КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року м.Київ № 320/21089/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Тарасенко Д.Ю. звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає в нерозгляді по суті скарги ОСОБА_1 від 02.04.2025, поданої через представника - адвоката Тарасенко Д. Ю., щодо протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 об`єктивно та всебічно розглянути по суті скаргу ОСОБА_1 від 02.04.2025, подану через представника - адвоката Тарасенко Д. Ю., з перевіркою всіх викладених в ній обставин та наданням належним чином оформленої відповіді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 допустив протиправну бездіяльність, яка виразилася у невжитті заходів щодо наданні належної відповіді на скаргу адвоката. На думку позивача, зазначена бездіяльність порушує його права, у зв`язку з чим він просить суд визнати її протиправною та зобов`язати Відповідача розглянути його заяву по суті.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що за наслідками поданої позивачем скарги надано відповідь. Так, позивача повідомлено, що чинним законодавством та актами Ради адвокатів України встановлений спеціальний порядок розгляду скарг адвокатів щодо неналежного, на думку адвокатів, розгляду адвокатських запитів.
Також, представником відповідача подано заяву про закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши вказану заяву відповідача суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання відповідних рішень, дій або бездіяльності протиправними після такого виправлення.
Отже, передумовою застосування наведеної процесуальної норми є не будь-яке вчинення відповідачем певних дій після звернення позивача до суду, а саме виправлення суб`єктом владних повноважень порушення, яке є предметом судового оскарження, та повне відновлення у зв`язку з цим порушеного права позивача.
Як убачається з матеріалів справи, предметом цього позову є бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу відповіді на його звернення (скаргу) по суті порушених у ній питань у встановленому законом порядку.
Таким чином, юридично значущою обставиною у цій справі є саме факт невиконання відповідачем обов`язку щодо розгляду скарги та надання на неї належної відповіді на момент виникнення спірних правовідносин.
Посилання відповідача на те, що після подання позову ним було надано відповідь на скаргу, саме по собі не свідчить про виправлення оскаржуваного порушення у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому суд виходить з того, що подання відповіді після звернення позивача до суду не змінює факту допущеної відповідачем бездіяльності та не усуває необхідності судової оцінки правомірності такої бездіяльності за період, який передував її припиненню. Інше тлумачення зазначеної норми фактично дозволяло б суб`єкту владних повноважень уникати судового контролю щодо допущеної ним протиправної бездіяльності лише шляхом вчинення відповідних дій уже після звернення особи до суду, незалежно від того, чи було своєчасно та належним чином реалізовано право позивача.
Верховний Суд у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 420/8309/24 звертав увагу, що для закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно встановити факт виправлення саме тих порушень, які оскаржуються позивачем у судовому порядку, причому таке усунення має бути здійснене самостійно суб`єктом владних повноважень та в обсязі, який дає підстави для висновку про повне відновлення порушених прав позивача.
У цій справі відповідачем не наведено належного обґрунтування того, що надання відповіді після подання позову призвело до повного відновлення права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також не доведено, що у зв`язку з таким наданням відповіді предмет спору фактично припинив існувати. Більше того, з огляду на предмет позову надання відповіді після звернення до суду може свідчити лише про припинення бездіяльності на майбутнє, однак не спростовує факту її наявності у період, за який позивач просить надати судову оцінку.
Суд також враховує, що предметом позову є не безпосередньо відсутність відповіді на момент розгляду справи, а протиправність бездіяльності відповідача, яка полягала у ненаданні відповіді на скаргу належним чином.
Відтак наступне вчинення відповідачем відповідної дії не є тотожним повному виправленню оскаржуваного порушення та саме по собі не створює передбачених пунктом 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для закриття провадження.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається відповідач, не свідчать про наявність сукупності умов, необхідних для застосування пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому заява відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.
Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
02 квітня 2025 року адвокат Тарасенко Дар`я Юріївна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 зі скаргою на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягає в ненаданні відповіді на адвокатський запит №17/03/25 від 17.03.2025 року.
Зазначена скарга була обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 отримавши адвокатський запит електронною поштою, а також Укрпоштою, не надав відповіді на даний запит.
ІНФОРМАЦІЯ_5 була надана відповідь на скаргу від 09.04.2025 року, в якій зазначено, що чинним законодавством та актами Ради адвокатів України встановлений спеціальний порядок розгляду скарг адвокатів щодо неналежного, на думку адвокатів, розгляду адвокатських запитів.
Вказану відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 на скаргу адвокат позивача вважає неналежною, оскільки фактично Відповідач відмовив у розгляді скарги по суті та в реалізації закріпленого в законодавстві України права особи оскаржити протиправні дії чи бездіяльність державного органу чи посадової особи до вищестоящого органу.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» закріплено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:
1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);
2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;
3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;
4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;
5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;
6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;
8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;
9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов`язковий спосіб посвідчення копій документів;
10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;
11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Так, керуючись вищевказаними нормами адвокат Тарасенко Д.Ю. в інтересах клієнта ОСОБА_1 звернулася із адвокатським запитом від 17.03.2025 №17/03/25 щодо надання інформації щодо підстав внесенні відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та інформації про його перебування у розшуку.
До вказаного запиту було долучено: копія згоди на розголошення конфіденційної інформації ОСОБА_1 ; копія паспорту ОСОБА_1 ; копія РНОКПП ОСОБА_1 ; копія довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період від 25.02.2025; інформація з додатку «Резерв+»; ордер; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Вказаний запит із додатками було направлено електронною поштою та засобами поштового зв`язку, що сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частини 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
З урахуванням того, що жодної відповіді на адвокатський запит не було надано, адвокат Тарасенко Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернулася 02.04.2025 зі скаргою до вищестоящого органу ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У вказаній скарзі адвокат просив зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати відповідь на адвокатський запит №17/03/25 від 17.03.2025 року та встановити осіб, винних у порушенні прав адвоката, та притягнути їх до відповідальності. Також, у вказаній заяві адвокат посилалася на статтю 212-3 КУпАП.
У відповідь на вказану скаргу ІНФОРМАЦІЯ_5 листом від 09.04.2025 року повідомило, що чинним законодавством та актами Ради адвокатів України встановлений спеціальний порядок розгляду скарг адвокатів щодо неналежного, на думку адвокатів, розгляду адвокатський запитів.
Частиною першою статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.
До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону № 5076-VI відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Із наведених норм убачається, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
У свою чергу, статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас, суд враховує, що Порядком оформлення головою ради адвокатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя або уповноваженим радою членом ради адвокатів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 19 листопада 2013 року № 238 (далі - Порядок №238) визначено підстави для порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП, порядок оформлення протоколів про адміністративне правопорушення, порядок оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, рух протоколів про адміністративне правопорушення, в тому числі й передання матеріалів про адміністративне правопорушення до відповідного суду.
Частиною 1 Розділу ІІ Порядку №238 визначено , що протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію), у частині, що стосується порушення права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) складають голова Ради адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя та/або уповноважений(і) відповідною радою член(и) ради адвокатів (далі - уповноважена особа).
Уповноважені особи складають протоколи про адміністративні правопорушення за порушення законодавства про неправомірну відмову у наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на адвокатський запит (крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом), запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону.
Провадження за заявою про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 212-3 КУпАП (порушення права на інформацію), у частині порушення права на інформацію, порушується за заявами адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена, на території юрисдикції відповідної ради адвокатів регіону, за адресою робочого місця адвоката, кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати, або за місцем знаходження органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що допустили адміністративне правопорушення (частина 3 Розділу ІІ Порядку №238).
Отже, якщо оскаржується саме порушення права адвоката на отримання інформації, єдиним правильним і спеціальним механізмом є звернення до Ради адвокатів для складання адмінпротоколу.
Водночас пунктом 9-1 частини першої статті 255 КУпАП визначено спеціального суб`єкта, уповноваженого складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 212-3 КУпАП у частині порушення права на інформацію відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме: голову ради адвокатів Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя або уповноваженого радою адвокатів члена ради.
Отже, законодавством установлено спеціальний порядок реагування на факти ненадання або неналежного надання відповіді на адвокатський запит, який передбачає звернення адвоката до відповідної ради адвокатів регіону для вирішення питання про наявність ознак адміністративного правопорушення та складення протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому відповідач не наділений повноваженнями щодо встановлення складу адміністративного правопорушення, складення протоколів за статтею 212-3 КУпАП або вирішення питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Відтак повідомлення позивача про існування спеціального порядку захисту її прав відповідає вимогам законодавства та не свідчить про протиправність дій відповідача.
З огляду на викладене, відповідач правомірно зазначив про існування спеціального порядку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки вирішення питання, порушеного позивачем у цій частині, не належить до компетенції відповідача. Сам по собі факт відсутності у відповідача повноважень щодо притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності виключає можливість покладення на нього обов`язку вчиняти дії, які законом віднесені до компетенції інших суб`єктів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Отже, вимоги позивача фактично спрямовані на покладення на відповідача повноважень, яких останній не має, що суперечить принципу законності діяльності органів державної влади.
За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем було надано відповідь, що відповідає вимогам законодавства, а підстави для визнання її протиправною відсутні.
При прийнятті рішення судом також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 липня 2026 року у справі №320/30984/25, яка застосовується до спірних правовідносин, в порядку статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд також враховує, що представник позивача є чинним адвокатом, а отже має бути професійно обізнаним із процедурою притягнення до адмінвідповідальності за статтями 212-3 КУпАП через Раду адвокатів регіону. Оскільки адвокат взагалі не звертався до органів самоврядування для фіксації правопорушення, він фактично не скористався належним правовим механізмом.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з частиною пятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.