ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
15 вересня 2026 року м. Ужгород № 260/4553/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Маєцької Н.Д.
при секретарі судового засідання - Яремус М.А.,
за участю:
представника позивача - Буря В.В.,
представник відповідача - Фекете В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Закарпатської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 вересня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 21 вересня 2026 року.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці Державної митної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Закарпатської митниці Держмитслужби форми "Р" від 08.06.2026 р. №UA305[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України на суму 80 619,28 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 20 154,82 грн. та №UA305[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України на суму 16 123,86 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4 030,97 грн.
30 червня 2026 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Ухвалою суду від 21 липня 2026 року задоволено заяву представника позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено адміністративну справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 03 вересня 2026 року витребувано докази від Закарпатської митниці.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем 10.05.2024 р. до митного контролю та оформлення, шляхом електронного декларування була подана митна декларація від 10.05.2024 р. ІМ40 ДЕ №24UA305110006125U8 та товаросупровідні документи, в тому числі інвойс №1240068 від 08.04.2024 р. та сертифікат з перевезення товару EUR.1 № Ту 0639557 від 24.04.2024 р. на товар «Напівпричіп для перевезення вантажів, тентовий, трьохосьовий, бувший у використанні, марка SCHMITZ CARGOBULL, модель SCB*S3T, календарний рік виготовлення 2020, VIN шасі НОМЕР_1 . Вищезазначений товар (напівпричіп) оформлений із застосуванням преференційного режиму (код пільги 410), а саме звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. Для підтвердження преференційного походження товару позивачем надано митному органу України оригінал сертифікату з перевезення товару EUR.1 № Ту 0639557 від 24.04.2024 р., виданого митним органом Чеської Республіки за зверненням експортера (вантажовідправника) - компанії нерезидента «TranslogCompany, s.r.o.». Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання вимог законодавства України з питань митної справи позивачем у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 10.05.2024 р. ІМ40 ДЕ №24UA305110006125U8. За результатами перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 08.06.2026 р. форми «Р» №UA305[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозиться на територію України на суму 80 619,28 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 20 154,82 грн. та №UA305[телефон приховано] про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з товарів, що ввозяться на територію України на суму 16 123,86 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4 030,97 грн. Позивач не погоджується із висновком відповідача про непідтвердження преференційного походження товару (напівпричіпу) та пов`язаного з цим донарахуванням позивачу мита та податку на додану вартість згідно податкових повідомлень-рішень від 08.06.2026 р., та вважає податкові повідомлення рішення такими, що підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню. В обґрунтування протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає, що лист уповноваженого митного органу Чеської республіки від 04.09.2025 року не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Також зазначає, що відповідачем в ході проведення перевірки не було здобуто прямих доказів того, що товар не має преференційного походження з ЄС у розумінні Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачем ввозились товари з поданням, в якості підстави для застосування преференційної ставки ввізного мита, сертифікатів з перевезення (походження) товарів форми EUR.1 за митною декларацією від 10.05.2024 №24UA305110006125U8 з поданням до митного оформлення сертифіката з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 №Ty 0639557. Застосована преференційна ставка ввізного мита 0%. Експортер/продавець товару - чеська фірма «Translog Company s.r.o.», (10600 Praha 10, Pracska 1881/14, Чехія). Уповноважений митний орган Чеської Республіки провів самостійну перевірку сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 (в тому числі сертифіката з перевезення (походження) товару, поданого до митного оформлення позивачем). Відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки, (лист від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD) перевірочних заходів та відповідей компаній, які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, в т.ч. сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 24.04.2024 № Ty 0639557, доведеного листом Державної митної служби України від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270, встановлено, що вищевказаний сертифікат з перевезення товару EUR.1 виданий митним органом Чеської Республіки на підставі фальсифікованої декларації постачальника. З урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Чеської Республіки, перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410». Вказані результати документальної перевірки стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням вимог законодавства.
Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що митним органом Чеської Республіки була проведена перевірка підтвердження країни походження товару по сертифікату з перевезення товару EUR.1 № Ту 0639557 від 24.04.2024 року у порядку встановленому статтею 33 Протоколу І. Водночас, зазначає, що лист митного органу Чеської республіки від 04.09.2025 року не може вважатися результатом проведення перевірки підтвердження країни походження товару по сертифікату з перевезення товару EUR.1 № Ту 0639557 від 24.04.2024 року, у порядку встановленому статтею 33 Протоколу І.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом Закарпатської митниці № 295 від 09 квітня 2026 року «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» призначено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією типу 40ДЕ від 10.05.2024 № 24UA3[телефон приховано]U8.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 30 квітня 2026 року № 0079/26/7.7-19/ НОМЕР_2 .
Відповідно до вказаного акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 за МД типу ІМ 40 ДЕ від 10.05.2024 №24UA305110006125U8, що підлягала перевірці, ввозився товар: «Напівпричіп для перевезення вантажів, тентований, трьохосьовий, бувший у використанні, марка SCHMITZ CARGOBULL, модель SCB*S3T, календарний рік виготовлення: 2020, шасі: НОМЕР_1 , повна маса з навантаженням: 39000 кг 1 шт.» за кодом УКТ ЗЕД [номер приховано] із застосуванням пільгового (преференційного) рівня ставок ввізного мита (0%), країна походження «EU» Європейський Союз (гр. 34 МД), фактурна вартість даного товару становить 5000,00 євро (гр.42 МД), митна вартість 806192,80 гривень (гр.45 МД) з поданням до митного оформлення сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 № Ту 0639557, із застосуванням преференційної (зниженої) ставки ввізного мита щодо товарів, які імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита, передбачених пунктом 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII, (далі - Угода). Експортер/продавець товару чеська фірма «Translog Company s.r.o.», (10600 Praha 10, Pracska 1881/14, Чехія). Одержувачем і особою, відповідальною за здійснення фінансових операцій товару є ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) місцезнаходження: АДРЕСА_1 (графа 8 та 9 МД). Згідно даних графи 14 вказаної МД, декларантом вказаного товару є ФОП ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_3 від 21.09.1996 р. виданий Виноградівським РВ УМВС в Закарпатській обл. (РНОКПП: НОМЕР_4 ) місцезнаходження: АДРЕСА_2 . Визначення митної вартості товару здійснено за резервним методом визначення митної вартості. Торгівельна країна та країна відправлення Чеська Республіка (гр. 11 та гр. 15 вказаної МД). При доставці товару на митну територію України застосовувались умови поставок згідно з ІНКОOTEPMC - EXW - CZ - Praha. Зовнішньоекономічний договір (контракт), що стосується предмета перевірки за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 10.05.2024 №24UA305110006125U8 до митного оформлення ФОП ОСОБА_3 не подавався.
При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, застосування знижених ставок ввізного мита під час митного оформлення, встановлено наступне.
У періоді, який перевірявся, ФОП ОСОБА_1 за МД типу ІМ 40 ДЕ від 10.05.2024 № 24UA305110006125U8 здійснено митне оформлення товару «Напівпричіп для перевезення вантажів. тентований, трьохосьовий, бувший у використанні, марка SCHMITZ CARGOBULL, модель SCB S3T, календарний рік виготовлення: 2020, шасі: WSM0000[телефон приховано], повна маса з навантаженням: 39000 кг-1 шт.» код УКТ ЗЕД [номер приховано], країна походження товару визначена: Європейський Союз (гр. 34 МД), загальна сума наданої пільги по ввізному миту (сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими імпорту (випуск у вільний обіг), експорту) становить 80 619,28 гривень.
Документальною невиїзною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за вищевказаною митною декларацією до митного оформлення заявлено товар за зниженим рівнем ставок ввізного мита, передбачених Угодою для товарів, що імпортуються з території ЄС та мають преференційне європейське походження, із зазначенням у графі 36 МД тарифної пільги (преференції) по сплаті ввізного мита 410 « Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС [Абзац перший частини першої статті 29 додатка І-А «Тарифний графік України» до 8 глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони]».
В якості доказів права на преференційний режим відповідно до Конвенції в рамках Угоди у графі 44 вказаної митної декларації під кодом « 0954» декларантом зазначено преференційний документ - сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 № Ту 0639557, виданий митним органом Чеської Республіки за письмовою заявкою компанії «Translog Company s.r.o.» 10600 Praha 10, Pracska 1881/14, Чехія.
Відповідно до результатів самостійно проведених митними органами Чеської Республіки (лист від 04.09.2025 №35185-2/2025-900000-22020/ZD) перевірочних заходів та відповідей компаній які зазначені постачальниками в деклараціях постачальників, в т.ч. сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 24.04.2024 № Ту 0639557, доведеного листом Державної митної служби України від 08.09.2025 №15/15-03-01/7/5270, встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 24.04.2024 № Ту 0639557 виданий митним органом Чеської Республіки на підставі фальсифікованої декларації постачальника.
У зв`язку з цим, товари/продукція, на які поширюються вищевказаний сертифікат EUR.1, не підпадає під преференційний режим відповідно до положень Додатку І Конвенції в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
З огляду на вищевказане, з урахуванням офіційно отриманої інформації від уповноваженого органу Чеської Республіки, встановлено безпідставне застосування ФОП ОСОБА_1 вказаної пільги, передбаченою Угодою для товару, що імпортується з території ЄС та має преференційне європейське походження, при митному оформленні вищевказаного товару за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 10.05.2024 №24UA305110006125U8, отже статус походження сертифікату з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 24.04.2024 № Ty 0639557 не підтверджено у відповідності до вимог Доповнення 1 до Угоди, тобто до вказаного товару не може бути застосовано умови преференційного режиму оподаткування товару в рамках Угоди та відповідно відсутні підстави для преференційного оподаткування ввезеного такого товару при здійсненні його митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією « 410».
Відтак, відповідно до розділу VI «Висновки» акту перевірки від 30 квітня 2024 року, перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пункту 1 статті 15 Доповнення І до регіональної Конвенції про план-євро-середземноморські преференційні правила походження, ратифікованої Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII, частини першої статті 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 10.05.2024 №24UA305110006125U8, на загальну суму 80619,28 гривень;
- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 10.05.2024 №24UA305110006125U8, на загальну суму 16 123,86 гривень.
На підставі акту перевірки від 30 квітня 2026 року № 0079/26/7.7-19/2534700110 винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- від 08.06.2026 №UA305[телефон приховано] за платежем «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» у розмірі 100774,10 грн. (податкове зобов`язання у розмірі 80619, 28 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 20154,82 грн.);
- від 08.06.2026 №UA305[телефон приховано] за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України у розмірі 20154,83 грн. (податкове зобов`язання у розмірі 16123,86 грн. та з штрафними санкціями у розмірі 4030,97 грн.).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.
Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 МК України передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Частинами першою та другою статті 293 МК України передбачено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати митних платежів, є декларант. Особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: пост-митний контроль.
За правилами, наведеними у ч. 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи пересвідчуються в такому: у правильності, точності, повноті та достовірності інформації, що міститься у митній декларації, митне оформлення якої завершено; у наявності, точності, правильності і достовірності документів, на підставі яких товари поміщені у відповідні митні режими, а також існуванні, справжності, правильності і дійсності будь-якого підтвердного документа, у тому числі шляхом перевірки облікових записів та іншої документації підприємства щодо операцій із відповідними товарами або щодо попередніх та/або наступних комерційних операцій із такими товарами після їх випуску; у законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України; у своєчасності, достовірності, повноті нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, в тому числі залежно від країни походження товарів, застосування знижених ставок ввізного мита; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або умовам процедури кінцевого використання, та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, та/або документів та інформації, отриманих від уповноважених органів (організацій) іноземних держав, інформації, заявленій митним органам під час митного контролю, митного оформлення товарів; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Згідно з частиною шостою статті 345 МК України Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, здійснення заходів, передбачених законами України.
Частиною другою статті 351 МК України визначено, що Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення фактів або отримання документів, інформації (відомостей), що свідчать про порушення законодавства України з питань митної справи, під час здійснення доперевірочного аналізу митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів (організацій) іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.Відповідно до частини першої статті 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.
Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами підпункту в пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з пунктом 187.8. статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Згідно з пунктом 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті й включаються до ціни товарів.
Ввізне мито, відповідно до положень статті 272 МК України, встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюються Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Відповідно до частин першої, п`ятої статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. У разі якщо імпорт товару є об`єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, тарифні пільги (тарифні преференції) не встановлюються або зупиняються чи припиняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Верховна Рада Законом України №1678-VII від 16.09.2014 ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.
Відповідно до пункту 1 статті 29 Глави І розділу ІV Угоди кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони відповідно до Графіків, встановлених у Додатку І-А до цієї Угоди.
Статтею 26 розділу ІV Угоди встановлено, що положення Глави І застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
У відповідності до пункту 2 статті 26 розділу ІV Угоди, термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «товарів, що походять з певної країни» і методів адміністративного співробітництва» (далі - Протокол I) до цієї Угоди.
1 лютого 2018 року Україна набула статусу учасниці Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція) (Закон України від 08.11.2017 № 2187-VІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження»).
Згідно статті 1 Конвенції «Ця Конвенція встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними Сторонами. У Доповненні I викладено загальні правила для концепції походження товарів та методів адміністративного співробітництва.
У Доповненні II викладено конкретні положення, які застосовуються між певними Договірними сторонами та відмінні від положень, зазначених у Доповненні I».
Відповідно до статті 83 Глави 5 Розділу IV Угоди, Підкомітетом Україна - ЄЄ з питань митного співробітництва прийнято Рішення від 21 листопада 2018 року № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 1 січня 2019 року.
У статті 1 заміненого Протоколу I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення I і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення I, товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Відповідно до статті 27 Доповнення І до Конвенції визначено, що документи, зазначені в Статтях 16 (3) та 21 (5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне:
(1) прямі посвідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку;
(2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;
(3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству;
(4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією;
(5) належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
З метою належного застосування Конвенції Договірні Сторони допомагають одна одній через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1, декларацій про походження та правильності інформації, що міститься в цих документах (пункт 2 статті 31 Доповнення І до Конвенції).
Відповідно до статті 32 Доповнення I, митні органи Договірної сторони імпортера мають право здійснювати подальші перевірки підтверджень походження у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Отже, Угода передбачає перевірку підтверджень походження товарів як у довільному порядку (вибіркова перевірка), так і при наявності обґрунтованих сумнівів.
Пунктом 1 статті 17 «Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1» Протоколу I Угоди встановлено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.
Згідно положень пункту 3 статті 17 Протоколу 1: «Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».
Пунктом 2 статті 22 «Умови складання декларації інвойс» Протоколу I Угоди встановлено, що декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам Протоколу I Угоди.
Згідно положень пункту 3 статті 22 Протоколу I «Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу».
Пунктами 3 та 5 статті 33 Протоколу I визначено, що перевірка здійснюється митними органами країни експорту. Для виконання цього митні органи країни експорту мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Повідомлення про результати перевірки надсилається якомога раніше, результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу і відповідають іншим вимогам Протоколу I.
Пунктом 3 статті 21 «Умови складання декларації про походження або декларації про походження EUR-MED» Доповнення I Регіональної Конвенції, згідно з відповідною Угодою, встановлено, що декларація про походження EUR-MED може бути складена, якщо відповідні товари можуть вважатися такими, що походять з Договірної Сторони-експортера, Договірної Сторони-імпортера чи однієї з інших Договірних Сторін відповідно до Статті 3, з якими застосовується кумуляція та виконуються вимоги цієї Конвенції.
Згідно положень пункту 5 статті 21 Доповнення I «Експортер, який складає декларацію про походження або декларацію про походження EUR-MED, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції».
Пунктом 6 статті 33 «Перевірка підтверджень походження» Протоколу I встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Пунктом 6 статті 32 «Перевірка підтверджень походження» Доповнення I встановлено, якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Відповідно до ст. 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування: 1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов`язаних із визначенням країни походження товару.
Країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 2 ст. 41 МК України).
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч. 3 ст. 41МК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Відповідно до ч. 9 ст. 41 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Відповідно до ст. 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає, зокрема після завершення митного оформлення товарів та їх випуску, якщо внаслідок перевірки митної декларації чи за результатами документальної перевірки митний орган самостійно визначає платнику податків додаткові податкові зобов`язання; інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.
Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Судом встановлено, що під час митного оформлення товару за митною декларацією від 10.05.2024 № 24UA305110006125U8 позивач заявив застосування тарифної преференції зі сплати ввізного мита у розмірі 0 відсотків на підставі сертифіката з перевезення товару EUR.1 № Ту 0639557 від 24.04.2024.
Як встановлено судом, після завершення митного оформлення Державна митна служба України отримала від митного органу Чеської Республіки лист від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD, яким повідомлено про обставини, встановлені чеськими митними органами під час здійснення власної контрольної діяльності. Зокрема, у листі зазначено про виявлення випадків подання митному представнику експортера фальсифікованих декларацій постачальників, які використовувалися для підтвердження походження товарів при оформленні сертифікатів EUR.1.
У зв`язку з цим чеським митним органом були направлені запити відповідним підприємствам, зазначеним у деклараціях постачальників, з метою перевірки достовірності таких документів. За результатами отриманих відповідей було визначено перелік сертифікатів EUR.1, яких стосувалися виявлені фальсифіковані декларації постачальників. До зазначеного переліку включено, зокрема, сертифікат EUR.1 № Ту 0639557, на підставі якого під час митного оформлення товару позивачу було надано тарифну преференцію.
Зазначена інформація була доведена Державною митною службою України до відома Закарпатської митниці листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/5270 та врахована відповідачем під час проведення документальної перевірки правильності визначення сум митних платежів.
Відтак, вищевказана інформація була отримана внаслідок контрольних заходів, проведених чеськими митними органами у межах власної діяльності, та офіційно передана митним органам України.
Так, як вже зазначалося судом, відповідно до статті 32 Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження подальші перевірки підтверджень походження здійснюються у довільному порядку або у разі виникнення в митних органів держави імпорту обґрунтованих сумнівів щодо достовірності таких документів, статусу походження товарів чи виконання інших вимог Конвенції.
При цьому положення наступних частин цієї статті регулюють порядок проведення перевірки за зверненням митного органу держави імпорту та не встановлюють заборони для митних органів держави експорту здійснювати перевірку у межах власної контрольної діяльності.
Отже, обставина, що інформація щодо сертифіката з перевезення товару EUR.1 № Ту 0639557 була встановлена митним органом Чеської Республіки під час здійснення нею власних контрольних заходів, а не внаслідок запиту Закарпатської митниці, сама по собі не свідчить про порушення встановленої міжнародними договорами процедури перевірки підтверджень походження товару.
Посилання позивача на незаповнення граф 13 та 14 сертифіката EUR.1 саме по собі не свідчить про неправомірність дій митного органу, оскільки зазначені графи стосуються проведення перевірки сертифіката на запит митного органу держави імпорту, тоді як у цьому випадку відповідна інформація була отримана від митного органу Чеської Республіки в межах здійснених ним власних контрольних заходів.
Відтак, отримана від компетентного митного органу Чеської Республіки інформація не могла бути проігнорована митним органом України, оскільки безпосередньо стосувалася документа, на підставі якого позивачу під час митного оформлення було надано тарифну преференцію.
При цьому суд оцінює не лише окремий документ, названий у матеріалах справи переліком сертифікатів EUR.1, а сукупність доказів, а саме: лист митного органу Чеської Республіки від 04 вересня 2025 року №35185-2/2025-900000-22020/ZD, перелік сертифікатів, до якого включено EUR.1 №Ту 0639557, лист Державної митної служби України від 08 вересня 2025 року №15/15-03-01/7/5270, яким відповідну інформацію доведено до Закарпатської митниці.
Суд не встановив підстав для сумніву в достовірності та офіційному характері листа митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD та враховує, що у подальшому Державна митна служба України послалася на зазначену інформацію та офіційно довела її до відома Закарпатської митниці листом від 08.09.2025 № 15/15-03-01/7/5270.
При цьому в матеріалах справи наявний офіційний переклад листа митного органу Чеської Республіки українською мовою, у зв`язку з чим суд має можливість безпосередньо дослідити його зміст.
Позивачем не наведено конкретних обставин, які б давали підстави вважати зазначений документ неофіційним, недостовірним або таким, що не походить від митного органу Чеської Республіки. Саме по собі заперечення позивача щодо змісту листа, його доказового значення або відсутності у матеріалах справи окремих документів, на підставі яких чеським митним органом були зроблені відповідні висновки, не ставить під сумнів факт існування та офіційне походження самого листа.
Крім того, доводи позивача про відсутність зв`язку між листом митного органу Чеської Республіки від 04.09.2025 № 35185-2/2025-900000-22020/ZD та окремим переліком сертифікатів EUR.1 також не знаходять свого підтвердження.
Так, у зазначеному листі, офіційний переклад якого наявний у матеріалах справи, безпосередньо міститься інформація про додаток до нього, а саме перелік сертифікатів з перевезення товару EUR.1, яких стосуються встановлені чеськими митними органами обставини щодо використання недостовірних декларацій постачальників.
Отже, суд виходить із того, що зазначений лист є належним джерелом офіційної інформації, отриманої митними органами України від компетентного митного органу держави експорту.
При цьому, суд звертає увагу, що для вирішення питання про правомірність застосування тарифної преференції визначальним є не лише факт наявності у позивача сертифіката EUR.1 на момент митного оформлення, а й підтвердженість обставин, які відповідно до міжнародних договорів України є необхідними для надання такої преференції.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 є документом, що підтверджує преференційне походження товару, однак право на застосування пільгового режиму оподаткування не може вважатися безумовним лише з огляду на формальну наявність такого документа. У разі отримання митним органом офіційної інформації компетентного митного органу держави експорту про недостовірність документів, використаних для підтвердження походження товарів, така інформація підлягає врахуванню під час перевірки правомірності застосування преференції.
За змістом пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження товарів, які мають значення для оподаткування та відрізняються від задекларованих, є підставою для визначення контролюючим органом бази оподаткування та податкових зобов`язань на підставі таких відомостей.
Таким чином, з урахуванням отриманої інформації від уповноважених митних органів Чеської Республіки, перевіркою встановлено безпідставне застосування позивачем пільги передбаченою Угодою, та відповідно відсутність підстав для преференційного оподаткування ввезених товарів при здійсненні їх митного оформлення в Україні за зниженим (тарифна преференція) рівнем ставок ввізного мита за преференцією «410».
Зазначене, не підтвердження преференційного походження товарів в контексті Угоди, стало підставою для визначення податкового зобов`язання на загальну суму 96 743,14 грн., у тому числі:- 80 619,28 грн. ввізного мита, - 16 123,86 грн. податку на додану вартість.
При цьому, суд також відхиляє доводи позивача про те, що преференційне походження товару підтверджується першими трьома символами його VIN-коду, які, за твердженням позивача, дають можливість встановити виробника напівпричепа та місце його виробництва на території Європейського Союзу.
Оскільки, VIN-код дає можливість ідентифікувати виробника та місце складання транспортного засобу, однак не містить відомостей щодо походження матеріалів, використаних при його виготовленні, та не підтверджує дотримання критеріїв достатньої переробки, передбачених ст.ст.2, 4, 5 Доповнення І до Регіональної конвенції.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.07.2024р. у справі № 260/6407/21, у якій зазначено, що факт виробництва транспортного засобу на території Європейського Союзу сам по собі не є достатнім доказом його преференційного походження.
Суд відхиляє доводи позивача про те, що необхідно врахувати відсутність вини позивача з огляду на те, що у спірних правовідносинах контролюючим органом встановлено факт несплати митних платежів у належному розмірі внаслідок застосування тарифних преференцій за відсутності підтвердженого походження товарів з Європейського Союзу. За таких обставин контролюючий орган, діючи на підставі статті 54 ПК України, правомірно самостійно визначив суму податкових зобов`язань, що виникли після завершення митного оформлення.
Суд звертає увагу, що обов`язок зі сплати податків і зборів у встановлених законом розмірах є безумовним обов`язком платника податків та не залежить від встановлення його вини.
Факт того, що непідтвердження походження товарів зумовлено неналежними діями іноземного експортера, не спростовує встановленої обставини сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством, та не звільняє платника податків від обов`язку їх сплати разом із передбаченими ПК України штрафними санкціями.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.12.2025 у справі № 380/21022/24.
Щодо посилань позивача на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року у справі № 308/3052/26, якою залишено без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду від 06 серпня 2026 року про закриття провадження у справі про порушення позивачем митних правил за статтею 485 Митного кодексу України на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд зазначає, що сам по собі факт закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про підтвердження права позивача на застосування тарифної преференції та не спростовує обставин, встановлених відповідачем під час документальної перевірки правильності визначення митних платежів.
Предметом розгляду у справі про порушення митних правил є питання наявності у діях конкретної особи складу адміністративного правопорушення та підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності. Натомість предметом розгляду у цій справі є правомірність визначення позивачу сум митних платежів у зв`язку з встановленням обставин, які впливають на право застосування тарифної преференції при митному оформленні товару.
Суд зазначає, що склад порушення митних правил, за яке встановлена МК України адміністративна відповідальність, відмінний від податкового правопорушення, яке має наслідком визначення податкових зобов`язань.
Таким чином, зазначені правовідносини мають різний предмет правового регулювання та різні юридично значимі обставини, які підлягають встановленню.
Так, для визначення податкових зобов`язань за наслідками митного оформлення необхідним є встановлення обставин, що впливають на розмір належних до сплати митних платежів, зокрема наявності передбачених законодавством та міжнародними договорами підстав для застосування тарифної преференції.
Відтак, наведена позивачем постанова не спростовує висновку про наявність у відповідача підстав для перевірки правильності застосування тарифної преференції та визначення за результатами такої перевірки належних до сплати митних платежів.
Висновки судів у справі про порушення митних правил не спростовують установлених у цій справі обставин щодо отримання митними органами України офіційної інформації митного органу Чеської Республіки, яка безпосередньо стосується сертифіката EUR.1 № Ту 0639557 та документів, використаних для підтвердження преференційного походження товару.
Відтак, посилання позивача на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 вересня 2026 року не може бути підставою для висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, підстави для їх скасування відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.139 КАС України, не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1 У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Закарпатської митниці (вул. Собранецька, буд. 20, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43985560) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.Д. Маєцька