 , що виникло на підставі кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021.
27.12.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021.
У позовній заяві зазначено, що нарахування кредитної заборгованості здійснювалося виключно АТ «МЕГАБАНК». Ані ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС», ані ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювали жодних нарахувань після отримання права вимоги до ОСОБА_1 .
З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» просило стягнути з ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 19 травня 2026 року направлялась відповідачу ОСОБА_1 на його зареєстроване місце проживання відповідно до відомостей з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА - АДРЕСА_1 .
Поштовий конверт повернувся без вручення. За результатами відстеження стану поштових відправлень (веб-ресурс: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) судом встановлено, що поштове відправлення не було вручено відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.
Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Суд також звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.
Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 17.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «МЕГАБАНК» з заявою-анкетою, в якій виклав волевиявлення на отримання кредиту у сумі 41 000 грн 00 коп. Заява-анкета особисто підписана ОСОБА_1 . З метою прийняття банком рішення про можливість надання кредиту на запитуваних умовах ОСОБА_1 надав свої персональні дані та необхідні документи.
АТ «МЕГАБАНК» було прийнято рішення про можливість надання ОСОБА_1 кредиту на умовах, передбачених в заяві-анкеті, внаслідок чого 17.12.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 69-011-864-2-21-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Зазначений договір особисто підписаний ОСОБА_1 . Підписанням договору ОСОБА_1 засвідчив, що приймає у повному обсязі публічну пропозицію (оферту) АТ «МЕГАБАНК» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка в актуальній редакції розміщена на офіційному веб-сайті банківської установи, ознайомився з умовами цієї публічної пропозиції та договору, зрозумів ці умови та немає жодних заперечень проти них, а також підтвердив розуміння того, що підписаний договір є договором приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який складається з публічної частини та індивідуальної частини. Окрім того, ОСОБА_1 своїм підписом зазначив, що отримав примірник підписаного договору.
Згідно з п. 1.3 кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 АТ «МЕГАБАНК» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредитні кошти (кредит) у сумі та на умовах, передбачених договором, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі, передбачені договором.
У пункті 1.4, розділах 2-4 кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 сторонами було погоджено наступні умови кредитування: сума кредиту - 41 000 грн 00 коп.; строк кредитування з 17.12.2021 по 16.12.2024; фіксована процентна ставка у розмірі 10% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3,80% від суми кредиту; спосіб надання кредиту - шляхом видачі готівкових грошових коштів з каси банку; повернення кредиту здійснюється шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі, передбаченому графіком платежів; для обліку кредиту та нарахованих процентів за використання кредиту АТ «МЕГАБАНК» відкриває зазначені в договорі поточній рахунки.
Додатками до кредитного договору є графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які містять вичерпну інформацію щодо специфікації кредитного продукту, який надається ОСОБА_1 на підставі кредитного договору.
Таким чином, судом встановлено, що 17.12.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 виникло кредитне зобов`язання на вищезазначених умовах.
Зі змісту виписки по банківському рахунку, відкритому згідно з п. 3.1.1 кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 для обліку кредиту, виданого на ім`я ОСОБА_1 , заяви на видачу готівки від 17.12.2021 вбачається, що 17.12.2021 ОСОБА_1 у касі відділення АТ «МЕГАБАНК» отримав готівкові грошові кошти у сумі 41 000 грн 00 коп. в якості кредиту на підставі кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021. Підписанням заяви на видачу готівки ОСОБА_1 засвідчив отримання готівкою кредитних коштів у сумі 41 000 грн 00 коп.
Таким чином, судом встановлено, що АТ «МЕГАБАНК» належним чином виконало своє зобов`язання за кредитним договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021, надавши у розпорядження ОСОБА_1 погоджену суму кредитних коштів.
Дослідженням розрахунку заборгованості за кредитним договором, сформованим АТ «МЕГАБАНК», судом встановлено, що ОСОБА_1 лише частково виконав свої обов`язки з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за обслуговування заборгованості. Протягом строку кредитування ОСОБА_1 сплатив на користь банку грошові кошти у сумі 7 616 грн 00 коп., з яких: 2 089 грн 74 коп. - в якості повернення кредиту; 852 грн 26 коп. - в якості сплати процентів за користування кредитом; 4 674 грн 00 коп. - в якості сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Обставини часткового виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за кредитним договором свідчать про визнання ним факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та виникнення кредитного зобов`язання перед АТ «МЕГАБАНК».
Оскільки сплачених ОСОБА_1 грошових коштів було недостатньо для повного і своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, то це призвело до прострочення виконання ним грошового зобов`язання та утворення заборгованості.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, судом встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.
Зі змісту довідки-розрахунку заборгованості, розрахунку заборгованості та виписки по банківським рахункам, відкритим для обліку кредиту та нарахованих процентів за його використання, судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за укладеним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 123 156 грн 47 коп., з яких: 38 910 грн 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 35 948 грн 21 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 48 298 грн 00 коп. - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).
Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).
Зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, обставини часткового виконання відповідачем свого зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів за його використання та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд погоджується з наданим стороною розрахунком заборгованості, вважає його правильним та обґрунтованим лише в частині розрахунку розміру заборгованості за тілом кредиту.
Водночас, розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати процентів за користування кредитом підлягає зменшенню з огляду на наступне.
У постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 25.05.2021 у справі № 149/1499/18 зроблено висновок, що термін «користування чужими грошовими коштами» (стаття 536 ЦК України) використовується у двох ситуаціях: 1) одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; 2) прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Законодавство встановило наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (стаття 1048 ЦК України), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (стаття 625 ЦК України).
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Аналогічні за змістом висновки, але щодо порядку нарахування процентів за користування кредитом зроблено також у постанові ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Тобто, у разі встановлення у договорі позики терміну повернення позики та узгодження строку користування позики, за який позичальник має сплатити проценти як плату за правомірну можливість використання чужих коштів, право нарахування процентів за користування позикою обмежується відповідним строком. Якщо позичальник після спливу цього строку не повертає позику або іншим чином не виконує своє грошове зобов`язання, то між позикодавцем та позичальником виникають охоронні відносини, права, свободи та законні інтереси позикодавця в яких охороняються приписами ст. 625 ЦК України, що встановлюють міру відповідальності боржника за неправомірне використання чужих коштів.
Положеннями кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 було передбачено, що строк кредитування складає період часу з 17.12.2021 по 16.12.2024 включно і що протягом цього строку застосовується фіксована процентна ставка у розмірі 10% річних. Повернення кредитної заборгованості мало здійснюватися шляхом сплати ануїтетних платежів згідно з графіком, який є додатком до кредитного договору. Несвоєчасна сплата або неповна сплата щомісячного платежу призводило до прострочення виконання окремого грошового зобов`язання та свідчило про його порушення.
На випадок порушення ОСОБА_1 свого грошового зобов`язання у п. 2.11, 2.13 кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 сторонами було передбачено нарахування процентів у розмірі 90% річних. За своїм характером та правовою природою така домовленість сторін кредитного зобов`язання є домовленістю про збільшення розміру відсотків річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Тобто, у п.п. 2.11, 2.13 кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 сторони погодилися, що у випадку прострочення ОСОБА_1 виконання зобов`язання з повернення кредитної заборгованості, у тому числі сплати щомісячного платежу, АТ «МЕГАБАНК» може здійснювати нарахування процентів за таке прострочення у розмірі 90% річних, що одночасно є домовленістю про збільшення розміру процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Зі змісту розрахунку заборгованості видно, що АТ «МЕГАБАНК» здійснило нарахування вищезазначених процентів за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором за період з 01.08.2022 по 02.09.2024. За цей період порушення зобов`язання банком на підставі п.п. 2.11, 2.13 кредитного договору, ч. 2 ст. 625 ЦК України було нараховано проценти у розмірі 28 333 грн 75 коп. (за вирахуванням 974 грн 83 коп. процентів нарахованих до 24.02.2022).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки воєнний стан в України діє з 24.02.2022 і у встановленому законом порядку не скасовувався та не припинявся, що є загальновідомими обставинами, зобов`язання між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 є зобов`язанням, за яким ОСОБА_1 надано кредит, то нарахування, здійснені АТ «МЕГАБАНК» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України шляхом застосування збільшеної процентної ставки річних включно з 24.02.2022 за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, підлягають списанню.
Отже, нарахування АТ «МЕГАБАНК» на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України процентів у розмірі 28 333 грн 75 коп. не відповідає вимогам законодавства, а вказана сума підлягає списанню.
Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 зі сплати процентів за користування кредитом становить 7 614 грн 46 коп.
Суд також вважає необґрунтованим розрахунок заборгованості ОСОБА_1 зі сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати комісії не можуть бути задоволені з огляду на наступне.
У постанові ВП ВС від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблено висновок, що законодавство про споживче кредитування не забороняє банкам встановлювати комісію за обслуговування кредиту. У той же час, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок також було зроблено у постановах КЦС ВС від 08.03.2023 року у справі № 204/2820/21, від 29.11.2023 року у справі № 461/2857/20.
Обов`язок ОСОБА_1 щодо щомісячної сплати комісії за обслуговування кредиту передбачений п. 2.8 кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021. Разом з тим, ані вказаний кредитний договір, ані додатки до нього, ані будь-які інші матеріали позовної заяви не містять вичерпної та конкретної інформації щодо переліку додаткових та супутніх банківських послуг, які пов`язані з обслуговуванням кредиту та за які встановлено відповідну плату.
Стороною позивача не надано жодних доказів, які б давали можливість встановити 1) конкретні банківські послуги, які становлять зміст обслуговування кредиту та за які встановлюється щомісячна плата, 2) що такі послуги не належать до переліку послуг, які відповідно до законодавства про споживче кредитування позичальник може отримувати безкоштовно, а також 3) що АТ «МЕГАБАНК» довів до відома ОСОБА_1 перелік таких послуг, ознайомив її з їх вартістю/тарифами.
Посилання в кредитному договорі № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 на договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, яка на день підписання кредитного договору була розміщена на офіційній сторінці АТ «МЕГАБАНК», не нівелює вищезазначених недоліків кредитного договору, оскільки стороною позивача не надано суду відповідного договору у зазначеній редакції, як і не надано доказів того, що цей договір містить перелік послуг з обслуговування кредиту та їх вартість.
У цьому аспекті суд також враховує висновки, викладені у постанові ВП ВС від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, згідно з якими умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У вказаній постанові ВП ВС зробила висновок, що надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Враховуючи вищевикладене, а також оскільки позивачем не надано достатніх доказів того, що договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який за своєю правовою природою є договором приєднання, на момент укладення кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 містив конкретний перелік банківських послуг з обслуговування кредитної заборгованості та їх вартість/тарифи, а також того, що ОСОБА_1 був обізнаний з умовами цього договору у відповідній редакції, то суд доходить висновку про нікчемність положень кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 щодо обов`язку ОСОБА_1 щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу, набуття, зміни, встановлення, припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
Аналогічні висновки щодо нікчемності положень договору, якими встановлено обов`язок позичальника зі сплати комісії за обслуговування кредиту, викладено у постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.
Оскільки положення кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 щодо обов`язку ОСОБА_1 щомісячно сплачувати на користь АТ «МЕГАБАНК» комісію за обслуговування кредиту є нікчемними, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплати такої комісії не можуть бути задоволені.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 становить 46 524 грн 72 коп., з яких: 38 910 грн 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7 614 грн 46 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Зі змісту протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 вбачається, що 09.07.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» стало переможцем аукціону з продажу активів АТ «МЕГАБАНК», а саме прав вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами. Актив було викуплено за 23 425 777 грн 00 коп.
Зазначений протокол став правовою підставою для перерахування ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» зазначеної суми грошових коштів на користь АТ «МЕГАБАНК» та для укладення між ними договору відступлення прав вимоги.
Зі змісту платіжної інструкції № 66895 від 31.07.2024 встановлено, що ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» перерахувало на користь АТ «МЕГАБАНК» грошові кошти в сумі 23 425 777 грн 00 коп. в якості оплати за протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024.
03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до п. 1 якого АТ «МЕГАБАНК» відступило ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2 договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання АТ «МЕГАБАНК» у повному обсязі коштів відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора до боржників.
Відповідно до п. 4 договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» має сплатити АТ «МЕГАБАНК» грошові кошти у сумі 21 723 211 грн 51 коп. Ціна договору сплачується у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких стало ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС».
Зі змісту витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 встановлено, що на користь ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» було відступлено право вимоги АТ «МЕГАБАНК» до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021.
Таким чином, судом встановлено факт отримання ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021.
Після отримання права вимоги ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» не здійснювало жодних нарахувань за договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021, а ОСОБА_1 не погашав виниклу заборгованість.
27.12.2024 між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до п. 1 якого ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» набуло права вимоги до позичальників, зазначених у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2 договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 сторони домовилися, що право вимоги переходить до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» з моменту підписання сторонами цього договору та додатку № 1, який підписується сторонами одночасно з цим договором.
Відповідно до п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 сторони домовилися, що за відступлення прав вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплачує ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» грошові кошти у сумі 22 730 000 грн.
За результатами дослідження платіжних інструкцій № 1074 від 27.12.2024, № 1091 від 31.01.2025, № 1822 від 22.09.2025 підтверджено факт виконання ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» грошового зобов`язання, передбаченого п. 4 договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024.
Зі змісту витягу з додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27.12.2024 встановлено, що на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було відступлено право вимоги ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі кредитного договору № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021.
Таким чином, судом встановлено факт отримання ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021.
Після отримання права вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не здійснювало жодних нарахувань за договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021, а ОСОБА_1 не здійснював погашень заборгованості.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт 1) виникнення між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 кредитного зобов`язання, 2) виконання АТ «МЕГАБАНК» свого зобов`язання за кредитним договором, 3) порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання за кредитним договором, 4) отримання права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором, а також обґрунтовано і доведено виникнення заборгованості за цим договором лише у розмірі 46 524 грн 72 коп., з яких: 38 910 грн 26 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 7 614 грн 46 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом.
На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.
У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правничої допомоги №1/07 від 01 липня 2025 року про надання Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС» (Об`єднання) правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (Клієнт); акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12077532 від 05.01.2026, реєстр боржників від 01.12.2025, з яких вбачається факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 грн 00 коп.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 4 230 грн 24 коп. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Згідно з платіжною інструкцією № 8522 від 29.04.2026 ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» сплатило 2 662 грн 40 коп. в якості судового збору за подання до Святошинського районного суду міста Києва позовної заяви до ОСОБА_1 .
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 1 005 грн 58 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411; місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) заборгованість за кредитним договором № 69-011-864-2-21-Г від 17.12.2021 у розмірі 46 524 (сорок шість тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 72 копійки, з яких: 38 910 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот десять) гривень 26 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 7 614 (сім тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 46 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (код ЄДРПОУ 40932411; місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 005 (одна тисяча п`ять) гривень 58 копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 230 (чотири тисячі двісті тридцять) гривень 24 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 вересня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко