ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Справа №160/24258/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
10 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дзіся Андрія Романовича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.02.2020 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні відповідачем був врахований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.
Починаючи з 01.03.2021 пенсія позивача підлягала щорічній індексації на підставі відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими передбачався перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, із застосуванням таких коефіцієнтів збільшення: з 01.03.2021 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 - 1,11; з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 - 1,14; з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 - 1,197; з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 - 1,0796; з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 - 1,115; з 01.03.2026 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 - 1,121.
Проте належним чином пенсія позивача на підставі вищезазначених постанов Кабінету Міністрів України проіндексована не була, оскільки відповідач збільшував на відповідні коефіцієнти не той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача під час її призначення, а показник, який враховувався станом на 01.10.2017.
У зв`язку з цим позивач через свого представника 08.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку (індексації) пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, а також про надання актуальних розрахунків з матеріалів пенсійної справи.
За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 07.07.2026 (на заяву від 08.06.2026, вх. № 57668/П-0400-26) повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, зазначивши, що перерахунки пенсії позивачу проведені відповідно до постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідача зобов`язано надати відзив на позовну заяву, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача та відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідач не подав, про поважність причин його неподання суд не повідомив.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Разом з тим, позиція відповідача щодо спірних правовідносин викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 07.07.2026, копія якого разом із копіями розпорядження про перерахунок пенсії, форми РС-право та розрахунку заробітку для обчислення пенсії наявна в матеріалах справи, і полягає в тому, що перерахунки (індексація) пенсії позивача у 2021-2026 роках проведені із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленого як середній показник за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, а проведення з 01.03.2021, 01.03.2022 та з 01.03.2023 перерахунків (індексації) пенсії із середньої заробітної плати 5426,60 грн, 6186,32 грн та 7405,03 грн відповідно є недоцільним, оскільки призведе до зменшення розміру пенсії позивача, з огляду на що позивачу встановлено щомісячні доплати до пенсії.
Справа розглянута судом у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (особовий рахунок № 045650006014, відкритий 25.02.2020) та з 01.02.2020 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), що підтверджується матеріалами пенсійної справи.
За зверненням позивача від 25.02.2020 пенсію призначено з 01.02.2020; для обчислення розміру пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн, що прямо підтверджено відповідачем у листі від 07.07.2026.
Згідно з формою РС-право та розрахунком заробітку для обчислення пенсії страховий стаж позивача становить 46 років 10 місяців 23 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,46833, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача - 2,30657 (після оптимізації).
Із наданих документів вбачається, що перерахунок пенсії позивача у зв`язку з проведенням щорічної індексації з 01.03.2021, 01.03.2022 та з 01.03.2023 не проводився; при цьому відповідач виходив з того, що збільшений на коефіцієнти 1,11, 1,14 та 1,197 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014-2016 роки (5426,60 грн, 6186,32 грн та 7405,03 грн відповідно) є меншим за показник, застосований під час призначення пенсії позивача (7763,17 грн), у зв`язку з чим позивачу були встановлені щомісячні доплати до пенсії: з 01.07.2021 - у розмірі 100 грн, з 01.03.2022 - у розмірі 135 грн, з 01.03.2023 - у розмірі 100 грн, а з 01.03.2024 - у розмірі 100 грн.
З 01.03.2024, 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 позивачу проведено перерахунки (індексацію) пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно, обчисленого шляхом збільшення показника 3764,40 грн на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Відповідно до розпорядження (рішення) про перерахунок пенсії № 045650006014 від 22.05.2026 з 01.04.2026 позивачу проведено перерахунок пенсії виду «Уточнення показників середньої ЗП по НГ (міс.)», за результатами якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії склав 23048,17 грн, розмір пенсії за віком (стаття 27 Закону № 1058-IV) - 10794,15 грн, доплата за понаднормовий стаж (абзац другий частини першої статті 28 Закону № 1058-IV) - 180,18 грн, підвищення відповідно до частини першої статті 29 Закону № 1058-IV - 107,94 грн, загальний розмір пенсії - 11082,27 грн.
Із наданого відповідачем розрахунку заробітку для обчислення пенсії вбачається, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який фактично застосовувався відповідачем для обчислення пенсії позивача станом на 01.04.2026, становить 9992,40 грн та визначений як добуток показника, зазначеного у графі «Середній заробіток за 3 попередні роки» у розмірі 3764,40 грн, на сукупний коефіцієнт збільшення 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121).
При цьому суд звертає увагу, що у графі «Середній заробіток за 3 попередні роки» зазначеного розрахунку самим відповідачем указано, що відповідний показник застосовано саме «за (2017-2019 роки)», тоді як за змістом листа відповідача від 07.07.2026 та за своїм числовим значенням (3764,40 грн) цей показник є показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, обчисленим як середній показник за 2014-2016 роки, який враховувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017, а не показником за 2017-2019 роки, застосованим під час призначення пенсії позивача (7763,17 грн).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією у 2021-2026 роках фактично проводився шляхом послідовного збільшення на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 не того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії позивача під час її призначення (7763,17 грн), а показника, який враховувався станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), унаслідок чого отримані результати (5426,60 грн, 6186,32 грн, 7405,03 грн, 7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн) є істотно меншими за ті, які були б отримані у разі збільшення на ті самі коефіцієнти показника, застосованого під час призначення пенсії.
Таким чином, спірним у цій справі є питання правильності визначення відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії позивача.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:
для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий);
у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац третій);
розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).
Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
Отже, враховуючи положення частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-ХІІ та абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, суд констатує, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.
При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Натомість Кабінет Міністрів України не уповноважений визначати інший, ніж встановлений законом, об`єкт індексації, а так само встановлювати коло осіб, на яких поширюється або не поширюється передбачений законом механізм індексації.
З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 124).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 124 цей Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Пунктом 2 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.
Абзацами першим-п`ятим пункту 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50 % / 100 %) + 1, де ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках).
Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня (абзаци восьмий, дев`ятий пункту 4 Порядку № 124).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац другий пункту 5 Порядку № 124).
Пунктом 7 Порядку № 124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» установлено коефіцієнт збільшення зазначеного показника з 01.03.2021 у розмірі 1,11; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» - з 01.03.2022 у розмірі 1,14; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 - з 01.03.2023 у розмірі 1,197; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 - з 01.03.2024 у розмірі 1,0796; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 - з 01.03.2025 у розмірі 1,115; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 - з 01.03.2026 у розмірі 1,121.
Щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час індексації пенсії позивача.
Аналіз наведених норм свідчить, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);
показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).
Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).
Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання.
Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.
Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим.
Установлення Кабінетом Міністрів України базової розрахункової величини - показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), до якої застосовуються коефіцієнти збільшення, нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін - та суперечить акту вищої юридичної сили, абзацом першим частини другої статті 42 якого чітко визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України кореспондує з принципом верховенства права.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Крім того, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, на чому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (пункт 56).
Таким чином, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
Вказану правову позицію у спірних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 13 лютого 2025 року у справах №№ 200/2123/24, 280/3296/24, від 24 березня 2025 року у справах №№ 380/11333/24, 160/21728/24, від 25 березня 2025 року у справі № 160/16082/24.
У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований.
Застосовуючи наведені вище норми права до встановлених у справі обставин, суд зазначає, що показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, є показник за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн. Саме цей показник підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти, установлені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 (1,11), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 (1,14), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 (1,197), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 (1,0796), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (1,115) та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 (1,121).
Натомість відповідач застосовував наведені коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), у зв`язку з чим індексація пенсії позивача у 2021-2023 роках фактично не була проведена взагалі, а у 2024-2026 роках проведена в неналежному розмірі, що є протиправним.
При цьому суд зазначає, що позивачу пенсію призначено за зверненням, яке надійшло 25.02.2020, тобто до 31 грудня року, що передує року, в якому проводився перший із перерахунків, а тому відповідно до пункту 3 Порядку № 124 його пенсія підлягала перерахунку з 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та з 01.03.2026.
Доводи відповідача про недоцільність проведення позивачу перерахунків (індексації) пенсії з 01.03.2021, з 01.03.2022 та з 01.03.2023, оскільки це призвело б до зменшення розміру його пенсії, суд відхиляє, оскільки вони ґрунтуються на застосуванні неналежного (заниженого) показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні - 3764,40 грн. У разі ж збільшення на ті самі коефіцієнти показника, який враховувався для обчислення пенсії позивача під час її призначення (7763,17 грн), зменшення розміру пенсії позивача не відбувається, а навпаки, забезпечується мета індексації, визначена статтею 1 Закону № 1282-ХІІ.
Не спростовує висновків суду і встановлення позивачу щомісячних доплат до пенсії (з 01.07.2021 - 100 грн, з 01.03.2022 - 135 грн, з 01.03.2023 - 100 грн, з 01.03.2024 - 100 грн), оскільки такі доплати встановлені окремими пунктами постанов Кабінету Міністрів України саме для тих пенсій, розмір яких не підвищувався у відповідному році за Порядком № 124, мають фіксований характер і не є індексацією пенсії в розумінні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а тому не можуть підміняти передбачений законом механізм збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні та позбавляти особу права на його застосування. Водночас такі доплати враховуються під час проведення наступних перерахунків пенсії в порядку, визначеному відповідними постановами Кабінету Міністрів України.
Таким чином, дії відповідача щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення права позивача на індексацію пенсії має триваючий характер, оскільки пенсія є щомісячною періодичною виплатою.
Позовна заява подана до суду 10.08.2026, тобто в межах установленого законом строку звернення до суду, а позовні вимоги заявлені позивачем про проведення перерахунку пенсії починаючи з 01.04.2026, що не виходить за межі періоду, який підлягає судовому захисту.
Водночас, оскільки згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, всі коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно та кумулятивно, у зв`язку з чим резолютивна частина рішення має містити всі коефіцієнти, оскільки без їх зазначення виконання рішення суду буде неможливим.
Щодо ефективного способу захисту порушеного права.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 наголосив, що правосуддя є таким лише за умови, якщо воно забезпечує ефективне поновлення в правах.
Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії відповідають об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та ефективними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією від 07.08.2026 № 8095-4525-5051-2282 позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1065,00 грн судового збору.
Водночас ставка судового збору за вказаними вимогами становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8 (коефіцієнт пониження розміру ставки судового збору у зв`язку з подачею позову в електронній формі)).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про стягнення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 94, 122, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити позов адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити починаючи з 01.04.2026 індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун