ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 395/1075/18
провадження № 22-ц/4809/1283/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дьомич Л.М., Єгорової С.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року (суддя Забуранний Р.А.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Новомиргородського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-
встановив:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, в якій просив суд: визнати протиправними дії державного виконавця Мироненко Олени Олександрівни щодо списання грошових коштів соціального характеру; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо неповернення незаконно списаних коштів; зобов`язати державного виконавця вчинити дії щодо повернення коштів у розмірі 9522,58 грн. (згідно банківської виписки); допустити негайне виконання рішення суду в частині повернення коштів.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 зазначав, що у провадженні Новомиргородського відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження НОМЕР_2. Рахунок IBAN НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк», використовується для зарахування соціальних виплат, а саме допомоги по безробіттю. Державному виконавцю було надано відповідні докази соціального характеру коштів. Проте, 12.03.2026 державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій, чим фактично підтверджено, що зазначений рахунок використовується для зарахування соціальних виплат, на які відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути звернено стягнення. Незважаючи на це, з вказаного рахунку було списано грошові кошти у розмірі 9522,58 грн. (згідно банківської виписки), які є соціальними виплатами. 18.03.2026 ОСОБА_1 , подав заяву про повернення незаконно списаних коштів, однак станом на день подання цієї скарги кошти не повернуті, відповіді не надано. Скаржник вважав, що державним виконавцем допущено протиправні дії, що полягають у незаконному зверненні стягнення на соціальні виплати, а також протиправну бездіяльність щодо неповернення коштів.
Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової, якою направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У судовому засіданні апеляційного суду заявник ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Чупик В.В. заперечував проти задоволення апеляційних вимог посилаючись на їх необґрунтованість.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог скарги, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на виконанні Новомиргородського відділу державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_4, в яке входить ВП № НОМЕР_5 по виконанню виконавчого листа № 395/1075/18, виданого Новомиргородським районним судом від 11.10.2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, та ВП № НОМЕР_3 по виконанню судового наказу № 1115/2-н/24/2012 від 21.12.2012 виданим Новомиргородським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг.
?25.10.2018 до відділу надійшла заява від ОСОБА_2 з виконавчим листом № 395/1075/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1/7 частини всіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 15.08.2018 року на час навчання до досягнення нею двадцяти трьох років.
25.10.2018 постанову про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам згідно статті ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».
12.04.2018 до відділу надійшла заява від КП «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі» з судовим наказом (дублікат) № 1115/2-н/24/2012 від 11.01.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Новомиргородські муніципальні інженерні мережі» заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг в сумі 8976,04.
13.02.2013 постанову про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам згідно статті ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».
Також у відділі перебували виконавчі провадження № НОМЕР_6, НОМЕР_7 які завершені по п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «ПВП».
04.10.2022 року державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_3, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_4.
У січні 2026 року заявником оскаржувалися в суд дії державного виконавця щодо накладення арешту з його банківського рахунку та визнання бездіяльності державного виконавця щодо розгляду його заяви про зняття арешту з банківського рахунку.
За наслідками розгляду вказаної скарги ухвалено рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2025 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадової особи державної виконавчої служби та зобов`язання вчинити певні дії та останньому було відмовлено у задоволенні скарги, оскільки останнім не доведено отримання Новомиргородським відділом державної виконавчої служби у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України його заяви про зняття арешту з банківського рахунку.
Відповідно до п.1 п.2 Розділу XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень у період дії воєнного стану в Україні фізична особа - боржник, на кошти якої накладено арешт, може звернутись до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти цієї особи, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, без урахування такого арешту.
09.03.2026 на електрону адресу відділу надійшла заява боржника про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.
12.03.2026 по провадженню № НОМЕР_5 державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника для здійснення видаткових операцій.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та сформованої судової практики, державний виконавець має право за заявою боржника визначити поточний рахунок, з якого дозволяється здійснення видаткових операцій у межах суми, що не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому законодавством не встановлено обмежень щодо виду рахунку або джерел надходження коштів на нього. Такий рахунок може бути будь-яким рахунком боржника, відкритим у банківській установі, незалежно від того, чи надходять на нього заробітна плата, соціальні виплати, пенсія або інші кошти. Визначення такого рахунку є процесуальною гарантією забезпечення мінімальних потреб боржника і не ставиться у залежність від правової природи коштів, що на нього зараховуються.
Отже, державний виконавець має право винести постанову про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій у встановлених законом межах щодо будь-якого рахунку боржника за його заявою, незалежно від характеру та джерела надходження коштів на такий рахунок.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вимог скарги, а також, що доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами. Наведені в скарзі обставини не спростовують правомірності дій державного виконавця та не свідчать про порушення прав чи інтересів скаржника.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п.6 розділу І Інструкції з примусового виконання рішення під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках передбачених ЗУ «Про виконавче провадження».
У відповідності до частини 1 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюються в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Як вбачається з матеріалів справи боржником самостійно жодного разу не сплачувались кошти для погашення заборгованості у зв`язку з чим державним виконавцем вчинено виконавчі дії примусовим шляхом відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у тому числі 11.11.2025 та 25.11.2025 року винесено постанови про арешт коштів боржника у зв`язку з наявною заборгованістю по ЗВП НОМЕР_4 зі сплати аліментів та боргу сукупний розмір яких перевищує суму відповідних платежів за три місяці, а саме 67607,25 грн. згідно ч.1 ст. 56 ЗУ «ПВП» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини 2 статті 70 Закон України «Про виконавче провадження», загальний розмір відрахувань із заробітної плати (доходу) боржника допускається у розмірі 50-70 відсотків.
У випадку, коли стягнення здійснюється за кількома виконавчими провадженнями, у тому числі щодо заборгованості по аліментах на повнолітніх дітей, загальний розмір усіх відрахувань становить 50 відсотків доходу боржника.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що знаходяться на рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про накладення арешту на кошти, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повернути постанову виконавця без виконання в частині накладення арешту на такі кошти, що знаходяться на рахунках, із зазначенням причини її повернення.
Згідно зі статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
У відповідності до частини другої цієї стаття, стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом; одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві; грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 зазначила: «…виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»)…».
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). У випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Так, 11.11.2025 та 25.11.2025 винесено постанови про арешт коштів боржника у зв`язку з наявною заборгованістю по ЗВП НОМЕР_4 зі сплати аліментів та боргу сукупний розмір яких перевищує суму відповідних платежів за три місяці, а саме 67607,25 грн. згідно ч.1 ст. 56 ЗУ «ПВП» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
12.03.2026 по провадженню № НОМЕР_5 державним виконавцем винесено постанову про визначення для боржника фізичної особи поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Ощадбанк» для здійснення видаткових операцій.
За таких обставин списання коштів з рахунку боржника відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, допомога по безробіттю не входить до переліку виплат, на які заборонено звертати стягнення, визначені статтею 73 Закон України «Про виконавче провадження», тому є доходом, з якого може здійснюватися відповідні утримання у межах, встановлених законом.
Таким чином дії виконавця щодо здійснення відрахувань (списання) із доходу боржника, за фактичними обставинами цієї справи є таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Доводи заявника, викладені у скарзі, такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивного тлумачення норм права, відмінного від дійсного значення приписів закону та їх чинної правозастосовної практики. Заявник помилково вважає, що саме на державного виконавця покладений обов`язок здобувати докази для з`ясування правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас обов`язок державного виконавця полягає у знятті арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.09.2026.
Судді:
О.А.Письменний Л.М. Дьомич С.М. Єгорова