КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року м. Київ справа №320/30384/26
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
-визнати протиправною відмову Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, викладену в листі № 35857/16-2026 від 21.07.2026, щодо вилучення (виключення) відомостей стосовно ОСОБА_1 з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості»;
-визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації щодо подальшого зберігання, обробки та відображення в Інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомостей про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України, яке закрите ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.08.2024 на підставі ст. 49 КК України.
-зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації вилучити (виключити) з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про закриття 16.08.2024 Солом`янським районним судом м. Києва кримінального провадження № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України та будь-які відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності у цьому провадженні.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в Інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» наявна інформація (запис) про те, що 16.08.2024 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України, при цьому відповідачем у листі зазначено, що станом на 21.07.2026 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Отже, наявність спірного запису є протиправним та свідчить про необхідність його вилучення з метою повного захисту порушених прав позивача. Проте, відповідач відмовився видаляти зазначену інформацію (запис), що зумовило необхідність звернення позивача до суду.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого деснянським РУГУ МВС України в місті Києві.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.08.2024 у справі №760/10543/23 (провадження 1-кп/760/1358/24) кримінальне провадження № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, закрито на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Вказана ухвала суду набрала законної сили.
Позивач звернувся до Департаменту інформатизації МВС України із заявою про внесення змін до персонально-довідкового обліку та вилучення (виключення) з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - ІАС) відомостей стосовно ОСОБА_1 .
Департаментом інформатизації МВС України на заяву позивача надано лист-відповідь від 21.07.2026 № 35857/16-2026, у якому зазначено, що станом на 21.07.2026 в ІАС стосовно ОСОБА_1 наявна інформація про те, що 16.08.2024 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України закрито на підставі ст. 49 КК України.
Також у листі вказано, що станом на 21.07.2026 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.
Водночас, відповідачем відмовлено у вилученні запису з ІАС, посилаючись на те, що відповідно до Розділу ІІІ Положення про ІАС (затвердженого наказом МВС від 30.03.2022 № 207) записи зберігаються до досягнення особою 80-річного віку.
Відповідач вказав, що вилученню з ІАС підлягають лише записи щодо закриття проваджень на підставі пунктів 1- 4, 7 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України або виправдувального вироку, до переліку яких підстава, передбачена ст. 49 КК України, не входить.
Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до с. 1 ЗУ «Про захист персональних даних» цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.
Згідно ст. 2 «Про захист персональних даних» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних;
володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;
згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки;
обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем;
персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;
розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця;
суб`єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються;
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.
Персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.
Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.
Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних, обробляти персональні дані без його згоди можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.
Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.
Подальша обробка персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися за умови забезпечення їх належного захисту.
Згідно ст. 7 ЗУ «Про захист персональних даних» забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.
Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:
1) здійснюється за умови надання суб`єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних;
2) необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту;
3) необхідна для захисту життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних або іншої особи у разі недієздатності або обмеження цивільної дієздатності суб`єкта персональних даних;
4) здійснюється із забезпеченням відповідного захисту релігійною організацією, громадською організацією світоглядної спрямованості, політичною партією або професійною спілкою, що створені відповідно до закону, за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об`єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними у зв`язку з характером їх діяльності, та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб`єктів персональних даних;
5) необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги;
6) необхідна в цілях охорони здоров`я для:
встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, моніторингу відповідності встановленим умовам надання таких послуг (у тому числі умовам договорів про медичне обслуговування населення та договорів про реімбурсацію за програмою медичних гарантій), функціонування електронної системи охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником, фахівцем з реабілітації або іншою особою закладу охорони здоров`я, реабілітаційного закладу чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, працівниками закладу, що здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд та діяльність у галузі громадського здоров`я, який одержав ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних;
контролю якості надання медичних послуг за умови, що такі дані обробляються працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю якості надання медичних послуг;
обміну інформацією про фінансування медичних послуг та послуг у сфері охорони здоров`я за умови, що такі дані обробляються працівниками Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних.
6-1) необхідна в цілях забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (в обсягах даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів");
6-2) здійснюється з метою:
проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, перевірки обґрунтованості рішень експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та медико-соціальних експертних комісій, функціонування електронної системи щодо проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, за умови що такі дані обробляються медичними працівниками, фахівцями з реабілітації закладів охорони здоров`я чи фізичними особами - підприємцями, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та їх працівниками, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних та поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, юридичної особи публічного права, що виконує функції Центру оцінювання функціонального стану особи, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних;
обміну інформацією щодо результатів проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, за умови що такі дані обробляються працівниками Пенсійного фонду України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, на яких покладено обов`язки щодо забезпечення захисту персональних даних;
7) стосується вироків суду, виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом;
8) стосується даних, які були явно оприлюднені суб`єктом персональних даних.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.
Суб`єкт персональних даних має право:
1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
3) на доступ до своїх персональних даних;
4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;
10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
11) відкликати згоду на обробку персональних даних;
12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
Згідно ст. 15 ЗУ «Про захист персональних даних» персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.
Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про захист персональних даних» володільці чи розпорядники персональних даних зобов`язані вносити зміни до персональних даних на підставі вмотивованої письмової вимоги суб`єкта персональних даних.
Володільці чи розпорядники персональних даних зобов`язані вносити зміни до персональних даних також за зверненням інших суб`єктів відносин, пов`язаних із персональними даними, якщо на це є згода суб`єкта персональних даних чи відповідна зміна здійснюється згідно з приписом Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого чи за рішенням суду, що набрало законної сили.
Зміна персональних даних, які не відповідають дійсності, проводиться невідкладно з моменту встановлення невідповідності.
Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1024 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.08.2023 № 866, далі -Положення), визначає структуру, загальні засади функціонування єдиної інформаційної системи МВС, регулює порядок її формування та використання.
Пунктом 21 Положення передбачено, що строки зберігання інформації, порядок видалення та знищення інформації в єдиній інформаційній системі МВС визначаються положеннями про відповідні функціональні підсистеми єдиної інформаційної системи МВС з урахуванням вимог законодавства.
Положення про інформаційно-аналітичну систему «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - Положення про ІАС), затверджене наказом МВС України від 30.03.2022 № 207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2022 за № 425/37761, визначає структуру, основні завдання, мету, функції та порядок роботи інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», яка є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ.
Інформаційно-аналітична система «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» (далі - ІАС) - це структурована автоматизована база даних, яка використовується для збирання, зберігання, обліку, пошуку, узагальнення, захисту, перевірки достовірності відомостей, перетворення та відображення інформації, забезпечення доступу до даних про притягнення особи до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Положення про ІАС відомості в ІАС зберігаються постійно щодо таких категорій об`єктів обліку:
засуджених за злочини проти основ національної безпеки України, проти миру,
безпеки людства та міжнародного правопорядку;
засуджених до довічного позбавлення волі (у тому числі тих, хто раніше був
засуджений до смертної кари);
осіб, що стали жертвами політичних репресій.
Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про ІАС визначено, що інші записи, що обробляються в ІАС щодо об`єкта обліку, зберігаються до досягнення ним 80-річного віку, після чого знищуються.
Інформація про осіб, які досягли 80-річного віку в період відбування покарання, вилучається з ІАС після їх звільнення, але не раніше закінчення строку погашення чи зняття судимості.
Записи щодо об`єктів обліку, щодо яких закрито кримінальне провадження на підставі пунктів 1-4, 7 частини першої, пункту 2 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України або щодо яких судом ухвалено виправдувальний вирок, підлягають вилученню з ІАС.
Також підлягають вилученню з ІАС відомості щодо осіб, померлих у місцях позбавлення волі або під час досудового розслідування, судового розгляду, за винятком категорій об`єктів обліку, зазначених у пункті 1 цього розділу.
Так, за повідомленням Департаменту інформатизації МВС України станом на 05.08.2026 в інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявна інформація: 08.05.2023 Київською міською прокуратурою повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, кримінальне провадження № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.08.2024 кримінальне провадження № 6202310[телефон приховано] закрито, на підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвала набрала законної сили 23.08.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 КК України судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Частиною 3 ст. 88 КК України передбачено, що особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Відповідно до п. 21 ч. 1 статті 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття покарання.
Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
Разом з тим, за приписами ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №808/316/18.
Отже, закриття кримінального провадження ухвалою суду від 16.08.2024 на підставі ст. 49 КК України остаточно припинило будь-які кримінально-правові відносини між позивачем та державою.
Виходячи з викладеного, суд зазначає, що позивач є несудимим і не притягується до відповідальності, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи, що кримінально-правові відносини припинені, а позивач вважається таким, що не має судимості, відображення та збереження відомостей про закрите провадження в ІАС МВС протягом 80 років не має під собою жодного правового підґрунтя та порушує ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних».
Відтак, подальше збереження та обробка відомостей про закрите провадження втратили свою легітимну мету.
Посилання відповідача на Наказ МВС № 207 є безпідставним, оскільки відомчий підзаконний акт МВС не може скасовувати чи звужувати дію імперативної норми ст. 15 Закону України «Про захист персональних даних» та Конституції України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу».
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 встановлено, що:
«У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи».
Аналогічна позиція висвітлена також у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, від 18.03.2019 у справі № 910/5244/18, від 20.03.2019 у справі № 910/7715/18, від 18.04.2019 у справі № 910/5105/18, від 12.03.2019 у справі № 913/204/18).
У постанові від 31.03.2020 у справі № 818/2013/18 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформував чіткий правовий висновок щодо меж обробки та поширення МВС України персональних даних осіб:
«Щодо протиправності відображення відомостей в інформаційних довідках:
Верховний Суд наголосив, що відповідно до ч. 1 ст. 7 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» забороняється поширення та обробка конфіденційної інформації про особу без її згоди. Включення до довідок МВС відомостей про кримінальні справи, у яких відсутній обвинувальний вирок, що набрав законної сили, за відсутності згоди особи на поширення таких даних, є протиправними діями Відповідача»
Щодо підстав для коригування та вилучення відомостей з ІАС МВС: У пункті 61 зазначеної постанови Верховний Суд зазначив, що підставою для вилучення відомостей або внесення змін до персонально-довідкового обліку МВС є надання органу офіційних документів, зокрема відповідного рішення (ухвали) суду або постанови про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Н. Ф. та інші проти Росії» (CASE OF N.F. AND OTHERS v. RUSSIA (№3537/15):
Суд повторив, що обробка державним органом персональних даних щодо закритих кримінальних проваджень або знятих чи погашених судимостей становить втручання у право суб`єкта даних на повагу до його чи її приватного життя, і що його завданням є перевірка того, чи було таке втручання виправданим з точки зору пункту 2 статті 8 Конвенції.
Даючи відповідь на питання про те, чи було втручання встановлене законом, Суд зазначив, що питання обробки органами влади даних про судимість особи повинні регулюватися чіткими, детальними правилами, які встановлювали б обсяг і застосування таких заходів, а також повинні існувати мінімальні гарантії щодо, зокрема, тривалості, зберігання, використання, доступу третіх сторін, процедури збереження цілісності та конфіденційності даних і процедури їх знищення, забезпечуючи таким чином достатні гарантії проти ризику зловживання та свавілля (див. M.M. v. the United Kingdom, № 24029/07, § 195, 13 листопада 2012 року).
Суд погодився із твердженням Уряду, що обробка даних заявників мала правову основу в національному законодавстві, оскільки Закон про поліцію надавав останній право обробляти персональні дані особи в обсязі, необхідному для виконання її обов`язків. Оскільки заявники стверджували, що національне законодавство не відповідало вимозі щодо «якості закону», оскільки накази Міністерства мали гриф «ДСК», Суд зазначив, що в цій справі це питання тісно пов`язане з ширшим питанням про те, чи було втручання необхідним у демократичному суспільстві, а отже було б доцільніше розглядати його з точки зору пропорційності, а не законності.
Відповідаючи на питання, чи переслідувало втручання законну мету, Суд нагадав, що для захисту свого населення національні органи влади можуть законно зберігати відповідні записи як ефективний засіб для покарання та запобігання певним правопорушенням (див. B.B. v. France, № 5335/06, § 62, 17 грудня 2009 року). Відповідно, обробка даних заявників переслідувала законну мету запобігати злочинам та захищати права інших.
Суд зазначив, що втручання вважатиметься «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення законної мети, якщо воно відповідатиме «нагальній суспільній потребі» і, зокрема, якщо воно буде пропорційним законній меті, що переслідується, і якщо причини, наведені національними органами влади для його виправдання, будуть «релевантними та достатніми». Оскільки захист персональних даних має фундаментальне значення для реалізації особою свого права на повагу до приватного життя, яке гарантується статтею 8 Конвенції, національне законодавство повинно передбачати належні гарантії, щоб запобігти будь-якому такому використанню персональних даних, яке може суперечити гарантіям цієї статті. Потреба в таких запобіжних заходах є ще більшою, коли мова йде про захист персональних даних, що проходять автоматичну обробку, не в останню чергу, коли такі дані використовуються для цілей поліції. Національне законодавство має, зокрема, гарантувати, що такі дані є релевантними та ненадмірними відносно цілей, для яких вони зберігаються, і що вони зберігаються у формі, яка дозволяє ідентифікувати суб`єктів даних не довше, ніж це потрібно для цілей, для яких вони зберігаються. Національне законодавство також має передбачати адекватні гарантії того, що збережені персональні дані будуть ефективно захищені від неправильного використання та зловживань.
Суд нагадав, що він вже розглядав низку справ щодо зберігання та обробки персональних даних осіб, засуджених за кримінальні злочини, а також осіб, які підозрювалися у вчиненні кримінальних правопорушень, але зрештою були звільнені. Оцінюючи пропорційність втручання у цих справах, Суд брав до уваги такі елементи: характер і тяжкість відповідних правопорушень, рівень фактичного втручання у право на повагу до приватного життя, обсяг і застосування системи зберігання даних, термін зберігання даних, можливість перегляду, гарантії проти зловживань і гарантії, спрямовані на регулювання доступу третіх сторін і захист цілісності та конфіденційності даних (див., наприклад, S. and Marper v. the United Kingdom [GC], № 30562/04 та № 30566/04, §§ 118-24; Gardel v. France, № 16428/05, §§ 65-70; та Gaughran v. the United Kingdom, № 45245/15, §§ 94 і 96, 13 лютого 2020 року).
В контексті застосування цих принципів до обставин цієї справи Суд зазначив, що заявники оскаржували не початковий збір даних щодо кримінальних проваджень проти них або їх засудження, а обробку цих даних після закриття цих проваджень з «підстав нереабілітуючого характеру» або після погашення їх судимості чи зняття її судом.
Суд звернув увагу на те, що в системі зберігалися дані не лише щодо кримінальних засуджень, але і щодо відкритих проти особи кримінальних проваджень, які згодом були закриті з «підстав нереабілітуючого характеру».
Після притягнення особи до кримінальної відповідальності значна кількість даних збиралася та зберігалася в базах даних. Крім того, дані щодо судимостей збиралися та зберігалися незалежно від характеру та тяжкості вчиненого злочину. Уряд не заперечував, що як збір, так і початкове зберігання цих даних мають бути автоматичними, і що їхнє подальше зберігання також є автоматичним. Тому обсяг та застосування системи зберігання даних були широкими.
Крім того, Суд зауважив, що процедура та строки зберігання та обробки даних регулювалися наказами Міністерства, які мали гриф «ДСК» і ніколи не публікувалися в жодному офіційному виданні та не були доступними для громадськості. Національні суди, які посилалися на ці накази, визнали, що такі дані повинні були зберігатися до тих пір, поки особа, про яку йдеться, не досягне 80 років.
Відповідно до Закону про персональні дані та Закону про поліцію, персональні дані повинні були знищуватися після досягнення цілей їх обробки, або у випадку, якщо більше не було необхідності переслідувати ці цілі. Однак оскільки відповідні накази Міністерства були засекречені, дискреційні повноваження, надані Міністерству при здійсненні цих повноважень, не врівноважувалися достатніми гарантіями проти зловживань, а можливість будь-якого перегляду виглядала майже гіпотетичною. Чинне законодавство не передбачало жодного розрізнення на основі мети обробки даних, наприклад надання інформації в контексті працевлаштування, і, як наслідок, пропорційність та наявність відповідних і достатніх причин для втручання у право заявників на повагу до їх приватного життя взагалі не оцінювалися.
Суд також вказав, що рівень втручання у право заявників на приватне життя може відрізнятися залежно від того, чи був заявник засуджений, чи звинувачення щодо нього було знято. Для заявників, які не були засуджені за жодні кримінальні злочини, подальша обробка даних була особливо відчутною. Суд нагадав, що він уже висловлював занепокоєння щодо створення негативного суспільного сприйняття внаслідок того, що з особами, які мають право на презумпцію невинуватості, у минулому поводилися як із засудженими особами (див. S. and Marper).
Що стосується засуджених осіб, рівень втручання в їхнє приватне життя також буде відчутним після того, як їхня судимість буде погашена або знята судом; це особливо вплине на їхню соціальну реінтеграцію (див. Рекомендацію № R (84) 10 Комітету міністрів щодо судимості та реабілітації засуджених осіб).
З огляду на зазначене Суд дійшов висновку, що обробка даних заявників щодо кримінальних судимостей, які були погашені або зняті судом, а також даних щодо кримінальних проваджень, які були закриті з «нереабілітуючих підстав», порушила справедливий баланс між конкуруючими державними та приватними інтересами, та що держава-відповідач перевищила будь-які допустимі межі розсуду в цьому відношенні. Відповідно, така обробка становила непропорційне втручання в право заявників на повагу до їхнього приватного життя, і не може вважатися «необхідною в демократичному суспільстві».
Висновок Порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3993,60 грн, отже, такі понесені витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
в и р і ш и в :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, викладену в листі № 35857/16-2026 від 21.07.2026, щодо вилучення (виключення) відомостей стосовно ОСОБА_1 з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації щодо подальшого зберігання, обробки та відображення в Інформаційно-аналітичній системі «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомостей про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України, яке закрите ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.08.2024 на підставі ст. 49 КК України.
Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації вилучити (виключити) з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» відомості стосовно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про закриття 16.08.2024 Солом`янським районним судом м. Києва кримінального провадження № 6202310[телефон приховано] від 08.05.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України на підставі ст. 49 КК України та будь-які відомості про притягнення його до кримінальної відповідальності у цьому провадженні.
Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України за рахунок бюджетних асигнувань на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.