ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 404/1086/25
провадження № 22-ц/4809/865/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юрах Віталій Михайлович, на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 січня 2026 року (суддя Кулінка Л.Д.) у справі за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання,-
встановив:
У лютому 2025 року Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради», звернулось до суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання в загальній сумі 74542,50 грн., з яких: основний борг в сумі 56174,06 грн. за період з 09 січня 2014 року по 31 липня 2024 року (включно); 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 4816,91 грн. за період з 01.03.2014 по 30.09.2024; інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 13551,53 грн. за період з січня 2014 року по лютий 2024 року. Позов мотивовано тим, що Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради», відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.07.2005 № 630, Закону України «Про теплопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання. Відповідач є споживачем теплопостачання, за адресою: АДРЕСА_1 . Шляхом подачі теплової енергії, за вказаною адресою сторони фактично вступили в договірні відносини, проте відповідач протягом тривалого часу за надану послугу не розраховувалася, у зв`язку з чим виникла заборгованість за послуги централізованого теплопостачання, в сумі 56174,06 грн. за період з 09 січня 2014 року по 31 липня 2024 року (включно).
Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 січня 2026 року вищевказаний позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» заборгованість за послуги теплопостачання в загальній сумі 55438,30 грн., з яких: основний борг в сумі 45619,90 грн. за період з березня 2017 року по липень 2024 року; 3% річних, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 2789,42 грн. за період з 01.05.2017 року по 30.09.2024 року; інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 7028,98 грн. за період з березня 2017 року по липень 2024 року, а також 2251,97 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 січня 2026 року та відмовити позивачеві у стягненні штрафних санкцій, якими вона вважає 3% річних та інфляційні втрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що положеннями цивільного законодавства встановлено спеціальні строки позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій. Зокрема, вказала, що частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 заперечила щодо доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначила, що відповідач помилково ототожнює в апеляційній скарзі штрафні санкції (штраф, неустойка, пеня, тощо) із інфляційними втратами та 3 відсотками річних, які застосовуються відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а відтак суд першої інстанції в рішенні від 20 січня 2026 року дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за послуги теплопостачання в загальній сумі 55 438,30 грн., з яких основний борг в сумі 45 619,90 грн. за період з березня 2017 року по липень 2024 року, 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 2 789,42 грн. за період з 01 травня 2017 року по 30 вересня 2024 року, інфляційні втрати відповідно до статті 625 ЦК України в сумі 7 028,98 грн. за період з березня 2017 року по липень 2024 року.
Зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції у рішенні від 20 січня 2026 року, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача - адвоката Юраха В.М. у підтримку апеляційних вимог, представника позивача - ОСОБА_3 , який заперечив проти задоволення апеляційних вимог, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Як убачається з апеляційних вимог, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачки боргу за послуги з централізованого теплопостачання в межах строку позовної давності з 12.03.2017 року по 31 липня 2024 року в сумі 45619,90 грн. не оспорюється, а тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
За доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , позивачка не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з неї на користь позивача інфляційних втрат та пропуску строку позовної давності, проте, колегія суддів не може погодитись з такими доводами.
Відповідно до позовних вимог Комунальне підприємство «Теплоенергетик Кропивницької міської ради» просило стягнути з відповідачки заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 56174,06 грн. за період з 09 січня 2014 року по 31 липня 2024 року.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на всій території України з 12 березня 2020 року було установлено карантин, дія якого у подальшому неодноразово продовжувалася та тривала до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.
24 лютого 2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого продовжувалась неодноразово та триває і на даний час.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, а також на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі), у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Виходячи із наведених законодавчих вимог та враховуючи обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що борг за послуги з централізованого теплопостачання підлягає стягненню з відповідача в межах строку позовної давності з 12.03.2017 року по 31 липня 2024 року в сумі 45619,90 грн.
Крім того, встановивши, що відповідачем несвоєчасно внесено плату за послуги з теплопостачання, в порядку ст.625 ЦК України, суд правомірно стягнув на користь позивача 3% річних в сумі 2789,42 грн. за період з 01.05.2017 року по 30.09.2024 року, а також інфляційні втрати відповідно до цієї статті в сумі 7028,98 грн. за період з березня 2017 року по липень 2024 року.
За таких обставин твердження позивачки про те, що судом допущено неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи в частині обрахування строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки спростовані викладеним вище.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Юрах Віталій Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 20 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17.09.2026.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич