Справа № 761/37998/26
Провадження № 2-з/761/349/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
В С Т А Н О В И В:
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Разом із позовною заявою на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
У своїй заяві представник заявника просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме на: автомобіль Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, об?єм двигуна 1968 см. кубічних, підстава набуття права власності - нотаріально засвідчений договір купівлі - продажу транспортного засобу від 02.08.2016 року N? 00016/01/8041/2016, дата державної реєстрації - 10.08.2016 року; квартиру АДРЕСА_1 ; машиномісце НОМЕР_9, площею 13 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 ; автомобіль BMW X6, 2023 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , підстава набуття права власності - договір купівлі - продажу транспортного засобу укладеного суб?єктом господарювання ТОВ «АВТ БАВАРІЯ КИЇВ» від 27.09.2023 року N? KU46A(b).0702, дата державної реєстрації - 28.09.2023 року; автомобіль AUDI Q8, 2025 року випуску, об?єм двигуна 2967 см. кубічних, підстава набуття права власності - договір купівлі - продажу транспортного засобу укладеного суб?єктом господарювання ТОВ «АУДІ - ЦЕНТР КИЇВ» від 19.11.2024 року N? UA*46A(b)*0202*10, дата державної реєстрації 12.02.2025 року.
Свою заяву представник заявника обґрунтовує тим, що до Шевченківського районного суду міста Києва подано позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
У позовній заяві було заявлено наступні вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 : Право власності на частину квартири АДРЕСА_3 ; Право власності на частину квартири АДРЕСА_4; Право власності на частину квартири АДРЕСА_5; Право власності на частину квартири АДРЕСА_6; Право власності на частину квартиру АДРЕСА_1 ; Право власності на частину машиномісця N? НОМЕР_4 , площею 13 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 ; Право власності на частину автомобіля Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, об?єм двигуна 1968 см. кубічних, набутого ОСОБА_2 на підставі нотаріально засвідченого договору купівлі - продажу транспортного засобу від 02.08.2016 року N? 00016/01/8041/2016, дата державної реєстрації - 10.08.2016 року; Право власності на частину автомобіля BMW X6, 2023 року випуску, VIN: НОМЕР_5 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; Право власності на частину автомобіля Porsche Taycan, 2023 року випуску, VIN: НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_7 ; Право власності на частину автомобіля AUDI Q8, 2025 року випуску, об?єм двигуна 2967 см. кубічних, набутого ОСОБА_2 на підстава договору купівлі - продажу транспортного засобу укладеного суб?єктом господарювання ТОВ «АУДІ - ЦЕНТР КИЇВ» від 19.11.2024 року N? UA*46А(b)*0202*10, дата державної реєстрації 12.02.2025 року.
Зазначене рухоме та нерухоме майно було набуте сторонами у власність в період їхнього перебування у шлюбі, а отже є об`єктами спільної сумісної власності. Водночас реєстрація такого майна здійснювалась, зокрема, на ім`я Відповідача, що дозволяє йому відчужити його для уникнення виконання судового рішення про поділ майна.
Оскільки предметом позову є поділ спільного майна сторін, яке вони набули у власність під час перебування у зареєстрованому шлюбі, такі дії Відповідачки матимуть наслідком неможливість виконання судового рішення про поділ спільного майна, а подальший захист прав та інтересів Позивача потребуватиме додаткових звернень до суду.
Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї матеріали, матеріали цивільної справи, дійшов до наступного висновку.
Згідно положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо поділу майна.
Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
З поданого позову та заяви про його забезпечення вбачається, що у разі відчуження належного відповідачеві майна, з приводу якого виник спір, існує реальна загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Судом враховано відповідність виду забезпечення позову, за яким звернувся позивач до суду, та заявленими позовними вимогами.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя доходить висновку про задоволення заяви.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення судом не вбачаються.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 149, 150 ЦПК України, суддя,
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити у повному обсязі.
Заборонити відчуження майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме на:
1) автомобіль Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, об?єм двигуна 1968 см. кубічних, підстава набуття права власності - нотаріально засвідчений договір купівлі - продажу транспортного засобу від 02.08.2016 року N? 00016/01/8041/2016, дата державної реєстрації - 10.08.2016 року;
2) квартиру АДРЕСА_1 ;
3) машиномісце НОМЕР_9, площею 13 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 ;
4) автомобіль BMW X6, 2023 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , підстава набуття права власності - договір купівлі - продажу транспортного засобу укладеного суб?єктом господарювання ТОВ «АВТ БАВАРІЯ КИЇВ» від 27.09.2023 року N? KU46A(b).0702, дата державної реєстрації - 28.09.2023 року;
5) автомобіль AUDI Q8, 2025 року випуску, об?єм двигуна 2967 см. кубічних, підстава набуття права власності - договір купівлі - продажу транспортного засобу укладеного суб?єктом господарювання ТОВ «АУДІ - ЦЕНТР КИЇВ» від 19.11.2024 року N? UA*46A(b)*0202*10, дата державної реєстрації 12.02.2025 року.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Реквізити учасників:
Стягувач - ОСОБА_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 ,
Боржник - ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: