ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Справа №160/17787/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Прудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
24.06.2026 року (23.06.2026 року направлено засобами поштового зв`язку) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19 липня 2022 року по 30 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 30 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідач, починаючи з 19 липня 2022 року, при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення позивача, а також пов`язаних із ним додаткових виплат (зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії), застосовував як розрахункову величину прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" станом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року у розмірі 2481,00 грн. Унаслідок цього, на думку позивача, з 19.07.2022 по 30.10.2022 року посадовий оклад та оклад за військовим званням були визначені із застосуванням заниженої базової величини, що прямо вплинуло на розмір усіх похідних виплат, які обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, зокрема щомісячних надбавок, премій, грошової допомоги для оздоровлення відповідно до пункту 1 розділу XXIII Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, та одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Такі дії відповідача, як зазначає представник позивача, суперечать положенням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 у чинній редакції, яка передбачає визначення розміру посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а також порушують гарантії достатнього матеріального забезпечення військовослужбовців, визначені статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 року зазначена вище справа розподілена та 25.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.
29.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ): засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії наказів як зарахування так і виключення зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - ОСОБА_1 ; довідки про розмір грошового забезпечення позивача за період з 19.07.2022 по 30.10.2022 із розшифруванням складових (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії та інші щомісячні й одноразові виплати); відомості про порядок та розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за вказаний період із зазначенням розрахункової величини (прожитковий мінімум для працездатних осіб) та її розміру, який застосовувався при обчисленні; копії наказів (розпорядчих документів) щодо встановлення та зміни розміру грошового забезпечення позивача у спірний період; копії особистої картки обліку грошового забезпечення позивача за 2022 рік (у повному обсязі з усіма нарахуваннями та утриманнями); документи, на підставі яких здійснювалося нарахування грошового забезпечення позивача із застосуванням розрахункової величини станом на 01.01.2018 (у тому числі внутрішні розпорядчі акти, вказівки або листи); відомості щодо виплати грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премій за період з 19.07.2022 по 30.10.2022 із зазначенням підстав, розмірів та порядку їх обчислення. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 28.07.2026 року. Судом попереджено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).
14.07.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а відповідно до наказу командира військової частини від 28.10.2022 №3532-ОС був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 30.10.2022 у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач вказав, що нарахування посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових та одноразових видів грошового забезпечення позивача здійснювалося відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн, помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти. На думку відповідача, саме така розрахункова величина підлягала застосуванню, оскільки пункт 4 постанови №704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 передбачав використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Відповідач також послався на положення пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, зазначаючи, що мінімальна заробітна плата не може застосовуватися як розрахункова величина для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями. Крім того, відповідач зазначив, що примітки до додатків 1 та 14 до постанови №704 не є самостійними нормами права, а містять лише пояснення щодо порядку здійснення арифметичного розрахунку та округлення відповідних величин. Посилаючись на постанови Верховного Суду, ухвалені у 2021 році, відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022. Також відповідач вказав, що рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, яким було скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, на його думку, не змінює порядку нарахування грошового забезпечення позивача, оскільки, як зазначено у відзиві, відповідач зобов`язаний застосовувати чинні положення постанови №704 та не уповноважений самостійно змінювати нормативно-правове регулювання. Відповідач також послався на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, якою пункт 4 постанови №704 було викладено в новій редакції, та зазначив, що така редакція підтверджує правомірність застосування при визначенні розмірів посадових окладів розрахункової величини 1762 грн. За таких обставин відповідач вважає, що посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача були визначені та виплачені відповідно до чинного законодавства, а тому підстави для проведення перерахунку грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії відсутні. Крім того, відповідач зазначив про відсутність підстав для задоволення вимоги щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, посилаючись на положення Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та вказуючи на похідний характер такої вимоги. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , у період з 25.03.2020 по 30.10.2022 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).
Таким чином, спірний період з 19.07.2022 по 30.10.2022 повністю охоплюється періодом проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.10.2022 №3532-ОС позивача з 30.10.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, зазначені обставини підтверджують проходження позивачем служби у відповідача до 30.10.2022 включно.
Судом також встановлено, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за спірний період відповідач виходив із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн, який множився на відповідні тарифні коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Зокрема, у листі відповідача від 03.05.2026 №09/9429-26-Вих зазначено, що посадові оклади, оклади за військовим званням, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення позивача за спірний період нараховувалися з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови №704.
Отже, між сторонами фактично відсутній спір щодо способу проведення відповідачем відповідних розрахунків, оскільки відповідач прямо підтверджує застосування при визначенні розміру грошового забезпечення позивача прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі, встановленому станом на 01.01.2018. Спірним є питання правомірності застосування саме такої розрахункової величини за період з 19.07.2022 по 30.10.2022.
Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, що підлягає врахуванню при визначенні розміру посадових окладів та окладів за військовими званнями у випадку застосування положень пункту 4 постанови №704 у відповідній редакції.
Таким чином, суду належить надати правову оцінку правомірності застосування відповідачем при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, а також визначити правові наслідки такого способу розрахунку для інших складових грошового забезпечення, заявлених позивачем.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення відповідно до умов військової служби.
Частиною другою статті 9 зазначеного Закону передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок та розміри грошового забезпечення військовослужбовців визначаються Кабінетом Міністрів України та відповідними нормативно-правовими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» визначено тарифну систему, за якою здійснюється обчислення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
У первинній редакції пункту 4 постанови №704 було передбачено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з відповідними додатками до постанови №704.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 до пункту 4 постанови №704 були внесені зміни, відповідно до яких як розрахункову величину було визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Разом із тим постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені відповідні зміни до пункту 4 постанови №704, визнано протиправним та скасовано.
Правові наслідки зазначеного судового рішення були предметом безпосередньої оцінки Верховного Суду.
Так, у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 у зразковій справі №400/6254/24 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2025 у цій же справі зазначено, що скасування пункту 6 постанови №103 означає відновлення попередньої редакції пункту 4 постанови №704.
Велика Палата Верховного Суду прямо вказала, що з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до внесення змін постановою №103, і відповідно до якої для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, а не прожитковий мінімум, встановлений законом на 01.01.2018.
Отже, правовим наслідком скасування судом пункту 6 постанови №103 не є продовження застосування розрахункової величини у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018. Навпаки, з 29.01.2020 підлягає застосуванню попередня редакція пункту 4 постанови №704, яка пов`язує розмір посадового окладу та окладу за військовим званням із прожитковим мінімумом для працездатних осіб, встановленим законом на 1 січня відповідного календарного року.
Таким чином, у спірний період, а саме з 19.07.2022 по 30.10.2022, при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом станом на 01.01.2022.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено у розмірі 2481 грн.
Отже, при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період відповідний тарифний коефіцієнт мав застосовуватися до прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, а не до 1762 грн, встановлених станом на 01.01.2018.
Суд звертає увагу, що саме такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 13.03.2025 у справі №400/6254/24 зазначила, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, є юридичною підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема посадового окладу та окладу за військовим званням.
Посилання відповідача на те, що після скасування пункту 6 постанови №103 він був зобов`язаний продовжувати застосовувати прожитковий мінімум станом на 01.01.2018, є необґрунтованим, оскільки суперечить установленим судом обставинам та наведеному вище висновку Верховного Суду щодо правових наслідків скасування зазначеної норми.
При цьому суд враховує, що чинна редакція постанови №704 на сьогодні передбачає фіксовану розрахункову величину 1762 грн, однак відповідна редакція пункту 4 постанови №704 була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481. Тому зазначена зміна нормативного регулювання не може бути застосована до спірних правовідносин, які виникли у 2022 році, та не може ретроспективно визначати розмір грошового забезпечення позивача за період, що передував її прийняттю. Історія нормативних змін постанови №704 підтверджує, що зміни постановою №481 були внесені лише у травні 2023 року.
Не приймає суд і посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18.
Так, у справі №240/4946/18 предметом правового аналізу було питання можливості використання мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів. Натомість у цій справі спір виник щодо застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, у порядку, прямо передбаченому пунктом 4 постанови №704 у редакції, відновленій після скасування пункту 6 постанови №103.
Отже, наведена відповідачем судова практика не спростовує права позивача на проведення розрахунку грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022.
Необґрунтованими є також посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 як на правову підставу для застосування розміру 1762 грн при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період.
Зазначена постанова набрала чинності після закінчення періоду, за який позивач просить провести перерахунок, а тому її положення не можуть змінювати правове регулювання грошового забезпечення, яке виникло та підлягало виплаті у період з 19.07.2022 по 30.10.2022.
Суд також враховує, що відповідач у листі від 03.05.2026 №09/9429-26-Вих фактично підтвердив обставину застосування при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за спірний період саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, у розмірі 1762 грн.
Таким чином, відповідачем не заперечується сам факт застосування спірної розрахункової величини. Спір полягає виключно у правомірності такого застосування.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.10.2022 відповідач застосував неналежну розрахункову величину, що призвело до заниження розміру посадового окладу, окладу за військовим званням та, відповідно, залежних від них складових грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.
У цьому випадку відповідач не довів правомірності застосування при обчисленні грошового забезпечення позивача за спірний період прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018.
Натомість матеріалами справи підтверджено, що відповідні виплати були проведені позивачу саме із застосуванням зазначеної розрахункової величини.
За таких обставин суд вважає доведеним факт порушення відповідачем права позивача на належний розмір грошового забезпечення за спірний період.
Враховуючи, що розмір посадового окладу та окладу за військовим званням є складовими грошового забезпечення військовослужбовця, неправильне визначення їх розміру безпосередньо вплинуло на розмір інших виплат, які обчислюються з урахуванням відповідних складових грошового забезпечення.
У зв`язку з цим підлягають перерахунку та виплаті позивачу належні йому суми грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.10.2022 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, встановленого станом на 01.01.2022, відповідних тарифних коефіцієнтів та з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо вимог про перерахунок грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії суд зазначає, що їх розмір має визначатися з урахуванням належного розміру складових грошового забезпечення, які є базою для відповідного нарахування.
Тому у разі, якщо зазначені виплати були нараховані та виплачені позивачу у спірний період із використанням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, відповідач зобов`язаний здійснити їх відповідний перерахунок виходячи з належної розрахункової величини - 2481 грн, із виплатою утвореної внаслідок такого перерахунку різниці.
Водночас такий перерахунок має бути здійснений не автоматично щодо будь-яких виплат, а виходячи з фактичних даних про їх нарахування позивачу та нормативно визначеного порядку обчислення кожного відповідного виду грошового забезпечення.
Щодо вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає, що така компенсація має похідний характер від належного розміру грошового забезпечення та підлягає визначенню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та деяким іншим особам, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб».
Тому після проведення перерахунку грошового забезпечення позивача відповідач має здійснити відповідні розрахунки сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації цього податку у порядку, встановленому законодавством, з урахуванням фактично належних позивачу сум.
При цьому посилання відповідача на судову практику щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не спростовує права позивача на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, оскільки зазначені виплати мають різну правову природу та регулюються різними нормативно-правовими актами.
Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що останній лише виконує вимоги чинного законодавства та не має повноважень самостійно змінювати порядок обчислення грошового забезпечення.
Зобов`язання відповідача здійснити перерахунок у цій справі не означає надання йому повноважень змінювати нормативне регулювання. Такий перерахунок є способом поновлення порушеного права позивача та полягає у застосуванні чинних у спірний період норм у їх належному юридичному змісті, з урахуванням обов`язкових для врахування правових висновків Верховного Суду.
Таким чином, встановлені судом обставини у їх сукупності свідчать про те, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 30.10.2022 неправильно визначив розрахункову величину, застосувавши прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2022.
За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення відповідного нарахування та виплати грошового забезпечення із застосуванням неналежної розрахункової величини та зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату належних сум за спірний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому суд вважає належним способом захисту порушеного права саме зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату належних позивачу сум грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн, встановленого на 01.01.2022, із відповідними тарифними коефіцієнтами, з урахуванням раніше виплачених сум.
Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки забезпечує ефективне поновлення порушеного права позивача та усунення наслідків неправомірного нарахування грошового забезпечення.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір ним сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Єрьоміної Вікторії Анатоліївни до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 19 липня 2022 року по 30 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 30 жовтня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С. В. Прудник